вівторок, 8 квітня 2014 р.

19.02.2014 року Апеляційний суд підтвердив, що боржник вправі невиконувати свої кредитні зобов'язання, а поручитель не несе відповідальність якщо банк не повідомив про збільшення обсягу відповідальності та про заміну кредитора та про наявність заборгованості у позичальника

    19.02.2014 року Апеляційний суд підтвердив, що боржник вправі невиконувати свої кредитні зобов'язання перед новим кредитором - ПАТ «ДельтаБанк», а у банку відсутні підстави для стягнення заборгованості.
   Ухвалою від 19.02.2014 року Апеляційний суд відмовив у стягненні боргу також з підстав, що з поданих банком до суду розрахунків не можливо встановити дійсну суму заборгованості за наявності останньої, зважаючи на відсутність відповідної деталізації та розрахунку заборгованості по тілу кредиту та відсоткам за користування кредитом.
    Апеляційний суд також відмовив у стягненні з поручителя за відсутності у справі доказів його своєчасного повідомлення про перехід права вимоги до ПАТ «ДельтаБанк» від ПАТ «Сведбанк», з яким поручитель укладав договір поруки. 
    Апеляційний суд мотивував відмову у стягненні з поручителя відсутністю доказів належного повідомлення поручителя про невиконання позичальником своїх зобов'язань за договором кредиту, а також не наданням банком доказів ознайомлення поручителя з новою редакцією кредитного договору та зміни розміру ануїтетного платежу позивачем.
    Таким чином, Апеляційний суд підтвердив правомірність рішення місцевого суду, яким відмовлено банку у стягненні боргу з-за недоведеності обставин.


Справа № 359/9729/13-ц                                   Головуючий у І інстанції Вознюк С.М.
Провадження № 22-ц/780/1186/14                      Доповідач у 2 інстанції Сліпченко О.І.
Категорія 26                                                                                               05.03.2014                                                                                                                                                                                                
УХВАЛА
Іменем України
19 лютого 2014 року колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Київської області у складі:
Головуючого судді: Сліпченка О.І.
суддів: Верланова С.М., Іванової І.В.,
        при секретарі : Кирюшиній Т.І.,
розглянувши матеріали апеляційної скарги апеляційних скарг Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк», ОСОБА_1 на рішення Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 23 грудня 2013 року по справі за позовом Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» до ОСОБА_1, ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором та за зустрічним позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк», третя особа без самостійних вимог на стороні позивача: ОСОБА_2 про розірвання кредитного договору, -
Заслухавши доповідь судді Апеляційного суду, вислухавши учасників процесу, перевіривши матеріали справи в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів, -
в с т а н о в и л а :
03.10.2013 року Позивач публічне акціонерне товариства «Дельта Банк» (надалі ПАТ «Дельта Банк») звернувся  із зазначеним позовом, який обґрунтовував тим, що 14.05.2008 року між акціонерним комерційним банком «ТАС-Комерцбанк», правонаступником якого є ПАТ «Сведбанк» і громадянкою ОСОБА_1 укладено кредитний договір №2608/0508/71-026, згідно з умовами якого банк надав позичальнику кредитні кошти у розмірі 150 000, 00 доларів США з розрахунку 11,9 % річних за користуванням кредитом на строк з 14.05.2008 по 13.05.2031 року. 25.05.2012 року між Публічним акціонерним товариством «Сведбанк» та ПАТ «Дельта Банк» було укладено Договір купівлі-продажу прав вимоги, відповідно до якого в порядку, обсязі та на умовах, визначених даним договором, ПАТ «Сведбанк» передав ПАТ «Дельта Банк» права вимоги за кредитними договорами, внаслідок чого ПАТ «Дельта Банк» став новим кредитором у зазначених зобов'язаннях. Відповідач ОСОБА_1 умови кредитного договору належним чином не виконує. Крім того, для забезпечення виконання умов договору з відповідачем ОСОБА_2 було укладено договір поруки від 14.05.2008 року, згідно якого останній поручився, за виконання основним боржником кредитного зобов'язання, та несе солідарну відповідальність з боржником.  ПАТ «Дельта Банк»  вважав, що заборгованість за кредитним договором складається із: тіло кредиту 440 17 доларів США 38 центів, що в гривневому еквіваленті становить 351 830 грн. 92 коп.; відсотки 19 367 доларів США 76 центів, що в гривневому еквіваленті становить 154 806 грн. 51 коп. З них прострочена заборгованість по кредитному договору: тіло кредиту 464 доларів США 14 центів, що в гривневому еквіваленті становить 3 709 грн. 87 коп.; відсотки 19 073 доларів США 10 центів, що в гривневому еквіваленті становить 152 451 грн. 29 коп., тому просив стягнути з відповідачів на його користь заборгованість за кредитним договором в розмірі 63 385 доларів США 14 центів, що в гривневому еквівалентів становить 506 637 (п'ятсот шість тисяч шістсот тридцять сім) грн. 42 коп. та судові витрати які просив стягнути солідарно з відповідачів.
23.12.2013 року представником відповідача подано зустрічну позовну заяву, в якій просить розірвати кредитний договір № 2608/0508/71-026 від 14.05.2008 року та звільнити позивача від сплати судового збору, зважаючи на Закон України «Про захист прав споживачів» та неналежним виконанням банком умов договору.
Рішенням Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 23 грудня 2013 року в задоволені позовів відмовлено.
Не погоджуючись з рішенням суду, апелянти звернулись з апеляційними скаргами, в якій посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права просять скасувати рішення суду та ухвалити нове рішення, яким  позовні  вимоги задоволити.
Апеляційна скарга не підлягає до задоволення з таких підстав.
Згідно ст. 308 ЦПК України, апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення суду першої інстанції без зміни, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.
Згідно ст. 10 п.3 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень, а суд згідно ст.11 п.1 ЦПК України розглядає цивільну справу в межах заявлених вимог і на підставі наданих сторонами доказів.
Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише з формальних міркувань.          
Згідно зі  ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини,  на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Задовольняючи позов,  суд першої інстанції виходив з того, що доводи позивача знайшли повне підтвердження в судовому засіданні.
З   висновками місцевого суду  колегія суддів погоджується з наступних підстав.    
Судом першої інстанції встановлено, що 14 травня 2008 року між АКБ «ТАС-Комерцбанк», правонаступником є ПАТ «Сведбанк» і відповідачем ОСОБА_1 укладено кредитний договір, згідно з умовами якого банк надав позичальнику кредитні кошти у розмірі 150 000, 00 доларів США з розрахунку 11,9 % річних за користуванням кредитом на строк з 14.05.2008 по 13.05.2031 року (а.с. 11-16).  В забезпечення виконання вимог кредитного договору, 14.05.2008 року між банком та фізичною особою ОСОБА_2 було укладено договір поруки (а.с.30-31). 04.07.2011 року між ПАТ «Сведбанк» і відповідачем ОСОБА_1 укладено договір про внесення змін та доповнень до кредитний договір від 14.05.2008 року. Відповідно до якого розмір строкової заборгованості за кредитом, що відображена на рахунку позичальника складає 44 924 доларів США 10 центів. Крім того сторони домовились про внесення змін до абзацу 1 пункту 3.1.1. кредитного договору, а саме позичальник здійснює погашення по кредиту та сплату процентів за попередній місяць, нарахованих відповідно до п.3.2 цього договору, шляхом здійснення фіксованих платежів ануїтетні платежі або ануїтетний платіж у сумі 491 доларів США 52 центи у чітко встановлений цим договором термін 14 числа кожного місяця, (а.с.17-18). 05.07.2011 року між ПАТ «Сведбанк» і відповідачем ОСОБА_1 укладено договір про внесення змін та доповнень до кредитного договору, відповідно до якого починаючи з 10.08.2011 року позичальник здійснює погашення кредиту та сплату процентів за період користування кредитом, нарахованих відповідно до п.3.2 цього договору, шляхом здійснення фіксованих платежів ануїтетні платежі або ануїтетний платіж у сумі 492 доларів США 54 центи у чітко встановлений цим договором термін 10 числа кожного місяця та в день закінчення кредитного договору (а.с.19-27). але з наданого позивачем розрахунку заборгованість не можливо встановити як проводився розрахунок заборгованості. 25.05.2012року ПАТ «Сведбанк» та ПАТ «Дельта Банк» уклали договір купівлі продажу відступлення прав вимоги. Відповідно до виписки з додатку №1 до договору купівлі продажу позивач набув право грошової вимоги по кредитному договору, який був укладений з відповідачем ОСОБА_1 (а.с.39-46). Як вбачається з матеріалів справи, ПАТ «ДельтаБанк» після підписання 25.05.2012 року договору купівлі-продажу прав вимоги за кредитами вимог закону про надання боржникові доказів переходу до нового кредитора прав у зобов'язанні не виконав, допустимі докази, як це вимагає ст.59 ЦПК України, матеріалі справи не містять, а листи - досудові вимоги від 30.04.2013 року на ім'я відповідачів ОСОБА_1 та ОСОБА_2 щодо сплати простроченої заборгованості за кредитним договором від 14.05.2008 року, з чим погоджується і колегія суддів, - доказами переходу до нового кредитора прав у зобов'язанні в розумінні ст. 517 ЦК України не являються.
За таких обставин, місцевий суд прийшов до правильного висновку, що відповідно до положень ч.2 ст.517 ЦК України боржник вправі був не виконувати свої кредитні зобов'язання перед новим кредитором - ПАТ «ДельтаБанк», а у банку відсутні підстави для стягнення заборгованості станом на вересень 2013 року Крім того, місцевим судом встановлено, що відповідач ОСОБА_1 неодноразово зверталась до позивача з вимогою роз'яснення виниклої суми заборгованості, оскільки при передачі кредитного договору від ПАТ «Сведбанк» її заборгованість станом на 25.05.2012 року складала 53,52 доларів США (а.с. 39). В свою чергу, в судовому засіданні представник позивача не надав належного розрахунку сум заборгованості за ануїтетними платежами по кредитному договору, з поданих до суду розрахунків не можливо встановити дійсну суму заборгованості за наявності останньої, зважаючи на відсутність відповідної деталізації та розрахунку заборгованості по тілу кредиту та відсоткам за користування кредитом. Також, вирішуючи спір в частині стягнення заборгованості за кредитним договором з поручителя - ОСОБА_2, місцевий суд правильно врахував зазначені вище обставини, а також те, що остання редакція договору, яка є договором про внесення змін і доповнень №3 від 05.07.2011 року (а.с. 19-27), не доводилась до відома поручителя. Так, як вбачається з договору про внесення змін та доповнень №1 до договору поруки від 14.05.2008 року, укладеного 04.07.2011 року, останній був ознайомлений із змінами в кредитний договір від 04.07.2011 року, де згідно п.4 ануїтетний платіж ОСОБА_1 складав 491,52 доларів США. Однак в доповненнях до кредитного договору, датованими 05.07.2011 року (викладення нової редакції договору) сума ануїтетного платежу кредитора ОСОБА_1 становить 492,54 долара США. Доказів ознайомлення поручителя з новою редакцією кредитного договору та зміни розміру ануїтетного платежу ОСОБА_1  позивачем не надано.
При вирішенні вимог банку щодо стягнення суми заборгованості з поручителя ОСОБА_2, суд також враховує відсутність доказів його своєчасного повідомлення про перехід права вимоги до ПАТ «ДельтаБанк» від ПАТ «Сведбанк», з яким ОСОБА_2 укладав договір поруки. Відсутні також докази належного повідомлення ОСОБА_2 про невиконання ОСОБА_1 своїх зобов'язань за договором кредиту, що не відповідає п.4 договору поруки від 14.05.2008 року  (а.с. 30-31).
Враховуючи наведене місцевий суд прийшов до правильного висновку, що позовні вимоги ПАТ «ДельтаБанк» задоволенню не підлягають, зважаючи також на недоведеність своїх вимог в порядку ст.ст. 58-60 ЦПК України.
Відмовляючи в задоволені зустрічного позову ОСОБА_1 про розірвання кредитного договору місцевий суд виходив з вищенаведених обставин та його висновки про відмову в задоволені позову в цій частині відповідають вимогам закону виходичи з наступного.
Відповідно до вимог ст. 651 ЦК України договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.
У разі односторонньої відмови від договору у повному обсязі або частково, якщо право на таку відмову встановлено договором або законом, договір є відповідно розірваним або зміненим.
Статтею 651 ЦК України передбачені підстави для зміни або розірвання договору. У судовому порядку ці питання вирішуються, якщо сторонами договору не досягнуто згоди і одна із заінтересованих сторін звернулася з вимогою до суду з двох підстав: істотне порушення договору другою стороною; інші випадки, встановлені договором або законом (ч. 2 ст. 651 ЦК України).
Відповідно до п.п.15,16 постанови пленуму ВССУ з розгляду цивільних і кримінальних справ від 30.03.2012 року № 5 «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин», при вирішенні спорів щодо розірвання кредитного договору з посиланням, зокрема, на світову фінансову кризу чи інші суттєві обставини суд має враховувати положення частини другої статті 652 ЦК і виходити з того, що закон пов'язує можливість розірвання договору безпосередньо не з наявністю істотної зміни обставин, а з наявністю одночасно чотирьох умов, визначених частиною другою цієї статті, при істотній зміні обставин. В даному випадку в п.6 оскаржуваного договору не передбачені обставини, на які посилається відповідач ОСОБА_1 Крім того, судом не встановлено і інших обставин, що визначені ЦК України, які б свідчили про необхідність розірвання договору.
Посилання позивача на норми Закону України «Про захист права споживачів», як на підставу для розірвання договору не є підставою для розірвання договору.
З доводами апеляційної скарги про те, що місцевим судом не доведено обставини справи, що мають значення для справи, які суд вважав встановленими колегія не погоджується, остільки апеляційна скарга переповнена оцінкою доказів апелянтами, при цьому не вказується, які з доказів неправомірно були судом першої інстанції  не прийняті чи досліджувались із порушенням установленого  законом порядку.
Інших доводів, які  спростовували б законність і обґрунтованість постановленого судом рішення апеляційна скарга в собі не містить.
При таких обставинах судом першої інстанції повно і всебічно з'ясовані всі обставини справи, доказам дана належна правова оцінка, а постановлене рішення відповідає вимогам матеріального і процесуального права, підстави для його скасування відсутні.
Керуючись ст.ст. 307, 308 ЦПК України, колегія суддів, -
У   Х   В   А   Л   И   Л   А:
Апеляційні скарги  Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк», ОСОБА_1  - відхилити.
Рішення Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 23 грудня 2013 року залишити без змін.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.
Головуючий:
Судді:


Інформаційне джерело: http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/37462385

пʼятницю, 4 квітня 2014 р.

Апеляційний суд заборонив примусове входження в іпотечну квартиру - захист Юридична компанія "Закон Слова"

   13 березня 2014 року Апеляційний суд своєю Ухвалою скасував ухвалу Святошинського районного суду м.Києва, тим самим заборонив примусове входження в іпотечну квартиру - захист здійснював директор Юридичної компанії "Закон Слова" Гитченко С.О.
     Знайомтесь з Ухвалою Апеляційного суду м.Києва від 13.03.2014р.:

Державний герб України

   АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД  МІСТА КИЄВА
    03680 м. Київ , вул. Солом'янська, 2-а


Апеляційне провадження № 22-ц /796/1100/2014                       Головуючий в суді 1 інстанції  -  ЛопатюкН.Г.
                                                                                                                                           Доповідач   -  Ящук Т.І.

УХВАЛА
ІМЕНЕМ    УКРАЇНИ
13 березня 2014  року  колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду м. Києва  в складі:        
                    головуючого  судді      Ящук Т.І.
                                     суддів                             Немировської О.В., Чобіток А.О.  
                                     при секретарі                 Лужецькій І.С.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві справу  за апеляційною скаргою ОСОБА_2, яка подана його представником ОСОБА_3,  на ухвалу Святошинського районного суду м. Києва від 27 вересня 2013 року по справі за поданням головного державного виконавця Відділу державної виконавчої служби Святошинського районного управління юстиції у м. Києві ТАНАЩУК О.М. про примусове проникнення до квартири АДРЕСА_1 за місцем проживання ОСОБА_2, ОСОБА_5, ОСОБА_6,
встановила:
Головний державний виконавець ВДВС Святошинського РУЮ у м. Києві Танащук
О.М., звернувся до суду з поданням, в якому просить надати дозвіл на примусове проникнення в квартиру боржників ОСОБА_2, ОСОБА_5 та ОСОБА_6, які проживають в АДРЕСА_1, з метою опису та арешту квартири для подальшої реалізації.
Ухвалою Святошинського районного суду м. Києва від 27 вересня 2013 року подання головного державного виконавця ВДВС  Святошинського РУЮ у м. Києві про примусове проникнення у житлове приміщення задоволено.
Надано дозвіл на примусове проникнення до квартири АДРЕСА_1 за місцем проживання ОСОБА_2, ОСОБА_5, ОСОБА_6, з метою проведення виконавчих дій по виконанню виконавчих листів №2/2608/772/12, виданих 05.12.2012 року Святошинським районним судом м. Києва про стягнення з ОСОБА_2, ОСОБА_5, ОСОБА_6 на користь ТОВ «ОТП Факторинг Україна» заборгованості за кредитним договором від 08.10.2007 року в розмірі 412 239 грн. 23 коп., 147 707 грн. 97 коп. пені, а всього 559 947 грн. 20 коп., шляхом звернення стягнення на іпотечне майно, а саме - трикімнатну квартиру АДРЕСА_1, загальною площею 78, 30 кв.м., в будинку АДРЕСА_1.
Не погоджуючись з ухвалою, ОСОБА_2 через свого представника звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу суду та відмовити у задоволенні подання.  Вказує, що державний виконавець не надав доказів про неможливість провести опис та арешт квартири без дозволу про примусове проникнення до житла. Крім того, в матеріалах справи відсутні докази про повідомлення ОСОБА_2 та інших боржників про дату та час, у який потрібно бути присутнім для опису квартири.  Також до складання актів державного виконавця в порушення вимог чинного законодавства не було залучено жодного понятого.
            В судовому засіданні представник апелянта ОСОБА_2 - ОСОБА_7 підтримав апеляційну скаргу та просив задовольнити; представник ТОВ «ОТП Факторинг Україна»  вважала доводи апеляційної скарги безпідставними та просила залишити ухвалу  суду першої інстанції без змін.
            Відповідачі ОСОБА_5, ОСОБА_6 та представник ВДВС Святошинського РУЮ у м. Києві в судове засідання повторно не з'явились, про час та місце розгляду справи повідомлялись належним чином, колегією суддів визнано за можливе розглянути справу в їх відсутності.
             Заслухавши доповідь судді-доповідача, вислухавши  осіб, які з'явились в судове засідання,  дослідивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
            Судом першої інстанції було встановлено, що в провадженні ВДВС Святошинського РУЮ у м. Києві знаходяться виконавчі провадження по виконанню виконавчих листів, виданих 05.12.2012 року Святошинським районним судом м. Києва про стягнення з ОСОБА_2, ОСОБА_5, ОСОБА_6 на користь ТОВ «ОТП Факторинг Україна»  заборгованості за кредитним договором від 08.10.2007 року в розмірі 412 239 грн. 23 коп., 147 707 грн. 97 коп. - пені, а всього - 559 947 грн. 20 коп., шляхом звернення стягнення на іпотечне майно, а саме - трикімнатну квартиру АДРЕСА_1, загальною площею 78,3 кв.м. в будинку АДРЕСА_1.
            Задовольняючи  подання  державного виконавця про надання дозволу на примусове проникнення до квартири АДРЕСА_1, за місцем проживання ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_2,  суд першої інстанції виходив з того, що у строки, передбачені постановою про відкриття виконавчого провадження, боржники самостійно рішення суду не виконали, станом на 15.08.2013 року жодної оплати зі сторони боржників не було,  на виклики державного виконавця боржники не з'являються.  При неодноразовому виході державного виконавця до вказаної квартири з метою опису, арешту  квартири та подальшої реалізації, доступу до приміщення надано не було, про що складено відповідні акти державного виконавця 10.04.2013 року та 31.07.2013 року.
Однак погодитись у повному обсязі з такими висновками суду першої інстанції неможливо, враховуючи наступне.
Рішенням Святошинського районного суду м. Києва від 19 березня 2012 року було задоволено позов ТОВ «ОТП Факториг Україна» до ОСОБА_2, ОСОБА_5, ОСОБА_6 про стягнення заборгованості за кредитним договором та звернення стягнення на предмет іпотеки.    
Стягнуто солідарно  з ОСОБА_5 та ОСОБА_6 на користь ТОВ «ОТП Факторинг Україна»  заборгованість за кредитним договором в розмірі 51 707, 65 доларів США,  що еквівалентно 412 239 грн. 23 коп.,  та 147 707 грн. 97 коп. - пені, а всього -  559947 грн.  20 коп.
Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ТОВ «ОТП Факторинг Україна» заборгованість за кредитним договором у розмірі 51707, 65 доларів США, що еквівалентно 412 239 грн. 23 коп., та 147 707 грн. 97 коп. пені, а всього - 559 947 грн. 20 коп., шляхом звернення стягнення на іпотечне майно, а саме: трикімнатну квартиру АДРЕСА_1, загальною площею 78, 30 кв.м, в будинку АДРЕСА_1, виключно в межах заставного майна в частині квартири, що складається з 1/4 частини квартири та 1/12 частини квартири, що разом складає 1/3 частину предмету іпотеки.
Як вбачається з матеріалів справи, 05.12.2012 року судом були видані відповідні виконавчі листи ( а.с. 147-149), постановами державного виконавця від 06.02.2013 року  по кожному виконавчому листу було відкрито виконавче провадження, в тому числі і щодо боржника ОСОБА_2
Однак, ухвалою судді Апеляційного суду м. Києва від  09.12.2013 року було відкрите апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Святошинського районного суду м. Києва від 19.03.2012 року по вказаній справі.
Рішенням Апеляційного суду м. Києва від 13.03.2014 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 задоволено частково:  рішення Святошинського районного суду м. Києва від 19 березня 2012 року - скасовано в частині стягнення з ОСОБА_2  на користь ТОВ «ОТП Факторинг Україна» заборгованості за кредитним договором на загальну суму 559 947 грн. 20 коп. шляхом звернення стягнення на іпотечне майно - трикімнатну квартиру АДРЕСА_1  в межах заставного майна  - в 1/3 частині квартири.
Ухвалено в цій частині нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог ТОВ  «ОТП Факторинг Україна» до ОСОБА_2  про стягнення заборгованості за кредитним договором шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки - відмовлено.
В частині солідарного стягнення заборгованості із ОСОБА_5 та ОСОБА_6 на користь ТОВ «ОТП Факторинг Україна»   рішення Святошинського районного суду м. Києва від 19 березня 2012 року - залишено без змін.
Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що висновки суду першої інстанції про наявність підстав для задоволення подання державного виконавця про примусове проникнення до житла ОСОБА_2  є передчасними.  
Як вбачається з постанови державного виконавця ВП № 36342179 від 06.02.2013 року, державним виконавцем було вказано про відкриття виконавчого провадження про стягнення з ОСОБА_2 боргу в розмірі 559 947 грн. 20 коп. на користь ТОВ «ОТП Факторинг Україна», що суперечить прийнятому судом першої інстанції рішенню, яким заборгованість із ОСОБА_2 була стягнута шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки -  1/3 частину квартири та в межах вартості вказаної частини квартири.
Оскільки рішенням Апеляційного суду м. Києва від 13.03.2014 року рішення суду першої інстанції в цій частині скасоване, то при розгляді подання державного виконавця про примусове проникнення до квартири АДРЕСА_1   з метою її опису для подальшої реалізації, суду першої інстанції необхідно перевірити  відповідність подання державного виконавця, спрямованого на подальше звернення стягнення на майно боржників,  обсягу відповідальності боржників ОСОБА_5 та ОСОБА_6  згідно з рішенням Святошинського районного суду м. Києва від 19.03.2012 року.
Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що вищевказані обставини мають значення для правильного вирішення подання державного виконавця про примусове проникнення до житла, тому оскаржувану ухвалу неможливо визнати законною і обґрунтованою,  отже,    ухвала підлягає скасуванню з передачею  справи  на новий розгляд суду першої інстанції.
Керуючись  ст.ст. 303304307312-315317218  ЦПК  України, колегія суддів
ухвалила:
            Апеляційну скаргу ОСОБА_2 -  задовольнити частково.
Ухвалу Святошинського районного суду м. Києва від 27 вересня 2013 року - скасувати, питання вирішення подання головного державного виконавця Відділу державної виконавчої служби Святошинського районного управління юстиції у м. Києві ТАНАЩУК О.М. про примусове проникнення до житла - передати на новий розгляд суду першої інстанції.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і оскарженню не підлягає.
  Головуючий :                                 Судді:                                            

інформаційне джерело: http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/37846287

середу, 2 квітня 2014 р.

Суд відмовив у позові фінустанові у стягненні іпотечного майна з іпотекодавця (майнового поручителя) за непогашеним кредитом - майнового поручителя захищала Юридична компанія "Закон Слова"

   13.03.2014 року Апеляційний суд відмовив у позові фінансовій установі в стягненні з іпотекодавця (майнового поручителя) іпотечного майна за непогашеним кредитом - майнового поручителя захищала Юридична компанія "Закон Слова".
     Знайомтесь з рішенням:

Державний герб України

   АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД  МІСТА КИЄВА
    03680 м. Київ , вул. Солом'янська, 2-а



Апеляційне провадження № 22-ц /796/1100/2014
                                                                                    Головуючий в суді 1 інстанції  -  МорозовМ.О.
                                                                                                                    Доповідач   -  Ящук Т.І.

РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ    УКРАЇНИ
13 березня 2014  року  колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду м. Києва  в складі:        
                    головуючого  судді      Ящук Т.І.
                                     суддів                             Немировської О.В.,  Чобіток А.О.
                                     при секретарі                 Лужецькій І.С.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві справу  за апеляційною скаргою ОСОБА_2, яка подана його представником ОСОБА_3,  на рішення Святошинського районного суду м. Києва від 19 березня 2012 року по справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ОТП Факторинг Україна» до ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором та звернення стягнення на предмет іпотеки,
встановила:
В липні 2011 року позивач ТОВ «ОТП Факторинг Україна» звернувся до суду з  позовом про стягнення заборгованості за кредитним договором та звернення стягнення на предмет іпотеки, в якому з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог, просив:
- стягнути солідарно з ОСОБА_4 та ОСОБА_5 на користь ТОВ «ОТП Факторинг Україна»  заборгованість за кредитним договором в сумі 51 707, 65 доларів США,  що еквівалентно 412 239 грн. 23 коп.,   та пеню на суму 147 707 грн. 97 коп., що разом складає 559 947 грн. 20 коп.;
- стягнути з ОСОБА_2 на користь ТОВ «ОТП Факторинг Україна» суму заборгованості за кредитним договором у розмірі 51707, 65 доларів США,  що еквівалентно 412 239 грн. 23 коп.,   та пеню на суму 147 707 грн. 97 коп., що разом складає 559947 грн. 20 коп.  шляхом звернення стягнення на іпотечне майно, а саме: трикімнатну квартиру, загальною площею 78,30 кв. м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, виключно в межах заставного майна в частині квартири, що складається з 1/4частини квартири та 1/12 частини квартири, що разом складає 1/3 частини предмету іпотеки.
- стягнути з ОСОБА_4, ОСОБА_5 та ОСОБА_2 на користь ТОВ «ОТП Факторинг Україна» витрати на оплату судового збору в розмірі 1700 грн. та витрати на оплату інформаційно-технічного забезпечення розгляду справи в  розмірі 120 грн.
Рішенням Святошинського районного суду м. Києва від 19 березня 2012 року позов задоволено.  
Стягнуто солідарно  з ОСОБА_4 та ОСОБА_5 на користь ТОВ «ОТП Факторинг Україна»  заборгованість за кредитним договором в розмірі 51 707, 65 доларів США,  що еквівалентно 412 239 грн. 23 коп.,  та 147 707 грн. 97 коп. - пені, а всього -  559947 грн.  20 коп.
Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ТОВ «ОТП Факторинг Україна» заборгованість за кредитним договором у розмірі 51707, 65 доларів США, що еквівалентно 412 239 грн. 23 коп., та 147 707 грн. 97 коп. пені, а всього - 559 947 грн. 20 коп., шляхом звернення стягнення на іпотечне майно, а саме: трикімнатну квартиру АДРЕСА_1, загальною площею 78, 30 кв.м, в будинку АДРЕСА_1, виключно в межах заставного майна в частині квартири, що складається з 1/4 частини квартири та 1/12 частини квартири, що разом складає 1/3 частину предмету іпотеки.
Стягнуто з ОСОБА_4 та  ОСОБА_5 в рівних частках на користь ТОВ «ОТП Факторинг Україна» судові витрати в розмірі по 606 грн. 66 коп. з кожного, а з ОСОБА_2 - 1026 грн. 66 коп.
Заочним рішенням Шевченківського районного суду м. Києва від 09.11.2010 року позов ОСОБА_6 до ОСОБА_7 про розірвання договору та повернення грошових коштів - задоволено. Розірвано усний договір про надання послуг по забезпеченню необхідної документації та отримання дозволу для реалізації проекту будівництва житлового будинку, укладений між ОСОБА_6 та ОСОБА_7 Стягнуто з ОСОБА_7 користь ОСОБА_6 грошову суму в розмірі 543 900 грн., витрати на правову допомогу в розмірі 5 000 грн., судовий збір в розмірі 1 700 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в розмірі 120 грн., а всього: 550 720 грн. 00 коп.
            Не погоджуючись з рішенням, представник ОСОБА_2 - ОСОБА_3 подала апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду та ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні позову, посилаючись на порушення норм матеріального права, неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи.
            Зазначала, що суд першої інстанції допустив стягнення на користь ТОВ «ОТП Факторинг Україна» за відсутності договору щодо заміни кредитора, укладеного у нотаріальній формі.  Також суд першої інстанції, в порушення вимог ст. 513 ЦК України, стягнув житло за відсутності у матеріалах справи договору, зареєстрованого у державному реєстрі про перехід права вимоги від ПАТ «ОТП Банк» до ТОВ «ОТП Факторинг Україна», так як договір іпотеки був зареєстрований у державному реєстрі. Крім того, в судовому засіданні процесуально не вирішувалось питання про залучення нового відповідача, згідно з ч.2 ст.208 ЦПК України, та відповідна ухвала не постановлялась.  Також, судом не могло вирішуватись питання про приєднання до матеріалів справи уточненої позовної заяви, оскільки така відсутня у матеріалах справи.
            Вказувала, що суд першої інстанції не дослідив, що позивач в розрахунку заборгованості по пені  нарахував пеню на завищені суми кредитних платежів, які не співпадають з сумами нарахованих кредитних платежів, при співставленні з «Графіком платежів» Додаток №1 до кредитного договору  за відповідні періоди, оскільки пеня за 08.02.2011 року повинна була нараховуватись на суму 620, 71 доларів США, а не на 10396, 20 доларів  США. Також за інші періоди позивач брав для розрахунку завищені суми кредитних платежів.  
            Крім того, суд першої інстанції в порушення ст.1, ст.5 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» розглянув справу за відсутності ліцензії ТОВ «ОТП Факторинг Україна» на залучення фінансових активів (повернення кредитів, процентів), на підставі якого ТОВ «ОТП Факторинг Україна» може вимагати від відповідачів стягнення процентів, пені, кредиту коштів за кредитним договором, який є фінансовою послугою в національній або іноземній валюті.
            В судовому засіданні представник апелянта ОСОБА_2 - ОСОБА_8 підтримав апеляційну скаргу та просив задовольнити; представник позивача вважала доводи апеляційної скарги безпідставними та просила залишити рішення суду першої інстанції без змін.
            Відповідачі ОСОБА_4 та ОСОБА_5 в судове засідання повторно не з'явились, про час та місце розгляду справи повідомлялись належним чином, колегією суддів визнано за можливе розглянути справу в їх відсутності.
             Заслухавши доповідь судді-доповідача, вислухавши  осіб, які з'явились в судове засідання,  дослідивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
            Судом першої інстанції встановлено, що  08.10.2007 року між ЗАТ «ОТП Банк», правонаступником якого є ТОВ «ОТП Факторинг Україна»,  та ОСОБА_4 було укладено кредитний договір, відповідно до якого банк надав позичальнику грошові кошти в сумі 39827 доларів США зі сплатою плаваючої процентної ставки, що складається з фіксованого відсотка у розмірі 5, 99 % річних та FIDR (процентна ставка по строкових депозитах фізичних осіб у валюті, тотожній валюті кредиту, що розміщені в банку (позивачу) на строк в 366 днів, з виплатою процентів після закінчення строку дії депозитного договору), на строк до 08.10.2022 року.
В забезпечення своєчасного виконання кредитного договору між банком та ОСОБА_5  було укладено договір поруки від 08.10.2007 року, згідно якого поручитель прийняв на себе зобов'язання відповідати за повне та своєчасне виконання  ОСОБА_4 його зобов'язань перед банком за кредитним договором.
Крім того,  з метою забезпечення виконання зобов'язання  по кредитному договору між ЗАТ «ОТП Банк» та  ОСОБА_2, ОСОБА_4, ОСОБА_5 був укладений договір наступної іпотеки (майнової поруки) від 08.10.2007 року, відповідно до якого предметом іпотеки є нерухоме майно, а саме: трикімнатна квартира, загальною площею 78, 30 кв.м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1.
Задовольняючи позовні вимоги у повному обсязі, суд першої інстанції виходив з того, що ОСОБА_4 не виконує взятих на себе зобов'язань за кредитним договором, внаслідок чого утворилась заборгованість, яка станом на 16.06.2011 року становить:  по залишку кредиту  - 38 803, 62 доларів США, що еквівалентно 309 361, 86 грн. за офіційним курсом НБУ на дату проведення розрахунку заборгованості, суми несплачених відсотків за користування кредитом, яка розрахована за період з 10.02.2009 року по 16.06.2011 року - 12 904, 03 доларів США, що еквівалентно 102 877 грн. 37 коп. за офіційним курсом НБУ па дату проведення розрахунку заборгованості, пені за прострочення виконання зобов'язань за період з 05.11.2010 року  по 16.06.2011 року в розмірі 147 707 грн. 97 коп., а всього заборгованість становить 51707, 65 доларів США, що еквівалентно 412 239 грн. 23 коп.,  та 147707 грн.  97 грн. - пені.
Оскільки відповідачами не було дотримано умов кредитного договору, банком було здійснено вимогу про дострокове стягнення заборгованості у повному обсязі, направивши вимоги від 05.09.2009 року ОСОБА_4 та ОСОБА_5, але протягом 30 днів заборгованість відповідачами не була погашена.
Згідно з умовами договору купівлі-продажу кредитного портфелю від 05.11.2010 року ПАТ «ОТП Банк» відступило, а ТОВ «ОТП Факторинг Україна» прийняло право вимоги за кредитним договором, укладеним між ПАТ «ОТП Банк» та ОСОБА_4 08.10.2007 року.
            Встановивши, що ні позичальник, ні поручителі не здійснили у повному обсязі сплату кредиту та відсотків, суд першої інстанції дійшов висновку, що позивач набув право вимагати погашення кредиту та відсотків, відшкодування збитків, завданих відповідачами внаслідок невиконання або неналежного виконання умов кредитного договору.
            Враховуючи викладені обставини та посилаючись на положення ст. 525526533553554105010541077-1079 ЦК України,  ст. 7,11 Закону України «Про іпотеку», суд першої інстанції дійшов висновку про необхідність задоволення позовних вимог про солідарне стягнення заборгованості із боржника ОСОБА_4 та поручителя ОСОБА_5, а також про стягнення зазначеної суми заборгованості із майнового поручителя ОСОБА_2 шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки в частині майна, що належить на праві власності ОСОБА_2 - 1/3 частини квартири.
            З висновками суду першої інстанції в частині вирішення позовних вимог про солідарне стягнення заборгованості із відповідачів ОСОБА_4 та ОСОБА_5 колегія суддів погоджується, вважає їх законними,  обґрунтованими і  такими, що  відповідають обставинам справи. Виходячи з наявних у матеріалах справи та досліджених судом першої інстанції письмових доказів, колегія суддів дійшла висновку, що обставини, що мають значення для справи, які суд вважав встановленими при вирішенні справи, доведені.   Норми матеріального права у цій частині застосовані правильно.
            Доводи апеляційної скарги відповідача ОСОБА_2 щодо відсутності у позивача ТОВ «ОТП Факторинг Україна» права вимагати від відповідачів сплати заборгованості, відсотків та пені, що належать до сплати за умовами кредитного договору, укладеного із ЗАТ «ОТП Банк», колегія суддів вважає необґрунтованими, оскільки такі доводи спростовуються наявними у матеріалах справи доказами.
            Так, з матеріалів справи вбачається, що Публічне акціонерне товариство «ОТП Банк» є правонаступником усіх прав та обов'язків Закритого акціонерного товариства «ОТП Банк», з яким відповідач ОСОБА_4 уклав кредитний договір № ML-008/376/2007 від 08.10.2007 року.
05 листопада 2010 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «ОТП Факторинг Україна» та Публічним акціонерним товариством «ОТП Банк» було укладено договір купівлі-продажу кредитного портфелю, відповідно до умов якого відбулося відступлення права вимоги, зокрема, за кредитним договором №МL-008/376/2007 від 08 жовтня 2007 року укладеним між ЗАТ «ОТП Банк» та ОСОБА_4  За даним договором ТОВ «ОТП Факторинг Україна» набуло права вимоги, що є дійсним на дату набрання чинності договором, щодо сплати суми основного боргу, сплати процентів, нарахованих на суму основного боргу та  штрафних санкцій ( а.с. 28-41).
            Як вбачається з витягу з додатку № 2 до договору купівлі-продажу  кредитного портфелю, станом на час укладення вказаного договору, сума заборгованості ОСОБА_4 за кредитом становить 38 803,62 долари США;  сума заборгованості за процентами - 9 776,87 доларів США ( а.с. 41).
            Пунктом 3.3. договору купівлі-продажу кредитного портфелю від 05 листопада 2010 року встановлено, що у зв'язку з продажем кредитного портфелю до ТОВ «ОТП Факторинг Україна» переходять права за кредитними договорами: покупець набуває усі права вимоги за кредитними договорами, що є дійсними на дату набрання чинності, включаючи, але не обмежуючись правами вимоги до боржників щодо сплати суми основного боргу, правами вимоги до боржників щодо сплати процентів нарахованих на суму основного боргу, а також права вимоги до боржників щодо сплати штрафних санкцій; право нараховувати проценти та штрафні санкції на суму основного боргу за кредитними договорами з дати набрання чинності.
            Відповідно до свідоцтва про реєстрацію фінансової установи, виданого Державною комісією з регулювання ринків фінансових послуг України  28.02.2011 року серії ФК № 241, Товариство з обмеженою відповідальністю «ОТП Факторинг Україна» надає види фінансових послуг, які має право здійснювати фінансова  компанія без отримання ліцензій та/або дозволів відповідно до законодавства: надання факторингу.
            Відповідно до ст. 1078 ЦК України, предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).
            Крім того, 05 листопада 2010 року між ТОВ «ОТП Факторинг Україна» та ПАТ «ОТП Банк» було укладено договір комісії, за яким комітент уповноважує комісіонера діяти від свого імені, але в інтересах комітента, щодо вчинення правочинів, пов'язаних з обслуговуванням кредитного портфелю, а саме: приймати платежі за кредитними договорами від боржників, поручителів у національній та іноземній валюті. У випадку отримання  платежів  від боржників, поручителів за кредитними договорами у іноземній валюті - конвертувати кошти в іноземній валюті в українські гривні та перераховувати їх на користь комітента.
            З вищевикладеного вбачається, що після укладення між ПАТ «ОТП Банк» та ТОВ «ОТП Факторинг Україна»  договору купівлі-продажу кредитного портфелю, до позивача перейшло право нараховувати проценти за користування кредитом та штрафні санкції за невиконання або неналежне виконання умов кредитного договору відповідачем.
            Доводи апеляційної скарги відповідача щодо невірного розрахунку заборгованості колегія суддів також вважає необґрунтованими, оскільки наявні у матеріалах справи докази щодо розміру заборгованості відповідачем не спростовані. Зокрема, як вбачається зі змісту досудової вимоги  АТ «ОТП Банк» від 02.09.2009 року на ім'я ОСОБА_4, загальний розмір непогашеного кредиту складає 38 803,62 долари США, така ж сума зафіксована у витягу з додатку № до договору купівлі-продажу кредитного портфелю,  і ця ж сума залишається несплаченою станом на 16.06.2011 року, що підтверджується відповідним розрахунком заборгованості ( а.с. 19,41).             Також вбачається, що розмір відсотків станом на 05.11.2010 року становив 9 776,87 доларів США, а станом на 16.06.2011 року  сума заборгованості по відсотках становить 12 904,03 долари США.
            Крім того, позивачем за період з 10 січня 2011 року по 16 червня 2011 року нараховано пеню на загальну суму 18 524,86 доларів США, що за курсом НБУ на дату розрахунку становить 147 707 грн. 97 коп.
            Доводи представника апелянта про невірний розрахунок пені колегія суддів не приймає до уваги, оскільки  пунктом 4.1.1 кредитного договору передбачено, що за порушення  прийнятих на себе зобов'язань стосовно повернення кредитних коштів, сплати процентів за користування  кредитними коштами у визначені цим договором строки, позичальник зобов'язаний сплатити банку  пеню в розмірі  1%  від суми несвоєчасно виконаних боргових зобов'язань за кожний день прострочки.
            Таким чином, за змістом вказаного пункту договору, базою для нарахування пені є не одноразовий несплачений щомісячний платіж, а «сума несвоєчасно виконаних  боргових зобов'язань», тобто загальний розмір несплаченої за графіком суми кредиту та  суми нарахованих відсотків станом на день нарахування пені.
            Інших доводів, які б спростовували розрахунок суми заборгованості та суми нарахованої пені, апеляційна скарга відповідача  не містить.  Можливості  застосування ч. 3 ст. 551 ЦК України колегія суддів не вбачає, оскільки у даному випадку відсутні правові підстави, визначені у вказаній нормі.
            Решта доводів апеляційної скарги відповідача ОСОБА_2 висновків суду першої інстанції щодо визначення розміру заборгованості за кредитним договором - не спростовують.
            Разом з тим, доводи апелянта щодо відсутності в матеріалах справи доказів, що підтверджують позовні вимоги про звернення стягнення на предмет іпотеки, колегія суддів вважає обґрунтованими.
            Як вбачається з матеріалів справи, 08 жовтня 2007 року від ЗАТ «ОТП Банк» та ОСОБА_2, ОСОБА_4, ОСОБА_5 було укладено договір наступної іпотеки № РМL-008/376/2007 (майнової поруки), відповідно до якого відповідачі, що є співвласниками ( по 1/3 частині кожен) квартири АДРЕСА_1,  передали її в іпотеку другої черги для забезпечення виконання зобов'язань  боржника ОСОБА_4 за вищевказаним кредитним договором.
            Відповідно до п.3.5 договору купівлі-продажу кредитного портфелю від 05.11.2010 року,  продавець зобов'язаний передати права за окремими договорами застави та/або договорами  іпотеки, укладеними між продавцем та боржниками для забезпечення виконання зобов'язань за кредитними договорами. Передача таких договорів має бути оформлена відповідним договором про передачу прав на заставлене майно.
            Статтею 24 Закону України «Про іпотеку» передбачено, що відступлення прав за іпотечним договором здійснюється без необхідності отримання згоди іпотекодавця, якщо інше не встановлено іпотечним договором, і за умови, що одночасно здійснюється відступлення права вимоги за основним зобов'язанням.
            Іпотекодержатель зобов'язаний письмово у п'ятиденний строк повідомити боржника про відступлення прав за іпотечним договором і права вимоги за основним зобов'язанням.
            Правочин про відступлення прав за іпотечним договором підлягає нотаріальному посвідченню. Відомості про таке відступлення підлягають державній реєстрації у встановленому законодавством порядку.
            Проте  матеріали справи не містять  доказів укладення між ПАТ «ОТП Банк» та ТОВ «ОТП Факторинг Україна» договору про відступлення права вимоги за договором іпотеки,  а тому висновок суду першої інстанції про наявність правових підстав для звернення стягнення на предмет іпотеки на користь позивача є необґрунтованим.
            Надання представником позивача в суді апеляційної інстанції копії нотаріально посвідченого договору про відступлення права вимоги від 05.11.2010 року без доказів на підтвердження  проведення державної реєстрації такого відступлення, а також даних про те, що іпотекодержатель повідомляв іпотекодавця ОСОБА_2 про відступлення прав за іпотечним договором - не може бути підставою для задоволення позовних вимог.
            Крім того, зі змісту договору наступної іпотеки № РМL-008/376/2007  вбачається, що зазначена іпотека є іпотекою  другої черги, а договір іпотеки першої черги №РМL-008/111/2007 укладений між іпотекодавцями та ЗАТ «ОТП Банк» 20 березня 2007 року.
            Відповідно до ст. 13 Закону України «Про іпотеку», при зверненні стягнення на нерухоме майно, що є предметом декількох іпотек, вимоги кожного наступного іпотекодержателя задовольняються після повного задоволення вимог кожного попереднього іпотекодержателя згідно з пріоритетом та розміром цих вимог.
            Статтею 17 Закону України «Про іпотеку» передбачено, що наступні іпотеки припиняються внаслідок звернення стягнення за попередньою іпотекою.
            Однак матеріали справи не містять жодних даних на підтвердження чинності  наступної іпотеки за даним договором № РМL-008/376/2007   на час ухвалення рішення.
            Враховуючи викладене, колегія суддів вважає необґрунтованими висновки суду першої інстанції щодо звернення стягнення на предмет іпотеки - 1/3 частину квартири АДРЕСА_1, що належить ОСОБА_2, а позовні вимоги у цій частині - недоведеними.  Тому  рішення Святошинського районного суду м. Києва в цій частині підлягає скасуванню, з ухваленням нового рішення, яким у задоволенні позовних вимог ТОВ «ОТП Факторинг Україна» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки слід відмовити.
            Оскільки суд апеляційної інстанції дійшов висновку про необхідність скасування рішення суду про задоволення позовних вимог, пред'явлених до ОСОБА_2, то рішення суду в частині розподілу судових витрат підлягає зміні, оскільки судові витрати відповідно до ст. 88 ЦПК України, що складаються зі сплаченого судового збору 1700 грн. та витрат на ІТЗ -120 грн., підлягають стягненню з двох відповідачів - ОСОБА_4 та ОСОБА_5 у рівних частинах з кожного. У зв'язку з відмовою у задоволенні позовних вимог до ОСОБА_2, судові витрати,  в тому числі на оголошення в пресі про виклик до суду -  420 грн.,   з нього на користь позивача стягненню не підлягають.
Керуючись  ст.ст. 303304307-309313-317218  ЦПК  України, колегія суддів
вирішила:
            Апеляційну скаргу ОСОБА_2 -  задовольнити частково.
Рішення Святошинського районного суду м. Києва від 19 березня 2012 року - скасувати в частині стягнення з ОСОБА_2 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ОТП Факторинг Україна» заборгованості за кредитним договором на загальну суму 559 947 грн. 20 коп. шляхом звернення стягнення на іпотечне майно - трикімнатну квартиру АДРЕСА_1  в межах заставного майна  - в 1/3 частині квартири.
Ухвалити в цій частині нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «ОТП Факторинг Україна» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки - відмовити.
Рішення Святошинського районного суду м. Києва від 19 березня 2012 року - в частині стягнення судових витрат - змінити, виклавши рішення у цій частині в наступній редакції:
Стягнути з ОСОБА_4 та ОСОБА_5 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ОТП «Факторинг Україна» судові витрати в  розмірі  по  910 грн. з кожного.
В іншій частині  рішення Святошинського районного суду м. Києва від 19 березня 2012 року - залишити без змін.
Рішення набирає законної сили з моменту проголошення, але може  бути оскаржене в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.
  Головуючий :                                 Судді: