середу, 20 серпня 2014 р.

18.06.2014р. ВССУ відхилив касаційну скаргу ПАТ "Універсал банк" та встановив припинення поруки перед банком - захист поручителя здійснила Юридична компанія "Закон Слова"

18.06.2014 року Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ, колегією 5 суддів, відхилив касаційну скаргу ПАТ "Універсал банк" на рішення Шевченківського районного суду м.Києва від 04.03.2013р. та ухвалу Апеляційного суду м.Києва від 04.12.2013р., якими припинено поруку перед банком та поручитель не несе відповідальності перед Універсал банком за кредитними зобовязаннями позичальника - захист поручителя здійснила Юридична компанія "Закон Слова".
ВССУ визнав необгрунтованими посилання ПАТ "Універсал банк" в касаційній скарзі на пункти 12.1., 2.3., 5.1. кредитного договору, як підстава для покладення на поручителя відповідальності за позичальника у разі збільшення банком в односторонньому порядку розміру підвищеної процентної ставки та несплати позичальником кредиту і процентів, оскількипункт 5.1. кредитного договору передбачає, що погашення суми кредиту та сплата процентів здійснюється у формі щомісячних ануїтентних платежів у строки та сумах, встановлені для сплати таких ануїтентних платежів. Право банку змінювати в односторонньому порядку розмір відсоткової ставки без згоди поручителя вказаним пунктом не передбачено.
Знайомтесь з Ухвалою ВССУ від 18.06.2014р. у справі № 6-4748 св 14
 


12.08.2014р. позичальник не повинен повертати кредит, %, пеню, якщо банк пропустив строк позовної давності - ухвалою Апеляційного суду м.Києва залишено без змін рішення Дарницького райсуду м.Києва, яким відмовлено у позові ОТП Факторинг Україна

12.08.2014р.- ухвалою Апеляційного суду м.Києва залишено без змін рішення Дарницького районного суду м.Києва, яким відмовлено ТОВ "ОТП Факторинг Україна" у стягненні з позичальника кредиту і відсотків у розмірі 38 171,79 доларів США та пені 1 113 640, 95 гривень - захист здійснив директор Юридичної компанії "Закон Слова" Гитченко С.О.
Апеляційний суд підтвердив, що позичальник не повинен повертати кредит, %, пеню, а банк не може вимагати їх повернення, якщо банк пропустив строк позовної давності - ст.257, ст.267 Цивільного Кодексу України.
Крім того, апеляційний суд підтвердив, що позичальник не повинен нести відповідальність перед новим кредитором, якщо новий кредитор не надав позичальнику підтверджуючих документів - ч.2 ст.517 ЦК України.
Знайомтесь з ухвалою Апеляційного суду м.Києва від 12.08.2014р.
 

 


середу, 13 серпня 2014 р.

ЮК "Закон Слова" припинила поруку поручителя ПАТ КБ "Приватбанк" за рішенням Шевченківського районного суду м.Києва від 23.07.2014р.

ЮК "Закон Слова" захистила клієнта та припинила його поруку перед ПАТ КБ "Приватбанк" по заборгованості більше 45000 доларів. Порука припинена на підставі рішення Шевченківського районного суду м.Києва від 23.07.2014р. - захист поручителя здійснював директор Юридичної компанії "Закон Слова" Гитченко С.О.
Знайомтесь з рішенням:
Державний герб України


Справа № 761/3286/14-ц
Провадження №2/761/2481/2014

Р І Ш Е Н Н Я  
Іменем України

23 липня 2014 року Шевченківський районний суд м. Києва у складі:
головуючого судді Саадулаєва А.І.,
при секретарі Булах Л.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу
за позовною заявою ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства Комерційний банк "ПриватБанк" в особі філії "Розрахунковий Центр" ПриватБанку, Публічного акціонерного товариства "Акцент Банк", ОСОБА_3 про припинення поруки за договором поруки, -
В С Т А Н О В И В :
У січні 2014 року ОСОБА_1 (далі по тексту - позивач, поручитель 1, ОСОБА_1) звернулась до Шевченківського районного суду м. Києва з позовом до Публічного акціонерного товариства Комерційний Банк «ПриватБанк» в особі філії Розрахунковий Центр» ПриватБанку (далі по тексту - відповідач 1, ПАТ КБ «ПриватБанк»), Публічного Акціонерного товариства «Акцент Банк» (далі по тексту - відповідач 2, поручитель 2, ПАТ «Акцент Банк»), ОСОБА_3 (далі по тексту - відповідач 3, позичальник, ОСОБА_3) про припинення поруки за договором поруки.
Свої вимоги позивач обґрунтовує тим, що 31.05.2007 року між позивачем та відповідачем 1 було укладено договір поруки №K2HCAE00007164 (далі по тексту - договір поруки), яким забезпечувалося зобов'язання відповідача 3 за кредитним договором №К2НСАЕ00007189 від 31.05.2007 року (далі по тексту - Договір), укладеного між відповідачем 3 та відповідачем 1. Пунктом 4.1 Договору передбачено пеню 0,15 % від суми простроченого платежу. У п. 16 Договору поруки передбачено пеню 0,15 % від суми простроченого платежу. 20.10.2010 року між відповідачем 1 та відповідачем 2 було укладено договір поруки №167, яким забезпечувалося зобов'язання відповідача 3 за Договором. П. 7 Договору поруки №167 передбачено пеню 1% від суми заборгованості. Відповідач 2 несе перед відповідачем 1 відповідальність зі сплати пені у розмірі 1% за договором поруки №167 від 20.10.2010 року, та, оскільки це зобов'язання відповідача 2 зі сплати пені 1% покладається на відповідача 3, то згідно ч. 2 ст. 556 ЦК, з відповідача 3 вказана відповідальність переходить на позивача згідно ч.2 ст. 554 ЦК за договором поруки. Враховуючи те, що відповідач 1 не повідомив позивача про збільшення відповідальності відповідача 3 в зв'язку з укладенням Договору поруки №167 від 20.10.2010 року, внаслідок чого збільшився обсяг відповідальності позивача, порука позивача за договором поруки підлягає припиненню, у зв'язку з чим позивач звернувся до суду, та просить суд визнати припиненою поруку ОСОБА_1 з 20.01.2010 року за договором поруки №№K2HCAE00007164 від 31.05.2007 року, яким забезпечувався кредитний договір №К2НСАЕ00007189 від 31.05.2007 року.
Ухвалою Шевченківського районного суду від 08.04.2014 року відкрито провадження у справі та призначено справу до розгляду
У судовому засіданні, яке відбулося 23.07.2014 року, представник позивача ОСОБА_4 позов підтримав з підстав, викладених в позовній заяві, просив позов задовольнити.
Представник відповідача 1, 2 Штронда А.М. заперечив з приводу задоволення позову в повному обсязі, просив відмовити, оскільки,  відповідальність поручителя 2 за порушення зобов'язання зі сплати пені у розмірі 1% за Договором поруки №167 не переходить на поручителя 1.
Відповідач 3 в судове засідання не з'явився, про розгляд справи повідомлявся належним чином, що підтверджується рекомендованими повідомленнями про вручення поштових відправлень, наявних в матеріалах справи.
Вислухавши пояснення представника позивача, представника відповідача 1, 2, дослідивши та оцінивши письмові докази у справі у їх сукупності, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню, враховуючи наступне.
Судом встановлено, що 31.05.2007 року між позивачем та відповідачем 1 було укладено договір поруки №K2HCAE00007164 (а.с. 6), яким забезпечувалося зобов'язання відповідача 3 за кредитним договором №К2НСАЕ00007189 від 31.05.2007 року, укладеного між відповідачем 3 та відповідачем 1 (а.с. 4-5).
Пунктом 4.1 Договору передбачено пеню 0,15 % від суми простроченого платежу. У п. 16 Договору поруки передбачено пеню 0,15 % від суми простроченого платежу.
20.10.2010 року між відповідачем 1 та відповідачем 2 було укладено договір поруки №167, яким забезпечувалося зобов'язання відповідача 3 за Договором (а.с. 7).
Відповідно до п. 7 Договору поруки №167, у випадку невиконання поручителем обов'язків боржників за кредитними договорами впродовж 5 календарних днів з моменту отримання письмової вимоги кредитора, поручитель сплачує на користь кредитора пеню в розмірі 1% від суми заборгованості.
Поручитель 2 несе перед ПАТ КБ «ПриватБанк» відповідальність зі сплати пені у розмірі 1% за Договором поруки №167 від 20.10.2010 року, та, оскільки це зобов'язання відповідача 2 зі сплати пені 1% покладається на відповідача 3, то згідно ч. 2 ст. 556 ЦК, з відповідача 3 вказана відповідальність переходить на позивача згідно ч.2 ст. 554 ЦК за договором поруки.
Відповідно до ст. 526 ЦК України,   зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цих Кодексів, інших актів цивільного законодавства.
Відповідно до ч.1 ст. 546 ЦК України,   виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою (пеня, штрафи), порукою, гарантією, заставою, тощо, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Згідно із ч. 1 ст. 553, ч. 1 ст. 554 ЦК України, за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником. У разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя.
Відповідно до ч.2 ст. 556 ЦК України, до поручителя, який виконав зобов'язання, забезпечене порукою, переходять усі права кредитора у цьому зобов'язанні, в тому числі й ті, що забезпечували його виконання.
Відповідно до норм частини 1 статті 559 ЦК України, порука припиняється з припиненням забезпеченого нею зобов'язання, а також у разі зміни зобов'язання без згоди поручителя, внаслідок чого збільшується обсяг його відповідальності.
Відтак, припинення договору поруки пов'язується зі зміною забезпеченого зобов'язання за відсутності згоди поручителя на таку зміну та за умови збільшення обсягу відповідальності поручителя.
Як роз'яснено в п. 22 постанови пленуму Вищого Спеціалізованого Суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 30 березня 2012 року № 5 «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин», відповідно до частини першої статті 559 ЦК припинення договору поруки пов'язується зі зміною забезпеченого зобов'язання за відсутності згоди поручителя на таку зміну та за умови збільшення обсягу відповідальності поручителя. При цьому обсяг зобов'язання поручителя визначається як умовами договору поруки, так і умовами основного договору, яким визначено обсяг зобов'язань боржника, забезпечення виконання яких здійснює поручитель. Проте якщо в договорі поруки передбачено, зокрема, можливість зміни розміру процентів за основним зобов'язанням і строків їх виплати тощо без додаткового повідомлення поручителя та укладення окремої угоди, то ця умова договору стала результатом домовленості сторін (банку і поручителя), а, отже, поручитель дав згоду на зміну основного зобов'язання.
Пунктом 4.1. кредитного договору та пунктом 16 договору поруки чітко передбачено пеню у розмірі 0,15% від суми простроченого платежу. Жодними іншими пунктами основного кредитного договору та договору поруки не передбачено збільшення процентної ставки без згоди поручителя.
Про збільшення процентної ставки з 20.01.2010 року позивача не було повідомлено, матеріали справи не містять доказів згоди поручителя на підвищення розміру пені від суми простроченого платежу, отже, з 20.01.2010 року збільшився обсяг відповідальності поручителя, а тому суд приходить до висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 підлягають задоволенню.
Керуючись ст. ст. 357-61208209213214215218223 ЦПК України, суд,
В И Р І Ш И В:
Позовну заяву ОСОБА_1 - задовольнити.
Визнати припиненою поруку ОСОБА_1 з 20.01.2010 року за договором поруки № К2НСАЕ00007164 від 31.05.2007 року.
Стягнути з Публічного акціонерного товариства Комерційний банк "ПриватБанк" в особі філії "Розрахунковий Центр" ПриватБанку, Публічного акціонерного товариства "Акцент Банк", ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 81 грн. 20 коп. з кожного.      
Рішення може бути оскаржене протягом десяти днів з дня його проголошення, а рішення яке було ухвалено без участі особи, яка її оскаржує протягом десяти днів з дня отримання копії рішення. Апеляційна скарга подається до Апеляційного суду м. Києва через Шевченківський районний суд м. Києва.
      

Суддя: 

Інформаційне джерело: http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/40063070

неділю, 10 серпня 2014 р.

Юридична компанія "Закон Слова" спільно з Радою юристів України розробила законопроект, який зареєстровано у Верховній Раді України 08.08.2014р. за №4444а щодо нікчемності виконавчих написів нотаріусів та заборону стягнення у безспірному порядку за договором про надання споживчого кредиту

Юридичною компанією "Закон Слова" спільно з Радою юристів України розроблено Проект Закону "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо захисту прав споживачів в частині заборони стягнення у безспірному порядку за договором про надання споживчого кредиту", який подано через Народного депутата України, Голову підкомітету з питань захисту прав споживачів Комітету ВР України з питань підприємництва, регуляторної та антимонопольної політики Баландіна С.В. та зареєстровано у Верховній Раді України  08.08.2014 року за № 4444а. 

Знайомтесь із законопроектом та доданими документами на сайті Верховної Ради України за посиланням: http://w1.c1.rada.gov.ua/pls/zweb2/webproc4_1?pf3511=51910


Проект Закону про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо захисту прав споживачів в частині заборони стягнення у безспірному порядку за договором про надання споживчого кредиту

Номер, дата реєстрації:
4444а від 08.08.2014

Сесія реєстрації:
4 сесія VII скликання

Суб'єкт права законодавчої ініціативи:
Народний депутат України

Ініціатор(и) законопроекту:

Головний комітет:
·  Комітет з питань підприємництва, регуляторної та антимонопольної політики

Інші комітети:
·  Комітет з питань правової політики
·  Комітет з питань економічної політики
·  Комітет з питань фінансів і банківської діяльності
·  Комітет з питань бюджету
·  Комітет з питань боротьби з організованою злочинністю і корупцією
·  Комітет з питань європейської інтеграції

Текст законопроекту та супровідні документи:

Останній стан:
Опрацьовується в комітеті
Останній етап проходження:
 Направлено на розгляд комітету (09.08.2014)

Проект Закону від 08.08.2014 
Комітет
Передано
Отримано
Комітет Верховної Ради України з питань підприємництва, регуляторної та антимонопольної політики
09.08.2014
Комітет Верховної Ради України з питань правової політики
09.08.2014
Комітет Верховної Ради України з питань економічної політики
09.08.2014
Комітет Верховної Ради України з питань фінансів і банківської діяльності
09.08.2014
Комітет Верховної Ради України з питань бюджету
09.08.2014
Комітет Верховної Ради України з питань боротьби з організованою злочинністю і корупцією
09.08.2014
Комітет Верховної Ради України з питань європейської інтеграції
09.08.2014


Знайомтесь з текстом законопроекту та пояснювальною запискою:


Проект
вноситься народним депутатом України

        С.В.Баландіним        (реєстр. № 188)


ЗАКОН УКРАЇНИ

Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо захисту прав споживачів в частині заборони стягнення у безспірному порядку за договором про надання споживчого кредиту

Верховна Рада України  постановляє:
I. Внести зміни до таких Законів України:
1.     Статтю 11 Закону України «Про захист прав споживачів»(Відомості Верховної Ради України, 1991 р., № 30, ст. 379) доповнити частиною 14 такого змісту:
«14. Стягнення у безспірному порядку за договором про надання споживчого кредиту та/або його забезпечувальним договором забороняється. Нікчемним є виконавчий напис нотаріуса, вчинений на документі, що встановлює заборгованість за договором про надання споживчого кредиту та/або його забезпечувальним договором».

2.     Частину 1 статті 87 Закону України «Про нотаріат» (Відомості Верховної Ради України, 1993 р., № 39 від 28.09.1993) викласти у такій редакції:
«1. Для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість, крім документів, що встановлюють заборгованість за договорами про надання споживчих кредитів та/або їх забезпечувальних договорах.
Нікчемним є виконавчий напис нотаріуса, вчинений на документі, що встановлює заборгованість за договором про надання споживчого кредиту та/або його забезпечувальним договором.».
 

3.     Частину 6 статті 20 Закону України «Про заставу» (Відомості Верховної Ради України, 1992 р., № 47 від 24.11.1992) викласти у такій редакції:
«6. Звернення  стягнення  на  заставлене  майно  здійснюється  за рішенням  суду  або  третейського  суду, або виконавчого напису нотаріуса, крім стягнення за договором про надання споживчого кредиту та/або його забезпечувального договору. Виконавчий напис нотаріуса, вчинений на документі, що встановлює заборгованість за договором про надання споживчого кредиту та/або його забезпечувальним договором є нікчемним.
  Звернення  стягнення  на заставлене  майно  державного підприємства  (підприємства,  не менше п'ятдесяти відсотків акцій (часток,  паїв)  якого  є у державній власності) здійснюється за рішенням  суду.». 
4.     Частину 3 статті 33 Закону України «Про іпотеку» (Відомості Верховної Ради України, 2003 р., № 38 від 19.09.2003, ст. 313) викласти у такій редакції:
«3. Звернення  стягнення  на  предмет  іпотеки  здійснюється  за рішенням  суду, або згідно  з договором про задоволення вимог іпотекодержателя, або за виконавчим написом нотаріуса, крім стягнення за договором про надання споживчого кредиту та/або його забезпечувального договору. Виконавчий напис нотаріуса, вчинений на документі, що встановлює заборгованість за договором про надання споживчого кредиту та/або його забезпечувальним договором є нікчемним.».

II. Прикінцеві положення

1. Цей Закон набирає чинності з дня, наступного за днем його опублікування та поширює свою дію на правовідносини, що виникли після набрання ним чинності, а також на правовідносини, що регулюються цим Законом і виникли до набрання ним чинності.
2. Кабінету Міністрів України у тримісячний строк з дня набрання чинності цим Законом:
привести свої нормативно-правові акти у відповідність із цим Законом;
забезпечити приведення міністерствами, іншими центральними органами виконавчої влади їх нормативно-правових актів у відповідність із цим Законом.


                  Голова Верховної Ради
                                 України

ПОЯСНЮВАЛЬНА ЗАПИСКА

До проекту Закону України
Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо захисту прав споживачів в частині заборони стягнення у безспірному порядку за договором про надання споживчого кредиту



1. Обґрунтування необхідності прийняття проекту Закону

Зазначений законопроект спрямований на удосконалення законодавчих засад захисту прав споживачів від стягнень у безспірному порядку.
При виникненні у споживача заборгованості за договором про надання споживчого кредиту, кредитор звертається до нотаріуса про вчинення виконавчого напису. Однак, проблемним є обставина, що при вчиненні виконавчого напису безпосередніми учасниками правовідносин є нотаріус і кредитор, але, відсутній споживач щодо власності якого нотаріус вчиняє виконавчий напис, тому споживач-власник майна є непоінформований про дату та час вчинення напису та фактично позбавлений можливості захистити свої права в момент вчинення виконавчого напису.
Тільки нотаріус та кредитор при вчиненні виконавчого напису вирішують питання щодо майна споживача, незважаючи на те, що споживач-власник майна відсутній, оскільки, не повідомляється нотаріусом.
Внаслідок вчинення виконавчого напису, споживача-власника майна фактично позбавляють власності без його відома, що є неприпустимим.
Проте, Конституція України стоїть на захисті прав власності усіх суб’єктів даних правовідносин. Зокрема, стаття 13 передбачає, що: «Держава забезпечує захист прав усіх суб’єктів права власності і господарювання, соціальну спрямованість економіки», стаття 41 вказує на те, що: «Кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю… Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним», стаття 47 закріплює, що: «Кожен має право на житло… Ніхто не може бути примусово позбавлений житла інакше як на підставі закону за рішенням суду»,  стаття 48 передбачає: «Кожен має право на достатній життєвий рівень для себе і своєї сім’ї, що включає достатнє харчування, одяг, житло», стаття 123 передбачає: «Правосуддя в Україні здійснюється виключно судами. Делегування функцій судів, а також привласнення цих функцій іншими органами чи посадовими особами не допускаються. Юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі».
Як вбачається з вищезазначеного, держава чітко стоїть на захисті прав суб’єктів даних правовідносин, проте не чіткість в окремих нормативно-правових актах призводить до частих порушень прав споживачів за договорами про надання споживчих кредитів.
За умови вирішення судом питання щодо стягнення заборгованості за простроченим договором про надання споживчого кредиту, всі сторони такого договору – кредитор та споживач є безпосередніми учасниками розгляду справи, мають рівні процесуальні права передбачені Цивільним процесуальним Кодексом України та споживач-власник майна, повідомляється про розгляд справи щодо його майна, що перебуває в заставі (іпотеці).
При розгляді справи судом, у споживача є передбачені процесуальним законом права, якими споживач не може скористатись при вчиненні кредитором і нотаріусом виконавчого напису.
Таким чином, вирішення судами справ щодо договорів про споживче кредитування забезпечує як кредитора, так і споживача процесуальних прав, в тому числі на участь у справі, подача доказів, дослідження доказів тощо, а також вирішення таких справ саме в судовому порядку беззаперечно відповідатиме Конституції України, в тому числі щодо способу позбавлення права власності споживача в примусовому порядку, з дотриманням статей 13, 41, 47, 48 та 124 Конституції України, повинно відбуватися тільки за рішенням суду.
         Окрім цього, в рамках імплементації Європейського законодавства, потрібно окремо зазначити, що у жодній європейській країні не існує такого способу звернення стягнення на предмет застави (іпотеки), як вчинення виконавчого напису нотаріусом, тому така норма не відповідає Євроінтеграційним прагненням нашої держави.
Всі ці проблеми є нагальними та потребують вирішення, так як, направлені на унеможливлення та недопущення порушення прав споживачів на їх власність за договорами про надання споживчих кредитів.
Запровадження зазначених норм надасть змогу припинити випадки позбавлення права власності на майно споживачів поза участю споживача-власника такого майна.

2. Цілі і завдання прийняття проекту Закону

Метою проекту є удосконалення правових механізмів звернення стягнення із споживачів за договорами про надання споживчих кредитів і конкретизація способу стягнення із споживачів - в судовому порядку та визнання нікчемними виконавчих написів нотаріусів на документах, що встановлюють заборгованість за договорами про надання споживчих кредитів та/або їх забезпечувальними договорами.
Для досягнення цієї мети пропонується законодавчо вирішити наступні завдання: визначення чітких норм, які б не допускали вчинення виконавчих написів нотаріусів на документах, що встановлюють заборгованість за договорами про надання споживчих кредитів та/або їх забезпечувальними договорами та, в той же час, не виключали можливості вчинення виконавчих написів нотаріусів на документах, що встановлюють заборгованість за іншими правочинами, де стороною не виступає споживач та  які не відносяться до договорів про надання споживчих кредитів та/або їх забезпечувальних договорів.

3. Загальна характеристика і основні положення проекту Закону

Законопроектом пропонується:
до Закону України «Про захист прав споживачів»доповнити  частиною 14 статтю 11 (щодо заборони стягнення у безспірному порядку за договором про споживче кредитування та нікчемності виконавчих написів нотаріусів за споживчими кредитами);
до Закону України «Про нотаріат» нова редакція частини 1 статті 87 (щодо заборони стягнення у безспірному порядку за договором про споживче кредитування та нікчемності виконавчих написів нотаріусів за споживчими кредитами)
до Закону України «Про заставу» нова редакція частини 6 статті 20 (щодо заборони стягнення у безспірному порядку за договором про споживче кредитування та нікчемності виконавчих написів нотаріусів за споживчими кредитами);
до Закон України «Про іпотеку» нова редакція частини 3 статті 33 (щодо заборони стягнення у безспірному порядку за договором про споживче кредитування та нікчемності виконавчих написів нотаріусів за споживчими кредитами.)


4. Стан нормативно-правової бази у даній сфері правового регулювання

Зазначене питання регулюється: Цивільним Кодексом України, Законом України «Про нотаріат», Законом України «Про заставу», Законом України «Про іпотеку».
Прийняття Закону вносить зміни до низки Законів України, зокрема, до Закону України «Про нотаріат», Закону України «Про заставу», Закону України «Про іпотеку», оскільки, не виключає можливості вчинення виконавчих написів нотаріусів на документах, що встановлюють заборгованість за іншими правочинами, де стороною не виступає споживач та не відносяться до договорів про надання споживчих кредитів та/або їх забезпечувальних договорів.
Прийняття Закону не потребує внесення змін до інших законів України, крім зазначених в цьому законопроекті.


5. Фінансово-економічне обґрунтування проекту Закону

Реалізація положень проекту Закону не потребуватиме додаткових фінансових витрат із Державного бюджету України та місцевих бюджетів.


6. Прогноз соціально-економічних та інших наслідків прийняття проекту Закону

Запровадження зазначених норм припинить випадки позбавлення права власності на майно споживача-власника нотаріусами в односторонньому порядку без участі споживача-власника такого майна.
Крім того, впровадження запропонованих законодавчих змін призведе до приведення у відповідність до Конституції України питання щодо недоторканості права власності та позбавлення власності виключно за рішенням суду, як передбачено статтею 47 Конституції України.



Народний депутат України
С.В.Баландін
(реєстр. № 188)