четвер, 10 грудня 2015 р.

02.12.2015р. за запереченнями Гитченка С.О. суд відмовив Приватбанку у позові про стягнення кредиту. %. пені. штрафу шляхом звернення стягнення на квартиру і виселення

 02.12.2015р. за запереченнями Гитченка С.О.  Деснянський районний суд м.Києва Рішенням відмовив Приватбанку у позові про стягнення кредиту. %. пені. штрафу шляхом звернення стягнення на квартиру і виселення.
 Рішення суду мотивоване закінченням строків позовної давності і недоведеністю обставин на які посилався банк.

Господь да благословить 
суддю Деснянського районного суду м.Києва БабкоВ.В.
 
Знайомтесь з Рішенням у справі 754/6426/15-ц






четвер, 3 грудня 2015 р.

За апеляційною скаргою Гитченка С.О. Апеляційний суд Вінницької області Рішенням від 16.11.2015 припинив зловживання Приватбанку та скасував незаконне рішення районного суду про подвійне стягнення кредиту,%, пені



За апеляційною скаргою Гитченка С.О. Апеляційний суд Вінницької області Рішенням від 16.11.2015 припинив зловживання Приватбанку та скасував незаконне рішення районного суду, яким на користь Приватбанку було подвійно стягнуто одні і ті ж суми кредиту, %, пені - Директор Юридичної компанії "Закон Слова" Гитченко Сергій Олексійович здійснив захист позичальника від банківського зловживання.

Знайомтесь з рішенням з ЄДРСР:

Державний герб України
Копія
Справа № 125/296/15-ц
Провадження № 22-ц/772/2762/2015
Головуючий в суді першої інстанції Єрмічова В. В.
Категорія 27
Доповідач Медяний В. М.
  

     АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ
Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ


          16 листопада 2015 року                                                м. Вінниця
Колегія суддів судової палати з цивільних справ апеляційного суду Вінницької області у складі :
головуючого : Медяного В.М.,

суддів : Зайцева А.Ю., Стеблюк Л.П.,

при секретарі : Агеєвій Г.В.,

розглянувши у відкритому засіданні в залі судових засідань апеляційного суду Вінницької області цивільну справу за позовом Публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про стягнення кредитної заборгованості,
за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Барського районного суду Вінницької області від 26 червня 2015 року, -
                                  встановила:
У лютому 2015 року ПАТ КБ «ПриватБанк» звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про стягнення кредитної заборгованості. Посилається на те, що 18 березня 2008 року між ЗАТ КБ "ПриватБанк" та ОСОБА_2 укладено кредитний договір №VICWGA0000000006, згідно якого ЗАТ КБ "ПриватБанк" зобов'язався надати ОСОБА_2 кредитні кошти шляхом видачі готівки через касу на строк з 18.03.2008 р. по 18.03.2014 р. у розмірі 21532,34 доларів США, а останній зобов'язався повернути кредит та сплатити відсотки за користування кредитними коштами в строки та в порядку, встановленому кредитним договором.
Позивач свої зобов'язання за кредитним договором виконав в повному обсязі, а саме видав відповідачу ОСОБА_2 кредит у розмірі 20000 доларів США.
В забезпечення виконання зобов'язання за кредитним договором між ЗАТ КБ "ПриватБанк" та ОСОБА_3 укладено договір поруки б/н від 18 березня 2008 року, відповідно до п.4 якого позичальник та поручителі відповідають перед кредитором як солідарні боржники.
Однак, в порушення умов кредитного договору, ОСОБА_2 свої зобов'язання за кредитним договором перед позивачем не виконав, так як не здійснював погашення заборгованості за кредитом у встановленому договором порядку та строки. У зв'язку з цим станом на 11 грудня 2014 року заборгованість ОСОБА_2 перед позивачем за кредитним договором складала 47908,84 доларів США, з яких: 20812,43 доларів США - заборгованість за кредитом; 1757,54 доларів США - заборгованість по процентам за користування кредитом; 50,14 доларів США по комісії за користування кредитом; 22992,26 доларів США - пеня за несвоєчасність виконання зобов'язань за договором; 15,85 доларів США - штраф (фіксована сума); 2280,62 доларів США - штраф (процентна складова). Вимога, що була пред'явлена до поручителя щодо виконання забезпеченого зобов'язання, залишена без задоволення.
Рішенням Барського районного суду Вінницької області від 26 червня 2015 року позов ПАТ КБ "ПриватБанк" задоволено повністю. Стягнуто солідарно з ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на користь ПАТ КБ «ПриватБанк» заборгованість за кредитним договором №VICWGA0000000006 від 18 березня 2008 року у розмірі 47908,84 доларів США, що за курсом 15,77 відповідно до службового розпорядження НБУ від 11 грудня 2014 року становить 755 522 гривні 40 коп., а також судові витрати у розмірі 3654 гривні (а.с. 114- 117).
В апеляційній скарзі скаржник відповідач у справі ОСОБА_2 просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове рішення, яким в задоволенні позову відмовити. Посилається на невідповідність висновків суду обставинам справи, неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, порушення норм матеріального та процесуального права.
В судовому засіданні в суді апеляційної інстанції представник скаржника відповідача у справі ОСОБА_4 - ОСОБА_5 апеляційну скаргу повністю підтримав та просив її задовольнити, посилаючись на викладені в ній доводи.
Представник позивача у справі ПАТ КБ «ПриватБанк» - Олішевський Д.Л. апеляційну скаргу не визнав та заперечив проти її задоволення, посилаючись на її безпідставність та необґрунтованість. Надав суду письмові заперечення на апеляційну скаргу.
Відповідач ОСОБА_3 до суду апеляційної інстанції не з'явився, тому відповідно до вимог ч. 2 ст. 305 ЦПК України справа розглянута у його відсутність.
Колегія суддів, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, заслухавши пояснення представників сторін у справі, що з'явилися до суду, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а рішення суду до скасування з ухваленням нового рішення у справі, виходячи з наступних підстав.
Згідно ст.212 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жоден доказ не має для суду наперед встановленого значення. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Відповідно до ст.213 ЦПК України, рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Відповідно до вимог ст.214 ЦПК України, при ухваленні рішення суд зобов'язаний прийняти рішення, зокрема, щодо: наявності обставин (фактів), якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; наявності інших фактичних даних, які мають значення для вирішення справи; правовідносин, зумовлених встановленими фактами. У рішенні суду обов'язково повинні бути зазначені встановлені судом факти і відповідні їм правовідносини.
Відповідно до ст.4 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законами України.
Відповідно до ст.ст.10, 57, 60 ЦПК України суд вирішує цивільно-правовий спір на засадах змагальності, кожна сторона зобов'язана доказами довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог чи заперечень.
Доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, що мають значення для справи.
Проте, зазначені вимоги закону залишилися поза увагою суду першої інстанції.
Відповідно до ч.1-3 ст.303 ЦПК України, під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Апеляційний суд досліджує докази, які судом першої інстанції були досліджені з порушенням встановленого порядку або в дослідженні яких було неправомірно відмовлено, а також нові докази, неподання яких до суду першої інстанції було зумовлено поважними причинами.
Апеляційний суд не обмежений доводами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення.
За змістом п.1, 3, 4 ч. 1 ст.. 309 ЦПК України підставами для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення або зміни рішення є: неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення або неправильне застосування норм матеріального або процесуального права.
Задовольняючи позовні вимоги ПАТ КБ «ПриватБанк», суд першої інстанції встановив та виходив з того, що 18 березня 2008 року між ЗАТ КБ "ПриватБанк" та ОСОБА_7 укладено кредитний договір №VICWGA0000000006, згідно з умовами якого ПАТ КБ "ПриватБанк" зобов'язався надати ОСОБА_2 кредитні кошти шляхом видачі готівки через касу на строк з 18 березня 2008 року по 18 березня 2014 року включно, у вигляді не поновлюваної лінії у розмірі 21532, 34 доларів США на наступні цілі: у розмірі 20000 доларів США на покращення житлових умов та у розмірі 1532,34 доларів США на сплату страхових платежів у випадках та у порядку, передбаченому п. п. 2.1.3, 2.2.7 договору, зі сплатою за користування кредитом відсотків у розмірі 1% на місяць на суму залишку заборгованості за кредитом, винагороди за надання фінансового інструменту у розмірі 2% від сум виданого кредиту у момент надання кредиту, винагороди за надання фінансового інструменту у розмірі 0% від суми виданого кредиту щомісяця в період сплати, винагорода за резервування ресурсів у розмірі 0,48% річних від суми зарезервованих ресурсів, винагороди за проведення додаткового моніторингу, згідно п.8.2 договору.
Додатками №1 та №2 до кредитного договору №VICWGA0000000006 від 18 березня 2008 року є загальна вартість кредиту та графік розрахунків, які є невід'ємною частиною кредитного договору, та у яких встановлено умови кредитування, періодичність та розміри платежів позичальника з повернення кредиту та сплати процентів за користування кредитом.
Кредитний договір забезпечений договором поруки укладеним 18 березня 2008 року між ЗАТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_3, згідно п.п. 2, 4 якого поручитель відповідає перед кредитором за виконання зобов'язань за кредитним договором в тому ж розмірі, що і боржник, включаючи сплату кредиту, відсотків за користування кредитом, комісій, винагород, штрафів та інших платежів, відшкодування збитків. У випадку невиконання боржником зобов'язань за кредитним договором, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники.
Згідно ордера-розпорядження №1 про видачу (погашення) строкового кредиту від 18 березня 2008 року відповідачу ОСОБА_8 Вінницькою філією КБ «ПриватБанк» видано кредитні кошти у розмірі 20000 доларів США.
Відповідно до п.8.4 кредитного договору №VICWGA0000000006 від 18 березня 2008 року при порушенні позичальником зобов'язань із погашення кредиту, позичальник сплачує банку пеню у розмірі 0,15% від суми простроченої заборгованості по кредиту за кожний день прострочки, але не менше 1 гривні.
Згідно п.5.3 вказаного договору при порушенні позичальником строків платежів по будь-якому з грошових зобов'язань, передбачених кредитним договором      більш ніж на 30 днів, позичальник зобов'язаний      сплатити банку штраф у розмірі 250 гривень +5% від суми позову.
Згідно наданого позивачем розрахунку заборгованості станом на 11 грудня 2014 року у відповідача ОСОБА_2 утворилась заборгованість за кредитним договором на загальну суму 47908,84 доларів США, з якої: 20812,43 доларів США - заборгованість за кредитом, 1757,51 доларів США - заборгованість по процентам за користування кредитом, 50,14 доларів США заборгованість по комісії за користування кредитом; 22992,26 доларів США - пеня за несвоєчасність виконання зобов'язань за договором; 15,85 доларів США - штраф (фіксована сума); 2280,62 доларів США - штраф (процентна складова).
Згідно виписки по особовому рахунку 29092059133215 відповідач ОСОБА_2 останній раз здійснював погашення кредиту 25 червня 2014 року (а.с.42-48).
Відповідно до п.п.5,6 договору поруки від 18 березня 2008 року у випадку невиконання зобов'язання, передбаченого п.1 цього договору, кредитор направляє на адресу поручителя письмову вимогу із зазначенням невиконаного зобов'язання. Поручитель зобов'язаний виконати зобов'язання, зазначені в письмовій вимозі кредитора на протязі п'яти календарних днів з моменту отримання вимоги, зазначеної в п.5 цього договору.
Судом встановлено, що 08 вересня 2014 року на адресу поручителя ОСОБА_3 позивачем направлено повідомлення про необхідність погашення заборгованості за кредитним договором №VICWGA0000000006 від 18 березня 2008 року, яка залишена останнім без задоволення.
Таким чином суд першої інстанції дійшов висновку про задоволення позовних вимог позивача та стягнення на його користь солідарно з відповідачів у справі заборгованості за кредитним договором від 18.03.2008 року у розмірі 47908, 84 доларів США, що за курсом 15,77 відповідно до службового розпорядження НБУ від 11 грудня 2014 року становить 755 522 гривні 40 коп., а також судових витрат у розмірі 3654 гривні.
Проте, колегія суддів не може повністю погодитись з такими висновками суду першої інстанції, оскільки судом неповно з'ясовані фактичні обставини справи, які мають істотне значення для справи в межах наданих сторонами доказів, висновки суду не повністю відповідність обставинам справи, внаслідок чого судом були порушені та неправильно застосовані норми матеріального та процесуального права. Суд належним чином не сприяв всебічному і повному з'ясуванню обставин справи та здійсненню сторонами їхніх процесуальних прав у випадках, встановлених цим Кодексом.
Так, частиною 1 статті 1 ЦПК України завданнями цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Згідно статті 10 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд сприяє всебічному і повному з'ясуванню обставин справи: роз'яснює особам, які беруть участь у справі, їх права та обов'язки, попереджує про наслідки вчинення або невчинення процесуальних дій і сприяє здійсненню їхніх прав у випадках, встановлених цим Кодексом.
Згідно абз. 2 п. 2 Постанови Пленуму Верховного Суду України №14 від 18.12.2009 р. «Про судове рішення у цивільній справі» рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства відповідно до статті 2 ЦПК, вирішив справу згідно з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин відповідно до статті 8 ЦПК, а також правильно витлумачив ці норми.
Ухвалюючи рішення про повне задоволення позову ПАТ КБ «ПриватБанк», судом першої інстанції неповно з'ясовано обставини, що мають значення для справи, а саме те, що рішенням Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 24.03.2011 року у цивільній справі №2-1575/2011 за позовом ПАТ КБ «ПриватБанк» до ТОВ «УФА «Верус», ОСОБА_2 про стягнення заборгованості, стягнуто з останнього на користь ПАТ КБ "ПриватБанк" заборгованість за кредитним договором №VICWGA0000000006 від 18.03.2008 р. станом на 10.06.2009 року у розмірі 144478,42 грн. На час ухвалення даного рішення стягнута сума була еквівалентна 18985,34 доларів США з яких: 17857,79 доларів СПІА - заборгованість по кредиту; 182,03 доларів США - заборгованість по процентам; 9,93 доларів США - пеня; 935,34 доларів США - штрафи.
15.06.2011 року на підставі зазначеного рішення суду виданий виконавчий лист, який був пред'явлений банком до примусового виконання у Відділ державної виконавчої служби Барського РУЮ Вінницької області та 23.09.2011 року було відкрито виконавче провадження.
Відповідно до ч. 1 ст.1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Згідно ч. 1 ст.1050 ЦК України, якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до ст.625 ЦК України, в частині першій якої зазначено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
Відповідно до ч. 1 ст.623 ЦК України боржник, який порушив зобов'язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки.
Згідно ч. 1 ст.625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
Відповідно до ч. 1 ст.554 ЦК України у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники.
Згідно ст.554 ЦК України боржник, що порушив зобов'язання, забезпеченого порукою, відповідає перед кредитором солідарно з поручителями. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу та процентів.
Таким чином, не дивлячись на стягнення з відповідача ОСОБА_2 за зазначеним рішенням Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 24.03.2011 року заборгованості за кредитним договором станом на 10.06.2009 року, відповідач ОСОБА_2 продовжує не виконувати взяті на себе зобов'язання за вказаним договором, у зв'язку з чим за період з 10.06.2009 року по 11.12.2014 року у нього виникла заборгованість: 2954,64 доларів США - заборгованість за кредитом; 1575,51 доларів США - заборгованість за процентами; 50,14 доларів США - заборгованість по винагороді за резервування ресурсів, 22982,33 доларів нарахована пеня, що підтверджується наданим ПАТ «КБ «Приватбанк» розрахунком заборгованості з урахуванням стягнутої раніше судом заборгованості.
Відповідно до п. 5.5 кредитного договору №VICWGA0000000006 від 18.03.2008 р. сторони договору погодили, що терміни позовної давності по вимогах про стягнення кредиту, відсотків за користування кредитом, винагороди, неустойки - пені, штрафів за даним договором встановлюється сторонами тривалістю у 5 років.
Оскільки кредит не був погашений відповідачем ОСОБА_2 повною мірою, зафіксований рішенням Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 24.03.2011 року, заборгованість відповідача перед позивачем за кредитним договором не була сталою, а лише відображала її розмір на дату його ухвалення. Таким чином банк і надалі правомірно продовжує проводити нараховування за користування кредитом, а загальний розмір заборгованості відповідача за кредитним договором відповідно збільшується.
За змістом ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору, вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, до звичайно ставляться.
Статтею 610 ЦК України визначено, що порушення зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Згідно статті 631 ЦК України строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов'язки відповідно до договору. Договір набирає чинності з моменту його укладення. Сторони можуть встановити, що умови договору застосовуються до відносин між ними, які виникли до його укладення. Закінчення строку договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії договору.
Таким чином ухвалення рішення суду без його належного виконання не припиняє правовідносин сторін за договором і не позбавляє кредитора права на отримання всієї суми нарахованої заборгованості за договором.
Відповідно до ст.ст.256, 257, 267 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.
Статтею 257 ЦК України встановлено загальну позовну давність тривалістю у три роки.
Відповідно до ст. 259 ЦК України позовна давність, встановлена законом, може бути збільшена за домовленістю сторін. Договір про збільшення позовної давності укладається у письмовій формі. Позовна давність, встановлена законом, не може бути скорочена за домовленістю сторін.
Відповідно до вимог п. 1 ч.2 ст. 258 ЦК України позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).
Статтею 253 ЦК України визначено, що перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.
Відповідно до статті 599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Згідно частин 1, 3 статті 264 ЦК України перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов'язку. Після переривання перебіг позовної давності починається заново. Час, що минув до переривання перебігу позовної давності, до нового строку не зараховується.
Відповідно до п. 11 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судове рішення у цивільній справі» від 18.12.2009 року № 14, встановивши, що строк звернення з позовом пропущено без поважної причини, суд у рішенні зазначає про відмову в позові з цих підстав, якщо про застосування позовної давності заявлено стороною у спорі, зробленою до ухвалення ним рішення, крім випадків, коли позов не доведено, що є самостійною підставою для цього.
Відповідно до ч. 3. ст. 267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.
Встановлено та підтверджується матеріалами справи, що відповідач ОСОБА_2 не звертався до суду першої інстанції із заявою про застосування строків позовної давності, а тому колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги в цій частині є необґрунтованими, а тому у суду були відсутні підстави для застосування строків позовної давності.
Крім цього, встановлено, що відповідно до банківської виписки по рахунку №29092059133215 відповідач ОСОБА_2 останній раз здійснював погашення кредиту 25.06.2014 року у розмірі 290,00 доларів США.
Таким чином, враховуючи те, що за рішенням Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 24.03.2011 р. вже стягнуто з ОСОБА_2 заборгованість за кредитним договором №VICWGA0000000006 від 18.03.2008 р. станом на 10.06.2009 року у розмірі 18985,34 доларів США з яких: 17857,79 доларів США - заборгованість по кредиту; 182,03 доларів США - заборгованість по процентам; 9,93 доларів США - пеня; 935,34 доларів США штрафи, тому з відповідачів на користь ПАТ КБ "ПриватБанк" підлягають стягненню за період з 10.06.2009 року по 11.12.2014 року:
- 20812,43 доларів США - 17857,79 доларів США = 2954,64 доларів США - заборгованість за кредитом;
- 1757,54 доларів США - 182,03 доларів США = 1575,51 доларів США - заборгованість за процентами;
- 50,14 доларів США - заборгованість по винагороді за резервування ресурсів (п.8.1. кредитного договору);
- 22992,26 доларів США - 9,93 доларів США = 22982,33 доларів США - пеня.
Положення частини третьої статті 551 ЦК України з урахуванням положень статті 3 ЦК України щодо загальних засад цивільного законодавства та частини четвертої статті 10 ЦПК України щодо обов'язку суду сприяти сторонам у здійсненні їхніх прав дає право суду зменшити розмір неустойки за умови, що її розмір значно перевищує розмір збитків.
Колегія суддів вважає, що нарахований позивачем розмір неустойки (пені) в сумі 22982,33 доларів США, що за курсом 15,77 відповідно до службового розпорядження НБУ від 11 грудня 2014 року становить 362 431,34 гривень може бути зменшений до 72 231,17 гривень, що складає 4580,29 доларів США, оскільки він значно перевищує розмір нарахований позивачем розмір збитків.
Відповідно до ч. 1 ст. 264 ЦК України перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов'язку.
Згідно п. 5.5 кредитного договору №VICWGA0000000006 від 18.03.2008 р. термін позовної давності по вимогах по стягненню кредиту, відсотків, винагороди, неустойки - пені та штрафів за даним договором встановлюється сторонами тривалістю у 5 років.
Крім цього, згідно п.4 ч. 1 ст.34 Закону України "Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг" діяльність з надання фінансового кредиту підлягає обов'язковому ліцензуванню.
Відповідно до ч.2 ст.34 Закону України "Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг" здійснення діяльності з надання фінансових кредитів дозволяється тільки після отримання відповідної ліцензії.
Встановлено, що рішенням загальних зборів акціонерів від 30 квітня 2009 року тип банку з Закритого акціонерного товариства було змінено на Публічне акціонерне товариство. У зв'язку зі зміною типу банку, змінено найменування банку з Закритого акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк» на Публічне акціонерне товариство комерційний банк «ПриватБанк», що підтверджується копією статуту Публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк».
04 грудня 2001 року ЗАТ КБ «ПриватБанк» та 05 жовтня 2011 року ПАТ КБ «ПриватБанк» видані банківські ліцензії №22-2 та №22, зареєстровані Національним Банком України 19 березня 1992 року за номером 92 на право здійснення банківських операцій, визначених частиною першою та пунктами 5-11 частини другої статті 47 Закону України «Про банки і банківську діяльність» (а.с. 6, 49) та надано дозвіл на право здійснення вищевказаних операцій (а.с.50-52).
Таким чином, з урахуванням викладеного, колегія суддів частково погоджується з доводами апеляційної скарги, а тому скарга підлягає частковому задоволенню, а судове рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню на підставі п.п.1, 3, 4 ч.1 ст.309 ЦПК України, з ухваленням нового рішення у справі.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст.4, 303, 307, 309, 314, 316, 319, 324 ЦПК України, колегія суддів, -
вирішила:
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити частково.
Рішення Барського районного суду Вінницької області від 26 червня 2015 року скасувати та ухвалити нове рішення.
Позов Публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про стягнення кредитної заборгованості задовольнити частково.
Стягнути солідарно з ОСОБА_2, ОСОБА_3 на користь Публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк»: заборгованість за кредитом в сумі 2954,64 доларів США, що за курсом 15,77 відповідно до службового розпорядження НБУ від 11 грудня 2014 року становить 46594,67 гривень; заборгованість за процентами в сумі 1575,51 доларів США, що за курсом 15,77 відповідно до службового розпорядження НБУ від 11 грудня 2014 року становить 24845,79 гривень; заборгованість по винагороді за резервування ресурсів в сумі 50,14 доларів США, що за курсом 15,77 відповідно до службового розпорядження НБУ від 11 грудня 2014 року становить 790,70 гривень, а також пеню в сумі 72231,17 гривень.
Стягнути з ОСОБА_2, ОСОБА_3 на користь Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» судові витрати в розмірі 1444,62 гривень.
В задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Рішення набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржено протягом двадцяти днів з дня набрання ним законної сили до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Головуючий :підпис.                         В.М. Медяний
Судді :підписи.                              А.Ю. Зайцев
     Л.П. Стеблюк
Згідно з оригіналом.
Суддя:               В.М. Медяний

Інформаційне джерело: http://reyestr.court.gov.ua/Review/53630177
 

середу, 11 листопада 2015 р.

05.10.2015 Окружний адміністративний суд м.Києва скасував рішення держреєстратора про протиправну реєстрацію власності за ТОВ "Кей-Колект" на квартиру, яка перебувала в іпотеці та належала позичальнику за споживчим валютним кредитом. Судове рішення мотивоване тим, що між людиною-власником квартири і іпотекодержателем-Кей-колект не було укладено окремого договору про передачу квартири в рахунок погашення боргу та інших порушень - захист власника квартири здійснив директор Юридичної компанії "Закон Слова" Гитченко Сергій Олексійович

 05.10.2015 Постановою Окружного адміністративного суду м.Києва було визнано протиправним і скасовано рішення держреєстратора, яким було протиправно зареєстровано за ТОВ "Кей-Колект" власність на квартиру, яка перебувала в іпотеці та належала позичальнику за споживчим валютним кредитом. 
 Судове рішення мотивоване тим, що між людиною-власником квартири і іпотекодержателем-Кей-колект не було укладено окремого договору про передачу квартири її власником в рахунок погашення боргу та наявності інших порушень. 
 Захист власника квартири здійснив директор ТОВ "Юридична компанія "Закон Слова" Гитченко Сергій Олексійович.
 Господь да благословить суддів Окружного адміністративного суду м.Києва, Головуючого суддю Шулежка В.П., суддів Іщука І.О., Погрібніченка І.М.
 
Знайомтесь з судовим рішенням:








суботу, 31 жовтня 2015 р.

Бордіян О.О. Керівник Львівської філії Юридичної компанії "Закон Слова" захистила клієнта від банківських зловживань та Ухвалою ВССУ від 10.09.2015р. відхилено касаційну скаргу Дельта банку подану на судові рішення, якими банку відмовлено у стягненні кредиту, %, штрафних санкцій та відмовлено у стягненні на іпотечне майно

 Бордіян Олена Орестівна Керівник Львівської філії Юридичної компанії "Закон Слова" захистила клієнта від банківських зловживань та Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 10.09.2015р. відхилено касаційну скаргу Дельта банку подану на судові рішення, якими банку відмовлено у стягненні кредиту, %, штрафних санкцій та відмовлено у зверненні стягнення на іпотечне майно.


Знайомтесь з Ухвалою ВССУ:
Державний герб України
У х в а л а
іменем    україни

10 вересня 2015 рокум. КиївКолегія суддів судової палати у цивільних справах
Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:
головуючого       Наумчука М.І.,
суддів:                  Кузнєцова В.О.,  Мостової Г.І.,
розглянувши в попередньому судовому засіданні справу за позовом публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» до ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, третя особа - орган опіки та піклування Буської районної державної адміністрації Львівської області, про стягнення заборгованості за кредитним договором та звернення стягнення на предмет іпотеки, за касаційною скаргою Шубака Михайла Івановича, який діє від імені публічного акціонерного товариства «Дельта Банк», на рішення Буського районного суду Львівської області від 7 листопада 2014 року та рішення апеляційного суду Львівської області від 27 квітня 2015 року,
в с т а н о в и л а:
У липні 2013 року публічне акціонерне товариство «Дельта Банк» звернулося до суду з указаним позовом. Зазначало, що 18 вересня 2008 року між товариством з обмеженою відповідальністю «Український промисловий банк» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір № 263-021/ФК-08, за умовами якого позичальник отримала кредит у розмірі 38 000 доларів США зі сплатою 13,7 % річних строком до 18 вересня 2023 року. На забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором між банком та ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 було укладено договір іпотеки, предметом якого є квартира АДРЕСА_1. Посилаючись на те, що позичальник не належним чином виконує зобов'язання за кредитним договором, а кредитор 30 червня 2010 року відступив позивачу право вимоги за вказаними договорами, просило задовольнити позов.
Рішенням Буського районного суду Львівської області від 7 листопада 2014 року в задоволенні позову відмовлено.
Рішенням апеляційного суду Львівської області від 27 квітня 2015 року рішення суду першої інстанції в частині відмови в задоволенні позову про звернення стягнення на предмет іпотеки скасовано та ухвалено в цій частині нове рішення про відмову в задоволенні позову з інших підстав. Виключено з мотивувальної частини рішення посилання на п. 7 ч. 13 ст. 11 Закону України «Про захист прав споживачів». В іншій частині рішення суду першої інстанції залишено без змін.
Шубак М.І., який діє від імені публічного акціонерного товариства «Дельта Банк», звернувся до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ із касаційною скаргою, в якій просить оскаржувані судові рішення скасувати, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції.
Відповідно до ст. 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.
Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (ч. 4 ст. 267 ЦК України).
За змістом ст. 261 ЦК України початок перебігу позовної давності співпадає з моментом виникнення у зацікавленої сторони права на позов, тобто можливості реалізувати своє право в примусовому порядку через суд.
Ухвалюючи рішення про відмову в задоволенні позову про стягнення заборгованості за кредитним договором, суди виходили з того, що банк скористався своїм правом, передбаченим ч. 2 ст. 1050 ЦК України, і змінив строк виконання зобов'язань за кредитним договором, надіславши позичальнику вимогу від 16 січня 2009 року та зазначивши днем остаточного погашення отриманих кредитних коштів тридцятий день із дня отримання цієї письмової вимоги.
Судами встановлено, що вимога отримана ОСОБА_1 19 січня 2009 року, отже зобов'язання мало бути виконане до 18 лютого 2009 року включно (а. с. 186, 187 т. 1).
В суді першої інстанції представником ОСОБА_2 було подано заяву про застосування позовної давності.
Оскільки перебіг позовної давності почався 19 лютого 2009 року, а позов до суду подано 31 липня 2013 року, то суди дійшли обґрунтованого висновку про закінчення позовної давності на час звернення до суду з позовом і відмову в його задоволенні з цієї підстави.
Такі висновки зроблені на підставі поданих сторонами доказів, яким дана оцінка, вони ґрунтуються на положеннях ст. ст. 256, 261, 267 ЦК України.  
Доводи касаційної скарги про те, що фотокопія досудової вимоги від 16 січня 2009 року є неналежним доказом підлягають відхиленню.
Згідно із ч. 1 ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу. Доказуванню підлягають обставини, щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір.
На підтвердження надіслання вимоги про дострокове погашення заборгованості за кредитним договором ОСОБА_2 надав копію зазначеної вимоги (а. с. 186-187 т. 1, а.с. 171-172 т. 2).
Відповідно до ч. 2 ст. 64 ЦПК України якщо подано копію письмового доказу, суд за клопотанням осіб, які беруть участь у справі, має право вимагати подання оригіналу.
У матеріалах справи відсутні дані, що банком заявлялось клопотання про витребування у відповідача оригіналу поданої ним копії цього доказу, його існування під час розгляду справи не заперечувалось. Зміст апеляційної скарги банку на рішення суду першої інстанції вказує на те, що останній вважав помилковим зроблений у цьому рішенні висновок про зміну строку виконання зобов'язання внаслідок направлення вимоги про дострокове погашення кредиту і не погоджувався з ним (а. с. 72 т. 2).
Статтею 337 ЦПК України визначено, що суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Згідно із ч. 2 ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Відповідно до вимог ст. 335 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Встановлено й це вбачається з матеріалів справи, що рішення суду першої інстанції в незміненій рішенням апеляційного суду частині, а також рішення апеляційного суду ухвалені з додержанням норм матеріального та процесуального права, доводи касаційної скарги про неправильне застосування судами норм матеріального права і порушення норм процесуального права безпідставні, вони не спростовують наведеного і зроблених в оскаржуваних рішеннях висновків.
Враховуючи викладене та положення ч. 3 ст. 332 ЦПК України, колегія суддів дійшла висновку про відхилення касаційної скарги і залишення рішення судових рішень без змін.
Керуючись статтями 332, 336, 337 ЦПК України, колегія суддів Судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ,
у  х  в  а  л  и  л  а :
Касаційну скаргу Шубака Михайла Івановича, який діє від імені публічного акціонерного товариства «Дельта Банк», відхилити.
Рішення Буського районного суду Львівської області від 7 листопада 2014 року та рішення апеляційного суду Львівської області від 27 квітня 2015 року залишити без змін.
Ухвала оскарженню не підлягає.

Головуючий М.І. Наумчук  Судді:В.О. Кузнєцов Г.І. Мостова  

пʼятницю, 30 жовтня 2015 р.

Дорошенко О.О. Голова осередку Ради юристів України у м.Чернівці захистив клієнта від банківських зловживань і Ухвалою ВССУ суд скасував незаконне рішення Апеляційного суду Івано-Франківської області, яким було незаконно задоволено позов Приватбанку про звернення стягнення на іпотечне житло, та ВССУ вказав на порушення, які припустився апеляційний суд

Дорошенко Олександр Олександрович Голова осередку Ради юристів України у м.Чернівці захистив клієнта від банківських зловживань і Ухвалою ВССУ суд скасував незаконне рішення Апеляційного суду Івано-Франківської області, яким було незаконно задоволено позов Приватбанку про звернення стягнення на іпотечне житло, та ВССУ вказав на порушення, які припустився апеляційний суд, зокрема:

"Ухвалюючи рішення, суд апеляційної інстанції не виконав вимог ст. ст. 10, 213, 303 ЦПК України щодо повного та всебічного з'ясування обставин справи, не перевірив умов договору щодо порядку повернення кредиту і відсотків за користування коштами, не встановив строк погашення чергового платежу, і встановивши, що його сплата здійснюється щомісячно, не перевірив правильність розрахунку та період, за який нараховано борг, не перевірив доводів відповідача щодо цих обставин та наявності в матеріалах справи його заяви про застосування строку позовної давності, не з'ясував, чи дотримано її позивачем за кожним платежем окремо, не перевірив відповідність своїх висновків правовим позиціям, висловленим Верховним Судом України у постановах від 01 жовтня 2014 року у справі № 6-134цс14, від 06 листопада 2013 року у справі № 6-116цс13.
Крім того, не перевірив доводів відповідача про те, що до вимог про стягнення пені застосовується позовна давність в один рік, не перевірив правильність її розрахунку, розмір та відповідність своїх висновків правовій позиції, висловленій Верховним Судом України у постанові від 03 вересня 2014 року у справі № 6-100цс14.

...

А вирішуючи питання про звернення стягнення на предмет іпотеки, суд не встановив та не зазначив у рішенні початкову ціну предмета іпотеки для його подальшої реалізації, визначеної у грошовому вираженні за процедурою, передбаченою ч.6 ст. 38 Закону України «Про іпотеку», про що вказано у постанові Верховного Суду України від 27 травня 2015 року у справі № 6-61цс15."

Знайомтесь з Ухвалою ВССУ:
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
23 вересня 2015 року м. Київ
Колегія суддів судової палати у цивільних справах
Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і
кримінальних справ
у складі:
головуючого Касьяна О.П.,
суддів: Амеліна В.І., Гончара В.П.,
Остапчука Д.О., Савченко В.О.,
розглянувши в судовому засіданні справу за позовом Публічного акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк» до ОСОБА_3, ОСОБА_4, третя особа - Служба у справах дітей Верховинської районної державної адміністрації, про звернення стягнення за кредитним договором на предмет іпотеки, за касаційною скаргою ОСОБА_3 на рішення апеляційного суду Івано-Франківської області від 24 лютого 2015 року,
в с т а н о в и л а:

У вересні 2014 року Публічне акціонерне товариство комерційний банк «ПриватБанк» звернулось до суду з позовом, у якому просило звернути стягнення на житловий будинок загальною площею 139,4 кв. м по АДРЕСА_1 у селищі Верховина Верховинського району Івано-Франківської області, як на предмет іпотеки, де ОСОБА_3 та його колишній дружині ОСОБА_4 належить по Ѕ частини відповідно до рішення суду.
На обґрунтування своїх вимог посилалось на ті обставини, що 22 жовтня 2007 року між банком та ОСОБА_3 укладено кредитний договір, за яким банк надав, а позичальник отримав кредит у розмірі 30 000 доларів США, та зобов'язався їх повернути до 28 жовтня 2017 року та сплатити 11,04 % на рік на суму залишку заборгованості за користуванням коштами. На забезпечення виконання якого відповідач передав в іпотеку банку земельну ділянку загальною площею 0,1222 га та незавершений будівництвом житловий будинок.
Позичальник належним чином не виконував умови кредитного договору, внаслідок чого станом на 21 липня 2014 року виникла заборгованість у розмірі 85 096,88 доларів США, що становить 991 378 грн 77 коп.
18 грудня 2014 року рішенням Верховинського районного суду Івано-Франківської області у задоволенні позову відмовлено.
24 лютого 2015 року рішенням апеляційного суду Івано-Франківської області рішення суду першої інстанції скасовано та ухвалено нове рішення, яким позов задоволено частково.
У рахунок погашення заборгованості за кредитним договором в розмірі 30 538,35 доларів США, що становить 355 771 грн 77 коп., і складається з: 10 688, 52 доларів США - заборгованість за процентами за користуванням кредитом; 2220,00 доларів США - заборгованість з комісії за користування кредитом; 17 474,02 доларів США - пеня за несвоєчасність виконання зобов'язання за договором; 1 355,81 доларів США - штраф (процентна складова), звернуто стягнення на Ѕ частини житлового будинку загальною площею 139,4 кв. м, що належить ОСОБА_3, та Ѕ частини, яка належить ОСОБА_4, що розташований АДРЕСА_2 у селищі Верховина Верховинського району Івано-Франківської області шляхом його продажу ПАТ КБ «ПриватБанк» з укладанням від імені відповідачів договору купівлі-продажу будь-яким способом з іншою особою - покупцем та встановленням початкової ціни продажу предмета іпотеки на рівні, не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна, на підставі оцінки, проведеної суб'єктом оціночної діяльності/незалежним експертом на стадії оцінки майна під час проведення дій, спрямованих на виконання рішення суду на стадії реалізації іпотекодержателем предмета іпотеки.
У задоволенні решти позовних вимог відмовлено. Вирішено питання про розподіл судових витрат.
У касаційній скарзі ОСОБА_3 просить скасувати рішення апеляційного суду, а справу направити на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права.
Касаційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.
Ухвалюючи рішення про відмову в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що відповідач не виконував взяті на себе зобов'язання за кредитним договором, внаслідок чого утворився борг, однак до його суми включено частину заборгованості, в рахунок погашення якої вже звернуто стягнення на предмет іпотеки за рішенням суду, а в житловому будинку, що належить відповідачам та є предметом іпотеки, проживає троє їхніх неповнолітніх дітей, а Законом України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті» заборонено проводити без згоди власника примусове стягнення на нерухоме майно, яке є предметом іпотеки, і його дія поширюється на спірні відносини, тому підстав для задоволення позову немає.
Скасовуючи рішення суду першої інстанції та частково задовольняючи позов, апеляційний суд виходив з того, що відповідач не виконував взяті на себе зобов'язання за кредитним договором, внаслідок чого утворився борг, а позивач має право задовольнити їх шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом визнання за банком права продажу предмета іпотеки будь-якій особі -покупцеві за початковою ціною, що визначена на рівні, не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна, на підставі оцінки, проведеної суб'єктом оціночної діяльності на час продажу.
Проте з таким рішенням суду апеляційної інстанції погодитися не можна на таких підставах.
Відповідно до ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим, ухваленим з виконанням усіх вимог цивільного судочинства, згідно із законом, на основі повно та всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Цим вимогам оскаржуване судове рішення не відповідає.
Судами встановлено, що 22 жовтня 2007 року між банком та ОСОБА_3 укладено кредитний договір, за яким банк надав, а позичальник отримав 30 000 доларів США та зобов'язався повернути їх щомісячними платежами до 28 жовтня 2017 року і сплатити 11,04 % на рік на суму залишку заборгованості за користуванням коштами.
У цей же день на забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором між ПАТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_3 укладено договір іпотеки, за яким відповідач передав в іпотеку земельну ділянку загальною площею 0,1222 га та незавершений будівництвом житловий будинок - готовністю 65%, який розташований у селищі Верховина Верховинського району Івано-Франківської області.
Після завершення будівництва житловий будинок загальною площею 139,4 кв. м зданий в експлуатацію за адресою: АДРЕСА_1, селище Верховина Івано-Франківська область, та поділений між подружжям рішенням Верховинського районного суду Івано-Франківської області від 06 березня 2013 року.
У зв'язку із порушенням позичальником зобов'язань станом на 21 липня 2014 року виникла заборгованість у розмірі 85 096,88 доларів США, що складає 991 378 грн 77 коп. а саме: 24 178,27 доларів США - заборгованість за кредитом; 20 294,01 доларів США - заборгованість за процентами за користуванням кредитом; 3 240,00 доларів США - заборгованість з комісії за користування кредитом; 33 311,94 доларів США - пеня за несвоєчасність виконання зобов'язання за договором; 21,46 доларів США - штраф (фіксована частина); 4 051,21 доларів США - штраф (процентна складова).
При цьому судом встановлено, що внаслідок неналежного виконання ОСОБА_3 своїх зобов'язань за кредитним договором рішенням судової палати в цивільних справах апеляційного суду Івано-Франківської області від 03 вересня 2013 року за позовом ПАТ КБ «ПриватБанк» у рахунок погашення заборгованості за кредитним договором в сумі 56 634,58 доларів США, що еквівалентно 452 510 грн, звернуто стягнення на предмет іпотеки - земельну ділянку загальною площею 0,1222 га у селищі Верховина Верховинського району Івано-Франківської області.
Отже, заборгованість за кредитним договором від 22 жовтня 2007 року становить 30 538,35 доларів США, що за станом на 21 липня 2014 року становить 355771,77 грн і складається з: 10 688,52 доларів США - заборгованість за процентами за користуванням кредитом; 2 220,00 доларів США - заборгованість по комісії за користування кредитом; 17 474,02 доларів США - пеня за несвоєчасність виконання зобов'язання за договором; 1 355,81 доларів США - штраф (процентна складова).
Ухвалюючи рішення, суд апеляційної інстанції не виконав вимог ст. ст. 10, 213, 303 ЦПК України щодо повного та всебічного з'ясування обставин справи, не перевірив умов договору щодо порядку повернення кредиту і відсотків за користування коштами, не встановив строк погашення чергового платежу, і встановивши, що його сплата здійснюється щомісячно, не перевірив правильність розрахунку та період, за який нараховано борг, не перевірив доводів відповідача щодо цих обставин та наявності в матеріалах справи його заяви про застосування строку позовної давності, не з'ясував, чи дотримано її позивачем за кожним платежем окремо, не перевірив відповідність своїх висновків правовим позиціям, висловленим Верховним Судом України у постановах від 01 жовтня 2014 року у справі № 6-134цс14, від 06 листопада 2013 року у справі № 6-116цс13.
Крім того, не перевірив доводів відповідача про те, що до вимог про стягнення пені застосовується позовна давність в один рік, не перевірив правильність її розрахунку, розмір та відповідність своїх висновків правовій позиції, висловленій Верховним Судом України у постанові від 03 вересня 2014 року у справі № 6-100цс14.
При цьому, встановивши, що рішенням суду вже було звернуто стягнення на земельну ділянку як на предмет іпотеки в рахунок погашення частини боргу, не перевірив, за який період був нарахований та стягнутий борг за цим рішенням та з чого він складався, не перевірив його виконання та не з'ясував, чи не змінив банк у такому випадку строк виконання основного зобов'язання та чи дотримані строки позовної давності.
Не встановив, за який період підлягає погашенню борг за даним позовом шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки, не перевірив правильність розрахунку та співмірність суми боргу із вартістю іпотечного майна, не з'ясував, чи є передбачені законом або договором підстави для звернення стягнення на нього, не надав цим обставинам відповідної оцінки.
А вирішуючи питання про звернення стягнення на предмет іпотеки, суд не встановив та не зазначив у рішенні початкову ціну предмета іпотеки для його подальшої реалізації, визначеної у грошовому вираженні за процедурою, передбаченою ч.6 ст. 38 Закону України «Про іпотеку», про що вказано у постанові Верховного Суду України від 27 травня 2015 року у справі № 6-61цс15.
Не перевірив додержання вимог ст. 39 Закону України «Про іпотеку» при викладенні резолютивної частини рішення, не з'ясував, чи потрібні заходи для збереження предмета іпотеки або передачі його в управління, не встановив, як повинен здійснюватись продаж предмета іпотеки - від імені відповідача чи іпотекодержателем від свого імені, не надав належної оцінки цим обставинам, зробив передчасний висновок про часткове задоволення позову.
Невиконання судом апеляційної інстанції норм процесуального права унеможливлює встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, і є підставою для скасування ухваленого у справі судового рішення та направлення справи на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, як передбачено ст. 338 ЦПК України.
За таких обставин касаційну скаргу потрібно задовольнити, рішення апеляційного суду Івано-Франківської області від 24 лютого 2015 року скасувати, справу направити на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
Керуючись ст. ст. 335, 336, 338, 344, 345 ЦПК України, колегія суддів
у х в а л и л а:
Касаційну скаргу ОСОБА_3 задовольнити, рішення апеляційного суду Івано-Франківської області від 24 лютого 2015 року скасувати, а справу передати на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

середу, 28 жовтня 2015 р.

Бордіян О.О. Керівник Львівської філії Юридичної компанії "Закон Слова", Голова ГО Ради юристів України у Львівській області, захистила клієнта від банківських зловживань та Рішенням Апеляційного суду від 08.10.2015р. суд відмовив Універсал банку у стягненні кредиту і % та відмовив у стягненні на іпотечне майно

Бордіян Олена Орестівна  Керівник Львівської філії Юридичної компанії "Закон Слова", Голова ГО Ради юристів України у Львівській області, захистила клієнта від банківських зловживань та Рішенням Апеляційного суду Львівської області від 08.10.2015р. суд відмовив Універсал банку у стягненні кредиту, відсотків та відмовив у зверненні стягнення на іпотечний будинок і землю у зв'язку із пропуском давності. 

Знайомтесь з рішенням:
Державний герб України
Справа № 453/1143/14                 Головуючий у 1 інстанції: Микитин В.Я.
Провадження № 22-ц/783/4017/15               Доповідач в 2-й інстанції:  Федоришин  А. В.
Категорія:27

РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
        08 жовтня 2015 року                                                            м. Львів
Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Львівської області у складі:
головуючого - Федоришина А.В.,
суддів: Приколоти Т.І., Тропак О.В.
при секретарі: Івановій О.О.
за участі: ОСОБА_2, ОСОБА_3,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_2, поданих у інтересах ОСОБА_4, на рішення Сколівського районного суду Львівської області від 27 березня 2015 року та додаткове рішення цього ж суду від 9 квітня 2015 року у справі за позовом публічного акціонерного товариства «Універсал Банк» до ОСОБА_5, ОСОБА_4, ОСОБА_6 про стягнення боргу, звернення стягнення на предмет іпотеки -
                                                    в с т а н о в и л а:
У серпні 2014 року позивач ПАТ «Універсал Банк», який є правонаступником ВАТ «Універсал Банк» звернувся в суд із позовною заявою, в якій просить стягнути з відповідачів - ОСОБА_5, ОСОБА_4 та ОСОБА_6 на користь банку заборгованість за кредитним договором від 08.05.2008 року у розмірі 137 083 доларів США, 64 центи, що у національній валюті України за офіційним курсом НБУ станом на дату розрахунку еквівалентно 1 538 517 грн. 11 коп., для погашення якої звернути стягнення на об'єкт нерухомого майна - житловий будинок, розташований у м. Сколе Львівської області по АДРЕСА_1 загальною площею 274 кв. м., житловою площею 116, 7 кв. м. та земельну ділянку, на якій він розташований, що належать відповідачу ОСОБА_4 на праві власності, реалізувавши шляхом продажу на прилюдних торгах у межах процедури виконавчого провадження, передбаченої Законом України «Про виконавче провадження», встановивши спосіб реалізації предмета іпотеки шляхом проведення електронних торгів з початковою ціною продажу, визначеною у ході виконавчого провадження суб'єктом оціночної діяльності відповідно до вимог законодавства.
У подальшому позивач уточнив позовні вимоги та просив стягнути з відповідачів ОСОБА_5, ОСОБА_4 та ОСОБА_6 у солідарному порядку у користь банку заборгованість за кредитним договором у розмірі 213 681 доларів США 29 центів, що у національній валюті України за офіційним курсом НБУ станом на дату розрахунку - 15.09.2014 р. у рахунок погашення якої звернути стягнення на об'єкт нерухомого майна - житловий будинок, розташований у м. Сколе Львівської області по АДРЕСА_1 загальною площею 274 кв. м., житловою площею 116, 7 кв. м. та земельну ділянку, на якій він розташований, що належать відповідачу ОСОБА_4 на праві власності, реалізувавши шляхом продажу на прилюдних торгах у межах процедури виконавчого провадження, передбаченої Законом України «Про виконавче провадження», встановивши спосіб реалізації предмета іпотеки шляхом проведення електронних торгів з початковою ціною продажу, визначеною у ході виконавчого провадження суб'єктом оціночної діяльності відповідно до вимог законодавства.
Оскаржуваним рішенням позов ПАТ «Універсал Банк» задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_5, ОСОБА_4 та ОСОБА_6 у солідарному порядку на користь позивача заборгованість за кредитним договором у розмірі 40674 доларів США 23 центи, що станом на дату розрахунку - 05.09.2014 року еквівалентно у національній валюті України з офіційним курсом НБУ 521 533 грн. 13 коп.
Для погашення заборгованості ПАТ «Універсал Банк» у розмірі 40674,23 доларів США, що станом на дату розрахунку - 05.09.2014 року еквівалентно у національній валюті України за офіційним курсом НБУ 521 533 грн. 13 коп., звернуто стягнення на об'єкт нерухомого майна - житловий будинок, розташований у м. Сколе Львівської області по АДРЕСА_1 загальною площею 274 кв. м., житловою площею 116, 7 кв. м. та земельну ділянку, на якій він розташований за тією ж адресою, що є виділеною у натурі і межі якої визначено на місцевості, площею 0, 1000 га, які належать ОСОБА_4 на праві власності.
Нерухоме майно та земельну ділянку, на яке звернуте стягнення, ухвалено реалізувати шляхом продажу на прилюдних торгах у межах процедури виконавчого провадження, визначеної Законом України «Про виконавче провадження». Встановлено спосіб реалізації предмета іпотеки шляхом проведення електронних торгів з початковою ціною продажу, визначеною у ході виконавчого провадження суб'єктом оціночної діяльності відповідно до вимог законодавства.
В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Вирішено питання розподілу судових витрат.
Додатковим рішенням цього ж суду від 09.04.2015 р. доповнено абзац 3 резолютивної частини рішення та вказано, що у рахунок погашення заборгованості ПАТ «Універсал Банк» у розмірі 129921,52 доларів С1ІІА., що станом на дату розрахунку - 05.09.2014 року еквівалентно у національній валюті України за офіційним курсом НБУ 1665879,71 грн. та у розмірі 40674,23 доларів США, що станом на дату розрахунку - 05.09.2014 року еквівалентно у національній валюті України за офіційний курсом НБУ 521 533,13 грн., звернуто стягнення на об'єкт нерухомого майна житловий будинок, розташований у АДРЕСА_1 загальною площею 274 кв. м.. житловою площею 116, 7 кв. м. та земельну ділянку, на якій він розташований за тією ж адресою, що є виділеною у натурі і межі якої визначено на місцевості, площею 0. 1000 га, які належать ОСОБА_4 на праві власності.
Рішення та додаткове рішення суду оскаржила ОСОБА_2 в інтересах ОСОБА_4, просить рішення в частині задоволення позовних вимог скасувати та в цій частині ухвалити нове рішення про відмову у позові. Зазначає, що рішення є незаконним та ухвалене з порушенням норм матеріального та процесуального права. Зокрема зазначає, що позивачем пропущено позовну давність, проте суд не взяв до уваги заяву відповідача про застосування позовної давності та безпідставно задовольнив позовні вимоги, хоч зобов'язаний був відмовити у позові на підставі ч. 4 ст. 267, ст.ст. 266, 256, 257, 260 ЦК України. .
Заслухавши доповідь судді, пояснення ОСОБА_2 на підтримання скарги,      ОСОБА_3 на її заперечення, перевіривши матеріали справи, межі і доводи апеляційної скарги колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню.
Матеріалами справи встановлено, що 08.05.2008 р. між банком та ОСОБА_5 був укладений кредитний договір на загальну суму 135000 доларів США з кінцевим терміном повернення кредиту 01.05.2025 р., з процентною ставкою 13,45% річних.
З метою забезпечення зобов'язання між банком та ОСОБА_4 08.05.2008 р. були укладені договір поруки та договір іпотеки.
Крім того, з метою забезпечення зобов'язання між банком та ОСОБА_6 08.05.2008 р. був укладений договір поруки.
Як випливає із матеріалів справи ОСОБА_5 порушила взяті на себе зобов»язання, у зв'язку з цим у неї утворилась заборгованість по сплаті кредиту.
Відповідно до ст.. 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.
Згідно із ст. 257 цього Кодексу загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.
Відповідно до статті 253 ЦК України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.
Як встановлено судом, боржник ОСОБА_5 перестала виконувати щомісячні зобов'язання з погашення кредиту з 2009 року, внаслідок чого в неї утворилась заборгованість по кредиту.
Даний факт підтверджується вимогою банку від 16.03.2009 р. про сплату позичальником та/або майновим поручителем простроченої заборгованості (кредиту) протягом тридцяти днів з моменту отримання цієї вимоги (а.с. 136).
Пунктом 5.2.5 кредитного договору передбачено, що направлення на адресу позичальника повідомлення (вимоги) про дострокове повернення кредиту і не усунення позичальником порушень умов за цим договором протягом 30 календарних днів з дати відправлення повідомлення (вимоги) позичальнику, вважати термін повернення кредиту таким, що настав на 31 календарний день з дати відправлення повідомлення (вимоги) про дострокове повернення кредиту (а.с. 15).
Отже право банку на звернення до суду із позовом про стягнення суми заборгованості (дострокового повернення кредиту) виникло 17.04.2009 р. (а.с. 136).
Із матеріалів справи також убачається, що ОСОБА_5 вимогу банку про дострокове повернення кредиту не виконала, а лише частково погасила заборгованість 09.07.2010 р.
Згідно із ч. 1 ст. 264 ЦК України перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов»язку.
За змістом ч. 3 ст. 264 ЦК України після переривання перебіг позовної давності починається заново.
Оскільки ОСОБА_5 09.07.2010 р. частково сплатила суму заборгованості, то позовна давність почалася заново з 10.07.2010 р. та закінчилася 10.07.2013 р.,
Як випливає із матеріалів справи, позовна заява подана позивачем до суду 07.08.2014 р., тобто з пропуском позовної давності. При цьому позивач не зазначав, чому пропустив позовну давність і не просив суд визнати причини пропуску поважними.
Натомість представник ОСОБА_4 просила суд застосувати позовну давність (а.с. 58), що відповідно до ч. 4 ст. 267 ЦК України є підставою для відмови у позові в частині стягнення заборгованості з поручителя, який є одночасно і майновим поручителем - ОСОБА_4, заборгованості по кредитному договору та звернення стягнення на предмет іпотеки, що належить останньому на праві власності.
Інші відповідачі такої заяви не подавали.
Заперечуючи заяву представника ОСОБА_4 про застосування позовної давності банк посилався на виконавчий напис, вчинений приватним нотаріусом 07.05.2009 р. (а.с. 175), який був на примусовому виконанні у державній виконавчій службі Сколівського районного управління юстиції (а.с. 168), як на факт переривання позовної давності.
Колегія суддів не знаходить ці заперечення такими, що ґрунтуються на законі, так як вчинення виконавчого напису не зупиняє, не перериває перебіг позовної давності.
Ухвалюючи рішення про часткове задоволення позову, суд першої інстанції не з»ясував коли саме виникло право у позивача на звернення до суду, у зв'язку з цим невірно застосував норми матеріального права.
Разом із тим, оскільки ОСОБА_5 та ОСОБА_6 судові рішення не оскаржували в апеляційному порядку, заяви про застосування позовної давності не надавали, довіреності на представництво їх інтересів ОСОБА_2 не давала, то є усі підстави для часткового задоволення апеляційної скарги та скасування рішення суду і додаткового рішення в частині стягнення з ОСОБА_4 заборгованості по кредитному договору та звернення стягнення на предмет іпотеки, що належить останньому на праві власності та ухвалення в цій частині нового рішення про відмову у позові.
Керуючись п. 2 ч. 1 ст. 307, п.п. 3, 4 ч. 1 ст. 309, ст. 317 ЦПК України, колегія суддів
в и р і ш и л а :
апеляційну скаргу ОСОБА_2, подану у інтересах ОСОБА_4, задовольнити частково.
Рішення Сколівського районного суду Львівської області від 27 березня 2015 року та додаткове рішення цього ж суду від 9 квітня 2015 року в частині стягнення з ОСОБА_4 в солідарному порядку на користь публічного акціонерного товариства «Універсал Банк» заборгованість за кредитним договором №049-2008-1424 у розмірі 40674,23 доларів США (еквівалентно у національній валюті України за офіційним курсом НБУ 521533,13 грн.) та 129921,52 доларів США (еквівалентно у національній валюті України за офіційним курсом НБУ 1665879,71 грн.) у рахунок погашення заборгованості публічного акціонерного товариства «Універсал Банк» у розмірі 40674,23 доларів США та 129921,52 доларів США та звернення стягнення на об'єкт нерухомого майна - житловий будинок у м. Сколе Львівської області на АДРЕСА_1 загальною площею 274 кв. м., та земельну ділянку, на якій він розташований за тією ж адресою, площею 0,1000 га., кадастровий номер: НОМЕР_1 що належить на праві власності ОСОБА_4 та про реалізацію цих об'єктів нерухомого майна шляхом продажу на прилюдних торгах у межах процедури виконавчого провадження, визначеної Законом України «Про виконавче провадження» про встановлення способу реалізації предмета іпотеки шляхом проведення електронних торгів з початковою ціною продажу, визначеною у ході виконавчого провадження суб'єктом оціночної діяльності відповідно до вимог законодавства скасувати і ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні цих вимог позивача.
В решті рішення залишити без змін.
Рішення набирає законної сили з моменту проголошення, може бути оскаржене безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.
Головуючий :
Судді: