04.03.2016 року Бердянський міськрайонний суд відмовив Дельта банку у позові, яким банк просив звернути стягнення на іпотечну земельну ділянку. Захист клієнта здійснив Директор Юридичної компанії "Закон Слова" Гитченко С.О.

 04 березня 2016 року Бердянський міськрайонний суд відмовив Дельта банку у позові у справі №310/8797/15-ц, де банк просив звернути стягнення на іпотечну земельну ділянку. Захист клієнта здійснив Директор Юридичної компанії "Закон Слова" Гитченко С.О.

 Суд мотивував рішення про відмову банку у позові наступним:

"Проте з наданого позивачем договору купівлі - продажу прав вимоги між ПАТ «Сведбанк» та ПАТ «Дельта Банк» неможливо встановити порядок направлення боржнику повідомлення про зміну кредитора. Відомості про отримання вказаних вимог до матеріалів справи позивачем не долучені.

Крім того, позивачем у порушення вимог ст. 24 Закону України «Про іпотеку», яким передбачено обовязкову державну реєстрацію правочину щодо заміни кредитора у зобовязанні, яке виникло на підставі правочину, що підлягає державній реєстрації, не доведена реєстрація права його як іпотекодержателя, за іпотечним договором, укладеним між ВАТ «Сведбанк» та ОСОБА_2"

Господь да благословить 

Суддю Бердянського міськрайонного суду 

Троценко Т. А.

Знайомтесь з Рішенням Бердянського міськрайсуду від 04.03.2016р. у справі №310/8797/15-ц

---

  Справа № 310/8797/15-ц

2/310/277/16

РІШЕННЯ

Іменем України

04 березня 2016 року                     Бердянський міськрайонний суд

                         У складі: головуючого судді Троценко Т. А.

                                          При секретарі:           Корнієнко М. Е.

  

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Бердянську цивільну справу за позовом Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» до ОСОБА_1, треті особи ОСОБА_2, ОСОБА_3 України про звернення стягнення на предмет іпотеки,

Встановив:

ПАТ «Дельта Банк» звернувся до суду з позовом і вказав, що 08. 08. 2008 року між ПАТ «Сведбанк» і ОСОБА_1 було укладено кредитний договір № 0705/0808/57-021, згідно якому ОСОБА_3 надав позичальнику кредитні кошти в розмірі 29000 доларів США з розрахунку 13, 5 % річних на строк по 08. 08. 2018 року.

З метою забезпечення виконання грошових зобовязань за кредитним договором іпотекодавець ОСОБА_1 передав в іпотеку нерухоме майно у вигляді земельної ділянки загальною площею 0,24 га кадастровий номер 2320683001:01:049:0002, яка розташована по вул. Шкільна, 53-С в с. Луначарське Бердянського району Запорізької області.

25. 02. 2012 року між ПАТ «Сведбанк» та ПАТ «Дельта Банк» було укладено договір купівлі- продажу прав вимоги за кредитами, відповідно до якого в порядку, обсязі та умовах, визначених цим договором, АТ «Сведбанк» передає (відступає) АТ «Дельта Банк» замінює його як кредитора ( стає новим кредитором) у зазначених зобов»язаннях, а внаслідок передачі від АТ «Сведбанк» до АТ «Дельта Банк» прав вимоги до боржників, до АТ «Дельта Банк» переходить (відступається) право вимоги від боржників повного, належного та реального виконання обовязків за кредитними та забезпечувальними договорами.

ОСОБА_1 не виконує свої зобовязання за кредитним договором, внаслідок чого утворилася заборгованість в розмірі 438351,06 коп., з яких тіло кредиту 373973,75 грн., відсотки 64377,31 грн., тому позивач просить в рахунок виконання зобовязання щодо сплати суми боргу звернути стягнення на предмет іпотеки - земельну ділянку загальною площею 0,24 га кадастровий номер 2320683001:01:049:0002, яка розташована по вул. Шкільна, 53-С в с. Луначарське Бердянського району Запорізької області., визнати за ПАТ «Дельта Банк» право власності на вказану земельну ділянку.

В судове засідання представник позивача за довіреністю ОСОБА_4 не явився, в заяві просить розглядати справу за його відсутності, на задоволенні позовних вимог у повному обсязі наполягає.

Представник відповідача за довіреністю ОСОБА_5 в судовому засіданні проти позову заперечує, просить відмовити на тих підставах, що позивач не довів своє право вимоги звернення стягнення на предмет іпотеки, не направив ОСОБА_1 доказів, підтверджуючих перехід до нього права кредитора у зобовязаннях, не надав доказів реєстрації у державному реєстрі переходу права вимоги по іпотечному договору, не підтвердив факту надання відповідачу кредитних коштів. Додатково пояснив, що іпотечний договір підписано з ОСОБА_2, але позовні вимоги пред»явлені до ОСОБА_1, який не являється власником земельної ділянки, і в іпотеку своє майно не передавав. Крім того, кредит надавався у доларах США, а розрахунок здійснений у гривнях, не підтверджено також продовження повноважень тимчасової комісії у ПАТ «Дельта Банк».

Третя особа ОСОБА_2 до суду не явилася, про день слухання справи сповіщена, причини неявки суду не повідомила, і суд розглядає справу за її відсутності.

Представник третьої особи ОСОБА_3 банку України за довіреністю ОСОБА_6 до суду не явилася, у поясненнях зазначила, що майнові права за кредитним договором № 0705/0808/57-021 від 08. 08. 2008 року, укладеним між ПАТ позивачем та відповідачем перебувають у заставі ОСОБА_3 банку України на підставі договору застави майнових прав № 06/ЗМП від 26. 02. 2014 року, укладеного між НБУ та ПАТ «Дельта Банк», просить позовні вимоги Банка задовольнити, справу розглянути за її відсутністю.

Вислухавши представника відповідача, вивчивши матеріали справи, суд приходить до висновку про необхідність відмови у задоволенні позовних вимог ПАТ «Дельта Банк», виходячи з наступного.

Як вбачається з копії кредитного договору № 0705/0808/57-021, додатку № 1 до нього, 08 серпня 2008 року між ВАТ «Сведбанк» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № 0705/0808/57-021, згідно якому ОСОБА_3 надав позичальнику кредитні кошти в розмірі 29000 доларів США з розрахунку 13, 5 % річних на строк по 08. 08. 2018 року.

У той же день між Банком та ОСОБА_2»ю Олексіївною укладено іпотечний договір, яким забезпечувалося належне виконання позичальником ОСОБА_1 вимог іпотекодержателя, які випливають з кредитного договору № 0705/0808/57-021 щодо повернення щодо повернення позичальником 29000 доларів США.

Іпотекодавець ОСОБА_2 передала в іпотеку належну їй на праві власності земельну ділянку загальною площею 0,24 га кадастровий номер 2320683001:01:049:0002, яка розташована по вул. Шкільна, 53-С в с. Луначарське Бердянського району Запорізької області, яка є власністю ОСОБА_2 на підставі державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЯЕ номер 287379, виданого 29. 05. 2008 року. Договір посвідчено приватним нотаріусом Бердянського міського нотаріального округу ОСОБА_7, реєстр № 3025.

Як зазначено позивачем 25. 02. 2012 року між ПАТ «Сведбанк» та ПАТ «Дельта Банк» було укладено договір купівлі- продажу прав вимоги за кредитами, відповідно до якого в порядку, обсязі та умовах, визначених цим договором, АТ «Сведбанк» передає (відступає) АТ «Дельта Банк» замінює його як кредитора ( стає новим кредитором) у зазначених зобов»язаннях, а внаслідок передачі від АТ «Сведбанк» до АТ «Дельта Банк» прав вимоги до боржників, до АТ «Дельта Банк» переходить (відступається) право вимоги від боржників повного, належного та реального виконання обовязків за кредитними та забезпечувальними договорами.

У звязку з наявністю заборгованості за кредитним договором ПАТ «Дельта Банк» просить в рахунок виконання зобовязання щодо сплати суми боргу звернути стягнення на предмет іпотеки - земельну ділянку загальною площею 0,24 га кадастровий номер 2320683001:01:049:0002, яка розташована по вул. Шкільна, 53-С в с. Луначарське Бердянського району Запорізької області і визнати за ПАТ «Дельта Банк» право власності на вказану земельну ділянку.

Статтею 514 ЦК України передбачено, що до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобовязанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлене договором м або законом.

За умовами ст. 516 ЦК України заміна кредитора у зобовязанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобовязанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обовязку первісному кредиторові є належним виконанням.

Згідно до ст. 517 ЦК України первісний кредитор у зобовязанні повинен передати новому кредитові документи, які посвідчують права, що передаються, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення. Боржник має право не виконувати свого обовязку новому кредиторові до надання боржникові доказів переходу до нового кредитора прав у зобовязанні.

Проте з наданого позивачем договору купівлі - продажу прав вимоги між ПАТ «Сведбанк» та ПАТ «Дельта Банк» неможливо встановити порядок направлення боржнику повідомлення про зміну кредитора. Відомості про отримання вказаних вимог до матеріалів справи позивачем не долучені.

Крім того, позивачем у порушення вимог ст. 24 Закону України «Про іпотеку», яким передбачено обовязкову державну реєстрацію правочину щодо заміни кредитора у зобовязанні, яке виникло на підставі правочину, що підлягає державній реєстрації, не доведена реєстрація права його як іпотекодержателя, за іпотечним договором, укладеним між ВАТ «Сведбанк» та ОСОБА_2  

Крім того, у позовній заяві не обґрунтовано чому позовні вимоги предявлені не до іпотекодавця ОСОБА_2, а до позичальника за кредитним договором ОСОБА_1, який не є власником земельної ділянки.

З урахуванням вищевикладеного суд вважає, що позовні вимоги позивачем не доведені належними доказами, а тому вони задоволенню не підлягають.

Керуючись ст. 514, 516, 517 ЦК України, ст. 24 ЗУ «Про іпотеку» ст. ст. ст. 10,60, 212-215 ЦПК України, суд

Вирішив:

У задоволенні позовних вимог ПАТ «Дельта Банк» відмовити у повному обсязі.

  

Рішення може бути оскаржене в апеляційний суд Запорізької області протягом десяти днів з дня його проголошення через Бердянський міськрайонний суд.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не було скасовано, набирає чинності після розгляду справи апеляційним судом.

                                  

СуддяОСОБА_8  

Інформаційне джерело: http://reyestr.court.gov.ua/Review/56381705

10.02.2016 року Постановою Окружного адміністративного суду м.Києва визнано протиправним і скасовано рішення нотаріуса про реєстрацію власності на квартиру клієнта за ТОВ "Кей-колект". Юридичний захист клієнта здійснив Директор Юридичної компанії "Закон Слова" Гитченко С.О.

10.02.2016 року Постановою Окружного адміністративного суду м.Києва визнано протиправним і скасовано рішення нотаріуса про реєстрацію власності на квартиру клієнта за ТОВ "Кей-колект". Юридичний захист клієнта здійснив Директор Юридичної компанії "Закон Слова" Гитченко С.О.

Господь да благословить 

Суддю Окружного адміністративного суду м.Києва

Келеберду В.І.

Знайомтесь з судовим рішенням Окружного адміністративного суду м.Києва від 10.02.2016 по справі № 826/27795/15

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 

01601, м.  Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М   У К Р А Ї Н И

м. Київ

10 лютого 2016 року                                                                                    № 826/27795/15

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Келеберди В.І.  розглянувши у письмовому провадженні  адміністративну справу

за позовом ОСОБА_1 до  Приватного нотаріусу Київського міського нотаріального округу Кобелєвої Алли Михайлівни про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії 

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до приватного нотаріусу Київського міського нотаріального округу Кобелєвої Алли Михайлівни, треті особи: ТОВ «Кей-Колект», Акціонерний комерційний інноваційний банк «УкрСиббанк» про визнання протиправним та скасування рішення від 14.10.2015 № 25269924.

          Позов обґрунтовано тим, що оскаржуване рішення прийнято не уповноваженою особою, оскільки відповідно до Закону України «Про державну реєстрацію прав на нерухоме майно та їх обтяжень" рішення щодо державної реєстрації приймаються державними реєстраторами. Крім того, позивач вказує, що квартира підпадає під дію Закону України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті», проте відповідачем зареєстровано право власності на казану квартиру за ТОВ «Кей Колект»  як звернення стягнення на предмет іпотеки.

Відповідач та третя особа в судове засідання не прибули, хоча були належним чином повідомлені про час, дату та місце судового вирішення справи.

В судовому засіданні за згодою сторін відповідно до ч. 6 ст. 128 Кодексу адміністративного судочинства України ухвалено про вирішення справи в порядку письмового провадження.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, заслухавши пояснення сторін, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва,

ВСТАНОВИВ:          

23.07.2007 між ОСОБА_1 та Акціонерним комерційним інноваційним банком «УкрСиббанк» було укладено договір про надання споживчого кредиту № 11187278000, відповідно до якого позивачу надано кредит у розмірі 100 000 доларів США на строк до 23.07.2017.

Також, 23.07.2007 між ОСОБА_1 та Акціонерним комерційним інноваційним банком «УкрСиббанк»  укладено договір іпотеки № 59521, яким позивачем передано в іпотеку нерухоме майно, а саме: двокімнатну квартиру загальною площею 61,20 кв.м., житловою площею 33,40  кв.м., що належить позивачу на праві власності та знаходиться за адресою: АДРЕСА_1.

В подальшому, 12.12.2011 між ПАТ «УкрСиббанк» та ТОВ «Кей-Коллекст» укладено договір факторингу №1, яким передано право вимоги та зокрема, за договором про надання споживчого кредиту № 11187278000.

Рішенням від 14.10.2015 № 25269924 відповідачем проведено державну реєстрацію права власності на квартиру що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 за ТОВ «Кей-Колект».          

Основні правові, економічні, організаційні засади проведення державної реєстрації речових та інших прав, які підлягають реєстрації та їх обтяжень визначає Закон України "Про державну реєстрацію прав на нерухоме майно та їх обтяжень"  від 01.07.2014 N 1952-IV (далі - Закон).

Відповідно до статті 2 Закону державна реєстрація речових прав на нерухоме майно (далі - державна реєстрація прав) - це офіційне визнання і підтвердження державою фактів виникнення, переходу або припинення прав на нерухоме майно, обтяження таких прав шляхом внесення відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

У  відповідності до ч. 5 ст. 3 вказаного Закону державна реєстрація прав є публічною, проводиться органом державної реєстрації прав, який зобов'язаний надавати інформацію про зареєстровані права та їх обтяження в порядку, встановленому цим Законом. Державна реєстрація прав та їх обтяжень проводиться в порядку черговості надходження заяв. Державна реєстрація прав власності, реєстрація яких проведена відповідно до законодавства, що діяло на момент їх виникнення, під час вчинення нотаріальної дії з нерухомим майном, об'єктом незавершеного будівництва проводиться нотаріусом, яким вчиняється така дія.

За приписами п. 2 ч. 1 ст. 9 Закону у випадку, передбаченому цим Законом, державним реєстратором є нотаріус як спеціальний суб'єкт, на якого покладаються функції державного реєстратора прав на нерухоме майно.

Отже, доводи позивача, що оскаржуване рішення прийнято не уповноваженою особою є необґрунтованими.

Статтею 15 Закону визначено порядок проведення державної реєстрації прав та їх обтяжень. Так, державна реєстрація прав та їх обтяжень проводиться в такому порядку: 1) прийняття і перевірка документів, що подаються для державної реєстрації прав та їх обтяжень, реєстрація заяви; 2) встановлення факту відсутності підстав для відмови в державній реєстрації прав та їх обтяжень, зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію прав та/або їх обтяжень; 3) прийняття рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, відмову в ній або зупинення державної реєстрації; 4) внесення записів до Державного реєстру прав; 5) видача свідоцтва про право власності на нерухоме майно у випадках, встановлених статтею 18 цього Закону; 6) надання витягів з Державного реєстру прав про зареєстровані права та/або їх обтяження. Згідно пункту 67 Порядку №868, для проведення державної реєстрації відступлення прав за іпотечним договором заявник також подає укладений в установленому законом порядку договір, відповідно до якого відбувається відступлення прав.

Відповідно до частини третьої статті 24 Закону України "Про іпотеку" відступлення прав за іпотечним договором здійснюється без необхідності отримання згоди іпотекодавця, якщо інше не встановлено іпотечним договором, і за умови, що одночасно здійснюється відступлення права вимоги за основним зобов'язанням. Якщо не буде доведено інше, відступлення прав за іпотечним договором свідчить про відступлення права вимоги за основним зобов'язанням.

Іпотекодержатель зобов'язаний письмово у п'ятиденний строк повідомити боржника про відступлення прав за іпотечним договором і права вимоги за основним зобов'язанням.

Правочин про відступлення прав за іпотечним договором підлягає нотаріальному посвідченню. Відомості про таке відступлення підлягають державній реєстрації у встановленому законодавством порядку.

В матеріалах справи відсутні докази повідомлення Іпотекодержателем боржника (позивача) про відступлення права вимоги за вказаними вище іпотечним договором та договором про надання споживчого кредиту.

Відповідно до ст. 35 Закону України «Про іпотеку» у разі порушення основного зобов'язання та/або умов іпотечного договору іпотекодержатель надсилає іпотекодавцю та боржнику, якщо він є відмінним від іпотекодавця, письмову вимогу про усунення порушення. В цьому документі зазначається стислий зміст порушених зобов'язань, вимога про виконання порушеного зобов'язання у не менш ніж тридцятиденний строк та попередження про звернення стягнення на предмет іпотеки у разі невиконання цієї вимоги. Якщо протягом встановленого строку вимога іпотекодержателя залишається без задоволення, іпотекодержатель вправі прийняти рішення про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору.

Статтею 36 Закону України «Про іпотеку» визначено, що сторони іпотечного договору можуть вирішити питання про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору. Позасудове врегулювання здійснюється згідно із застереженням про задоволення вимог іпотекодержателя, що міститься в іпотечному договорі, або згідно з окремим договором між іпотекодавцем і іпотекодержателем про задоволення вимог іпотекодержателя, що підлягає нотаріальному посвідченню, який може бути укладений одночасно з іпотечним договором або в будь-який час до набрання законної сили рішенням суду про звернення стягнення на предмет іпотеки.

Договір про задоволення вимог іпотекодержателя, яким також вважається відповідне застереження в іпотечному договорі, визначає можливий спосіб звернення стягнення на предмет іпотеки відповідно до цього Закону. Визначений договором спосіб задоволення вимог іпотекодержателя не перешкоджає іпотекодержателю застосувати інші встановлені цим Законом способи звернення стягнення на предмет іпотеки.

Договір про задоволення вимог іпотекодержателя або відповідне застереження в іпотечному договорі, яке прирівнюється до такого договору за своїми правовими наслідками, може передбачати: передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов'язання у порядку, встановленому статтею 37 цього Закону; право іпотекодержателя від свого імені продати предмет іпотеки будь-якій особі на підставі договору купівлі-продажу у порядку, встановленому статтею 38 цього Закону.

Після завершення позасудового врегулювання будь-які наступні вимоги іпотекодержателя щодо виконання боржником основного зобов'язання є недійсними.

Відповідно до ст. 37 Закону України «Про іпотеку» Іпотекодержатель може задовольнити забезпечену іпотекою вимогу шляхом набуття права власності на предмет іпотеки. Правовою підставою для реєстрації права власності іпотекодержателя на нерухоме майно, яке є предметом іпотеки, є договір про задоволення вимог іпотекодержателя або відповідне застереження в іпотечному договорі, яке прирівнюється до такого договору за своїми правовими наслідками та передбачає передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов'язання.

Зі змісту договору про іпотеку вбачається наступне: Іпотекодержавтель має право звернення стягнення на предмет іпотеки на підставі : або рішення суду; або виконавчого напису нотаріусу; або застереження про задоволення вимог іпотекодержателя;  або за договором між іпотекодавцями та іпотекодержателем про задоволення вимог іпотекодержателя (п. 4.2 Договору). Сторони досягли згоди про можливість звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання. Позасудове врегулювання здійснюється відповідно до застереження про задоволення  вимог іпотекодержателя, що міститься в цьому договорі. Іпотекодержатель самостійно визначає один з наступних способів звернення стягнення на предмет іпотеки: передача іпотекодержателю  права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов'язання у порядку, визначеному ст. 37 Закону України «Про іпотеку»; право іпотекодержателя від свого імені продати предмет іпотеки у будь-який спосіб на підставі договору купівлі-продажу у порядку, визначеному ст. 37 Закону України «Про іпотеку». У разі настання обставин, визначених у п. 4.1 цього договору іпотеки, іпотекодержатель надсилає рекомендованим листом іпотекодавцям повідомлення про застосування застереження про задоволення вимог іпотекодержателя.

Отже, підставою для задоволення вимог іпотекодержателя шляхом позасудового врегулювання можливо: за окремим договором укладеним між іпотекодавцем і іпотекодержателем про задоволення вимог іпотекодержателя або на підставі вимоги про виконання порушеного зобов'язання у не менш ніж тридцятиденний строк та попередження про звернення стягнення на предмет іпотеки у разі невиконання цієї вимоги.

В матеріалах справи відсутні докази укладання договору між іпотекодавцем і іпотекодержателем про задоволення вимог іпотекодержателя або надсилання позивачу вимоги.          В матеріалах справи наявне свідоцтво про те, що поштове відправлення з  вимогою, повернулась не вручене позивачу з відміткою «За закінченням терміну зберігання», проте копію вимоги та конверту суду не надано.

Відповідно до ст. 69 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Згідно ст. 70 Кодексу адміністративного судочинства України належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування.

Обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

Оскільки позивач вказує, що вимога їй не надходила, враховуючи, що відповідачем та третьою особою не надано суду копії вимоги з доказом її направлення позивачу, отже суд дійшов висновку, що така вимога позивачу не надсилалась.

Крім того, частиною 1 ст. 1082 Цивільного кодексу України боржник зобов'язаний здійснити платіж факторові за умови, що він одержав від клієнта або фактора письмове повідомлення про відступлення права грошової вимоги факторові і в цьому повідомленні визначена грошова вимога, яка підлягає виконанню, а також названий фактор, якому має бути здійснений платіж.

В матеріалах справи відсутні докази повідомлення позивача про в порядку ст. 1082 Цивільного кодексу України про відступлення права грошової вимоги із визначенням суми грошової вимоги, яка підлягає виконанню, а відтак доводи, що позивач має заборгованість за кредитним договором перед ТОВ «Кей-Колект».

Відповідно до п. 46 Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень від 17.10.2013 року № 868 (далі - Порядок № 868) для проведення державної реєстрації права власності на підставі договору іпотеки, що містить застереження про задоволення вимог іпотекодержателя, заявник, крім документа, що підтверджує виникнення, перехід та припинення речових прав на нерухоме майно, подає: 1) завірену в установленому порядку копію письмової вимоги про усунення порушень, надіслану іпотекодержателем іпотекодавцеві та боржникові, якщо він є відмінним від іпотекодавця, в якій зазначається стислий зміст порушеного зобов'язання, вимога про виконання порушеного зобов'язання у не менш як 30-денний строк та попередження про звернення стягнення на предмет іпотеки у разі невиконання такої вимоги; 2) документ, що підтверджує завершення 30-денного строку з моменту отримання іпотекодавцем та боржником, якщо він є відмінним від іпотекодавця, письмової вимоги іпотекодержателя у разі, коли більш тривалий строк не зазначений у письмовій вимозі, надісланій іпотекодержателем іпотекодавцеві та боржникові, якщо він є відмінним від іпотекодавця; 3) заставну (якщо іпотечним договором передбачено її видачу).

Наявність зареєстрованої заборони відчуження нерухомого майна, накладеної нотаріусом під час посвідчення договору іпотеки, на підставі якого відбувається перехід права власності на предмет іпотеки від іпотекодавця до іпотекодержателя, а також зареєстрованих після державної реєстрації іпотеки прав чи вимог інших осіб на передане в іпотеку нерухоме майно не є підставою для відмови у проведенні державної реєстрації права власності за іпотекодержателем.

Судом встановлено, що в порушення п. 46 Порядку відсутній доказ наявності письмової вимоги про усунення порушень, надіслану іпотекодержателем іпотекодавцеві та документу, що підтверджує завершення 30-денного строку з моменту отримання іпотекодавцем письмової вимоги іпотекодержателя.          

Законом України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті»визначено, що не може бути примусово стягнуте (відчужене без згоди власника) нерухоме житлове майно, яке вважається предметом застави згідно із статтею 4 Закону України "Про заставу" та/або предметом іпотеки згідно із статтею 5 Закону України "Про іпотеку", якщо таке майно виступає як забезпечення зобов'язань громадянина України (позичальника або майнового поручителя) за споживчими кредитами, наданими йому кредитними установами - резидентами України в іноземній валюті, та за умови, що: таке нерухоме житлове майно використовується як місце постійного проживання позичальника / майнового поручителя або є об'єктом незавершеного будівництва нерухомого житлового майна, яке перебуває в іпотеці, за умови, що у позичальника або майнового поручителя у власності не знаходиться інше нерухоме житлове майно; загальна площа такого нерухомого житлового майна (об'єкта незавершеного будівництва нерухомого житлового майна) не перевищує 140 кв. метрів для квартири та 250 кв. метрів для житлового будинку;  не може бути примусово стягнуте (відчужене без згоди власника) інше майно (майнові права), яке відповідно до законодавства або кредитного договору підлягає стягненню з позичальника, зазначеного у підпункті 1 цього пункту, при недостатності коштів, одержаних стягувачем від реалізації (переоцінки) предмета застави (іпотеки); кредитна установа не може уступити (продати, передати) заборгованість або борг, визначений у підпункті 1 цього пункту, на користь (у власність) іншої особи.

Судом встановлено, що спірна квартира, підпадає пі дію Закону України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті», оскільки виступає предметом іпотеки за споживчим кредитом в іноземній валюті, використовується як місце постійного проживання позичальника; загальна площа не перевищує 140 кв. метрів.           Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 24 Закону у державній реєстрації прав та їх обтяжень може бути відмовлено у разі, якщо: подані документи не відповідають вимогам, встановленим цим Законом, або не дають змоги встановити відповідність заявлених прав документам, що їх посвідчують.

Враховуючи, що спірна квартира підпадає під дію Закону України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті», в порушення п. 46 Порядку відсутній доказ наявності письмової вимоги про усунення порушень, надіслану іпотекодержателем іпотекодавцеві та документу, що підтверджує завершення 30-денного строку з моменту отримання іпотекодавцем письмової вимоги іпотекодержателя,  отже на думку суду у відповідача були наявні підстави для відмови у проведенні державної реєстрації права власності на вказану квартиру за ТОВ «Кей-Колект»,  а відтак суд дійшов висновку про протиправність оскарженого рішення та наявність підстав для задоволення позову.

Відповідно до частини першої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Зважаючи на вищенаведене, виходячи з наявних матеріалів справи, суд приходить до висновку, що позовні вимоги позивача підлягають  задоволенню.

З огляду на викладене, керуючись статтями 69, 70, 71, 128, 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

ПОСТАНОВИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Визнати протиправним та скасувати рішення від14.10.2015 № 25269924 прийняте приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Кобелєвою Аллою Михайлівною.

Згідно ст.ст. 185-186 КАС України сторони та інші особи, які беруть участь у справі мають право оскаржити в апеляційному порядку Постанову повністю або частково. Скарга про апеляційне оскарження подається протягом 10 днів з дня проголошення, скарга подається до апеляційного суду через суд першої інстанції. Згідно ст. 254 КАС України Постанова, якщо інше не встановлено КАС України, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги.

Суддя                                                                                                В.І. Келеберда

Інформаційне джерело http://reyestr.court.gov.ua/Review/55757000 

14.01.2016 року Ухвалою Київського апеляційного адмінісуду залишено в силі Постанову Окружного адмінсуду м.Києва від 05.10.2015р., якою задоволено адмінпозов Гитченка С.О. та скасовано незаконну державну реєстрацію за ТОВ «Кей-Колект» права власності на квартиру клієнта, якого захистив Директор Юридичної компанії "Закон Слова" Гитченко С.О.

 14.01.2016 року Ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду залишено в силі Постанову Окружного адміністративного суду м.Києва від 05.10.2015 року, якою задоволено адмінпозов Гитченка С.О. поданого в інтересах клієнта про визнання протиправним та скасування рішення Державного реєстратора прав на нерухоме майно Державної реєстраційної служби України Марченка Олександра Анатолійовича про незаконну державну реєстрацію за ТОВ «Кей-Колект» права власності на квартиру клієнта, якого захистив Директор Юридичної компанії "Закон Слова" Гитченко С.О.

Господь да благословить Суддів

Київського апеляційного адміністративного суду

Грибан І.О., Беспалова О.О., Парінова А.Б.

 Знайомтесь  з Ухвалою КААС від 14.01.2016 у справі №826/7303/15 в Єдиному державному реєстрі судових рішень на http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/55006420

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: №   826/7303/15                                        Головуючий у 1-й інстанції:   Шулежко В.П.                                                                                                            Суддя-доповідач:  Грибан І.О.

У  Х  В  А  Л  А

Іменем України

14 січня 2016 року                                                                                            м. Київ

        Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

        Головуючий-суддя                Грибан І.О.

        судді                                        Беспалов О.О., Парінов А.Б.

за участі :

         секретар с/з                             Артюхіна М.А.

розглянув в судовому засіданні  в м. Києві апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Кей-Колект» на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 05 жовтня 2015 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_3 до Міністерства юстиції України, Головного територіального управління юстиції у місті Києві, державного реєстратора Реєстраційної служби Головного управління юстиції у місті Києві Сипчу Крістіни Миколаївни, за участю третіх осіб: Товариства з обмеженою відповідальністю "Кей-Колект", Товариства з обмеженою відповідальністю "Бі-майно" про визнання протиправним та скасування рішення, визнання протиправним та скасування запису  -  

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся в суд з позовом до Міністерства юстиції України, Головного територіального управління юстиції у місті Києві, державного реєстратора Реєстраційної служби Головного управління юстиції у місті Києві Сипчу Крістіни Миколаївни,  в якому ( з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог) просив:

- визнати протиправним та скасувати рішення № 19557473 від 24.02.2015 року Державного реєстратора прав на нерухоме майно Державної реєстраційної служби України Марченка Олександра Анатолійовича про державну реєстрацію права власності на квартиру АДРЕСА_1 за ТОВ «Кей-Колект», на підставі якого Державний реєстратор Реєстраційної служби Головного управління юстиції у місті Києві Сипчу Крістіна Миколаївна внесла до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно запис про право власності № 8839305 від 19.02.2015 року про державну реєстрацію права власності за ТОВ «Кей-Колект» на підставі Договору іпотеки №86077 від 21.05.2008р., посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Степаненком Дмитром Васильовичем 21.05.2008 року за реєстровим №1077 та зареєстрованого в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 19.02.2015 року;

- визнати протиправним та скасувати запис державного реєстратора Реєстраційної служби Головного управління юстиції у м. Києві Сипчу Крістіни Миколаївни, внесеного до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно за № 8839305 від 19.02.2015 року про державну реєстрацію права власності за ТОВ «Кей-Колект» на підставі Договору іпотеки №86077 від 21.05.2008р., посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Степаненком Дмитром Васильовичем 21.05.2008 року за реєстровим №1077 та зареєстрованого в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 19.02.2015 року.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 05 жовтня 2015 року позовні вимоги задоволено частково. Визнано протиправним та скасовано рішення № 19557473 від 24.02.2015 року Державного реєстратора прав на нерухоме майно Державної реєстраційної служби України Марченка Олександра Анатолійовича про державну реєстрацію права власності на квартиру АДРЕСА_1 за Товариством з обмеженою відповідальністю «Кей-колект», на підставі якого Державний реєстратор Реєстраційної служби Головного управління юстиції у місті Києві Сипчу Крістіна Миколаївна внесла до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно запис про право власності № 8839305 від 19.02.2015 року про державну реєстрацію права власності за товариством з обмеженою відповідальністю «Кей-колект» на підставі Договору іпотеки №86077 від 21.05.2008р., посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Степаненком Дмитром Васильовичем 21.05.2008 року за реєстровим №1077 та зареєстрованого в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 19.02.2015 року.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції третя особа, Товариство з обмеженою відповідальністю "Кей-Колект",  подала апеляційну скаргу, в якій, вказуючи на неповне з'ясування судом першої інстанції обставин справи порушення норм матеріального і процесуального права, просив оскаржувану постанову скасувати, та ухвалити нову, якою відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

Сторони, належним чином повідомлені, в судове засідання на апеляційний розгляд не з'явилися. Враховуючи, що в матеріалах справи достатньо письмових доказів для правильного вирішення справи, а особиста участь сторін в судовому засіданні - не обов'язкова, колегія суддів у відповідності до ч. 4 ст. 196 КАС України визнала можливим проводити апеляційний розгляд справи за відсутності сторін.

Згідно ст. 41 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Заслухавши доповідь судді-доповідача про обставини даної справи, пояснення представника апелянта, дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає що апеляційна скарга не підлягає до задоволення, виходячи з наступного.

Судом першої інстанції встановлено, що 21.05.2008 року між АКІБ «УкрСиббанк» та ОСОБА_3 укладений договір про надання споживчого кредиту № 11349238000, відповідно до умов якого Банк надав Позичальнику кредит у розмірі 143 820,00 доларів США, а Позичальник зобов'язався в порядку та на умовах, передбачених Кредитним договором повернути кредит та сплачувати відсотки за користування кредитом, комісію та інші платежі в сумі, строки та на умовах, що передбачені Кредитним договором.

В забезпечення виконання зобов'язань за Кредитним договором між позивачем та АКІБ «УкрСиббанк» укладено Договір іпотеки №86077 від 21.05.2008 р., посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Степаненком Д.В.

Відповідно до умов Договору іпотеки в іпотеку передана квартира АДРЕСА_2, загальною площею 70,5 кв. м, житловою площею 42,20 кв. м., і складається з 3 (трьох) житлових кімнат.

В подальшому, АКІБ «УкрСиббанк» відступив ТОВ «Кей-Колект», відповідно до Договору факторингу від 12.12.2011 р. № 1 та Договору відступлення прав вимоги за договорами іпотеки до ОСОБА_3 за зобов'язаннями по Кредитному договору № 11349238000 від 21.05.2008 р.

19.02.2015 р. ТОВ «Кей-Колект» звернулось до Реєстраційної служби   Головного управління юстиції у м. Києві із заявою про державну реєстрацію права власності на зазначену квартиру.

Державним реєстратором   прав на нерухоме майно Державної реєстраційної служби України Марченком О.А. прийнято рішення № 19557473 від 24.02.2015 року про державну реєстрацію права власності на квартиру АДРЕСА_2 за ТОВ «Кей-Колект».

Згідно витягу №34076554 з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 24.02.2015р. державним   реєстратором Реєстраційної служби   Головного управління юстиції у м. Києві Сипчу К.М. внесено відповідний запис за № 8839305 від 19.02.2015 року про державну реєстрацію права власності за ТОВ «Кей-Колект» на підставі Договору іпотеки №86077 від 21.05.2008 р.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції дійшов висновку про протиправність рішення державного реєстратора № 19557473 від 24.02.2015 року.

Колегія суддів, надаючи правову оцінку обставинам даної справи, звертає увагу на наступне.

Спеціальним законом, що визначає правові, економічні, організаційні засади проведення державної реєстрації речових та інших прав, які підлягають реєстрації за цим Законом, та їх обтяжень є Закон України від 01.07.2004 р. №1952-IV «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» (далі - Закон №1952-IV).

Відповідно до ст.ст. 2, 3 Закону №1952-IV, державна реєстрація речових прав на нерухоме майно (далі - державна реєстрація прав) - це офіційне визнання і підтвердження державою фактів виникнення, переходу або припинення прав на нерухоме майно, обтяження таких прав шляхом внесення відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно. Державна реєстрація прав є обов'язковою. Інформація про права на нерухоме майно та їх обтяження підлягає внесенню до Державного реєстру прав.

Державна реєстрація прав є публічною, проводиться органом державної реєстрації прав, який зобов'язаний надавати інформацію про зареєстровані права та їх обтяження в порядку, встановленому цим Законом.

Відповідно до ч. 2 ст. 9 Закону №1952-IV державний реєстратор приймає рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, про відмову в державній реєстрації, про її зупинення, внесення змін до Державного реєстру прав.

Відповідно до ч.1 ст.15 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» державна реєстрація прав та їх обтяжень проводиться в такому порядку: прийняття і перевірка документів, що подаються для державної реєстрації прав та їх обтяжень, реєстрація заяви; встановлення факту відсутності підстав для відмови в державній реєстрації прав та їх обтяжень, зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію прав та/або їх обтяжень; прийняття рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, відмову в ній або зупинення державної реєстрації; внесення записів до Державного реєстру прав; видача свідоцтва про право власності на нерухоме майно у випадках, встановлених статтею 18 цього Закону; надання витягів з Державного реєстру прав про зареєстровані права та/або їх обтяження.

Частиною третьою ст. 17 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» визначено, що документи, що встановлюють виникнення, перехід, припинення прав на нерухоме майно та їх обтяжень і подаються для державної реєстрації прав, повинні відповідати вимогам, встановленим цим Законом та іншими нормативно-правовими актами.

Процедура проведення державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень (далі - державна реєстрація прав), перелік документів, необхідних для її проведення, права та обов'язки суб'єктів у сфері державної реєстрації прав, а також процедуру взяття на облік безхазяйного нерухомого майна передбачена Порядком державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень, що затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 17.10. 2013р. № 868 (далі - Порядок №868).

Пунктом 13 вказаного Порядку передбачено, що заявник подає разом із заявою органові державної реєстрації прав, нотаріусові, особі, зазначеній у пункті 1.1 цього Порядку, необхідні для державної реєстрації прав документи, визначені цим Порядком, їх копії, документ, що підтверджує внесення плати за надання витягу з Державного реєстру прав, та документ про сплату адміністративного збору.

Відповідно до п. 35 Порядку №868 під час проведення державної реєстрації речових прав заінтересованою особою є власник, інший правонабувач або сторона правочину, відповідно до якого виникли речові права.

Для проведення державної реєстрації речових прав необхідними документами є документи, що підтверджують виникнення, перехід або припинення таких прав на нерухоме майно, та інші документи (п. 36 Порядку №868).

У відповідності до п. 46 Порядку №868 для проведення державної реєстрації права власності на підставі договору іпотеки, що містить застереження про задоволення вимог іпотекодержателя, заявник, крім документа, що підтверджує виникнення, перехід та припинення речових прав на нерухоме майно, подає:

1) завірену в установленому порядку копію письмової вимоги про усунення порушень, надіслану іпотекодержателем іпотекодавцеві та боржникові, якщо він є відмінним від іпотекодавця, в якій зазначається стислий зміст порушеного зобов'язання, вимога про виконання порушеного зобов'язання у не менш як 30-денний строк та попередження про звернення стягнення на предмет іпотеки у разі невиконання такої вимоги;

2) документ, що підтверджує завершення 30-денного строку з моменту отримання іпотекодавцем та боржником, якщо він є відмінним від іпотекодавця, письмової вимоги іпотекодержателя у разі, коли більш тривалий строк не зазначений у письмовій вимозі, надісланій іпотекодержателем іпотекодавцеві та боржникові, якщо він є відмінним від іпотекодавця;

3) заставну (якщо іпотечним договором передбачено її видачу).

Судом першої інстанції встановлено, що до заяви про державну реєстрацію прав та їх обтяжень ТОВ «Кей-Колект» подало державному реєстратору, зокрема,   договір про відступлення права вимоги   № 4769 від 12.12.2011 р., договір факторингу   від 12.12.2011 р., договір іпотеки №86077 від 21.05.2008 р., договір споживчого кредиту №1134923800 від 21.05.2008 р., повідомлення Укрпошта про вручення від 14.07.2014 р.

Відповідно до  ч.1 ст.3 ЗУ «Про іпотеку» від 5.06.2003р. №898-IV (далі - Закон №898-IV) іпотека виникає на підставі договору, закону або рішення суду. До іпотеки, яка виникає на підставі закону або рішення суду, застосовуються правила щодо іпотеки, яка виникає на підставі договору, якщо інше не встановлено законом.

Як визначено в абз.1 ст.33 Закону України №898-IV у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов'язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки. Право іпотекодержателя на звернення стягнення на предмет іпотеки також виникає з підстав, встановлених статтею 12 цього Закону.

Частиною 3 ст. 33 Закону № 898-IV передбачено, що звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя.

Статтею  36 Закону № 898 передбачено можливість позасудового врегулювання, а саме сторони іпотечного договору можуть вирішити питання про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору. Позасудове врегулювання здійснюється згідно із застереженням про задоволення вимог іпотекодержателя, що міститься в іпотечному договорі, або згідно з окремим договором між іпотекодавцем і іпотекодержателем про задоволення вимог іпотекодержателя, що підлягає нотаріальному посвідченню, який може бути укладений одночасно з іпотечним договором або в будь-який час до набрання законної сили рішенням суду про звернення стягнення на предмет іпотеки.

Договір про задоволення вимог іпотекодержателя, яким також вважається відповідне застереження в іпотечному договорі, визначає можливий спосіб звернення стягнення на предмет іпотеки відповідно до цього Закону. Визначений договором спосіб задоволення вимог іпотекодержателя не перешкоджає іпотекодержателю застосувати інші встановлені цим Законом способи звернення стягнення на предмет іпотеки.

Договір про задоволення вимог іпотекодержателя або відповідне застереження в іпотечному договорі, яке прирівнюється до такого договору за своїми правовими наслідками, може передбачати:

- передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов'язання у порядку, встановленому статтею 37 цього Закону;

- право іпотекодержателя від свого імені продати предмет іпотеки будь-якій особі на підставі договору купівлі-продажу у порядку, встановленому статтею 38 цього Закону.

Після завершення позасудового врегулювання будь-які наступні вимоги іпотекодержателя щодо виконання боржником основного зобов'язання є недійсними.

Згідно ч. 1 ст. 37 Закону України «Про іпотеку» іпотекодержатель може задовольнити забезпечену іпотекою вимогу шляхом набуття права власності на предмет іпотеки. Правовою підставою для реєстрації права власності іпотекодержателя на нерухоме майно, яке є предметом іпотеки, є договір про задоволення вимог іпотекодержателя або відповідне застереження в іпотечному договорі, яке прирівнюється до такого договору за своїми правовими наслідками та передбачає передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов'язання.

З матеріалів справи вбачається, що відповідно до п. 4. 5 розділу 4 Договору іпотеки №86077 від 21.05.2008р. звернення стягнення на предмет іпотеки з застосуванням позасудового регулювання здійснюється відповідно до розділу 5 цього договору та відповідно до Закону України «Про іпотеку».

Відповідно п. 5.1 розділу 5 вказаного договору сторони досягли згоди про можливість звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового регулювання.

Пунктом 5.2 розділу 5 визначено, що позасудове регулювання здійснюється одним з наступних способів звернення стягнення на предмет іпотеки :

- передача Іпотекодержателю права власності на Предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов'язання на підставі окремого договору   про задоволення вимог Іпотекодержателя у порядку, встановленому Законом України «Про іпотеку» (п.п. 5.2.1 п. 5.2 розділу 5 Договору);

- отримання Іпотекодержателем права продати Предмет Іпотеки будь-якій особі на підставі договору купівлі-продажу від Іпотекодавця на підставі окремого договору про задоволення вимог Іпотекодержателя у порядку, встановленому Законом України «Про іпотеку» (п.п. 5.2.2 п. 5.2 розділу 5 Договору).

Разом з тим, ТОВ «Кей-Колект» при поданні заяви про державну реєстрацію прав та їх обтяжень на предмет іпотеки - квартиру АДРЕСА_2, окремого договору про задоволення вимог Іпотекодержателя не подавав. Зазначений  договір не укладався.

Крім того, третьою особою, відповідно до вимог Порядку № 868, мала бути надана завірена в установленому порядку копія письмової вимоги про усунення порушень та документ, що підтверджує завершення 30-денного строку з моменту отримання іпотекодавцем та боржником.

Разом з тим,  належні докази, що ТОВ «Кей-Колект» сповістила боржника про усунення порушень та повідомила, що у разі не виконання зобов'язань, іпотекодержатель буде приймати рішення про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання та у відповідності до вимог договору, в матеріалах справи відсутні.

Відповідно відсутні і докази, що звернення стягнення на предмет іпотеки у спосіб реєстрації права власності Іпотекодержателем здійснюється з дотримання тридцятиденного терміну, наданого позивачу для виконання зобов'язання у відповідності до вимог п.п.2 п.46 Порядку № 868.

Тобто, іпотекодержателем не дотримано умов іпотечного договору, передбачених договором стосовно позасудового врегулювання питання про звернення стягнення (надіслання вимоги про усунення порушень) та способу звернення стягнення на предмет іпотеки звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом передачі іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки.

За таки підстав колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про протиправність рішення державного реєстратора № 19557473 від 24.02.2015 року.

Доводи апелянта не спростовують висновки суду першої інстанції, а тому апеляційна скарга не підлягає до задоволення.

Згідно з ст. ст. 198, 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись   ст.ст. 160, 195, 196, 198,  200, 205, 206, 254 КАС України, суд -

УХВАЛИВ:

Апеляційну  скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Кей-Колект» залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 05 жовтня 2015 року - без змін.

Ухвала  набирає законної сили  з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий-суддя І.О.Грибан

Суддя                                                          О.О.Беспалов

Суддя                                                           А.Б.Парінов

Повний текст виготовлено - 15.01.16 р.

Головуючий суддя                                              Грибан І.О.            
Судді:                                                                     Парінов А.Б.
                                                                                 Беспалов О.О.






                                                                                                                                

22.12.2015р. Рішенням Апеляційного суду м.Києва задоволено апеляційну скаргу Гитченка С.О. та відмовлено ТОВ "Кей-колект" як правонаступнику ПАТ "УкрСиббанк" у стягненні кредиту і % з позичальника з-за недоведеності обставин

 22 грудня 2015 року Рішенням Апеляційного суду м.Києва було задоволено апеляційну скаргу Гитченка С.О. в апеляційному провадженні №22-ц/796/10357/2015 та скасовано рішення Солом'янського райсуду м.Києва, і відмовлено ТОВ "Кей-колект" у стягненні кредиту і процентів з позичальника, з-за недоведеності обставин на які посилався ТОВ "Кей-колект" як правонаступник ПАТ "УкрСиббанку".

Захист позичальника здійснив директор Юридичної компанії "Закон Слова" Гитченко С.О.

Господь да благословить суддів 

Апеляційного суду м.Києва 

Кабанченко О.А., Желепу О.В., Рубан С.М.

 Знайомтесь з Рішенням Апеляційного суду м.Києва від  22.12.2015 р., апеляційне провадження №22-ц/796/10357/2015  http://reyestr.court.gov.ua/Review/54781187