26.12.2019 Київський апеляційний суд задовольнив апеляційну скаргу клієнта ЮК "Закон Слова" і скасував незаконну ухвалу Ірпінського міськсуду, якою протиправно було замінено кредитора з АТ "Універсал банк" на ТОВ "Фінансова компанія "Кредит-Капітал" по кредитному договору клієнта ЮК "Закон Слова". Незаконність заміни кредитора підтверджує про випадки зловживань фінансових компаній навіть в судах. Підготовку апеляційної скарги здійснив Директор Юридичної компанії "Закон Слова" Гитченко Сергій Олексійович, +380935814217, zakonslova@ukr.net

   26.12.2019 Київський апеляційний суд задовольнив апеляцйну скаргу клієнта ЮК "Закон Слова" і скасував незаконну ухвалу Ірпінського міського суду від 12.01.2018, якою протиправно було замінено кредитора з АТ "Універсал банк" на ТОВ "Фінансова компанія "Кредит-Капітал" по кредитному договору клієнта ЮК "Закон Слова". Незаконність заміни кредитора підтверджує про випадки зловживань фінансових компаній навіть в судах.

   

   Підготовку апеляційної скарги здійснив Директор ТОВ "Юридична компанія "Закон Слова" Гитченко Сергій Олексійович, +380935814217, zakonslova@ukr.net

   Знайомтесь з постановою від 26.12.2019:

04.12.2019 Постановою Київського апеляційного суду підтримано відзив клієнта ЮК "Закон Слова" та залишено в силі Рішення Оболонського районного суду м.Києва, яким задоволено позов клієнта ЮК "Закон Слова" та визнано неправомірним і скасовано незаконне рішення державного реєстратора Донського Я.С. Філії КП «Добробут» Литвинівської сільської ради у м. Київ, яким протиправно було зареєстровано за ТОВ "Кей-Колект" власність на квартиру клієнта ЮК "Закон Слова". Підготовку відзиву на апеляційну скаргу здійснив Директор ТОВ "Юридична компанія "Закон Слова" Гитченко Сергій Олексійович, +380935814217, zakonslova@ukr.net Представництво в апеляційному суді здійснив Партнер ЮК "Закон Слова" Гудзь Василь Миколайович Господь да благословить Суддів Дибу О.В., Ігнатченко Н.В., Голуб С.А., Таргоній Д.О.

   04.12.2019 Постановою Київського апеляційного суду підтримано відзив клієнта ЮК "Закон Слова" та залишено в силі Рішення Оболонського районного суду м.Києва, яким задоволено позов клієнта ЮК "Закон Слова" та визнано неправомірним і скасовано незаконне рішення державного реєстратора Донського Я.С. Філії КП «Добробут» Литвинівської сільської ради у м. Київ, яким протиправно було зареєстровано за ТОВ "Кей-Колект" власність на квартиру клієнта Юридичної компанії "Закон Слова".

Підготовку відзиву на апеляційну скаргу здійснив Директор ТОВ "Юридична компанія "Закон Слова" Гитченко Сергій Олексійович, +380935814217, zakonslova@ukr.net

Представництво в апеляційному суді здійснив Партнер Юридичної компанії "Закон Слова" Гудзь Василь Миколайович

Господь да благословить Суддів 

Дибу О.В., Ігнатченко Н.В., Голуб С.А., Таргоній Д.О.

Знайомтесь з Постановою КАС від 04.12.2019:

КИЇВСЬКИЙ  АПЕЛЯЦІЙНИЙ  СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М  У К Р А Ї Н И

Справа № 756/9996/18                                   Головуючий у суді І інстанції Диба О.В.

Провадження № 22-ц/824/14742/2019  Доповідач у суді ІІ інстанції Ігнатченко Н.В.

4 грудня 2019 року                                                                                  м. Київ

Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого - Ігнатченко Н.В.,

суддів: Голуб С.А., Таргоній Д.О.,

за участю секретаря судового засідання - Войтенко О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Київського апеляційного суду у порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за апеляційною скаргою товариства з обмеженою відповідальністю «Кей-Колект» на рішення Оболонського районного суду міста Києва від 5 серпня 2019 року у справі за позовом  ОСОБА_1 до товариства з обмеженою відповідальністю «Кей-Колект», державного реєстратора Донського Ярослава Сергійовича Філії комунального підприємства «Добробут» Литвинівської сільської ради у м. Київ про скасування рішення про державну реєстрацію прав та визнання права власності на квартиру,

в с т а н о в и в:

У серпні 2018 року  ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ТОВ «Кей-Колект», державного реєстратора Донського Я.С. Філії КП «Добробут» Литвинівської сільської ради у м. Київ про скасування рішення про державну реєстрацію прав та визнання права власності на квартиру.

На обґрунтування позову зазначено, що 15 травня 1996 року  ОСОБА_1 набув у приватну власність квартиру АДРЕСА_1 , в якій зареєстровані він та його неповнолітня дочка ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . 13 червня 2008 року між ним та АКІБ «УкрСиббанк» було укладено договір іпотеки, згідно якого позивач передав в іпотеку банку зазначену квартиру на забезпечення виконання договору про надання споживчого кредиту № 11359536000, за яким розмір основного зобов`язання позичальника ОСОБА_3 становив 82 000,00 дол. США. 13 лютого 2012 року між ПАТ «Укрсиббанк» та ТОВ «Кей-Колект» укладено договір факторингу та договір про відступлення прав вимоги за договором іпотеки, згідно з якими до відповідача перейшли права кредитора та іпотекодержателя квартири відповідно. У подальшому ТОВ «Кей-Колект» подало через нотаріуса заяву від 25 січня 2016 року щодо усунення порушень за кредитним договором та сплати заборгованості, на яку позивач надіслав лист-заперечення від 15 березня 2016 року, вказавши, що на іпотечне майно поширюється дія Закону України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті», він не укладав з ТОВ «Кей-Колект» окремого договору на виконання вимог пункту 5.2 договору іпотеки, а також для забезпечення інтересів неповнолітньої дитини ОСОБА_2 , яка зареєстрована у квартирі, потрібно отримання дозволу органу опіки та піклування. Втім 18 жовтня 2017 року позивачу стало відомо, що право власності на квартиру АДРЕСА_1 було зареєстровано за ТОВ «Кей-Колект» на підставі рішення державного реєстратора Донського Я.С. Філії КП «Добробут» Литвинівської сільської ради у м. Київ індексний номер: 37297383 від 27 вересня 2017 року.

Позивач вважає, що дане рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень щодо реєстрації права власності на спірну квартиру за відповідачем є протиправним з огляду на те, що його не було повідомлено про проведення відповідних реєстраційних дій, а саме рішення не відповідає вимогам чинного законодавства, адже відповідачами не було дотримано умов договору іпотеки щодо обов`язкового укладення окремого договору про задоволення вимог іпотекодержателя у порядку, встановленому Законом України «Про іпотеку». Крім того, на момент прийняття вказаного рішення в квартирі була зареєстрована неповнолітня дитина позивача і рішення приймалося без дозволу органу опіки та піклування. При цьому позивач зазначив, що його було незаконно примусово позбавлено житла всупереч конституційно закріплених прав.

У зв`язку з викладеним, позивач просив суд визнати протиправним та скасувати рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу) індексний номер: 37297383 від 27 вересня 2017 року, прийняте державним реєстратором Донським Я.С. Філії КП «Добробут» Литвинівської сільської ради у м. Київ, згідно якого право власності на квартиру АДРЕСА_1 зареєстровано за ТОВ «Кей-Колект», та визнати за ним право власності на зазначену вище квартиру.

Рішенням Оболонського районного суду м. Києва від 5 серпня 2019 року позовні вимоги задоволено частково.

Визнано неправомірним та скасовано рішення державного реєстратора Донського Я.С. Філії КП «Добробут» Литвинівської сільської ради у м. Київпро державну реєстрацію прав та їх обтяжень № 37297383 від 27 вересня 2017 рокупро реєстрацію права власності на квартиру АДРЕСА_1 за ТОВ «Кей-Колект».

У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено. Вирішено питання розподілу судових витрат.

Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що державним реєстратором вчинені дії з державної реєстрації права власності на спірну квартиру всупереч вимог чинного законодавства та умов розділу 5 договору іпотеки, що є підставою для скасування запису про проведену державну реєстрацію прав.

Не погоджуючись з указаним судовим рішенням, відповідач ТОВ «Кей-Колект» звернулося з апеляційною скаргою, в якій просить його скасувати, з мотивів неправильного застосування судом першої інстанції норм матеріального та порушення норм процесуального права, та ухвалити нове рішення, яким в задоволенні позову відмовити повністю.

Як на підставу своїх вимог відповідач посилається на те, що законодавець визначає спосіб набуття права власності іпотекодержателя на предмет іпотеки, зокрема, в разі порушення основного зобов`язання іпотекодержатель направляє вимогу про усунення порушення основного зобов`зання в разі неотримання задоволення вимог протягом тридцяти іпотекодержатель вправі прийняти рішення про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом набуття права власності без укладення між сторонами окремого договору і саме це рішення може бути предметом судового оскарження. На його думку даний спір не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства, оскільки рішення про державну реєстрацію права власності на нерухоме майно, яке прийняте державним реєстратором як суб`єктом владних повноважень, є актом індивідуальної дії і не стосується інших осіб, у тому справа належить до юрисдикції адміністративних судів.

У відзиві на апеляційну скаргу, який надійшов до суду 3 грудня 2019 року, позивач просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржуване судове рішення - без змін, посилаючись на його законність і обґрунтованість.

Заслухавши доповідь судді апеляційного суду, пояснення учасників справи, що з`явилися за направленою їм судовою повісткою-повідомленням, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення з таких підстав.

За правилом частин першої статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Відповідно до вимог статті 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Судом встановлено, що 13 червня 2008 року між ОСОБА_1 та АКІБ «УкрСиббанк» на забезпечення виконання договору про надання споживчого кредиту № 11359536000 від 13 червня 2008 року укладено договір іпотеки № 87997, предметом якого була належна позивачу на праві приватної власності квартира АДРЕСА_1 , загальною площею 31,50 кв. м, ринковою вартістю 536 000 грн.

13лютого 2012 року за договорами факторингу та про відступлення прав вимоги банк продав право вимоги за вказаним вище договором ТОВ «Кей-Колект». 27 вересня 2017 року державним реєстратором Донським Я.С. Філії КП «Добробут» Литвинівської сільської ради у м. Київ згідно рішення індексний номер: 37297383 здійснено державну реєстрацію права власності на вказану квартиру за ТОВ «Кей-Колект» на підставі договору іпотеки.

Також встановлено, що в іпотечній квартирі, окрім позивача, зареєстровано місце проживання його неповнолітньої дочки ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

У частині першій статті 626 ЦК України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно із частиною першою статті 627 ЦК України відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Статтею 628 ЦК України визначено зміст договору, який становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до статті 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Розділ 5 договору іпотеки передбачає застереження про задоволення вимог іпотекодержателя. Зокрема за пунктом 5.2 договору іпотеки позасудове врегулювання здійснюється одним з наступних способів звернення стягнення на предмет іпотеки: передача іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов`язання на підставі окремого договору про задоволення вимог іпотекодержателя у порядку, встановленому Законом України «Про іпотеку»; отримання іпотекодержателем права продати предмет іпотеки будь-якій особі на підставі договору купівлі-продажу від імені іпотекодавця на підставі окремого договору про задоволення вимог іпотекодержателя у порядку, встановленому Законом України «Про іпотеку».

Тобто сторони, підписавши іпотечний договір, обумовили всі його умови, у тому числі вирішили питання щодо позасудового врегулювання спору і передбачили можливість звернення визнання за іпотекодержателем права власності на предмет іпотеки у досудовому порядку на підставі окремого договору про задоволення вимог іпотекодержателя.

У статті 204 ЦК України закріплено презумпцію правомірності правочину. Ця презумпція означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов`язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема, на підставі рішення суду, яке набрало законної сили.

Таким чином, у разі неспростування презумпції правомірності договору всі права, набуті сторонами правочину за ним, повинні безперешкодно здійснюватися, а створені обов`язки підлягають виконанню.

У статті 12 Закону України «Про іпотеку» вказано, що в разі порушення іпотекодавцем обов`язків, установлених іпотечним договором, іпотекодержатель має право вимагати дострокового виконання основного зобов`язання, а в разі його невиконання - звернути стягнення на предмет іпотеки, якщо інше не передбачено законом.

Стаття 33 цього Закону передбачає, що в разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов`язання іпотекодержатель має право задовольнити свої вимоги за основним зобов`язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки, якщо інше не передбачено законом. Право іпотекодержателя на звернення стягнення на предмет іпотеки також виникає з підстав, установлених статтею 12 цього Закону. Звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя.

Тобто, законом передбачено чітко визначені способи звернення стягнення на предмет іпотеки в разі невиконання чи неналежного виконання забезпеченого іпотекою зобов`язання.

Згідно зі статтею 36 Закону України «Про іпотеку» сторони іпотечного договору можуть вирішити питання про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору. Позасудове врегулювання здійснюється згідно із застереженням про задоволення вимог іпотекодержателя, що міститься в іпотечному договорі, або згідно з окремим договором між іпотекодавцем та іпотекодержателем про задоволення вимог іпотекодержателя, що підлягає нотаріальному посвідченню, який може бути укладений одночасно з іпотечним договором або в будь-який час до набрання законної сили рішенням суду про звернення стягнення на предмет іпотеки.

За змістом статті 37 Закону України «Про іпотеку» іпотекодержатель може задовольнити забезпечену іпотекою вимогу шляхом набуття права власності на предмет іпотеки. Правовою підставою для реєстрації права власності іпотекодержателя на нерухоме майно, яке є предметом іпотеки, є договір про задоволення вимог іпотекодержателя або відповідне застереження в іпотечному договорі, яке прирівнюється до такого договору за своїми правовими наслідками та передбачає передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов`язання. Договір про задоволення вимог іпотекодержателя чи іпотечний договір, який містить застереження про задоволення вимог іпотекодержателя, є документами, що підтверджують перехід права власності на предмет іпотеки до іпотекодержателя та є підставою для внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно. Право власності іпотекодержателя на предмет іпотеки виникає з моменту державної реєстрації права власності іпотекодержателя на предмет іпотеки на підставі договору про задоволення вимог іпотекодержателя чи відповідного застереження в іпотечному договорі. Рішення про реєстрацію права власності іпотекодержателя на нерухоме майно, що є предметом іпотеки, може бути оскаржено іпотекодавцем у суді.

Таким чином позасудова передача предмету іпотеки у власність іпотекодержателю здійснюється лише в добровільному порядку та за згодою сторін на підставі складання окремого договору.

Аналогічний правовий висновок викладений в постанові Великої Палати Верховного Суду в постанові від 28 листопада 2018 року у справі № 759/6979/16-ц.

Разом з тим, ТОВ «Кей-Колект» не надало до суду укладеного між сторонами окремого договору про задоволення вимог іпотекодержателя.

Отже, установивши, що сторони за договором іпотеки погодили можливість виникнення у іпотекодержателя права власності на предмет іпотеки на підставі окремого договору про задоволення вимог іпотекодержателя та у порядку, встановленому Законом України «Про іпотеку», проте докази укладення такого договору між іпотекодавцем та іпотекодержателем про задоволення вимог останнього у матеріалах справи відсутні, суд першої інстанції дійшов обгрунтованого висновку про те, що прийняття державним реєстратором рішення про державну реєстрацію права власності на предмет іпотеки, як такого, що виникає на підставі договору іпотеки, який містить застереження про задоволення вимог іпотекодержателя, є неправомірним.

Оскільки договір є обов`язковим для виконання сторонами, а відповідач звернув стягнення у досудовому порядку із порушенням вимог пункту 5.2 договору іпотеки, колегія суддів погоджується із висновками суду першої інстанції про часткове задоволення позову.

З наведених підстав є необґрунтованими доводи апеляційної скарги про те, що не укладення окремого договору про задоволення вимог іпотекодержателя не може бути перешкодою для відмови реєстрації права власності на предмет іпотеки за новим іпотекодкержателем.

Вирішуючи спір, суд першої інстанції також врахував, що у відповідності до статті 1 Закону України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті», встановлено заборону примусового стягнення (відчуження без згоди власника) нерухомого житлового майна, яке вважається предметом іпотеки згідно із статтею 5 Закону України «Про іпотеку», якщо таке майно виступає як забезпечення зобов`язань громадянина України (позичальника або майнового поручителя) за споживчими кредитами, наданими йому кредитними установами - резидентами України в іноземній валюті, та за умови, що: таке нерухоме житлове майно використовується як місце постійного проживання позичальника/майнового поручителя або є об`єктом незавершеного будівництва нерухомого житлового майна, яке перебуває в іпотеці, за умови, що у позичальника або майнового поручителя у власності не знаходиться інше нерухоме житлове майно; загальна площа такого нерухомого житлового майна (об`єкта незавершеного будівництва нерухомого житлового майна) не перевищує 140 кв. метрів для квартири та 250 кв. метрів для житлового будинку.

Відповідно до положень статті 18 Закону України «Про охорону дитинства» держава забезпечує право дитини на проживання в таких санітарно-гігієнічних та побутових умовах, що не завдають шкоди її фізичному та розумовому розвитку. Діти - члени сім`ї наймача або власника жилого приміщення мають право користуватися займаним приміщенням нарівні з власником або наймачем. Органи опіки та піклування зобов`язані здійснювати контроль за додержанням батьками або особами, які їх замінюють, майнових та житлових прав дітей при відчуженні жилих приміщень та купівлі нового житла.

Згідно з частиною першою статті 3 Конвенції про права дитини, статті 7 СК України, при вирішенні будь-яких питань щодо дітей суд повинен виходити з якнайкращого забезпечення інтересів дітей.

Втрата житла є найбільш крайньою формою втручання у право особи на повагу до житла (рішення у справі «МакКенн проти Сполученого Королівства» від 13 травня 2003 року, «Кривіцька та Кривіцький проти України» від 2 грудня 2010 року). Крім того, втручання держави у право на повагу до житла має бути не лише законним, але й «необхідним у демократичному суспільстві», інакше кажучи, воно має відповідати «нагальній суспільній необхідності», зокрема бути співрозмірним із переслідуваною метою (рішення у справі «Зехентнер проти Австрії», 2009 року, пункт 56).

Як вбачається з матеріалів справи, квартира АДРЕСА_1 , яка є предметом іпотеки, є постійним місцем проживання позивача та його неповнолітньої дочки, її загальна площа складає 31,50 кв. м, а тому зазначений об`єкт нерухомого житлового майна підпадає під дію вказаного Закону № 1304-VII та свідчить про безпідставність вчинених відповідачами реєстраційних дій без отримання дозволу відповідного органу опіки та піклування.

Доводи апеляційної скарги про те, що дана справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства не заслуговують на увагу з огляду на те, що спір між сторонами виник з приводу порушення права власності позивача на житлове приміщення внаслідок дій ТОВ «Кей-Колект» під час реалізації прав, передбачених договором іпотеки, та дій державного реєстратора Донського Я.С. Філії КП «Добробут» Литвинівської сільської ради у м. Київ щодо реєстрації такого права за іпотекодержателем, пов`язаними з діями останнього, тому колегія суддів вважає, що цей спір не є публічно-правовим і має вирішуватися за правилами цивільного судочинства.

Спір пов`язаний з реалізацією іпотекодержателем своїх прав на предмет іпотеки, процедура якої передбачає їх здійснення лише за участі державного реєстратора, дії якого оскаржуються опосередковано через неправомірність дій іпотекодержателя.

Саме такі правові висновки викладені в постановах Великої Палати Верховного Суду від 22 серпня 2018 року (провадження № 14-275цс18), від 7 листопада 2018 року (провадження № 11-961апп18), від 12 грудня 2018 року (провадження № 14-486цс18), від 23 січня 2019 року (провадження № 14-501цс18), від 13 березня 2019 року (провадження № 14-56цс19), а також від 27 березня 2019 року (провадження № 14-656цс18).

Отже, суд правомірно розглянув спір у порядку цивільного судочинства, оскільки спірні правовідносини пов`язані із реєстрацією майнових прав, що виникли на підставі договірних відносин і впливають на цивільні права позивача та ТОВ «Кей-Колект».

За таких обставин, суд першої інстанції правильно встановив правову природу заявленого позову, в достатньому обсязі визначився з характером спірних правовідносин та нормами матеріального права, які підлягають застосуванню, повно та всебічно дослідив наявні у справі докази і надав їм належну оцінку в силу вимог статтей 12, 13, 81, 89 ЦПК України, правильно встановив обставини справи, в результаті чого ухвалив законне й обґрунтоване рішення, яке відповідає вимогам статей 263, 264 ЦПК України, підстави для його скасування відсутні.

Відповідно до пункту 1 статті 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

Оскільки апеляційна скарга залишається без задоволення, а оскаржуване рішення суду першої інстанції без змін, то новий розподіл судових витрат не проводиться.

Керуючись статтями 367 - 369, 374, 375, 381 - 384 ЦПК України, суд

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Кей-Колект» залишити без задоволення, а рішення Оболонського районного суду міста Києва від 5 серпня 2019 року - без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів до Верховного Суду, крім випадків, визначених у частині третій статті 389 ЦПК України.

Головуючий                                                                                             Н.В. Ігнатченко

Судді:                                                                                                        С.А. Голуб

                                                                                                                   Д.О. Таргоній
Інформаційне джерело: http://reyestr.court.gov.ua/Review/86203887

17.12.2019 Бориспільський міськрайонний суд захистив клієнта ЮК "Закон Слова" та визнав недійсним незаконний продаж з торгів квартири клієнта ЮК "Закон Слова", який незнав про продаж його квартири, бо державна виконавча служба і торгова організація ДП "Сетам" всі листи направляли не за адресою проживання клієнта ЮК "Закон Слова" і було скасоване судове рішення на підставі якого вібувалися торги. Підготовку документів і юридичний захист здійснив Директор Юридичної Компанії "Закон Слова" Гитченко Сергій Олексійович, тел. +380935814217, zakonslova@ukr.net Господь да благословить Суддю Бориспільського міськрайонного суду Борця Євгена Олександровича

   17.12.2019 Бориспільський міськрайонний суд Київської області задовольнив позов і захистив клієнта Юридичної Компанії "Закон Слова" та визнав недійсним незаконний продаж з торгів квартири клієнта ЮК "Закон Слова", який незнав про продаж його квартири, бо державна виконавча служба і торгова організація ДП "Сетам" всі листи направляли не за адресою проживання клієнта ЮК "Закон Слова" і було скасоване судове рішення на підставі якого вібувалися торги.

   Підготовку документів і юридичний захист здійснив Директор Юридичної Компанії "Закон Слова" Гитченко Сергій Олексійович, тел. +380935814217, zakonslova@ukr.net

Господь да благословить Суддю Бориспільського міськрайонного суду Борця Євгена Олександровича

Знайомтесь з Рішенням від 17.12.2019:

Київський апеляційний суд задовольнив позов клієнта ЮК "Закон Слова" і стягнув з недобросовісної сторони неповернутий аванс 20 000 доларів США за попереднім договором на користь клієнта ЮК "Закон Слова" по курсу на момент прийняття Постанови апеляційного суду від 30.10.2019. Апеляційну скаргу підготовив Директор ТОВ "Юридична компанія "Закон Слова" Гитченко Сергій Олексійович, +380935814217, zakonslova@ukr.net

     30.10.2019 Київський апеляційний суд захистив клієнта Юридичної компанії "Закон Слова", яка сплатила 20 000 доларів США аванс за попереднім договором, однак, після того як основний договір не був укладений, інша сторона відмовилась повертати аванс вказуючи, що отримувала не аванс, а завдаток, хоча в попередньому договорі сторони визначили про аванс, і, як не дивно, Святошинський районний суд м.Києва умудрився перекрутити пункт попереднього договору щодо авансу і відмовив у позові клієнту ЮК "Закон Слова", однак, Київський апеляційний суд скасував таке незаконне рішення та задовольнив позов клієнта ЮК "Закон Слова" і стягнув з недобросовісної сторони неповернутий аванс 20 000 доларів США за попереднім договором на користь клієнта ЮК "Закон Слова" по курсу на момент прийняття Постанови Київського апеляційного суду від 30.10.2019.

   Апеляційну скаргу підготовив Директор ТОВ "Юридична компанія "Закон Слова" Гитченко Сергій Олексійович, +380935814217, zakonslova@ukr.net 

Юридичний захист в Київському апеляційному суді здійснила Партнер ТОВ "Юридична компанія "Закон Слова" Ридзель Оксана Василівна.

Господь да благословить 

Суддів Київського апеляційного суду Шкоріну О.І., Поливач Л.Д., Матвієнко Ю.О.

   Знайомтесь з Постановою Київського апеляційного суду від 30.10.2019:

09.10.2019 Рішенням Барський райсуд захистив клієнта ЮК "Закон Слова" та скасував незаконну реєстрацію власності АТ "КБ "Приватбанк" на іпотечну квартиру та суд визнав право власності на квартиру за клієнтом ЮК "Закон Слова". Позов підготовив і здійснив юрзахист директор ТОВ "Юридична компанія "Закон Слова" Гитченко Сергій Олексійович, +380935814217, zakonslova@ukr.net

   09.10.2019 Рішенням Барський районний суд Вінницької області захистив клієнта Юридичної компанії "Закон Слова" та скасував незаконну реєстрацію власності ПАТ "КБ "Приватбанк" на іпотечну квартиру та суд визнав право власності на квартиру за клієнтом ЮК "Закон Слова".

     Підготовку позову та юридичний захист здійснив директор ТОВ "Юридична компанія "Закон Слова" Гитченко Сергій Олексійович, +380935814217, zakonslova@ukr.net 

     Господь да благословить Суддю Барського районного суду Єрмічову Віту Валентинівну!

     Знайомтесь нижче із судовим рішенням:

05.08.2019 Рішенням Оболонський райсуд Києва захистив клієнта ЮК "Закон Слова" та скасував незаконну реєстрацію власності за ТОВ "Кей-колект" на квартиру клієнта ЮК "Закон Слова". Позов підготовив директор ТОВ "Юридична компанія "Закон Слова" Гитченко Сергій Олексійович, +380935814217, zakonslova@ukr.net

     05.08.2019 Рішенням Оболонський районний суд м.Києва захистив клієнта Юридичної компанії "Закон Слова" та скасував незаконну реєстрацію власності за ТОВ "Кей-колект" на іпотечну квартиру клієнта ЮК "Закон Слова".

     Підготовку позову здійснив директор ТОВ "Юридична компанія "Закон Слова" Гитченко Сергій Олексійович, +380935814217, zakonslova@ukr.net 

     Господь да благословить Суддю Оболонського районного суду м.Києва Дибу Олексія Васильовича!

     Знайомтесь нижче із судовим рішенням:

23.04.2019 Рішенням Окружного адмінсуду Києва задоволено позов та скасовано рішення держреєстратора філії КП Київської облради «Готово» м.Києва про незаконну реєстрацію за ПАТ "КБ "Експобанк" права власності на земельну ділянку клієнта ЮК "Закон Слова". Підготовку позову і юридичний захист здійснив директор Юридичної компанії "Закон Слова" Гитченко Сергій Олексійович, тел.+380935814217, zakonslova@ukr.net

   23.04.2019 Рішенням Окружного адміністративного суду м.Києва задоволено позов, підготовлений директором Юридичної компанії "Закон Слова" Гитченко С.О., яким суд скасував рішення державного реєстратора Бондаренко А.В.-філії КП Київської облради «Готово» м.Києва про незаконну реєстрацію за ПАТ "КБ "Експобанк"  права власності на земельну ділянку клієнта Юридичної компанії "Закон Слова".

   Юридичний захист клієнта в суді здійснив директор Юридичної компанії "Закон Слова" Гитченко Сергій Олексійович, тел.+380935814217, zakonslova@ukr.net

Господь да благословить Суддю Окружного адміністративного суду м.Києва Маруліну Любов Олександрівну!

   Знайомтесь з текстом Рішення від 23.04.2019:

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 

01051, м.  Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М   У К Р А Ї Н И

м. Київ

23 квітня 2019 року                                                                       № 826/15208/17

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Маруліної Л.О., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу              

        за позовомОСОБА_1до           третя особа Державного реєстратора Реєстраційної служби Головного управління юстиції у м. Києві філії комунального підприємства Київської обласної ради "Готово" м. Києва Бондаренко Ангеліни Вікторівни Уповноважена особа Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ "Комерційний банк "Експобанк" Кашута Дмитро Євгеновичпровизнання протиправним та скасування рішення від 26.09.2017 року №37264262,

В С Т А Н О В И В:

До Окружного адміністративного суду міста Києва звернулася ОСОБА_1 (далі також - позивач, ОСОБА_1.) з позовною заявою до Державного реєстратора Реєстраційної служби Головного управління юстиції у м. Києві філії комунального підприємства Київської обласної ради "Готово" м. Києва Бондаренко Ангеліни Вікторівни (далі також - відповідач, державний реєстратор), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача, Уповноважена особа Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ "Комерційний банк "Експобанк" Кашута Дмитро Євгенович (далі також - третя особа), в якій просить  скасувати рішення від 26.09.2017 року №37264262.      

В обґрунтування позовних вимог позивачем зазначено, що державним реєстратором  оскаржуване рішення, згідно з яким, земельну ділянку, яка належить на праві власності ОСОБА_1, зареєстровано у власність ПАТ  «Комерційний банк «Експобанк», прийнято на підставі ухвали Дарницького районного суду міста Києва від 28.08.2017 року у цивільній справі №753/15417/17, якою не набрано законної сили, що є порушенням Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно". Враховуючи порушення відповідачем процедури державної реєстрації прав та їх обтяжень, позивач просить суд позовні вимоги задовольнити.          

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 29.11.2017 року відкрито провадження у справі та призначено до судового розгляду на 05.02.2018 року. Пунктом 7 резолютивної частини ухвали зобов'язано відповідача надати суду належним чином завірену копію реєстраційної справи    щодо земельної ділянки.

Через канцелярію суду 29.01.2018 року третьою особою подано пояснення на позовну заяву, в яких проти позову заперечує та просить відмовити у його задоволенні з тих підстав, що державним реєстратором здійснено реєстраційні дії на підставі ухвали Голосіївського районного суду міста Києва від 04.09.2017 року, якою законної сили набрано.

Через канцелярію суду 30.01.2018 року відповідачем подано заяву «Про надання інформації», в якій зазначено, що останній не має змоги виконати вимоги ухвали від 29.11.2017 року про відкриття провадження щодо надання належним чином завіреної копії реєстраційної справи, оскільки реєстраційну справу передано до Департаменту державної реєстрації та нотаріату Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації).

Крім іншого, відповідачем подано клопотання від 30.01.2018 року про розгляд справи без участі уповноваженого представника та заперечення на позовну заяву.

У запереченнях відповідачем зазначено, що оскаржуване рішення є законним, оскільки його прийнято на підставі заочного рішення Дарницького районного суду міста Києва від 09.11.2015 року, яким набрано законної сили 17.12.2015 року та на підставі ухвали Дарницького районного суду міста Києва від 28.08.2017 року про виправлення описки,  які прийнято у межах розгляду справи №753/15417/17.

Враховуючи викладене, просить суд відмовити у задоволенні позову.

В судове засідання 05.02.2018 року прибули представник позивача та третьої особи.

З огляду на те, що відповідачем не надано витребуваної реєстраційної справи, оскільки останню передано до Департаменту державної реєстрації та нотаріату Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 05.02.2018 року постановлено витребувати  у Департаменту    державної реєстрації та нотаріату Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) належним чином завірену копію  реєстраційної  справи щодо земельної ділянки за адресою: м. Київ, вул. Лермонтова, НОМЕР_3, кадастровий номер: НОМЕР_2, площею 0,1 га з цільовим призначенням: для будівництва, обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд зареєстрованої Державним реєстратором Реєстраційної служби Головного управління юстиції у м. Києві філії комунального підприємства Київської обласної ради "Готово" м. Києва Бондаренко Ангеліною Вікторівною, в зв'язку з чим відкладено розгляд справи до 21.03.2018 року.

У судове засідання 21.03.2018 року з'явилися представники позивача та третьої особи.

З огляду на те, що судом витребуваної ухвалою суду від 05.02.2018 року реєстраційної справи станом на 21.03.2018 року не отримано та не повідомлено суд про причини невиконання ухвали суду від 05.02.2018 року, суд дійшов висновку про повторне витребування реєстраційної справи ухвалою суду, з огляду на що, судове засідання відкладено до 23.04.2018 року.

Через канцелярію суду 05.04.2018 року Департаментом з питань реєстрації супровідним листом від 02.04.2018 року № 074/07/1-1749 подано копію реєстраційної справи № 1361810180000.

Через канцелярію суду 23.04.2018 року представником третьої особи подано клопотання про розгляд справи без участі уповноваженого представника третьої особи.

У судове засідання 23.04.2018 року сторони не прибули.

Відповідно до частини четвертої статті 229 Кодексу адміністративного судочинства України у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Керуючись частиною дев'ятою статті 205 кодексу адміністративного судочинства України, суд дійшов висновку закінчити розгляд справи у порядку письмового провадження.

Через канцелярію суду 22.08.2018 року представником позивача подано заяву про долучення судових рішень Дарницького районного суду міста Києва від 09.11.2015 року та від 28.08.2017 року; Апеляційного суду міста Києва від 05.07.2018 року.  

Дослідивши матеріали справи, судом встановлено наступне.

29.05.2008 року між ОСОБА_1 (Іпотекодавець) і АТ "Комерційний банк "Експобанк" (Іпотекодержатель) укладено Іпотечний договір, який посвідчено і зареєстровано приватним нотаріусом КМНО Мазарчук Н.В. в реєстрі за №1049.

Пунктом 1.2. цього Іпотечного договору передбачено:

"Іпотекодавець (ОСОБА_1.) передала Іпотекодержателю (АТ "Комерційний банк "Експобанк") в іпотеку: земельну ділянку, площею 0,1000 га, яка розташована за адресою: Україна, м. Київ, Дарницький р-н., вул. Лермонтова, НОМЕР_3, що належить Іпотекодавцю відповідно до Державного Акту на право власності на земельну ділянку від 01.11.2006 року КВ №136780, виданого на підставі Договору купівлі-продажу земельної ділянки від 07.07.2006 року, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Ковтуном О.Д., зареєстрованого у Книзі записів державних актів на право власності на землю за №10-7-06065 (далі - «Предмет іпотеки»).

Цільове призначення Предмету іпотеки - для будівництва, обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд.».

Заочним рішенням Дарницького районного суду міста Києва від 09.11.2015 року у справі №753/15297/15-ц (провадження №2/753/7196/15) позовні вимоги ПАТ "КБ "Експобанк" до ОСОБА_1 про звернення стягнення на предмет іпотеки задоволено. Зокрема, визнано за ПАТ "КЮ "Експобанк" права власності на земельну ділянку, площею 0,1000 га, що розташована за адресою:   АДРЕСА_2, НОМЕР_3, кадастровий номер НОМЕР_2, цільове призначення - для будівництва, обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд, за вартістю, згідно з висновком суб'єкта оціночної діяльності, складеного станом на 05.08.2015 року, в розмірі 2 039 160 (два мільйони тридцять дев'яносто) грн. без ПДВ.  

Ухвалою Дарницького районного суду міста Києва від 28.08.2017 року у справі №753/15417/17 (провадження №2-во/753/130/17) заяву Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію АТ "КБ "Експобанк" Кашути Д.Є. про виправлення описки в рішенні Дарницького районного суду міста Києва від 09.11.2015 року у справі №753/15297/15-ц задоволено. Зазначено в абзаці другому резолютивної частини рішення Дарницького районного суду міста Києва від 09.11.2015 року "відповідно до іпотечного договору від 29 травня 2008 року".

03.10.2017 року представником позивача через мережу інтернет отримано Інформаційну довідку №99195505 з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, з якої довідався що земельну ділянку за адресою АДРЕСА_3 (Дарницький р-н), земельна ділянка НОМЕР_3, кадастровий номер: НОМЕР_2, площа 0,1 га, цільове призначення: для будівництва, обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд, зареєстровано у власність за ПАТ "КБ "ЕКСПОБАНК", код ЄДРПОУ 09322299, державним реєстратором філії комунального підприємства Київської обласної ради "Готово" міста Києва Бондаренко Ангеліною Вікторівною, якою прийнято рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу) індексний номер: 37264262 від 26.09.2017 о 10:47:НОМЕР_3, як підстава внесення запису, та внесено запис до державного реєстру: номер запису про право власності: 22518867; дата, час державної реєстрації: 28.07.2017 року 15:57:02; державний реєстратор: Бондаренко Ангеліна Вікторівна, Філія комунального підприємства Київської обласної ради "Готово" міста Києва, м. Київ; підстава виникнення права власності: ухвала про виправлення описки, серія та номер: б/н (справа № 753/15417/71, виданий 28.08.2017 року, видавник: Дарницький районний суд міста Києва: рішення суду, заочне, серія та номер: 753/15297/15-ц, виданий 09.11.2015 року, видавник: Дарницький районний суд міста Києва).

Постановою Апеляційного суду міста Києва від 05.07.2018 року у справі №753/15297/15-ц  (№ апеляційного провадження 22-ц/796/3510/2018) апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено. Заочне рішення Дарницького районного суду міста Києва від 09.11.2015 року скасовано та ухвалено нове рішення наступного змісту: у задоволенні позову ПАТ "КБ "Експобанк" до ОСОБА_1 про звернення стягнення на предмет іпотеки - відмовити.

Вважаючи, що рішення державного реєстратора підлягає скасуванню у зв'язку з його протиправністю, оскільки прийнято з порушенням процедури, позивач звернувся з даним позовом до суду.

          Всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, відзив та пояснення, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов наступних висновків.

          Відповідно до положень частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією  та законами України.

          Правові, економічні, організаційні засади проведення державної реєстрації речових та інших прав, які підлягають реєстрації за цим Законом, та їх обтяжень і спрямований на забезпечення визнання та захисту державою цих прав, створення умов для функціонування ринку нерухомого майна визначає Закон України від 01.07.2004 року № 1952-IV «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» (із змінами і доповненнями) (далі також - Закон України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» у редакції, чинній на момент прийняття оскаржуваного рішення).

          Частиною першою статті 2 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» передбачено, що державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень (далі - державна реєстрація прав) - офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних записів до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Відповідно до частини третьої статті 10 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» визначено, що державний реєстратор, зокрема, встановлює відповідність заявлених прав і поданих документів вимогам законодавства, а також відсутність суперечностей між заявленими та вже зареєстрованими речовими правами на нерухоме майно та їх обтяженнями; перевіряє документи на наявність підстав для зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, зупинення державної реєстрації прав, відмови в державній реєстрації прав та приймає відповідні рішення; здійснює інші повноваження, передбачені цим Законом.

Відповідно до пунктів 1-3 частини третьої статті 10 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», встановлено, що державний реєстратор: встановлює відповідність заявлених прав і поданих/отриманих документів вимогам законодавства, а також відсутність суперечностей між заявленими та вже зареєстрованими речовими правами на нерухоме майно та їх обтяженнями, зокрема: відповідність обов'язкового дотримання письмової форми правочину та його нотаріального посвідчення у випадках, передбачених законом; відповідність повноважень особи, яка подає документи для державної реєстрації прав; відповідність відомостей про речові права на нерухоме майно та їх обтяження, що містяться у Державному реєстрі прав, відомостям, що містяться у поданих/отриманих документах; наявність обтяжень прав на нерухоме майно; наявність факту виконання умов правочину, з якими закон та/або відповідний правочин пов'язує можливість виникнення, переходу, припинення речового права, що підлягає державній реєстрації; перевіряє документи на наявність підстав для проведення реєстраційних дій, зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, зупинення державної реєстрації прав, відмови в державній реєстрації прав та приймає відповідні рішення; під час проведення державної реєстрації прав, що виникли в установленому законодавством порядку до 1 січня 2013 року, обов'язково запитує від органів влади, підприємств, установ та організацій, які відповідно до законодавства проводили оформлення та/або реєстрацію прав, інформацію (довідки, засвідчені в установленому законодавством порядку копії документів тощо), необхідну для такої реєстрації, у разі відсутності доступу до відповідних носіїв інформації, що містять відомості, необхідні для проведення державної реєстрації прав, чи у разі відсутності необхідних відомостей в єдиних та державних реєстрах, доступ до яких визначено цим Законом, та/або у разі, якщо відповідні документи не були подані заявником.

Під час проведення реєстраційних дій обов'язково використовує відомості Державного земельного кадастру та Єдиного реєстру дозвільних документів, що дають право на виконання підготовчих та будівельних робіт і засвідчують прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів, відомостей про повернення на доопрацювання, відмову у видачі, скасування та анулювання зазначених документів, а також використовує відомості, отримані у порядку інформаційної взаємодії Державного реєстру прав з Єдиним державним реєстром судових рішень (пункт 4 частини третьої статті 10 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень»).

Згідно з частиною першою статті 11 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень»  державний реєстратор самостійно приймає рішення за результатом розгляду заяв про державну реєстрацію прав та їх обтяжень.

Частиною четвертою    статті 18 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» передбачено, що державній реєстрації підлягають виключно заявлені речові права на нерухоме майно та їх обтяження, за умови їх відповідності законодавству і поданим документам.

Відповідно до частини другої    статті 18 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» перелік документів, необхідних для державної реєстрації прав, та порядок державної реєстрації прав визначаються Кабінетом Міністрів України у Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень.

Водночас, частиною першою статті 24 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» визначено, що у державній реєстрації прав та їх обтяжень може бути відмовлено у разі, якщо: 1) заявлене речове право, обтяження не підлягають державній реєстрації відповідно до цього Закону; 2) заява про державну реєстрацію прав подана неналежною особою; 3) подані документи не відповідають вимогам, встановленим цим Законом; 4) подані документи не дають змоги встановити набуття, зміну або припинення речових прав на нерухоме майно та їх обтяження; 5) наявні суперечності між заявленими та вже зареєстрованими речовими правами на нерухоме майно та їх обтяженнями; 6) наявні зареєстровані обтяження речових прав на нерухоме майно; 7) заяву про державну реєстрацію обтяжень щодо попереднього правонабувача подано після державної реєстрації права власності на таке майно за новим правонабувачем; 8) після завершення строку, встановленого       частиною третьою       статті 23 цього Закону, не усунені обставини, що були підставою для прийняття рішення про зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію прав; 9) заяву про державну реєстрацію прав та їх обтяжень під час вчинення нотаріальної дії з нерухомим майном, об'єктом незавершеного будівництва подано не до нотаріуса, який вчинив таку дію; 10) заяву про державну реєстрацію прав та їх обтяжень в електронній формі подано особою, яка згідно із законодавством не має повноважень подавати заяви в електронній формі; 11) заявником подано ті самі документи, на підставі яких заявлене речове право, обтяження вже зареєстровано у Державному реєстрі прав; 12) заявника, який звернувся із заявою про державну реєстрацію прав, що матиме наслідком відчуження майна, внесено до Єдиного реєстру боржників.

Згідно з частиною другою статті 24 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень»     передбачено, що за наявності підстав для відмови в державній реєстрації державний реєстратор приймає рішення про відмову в державній реєстрації прав та їх обтяжень.

З аналізу наведених положень вбачається, що рішення про державну реєстрацію прав приймається за умови подання заявником достатніх та належним чином оформлених документів, відсутності суперечностей між заявленими та вже зареєстрованими правами на нерухоме майно, а також підстав для відмови у державній реєстрації.

          Відповідно до    статті 1 Закону України від  05.06.2003 року № 898-IV "Про іпотеку" (із змінами і доповненнями) (далі також - Закон України "Про іпотеку") іпотека - вид забезпечення виконання зобов'язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов'язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом.

Згідно з частиною першою статті 3 Закону України "Про іпотеку" іпотека виникає на підставі договору, закону або рішення суду. До іпотеки, яка виникає на підставі закону або рішення суду, застосовуються правила щодо іпотеки, яка виникає на підставі договору, якщо інше не встановлено законом.

Як встановлено з матеріалів справи та зазначено відповідачем та третьою особою, державним реєстратором вчинено відповідні дії щодо прийняття оскарженого рішення на підставі заочного рішення Дарницького районного суду міста Києва від 09.11.2015 року, яким  позовні вимоги ПАТ "КБ "Експобанк" до ОСОБА_1 про звернення стягнення на предмет іпотеки задоволено. Зокрема, визнано за ПАТ "КЮ "Експобанк" права власності на земельну ділянку, площею 0,1000 га, що розташована за адресою:   АДРЕСА_2, НОМЕР_3, кадастровий номер НОМЕР_2, цільове призначення - для будівництва, обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд, за вартістю, згідно з висновком суб'єкта оціночної діяльності, складеного станом на 05.08.2015 року, в розмірі 2 039 160 (два мільйони тридцять дев'яносто) грн. без ПДВ. та ухвали Дарницького районного суду міста Києва від 28.08.2017 року про виправлення описки у справі №753/15297/15-ц (провадження №2/753/7196/15).

Відповідно до частини першої статті 233 Цивільного процесуального кодексу України (в редакції на час прийняття заочного рішення Дарницьким районним судом міста Києва від 09.11.2015 року) заочне рішення набирає законної сили відповідно до загального порядку, встановленого цим Кодексом.

Згідно з частиною першою статті 294 Цивільного кодексу України в зазначеній редакції, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Так, з матеріалів справи судом встановлено, що позивач, не погоджуючись із заочним рішенням звернулася до апеляційної інстанції, що підтверджується долученою останньою належним чином засвідченою копією постанови Апеляційного суду міста Києва від 05.07.2018 року у справі №753/15297/15-ц, якою скасовано заочне рішення Дарницького районного суду міста Києва від 09.11.2015 року та відмовлено у задоволенні вимог ПАТ "КБ "Експобанк" про звернення стягнення на предмет іпотеки, заявлених до ОСОБА_1, що свідчить про те, що під час прийняття державним реєстратором оскаржуваного рішення, заочне рішення Дарницького районного суду міста Києва від 09.11.2015 року не набрало законної сили, що свідчить про протиправність такого оспорюваного рішення державного реєстратора.

Крім іншого, відповідно до копії реєстраційної справи, долученої до матеріалів справи, судом встановлено, що у ній містяться наступні документи: внутрішній опис документів, заява про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, платіжні доручення, витяг з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності.

Жодних копій судових рішень з відмітками про набрання ними законної сили, жодних запитів державного реєстратора, в тому числі, до Державного реєстру судових рішень України, що, відповідно до пункту 4 частини третьої статті 10 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», була зобов'язана зробити остання перед прийняттям оскаржуваного рішення, в матеріалах реєстраційної справи немає.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог в повному обсязі.

Частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України   (далі також - КАС України) передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно із частинами першою - третьою статті 90 КАС України    суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Відповідно до частини першої статті 77 КАС України    кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених       статтею 78 цього Кодексу.

Частиною другою статті 77 КАС України   передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідачем, як суб'єктом владних повноважень, правомірності оскаржуваного рішення не доведено, з огляду на що, таке рішення підлягає скасуванню.

Згідно з частиною другою статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

У прохальній частині позову ОСОБА_1 заявлено вимогу про скасування оскаржуваного рішення державного реєстратора.

Водночас, з огляду на встановлену протиправність такого рішення державного реєстратора, дійшовши висновку про його скасування у наслідок встановленої протиправності,  з метою ефективного захисту прав порушеного позивача, суд дійшов висновку про вихід за межі позовних вимог та зазначення у резолютивній частині рішення суду, зокрема, про визнання цього рішення протиправним.  

Згідно з абзацом 1 частини першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України   при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього       Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Дослідивши матеріали справи судом встановлено, що позивачем за подання позовної заяви до суду сплачено судовий збір у сумі 640,00 грн. відповідно до платіжного доручення від 23.11.2017 року №31218206784007.

З огляду на встановлене, суд приходить до висновку про стягнення сплаченої суми судового збору за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Керуючись статтями 6, 9, 19, 73-77,   79, 90,   139, 241-246, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, -

В И Р І Ш И В :

           1. Адміністративний позов ОСОБА_1 задовольнити повністю.

           2. Визнати протиправним та скасувати рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу) індексний номер: 37264262 від 26.09.2017 10:47:НОМЕР_3 державного реєстратора: Бондаренко Ангеліна Вікторівна, Філія комунального підприємства Київської обласної ради «Готово» міста Києва, згідно якого земельну ділянку за адресою: м. Київ, вул. Лермонтова (Дарницький район), земельна ділянка НОМЕР_3, з кадастровим номером НОМЕР_2, площею 0,1 га, з цільовим призначенням: для будівництва, обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд, зареєстрованого у власність за ПАТ «Комерційний банк «Експобанк», код ЄДРПОУ 09322299.

           3. Стягнути на користь позивача ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, РНОКПП НОМЕР_1) понесені витрати по сплаті судового збору у розмірі 640,00 (шістсот сорок) грн. 00 коп. за рахунок бюджетних асигнувань Комунального підприємства Київської обласної ради «Готово» м. Києва (01196, м. Київ, пл. Лесі Українки, 1, код ЄДРПОУ 36449839).

Відповідно до статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Згідно частиною першою статті 295 Кодексу адміністративного судочинства України. апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, а на ухвалу суду - протягом п'ятнадцяти днів з дня його (її) проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

У відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги

Відповідно до пункту 4 частини п'ятої статті 246 Кодексу адміністративного судочинства України:

Позивач: ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, РНОКПП НОМЕР_1);

Відповідач: державний реєстратор Бондаренко Ангеліна Вікторівна, Філія комунального підприємства Київської обласної ради «Готово» міста Києва (01196, м. Київ, пл. Лесі Українки, 1, код ЄДРПОУ 36449839);

Третя особа без самостійних вимог на стороні відповідача: Уповноважена особа Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ «Комерційний банк «Експобанк» Кашута Дмитро Євгенович (01054, м.Київ, вул. Дмитрівська, 18/24).

Повне рішення складено 23.04.2019 року.

Суддя                                                                                                Л.О. Маруліна

Інформаційне джерело http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/81396909