19.02.2014 року Апеляційний суд підтвердив, що боржник вправі невиконувати свої кредитні зобов'язання перед новим кредитором - ПАТ «ДельтаБанк», а у банку відсутні підстави для стягнення заборгованості.
Ухвалою від 19.02.2014 року Апеляційний суд відмовив у стягненні боргу також з підстав, що з поданих банком до суду розрахунків не можливо встановити дійсну суму заборгованості за наявності останньої, зважаючи на відсутність відповідної деталізації та розрахунку заборгованості по тілу кредиту та відсоткам за користування кредитом.
Апеляційний суд також відмовив у стягненні з поручителя за відсутності у справі доказів його своєчасного повідомлення про перехід права вимоги до ПАТ «ДельтаБанк» від ПАТ «Сведбанк», з яким поручитель укладав договір поруки.
Апеляційний суд мотивував відмову у стягненні з поручителя відсутністю доказів належного повідомлення поручителя про невиконання позичальником своїх зобов'язань за договором кредиту, а також не наданням банком доказів ознайомлення поручителя з новою редакцією кредитного договору та зміни розміру ануїтетного платежу позивачем.
Таким чином, Апеляційний суд підтвердив правомірність рішення місцевого суду, яким відмовлено банку у стягненні боргу з-за недоведеності обставин.
Справа № 359/9729/13-ц Головуючий у І інстанції Вознюк С.М.
Провадження №
22-ц/780/1186/14 Доповідач
у 2 інстанції Сліпченко О.І.
Категорія
26
05.03.2014
УХВАЛА
Іменем України
19 лютого 2014 року колегія суддів судової
палати в цивільних справах Апеляційного
суду Київської області у складі:
Головуючого судді: Сліпченка О.І.
суддів: Верланова С.М., Іванової І.В.,
при секретарі : Кирюшиній
Т.І.,
розглянувши матеріали апеляційної скарги
апеляційних скарг Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк», ОСОБА_1 на
рішення Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 23 грудня
2013 року по справі за позовом Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк»
до ОСОБА_1, ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором та за
зустрічним позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк»,
третя особа без самостійних вимог на стороні позивача: ОСОБА_2 про розірвання
кредитного договору, -
Заслухавши доповідь судді Апеляційного
суду, вислухавши учасників процесу, перевіривши матеріали справи в межах
доводів апеляційної скарги, колегія суддів, -
в с т а н о в и л а :
03.10.2013 року Позивач публічне
акціонерне товариства «Дельта Банк» (надалі ПАТ «Дельта Банк»)
звернувся із зазначеним позовом, який обґрунтовував тим, що
14.05.2008 року між акціонерним комерційним банком «ТАС-Комерцбанк», правонаступником
якого є ПАТ «Сведбанк» і громадянкою ОСОБА_1 укладено кредитний договір
№2608/0508/71-026, згідно з умовами якого банк надав позичальнику кредитні
кошти у розмірі 150 000, 00 доларів США з розрахунку 11,9 % річних за
користуванням кредитом на строк з 14.05.2008 по 13.05.2031 року. 25.05.2012
року між Публічним акціонерним товариством «Сведбанк» та ПАТ «Дельта Банк» було
укладено Договір купівлі-продажу прав вимоги, відповідно до якого в порядку,
обсязі та на умовах, визначених даним договором, ПАТ «Сведбанк» передав ПАТ
«Дельта Банк» права вимоги за кредитними договорами, внаслідок чого ПАТ «Дельта
Банк» став новим кредитором у зазначених зобов'язаннях. Відповідач ОСОБА_1
умови кредитного договору належним чином не виконує. Крім того, для забезпечення
виконання умов договору з відповідачем ОСОБА_2 було укладено договір поруки від
14.05.2008 року, згідно якого останній поручився, за виконання основним боржником кредитного зобов'язання, та несе солідарну
відповідальність з боржником. ПАТ «Дельта Банк» вважав,
що заборгованість за кредитним договором складається із: тіло кредиту 440 17
доларів США 38 центів, що в гривневому еквіваленті становить 351 830 грн. 92
коп.; відсотки 19 367 доларів США 76 центів, що в гривневому еквіваленті становить
154 806 грн. 51 коп. З них прострочена заборгованість по кредитному договору:
тіло кредиту 464 доларів США 14 центів, що в гривневому еквіваленті становить 3
709 грн. 87 коп.; відсотки 19 073 доларів США 10 центів, що в гривневому
еквіваленті становить 152 451 грн. 29 коп., тому просив стягнути з відповідачів
на його користь заборгованість за кредитним договором в розмірі 63 385 доларів
США 14 центів, що в гривневому еквівалентів становить 506 637 (п'ятсот шість
тисяч шістсот тридцять сім) грн. 42 коп. та судові витрати які просив стягнути
солідарно з відповідачів.
23.12.2013 року представником відповідача
подано зустрічну позовну заяву, в якій просить розірвати кредитний договір №
2608/0508/71-026 від 14.05.2008 року та звільнити позивача від сплати судового
збору, зважаючи на Закон
України «Про захист прав споживачів» та неналежним виконанням
банком умов договору.
Рішенням Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 23
грудня 2013 року в задоволені позовів відмовлено.
Не погоджуючись з рішенням суду, апелянти
звернулись з апеляційними скаргами, в якій посилаючись на порушення норм
матеріального та процесуального права просять скасувати рішення суду та
ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задоволити.
Апеляційна скарга не підлягає до задоволення з таких підстав.
Згідно ст. 308
ЦПК України, апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення суду першої
інстанції без зміни, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з
додержанням норм матеріального та процесуального права.
Згідно ст. 10
п.3 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на
підставу своїх вимог та заперечень, а суд згідно ст.11
п.1 ЦПК України розглядає цивільну справу в межах
заявлених вимог і на підставі наданих сторонами доказів.
Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних
лише з формальних
міркувань.
Згідно зі ст. 60
ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті
обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і
заперечень.
Задовольняючи позов, суд першої
інстанції виходив з того, що доводи позивача знайшли повне підтвердження в
судовому засіданні.
З висновками місцевого суду колегія суддів погоджується
з наступних підстав.
Судом першої інстанції встановлено, що 14
травня 2008 року між АКБ «ТАС-Комерцбанк», правонаступником є ПАТ «Сведбанк» і
відповідачем ОСОБА_1 укладено кредитний договір, згідно з умовами якого банк
надав позичальнику кредитні кошти у розмірі 150 000, 00 доларів США з
розрахунку 11,9 % річних за користуванням кредитом на строк з 14.05.2008 по
13.05.2031 року (а.с. 11-16). В забезпечення виконання вимог
кредитного договору, 14.05.2008 року між банком та фізичною особою ОСОБА_2 було
укладено договір поруки (а.с.30-31). 04.07.2011 року між ПАТ «Сведбанк» і
відповідачем ОСОБА_1 укладено договір про внесення змін та доповнень до
кредитний договір від 14.05.2008 року. Відповідно до якого розмір строкової
заборгованості за кредитом, що відображена на рахунку позичальника складає 44
924 доларів США 10 центів. Крім того сторони домовились про внесення змін до
абзацу 1 пункту 3.1.1. кредитного договору, а саме позичальник здійснює
погашення по кредиту та сплату процентів за попередній місяць, нарахованих
відповідно до п.3.2 цього договору, шляхом здійснення фіксованих платежів
ануїтетні платежі або ануїтетний платіж у сумі 491 доларів США 52 центи у чітко
встановлений цим договором термін 14 числа кожного місяця, (а.с.17-18). 05.07.2011
року між ПАТ «Сведбанк» і відповідачем ОСОБА_1 укладено договір про внесення
змін та доповнень до кредитного договору, відповідно до якого починаючи з
10.08.2011 року позичальник здійснює погашення кредиту та сплату процентів за
період користування кредитом, нарахованих відповідно до п.3.2 цього договору,
шляхом здійснення фіксованих платежів ануїтетні платежі або ануїтетний платіж у
сумі 492 доларів США 54 центи у чітко встановлений цим договором термін 10
числа кожного місяця та в день закінчення кредитного договору (а.с.19-27). але
з наданого позивачем розрахунку заборгованість не можливо встановити як
проводився розрахунок заборгованості. 25.05.2012року ПАТ «Сведбанк» та ПАТ
«Дельта Банк» уклали договір купівлі продажу відступлення прав вимоги. Відповідно
до виписки з додатку №1 до договору купівлі продажу позивач набув право
грошової вимоги по кредитному договору, який був укладений з відповідачем
ОСОБА_1 (а.с.39-46). Як вбачається з матеріалів справи, ПАТ «ДельтаБанк» після
підписання 25.05.2012 року договору купівлі-продажу прав вимоги за кредитами
вимог закону про надання боржникові доказів переходу до нового кредитора прав у
зобов'язанні не виконав, допустимі докази, як це вимагає ст.59
ЦПК України, матеріалі справи не містять, а листи - досудові вимоги від 30.04.2013
року на ім'я відповідачів ОСОБА_1 та ОСОБА_2 щодо сплати простроченої
заборгованості за кредитним договором від 14.05.2008 року, з чим погоджується і
колегія суддів, - доказами переходу до нового кредитора прав у зобов'язанні в
розумінні ст.
517 ЦК України не являються.
За таких обставин,
місцевий суд прийшов до правильного висновку, що відповідно до положень ч.2 ст.517
ЦК України боржник вправі був не
виконувати свої кредитні зобов'язання перед новим кредитором - ПАТ
«ДельтаБанк», а у банку відсутні підстави для стягнення заборгованості станом
на вересень 2013 року Крім того, місцевим судом встановлено, що відповідач ОСОБА_1 неодноразово
зверталась до позивача з вимогою роз'яснення виниклої суми заборгованості,
оскільки при передачі кредитного договору від ПАТ «Сведбанк» її заборгованість
станом на 25.05.2012 року складала 53,52 доларів США (а.с. 39). В свою чергу, в судовому засіданні
представник позивача не надав належного розрахунку сум заборгованості за
ануїтетними платежами по кредитному договору, з поданих до суду розрахунків не можливо встановити дійсну суму
заборгованості за наявності останньої, зважаючи
на відсутність відповідної деталізації та розрахунку заборгованості по тілу
кредиту та відсоткам за користування кредитом. Також, вирішуючи спір в частині стягнення заборгованості за кредитним
договором з поручителя - ОСОБА_2, місцевий
суд правильно врахував зазначені вище обставини, а також те, що остання
редакція договору, яка є договором про внесення змін і доповнень №3 від
05.07.2011 року (а.с. 19-27), не
доводилась до відома поручителя. Так, як вбачається з договору про внесення
змін та доповнень №1 до договору поруки від 14.05.2008 року, укладеного
04.07.2011 року, останній був ознайомлений із змінами в кредитний договір від
04.07.2011 року, де згідно п.4 ануїтетний платіж ОСОБА_1 складав 491,52 доларів
США. Однак в доповненнях до кредитного договору, датованими 05.07.2011 року
(викладення нової редакції договору) сума ануїтетного платежу кредитора ОСОБА_1
становить 492,54 долара США. Доказів
ознайомлення поручителя з новою редакцією кредитного договору та зміни розміру
ануїтетного платежу ОСОБА_1 позивачем не надано.
При вирішенні вимог
банку щодо стягнення суми заборгованості з поручителя ОСОБА_2, суд також враховує відсутність доказів його
своєчасного повідомлення про перехід права вимоги до ПАТ «ДельтаБанк» від ПАТ
«Сведбанк», з яким ОСОБА_2 укладав договір поруки. Відсутні також докази
належного повідомлення ОСОБА_2 про невиконання ОСОБА_1 своїх зобов'язань за
договором кредиту, що не відповідає п.4 договору поруки від 14.05.2008
року (а.с. 30-31).
Враховуючи наведене
місцевий суд прийшов до правильного висновку, що позовні вимоги ПАТ
«ДельтаБанк» задоволенню не підлягають, зважаючи також на недоведеність своїх
вимог в порядку ст.ст. 58-60 ЦПК України.
Відмовляючи в задоволені зустрічного
позову ОСОБА_1 про розірвання кредитного договору місцевий суд виходив з
вищенаведених обставин та його висновки про відмову в задоволені позову в цій
частині відповідають вимогам закону виходичи з наступного.
Відповідно до вимог ст.
651 ЦК України договір може бути змінено або розірвано за
рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору
другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.
Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди
друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при
укладенні договору.
У разі односторонньої відмови від договору
у повному обсязі або частково, якщо право на таку відмову встановлено договором
або законом, договір є відповідно розірваним або зміненим.
Статтею
651 ЦК України передбачені підстави для зміни або
розірвання договору. У судовому порядку ці питання вирішуються, якщо сторонами
договору не досягнуто згоди і одна із заінтересованих сторін звернулася з
вимогою до суду з двох підстав: істотне порушення договору другою стороною;
інші випадки, встановлені договором або законом (ч. 2 ст.
651 ЦК України).
Відповідно до п.п.15,16 постанови пленуму
ВССУ з розгляду цивільних і кримінальних справ від 30.03.2012 року № 5 «Про
практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають
із кредитних правовідносин», при вирішенні спорів щодо розірвання кредитного
договору з посиланням, зокрема, на світову фінансову кризу чи інші суттєві
обставини суд має враховувати положення частини другої статті
652 ЦК і виходити з того, що закон пов'язує
можливість розірвання договору безпосередньо не з наявністю істотної зміни
обставин, а з наявністю одночасно чотирьох умов, визначених частиною другою
цієї статті, при істотній зміні обставин. В даному випадку в п.6 оскаржуваного
договору не передбачені обставини, на які посилається відповідач ОСОБА_1 Крім
того, судом не встановлено і інших обставин, що визначені ЦК
України, які б свідчили про необхідність розірвання договору.
Посилання позивача на норми Закону
України «Про захист права споживачів», як на підставу для розірвання договору
не є підставою для розірвання договору.
З доводами апеляційної скарги про те, що
місцевим судом не доведено обставини справи, що мають значення для справи, які
суд вважав встановленими колегія не погоджується, остільки апеляційна скарга
переповнена оцінкою доказів апелянтами, при цьому не вказується, які з доказів
неправомірно були судом першої інстанції не прийняті чи
досліджувались із порушенням установленого законом порядку.
Інших доводів,
які спростовували б законність і обґрунтованість постановленого
судом рішення апеляційна скарга в собі не містить.
При таких обставинах судом першої
інстанції повно і всебічно з'ясовані всі обставини справи, доказам дана належна
правова оцінка, а постановлене рішення відповідає вимогам матеріального і
процесуального права, підстави для його скасування відсутні.
У Х В
А Л И Л А:
Апеляційні скарги Публічного
акціонерного товариства «Дельта Банк», ОСОБА_1 - відхилити.
Рішення Бориспільського міськрайонного
суду Київської області від 23 грудня 2013 року залишити без змін.
Ухвала апеляційного суду набирає законної
сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку до
Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ
протягом двадцяти днів.
Головуючий:
Судді:
Інформаційне джерело: http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/37462385
Немає коментарів:
Дописати коментар