04.04.2016р. Апеляційний суд Київської області своїм Рішенням відмовив ПАТ "УкрСиббанку" в стягненні кредиту, %, пені, шляхом звернення стягнення на квартиру. Юридичний захист клієнта в Апеляційному суді здійсннив Директор Юридичної компанії "Закон Слова" Гитченко Сергій Олексійович
Господь да благословить
Суддів Апеляційного суду Київської області
Головуючого суддю Верланова С.М.,
Суддів Березовенко Р.В., Приходька К.П.
Знайомтесь з Рішенням Апеляційного суду Київської області від 04.04.2016р. у цивільній справі №361/10234/14-ц:
|
| Дата набрання законної сили: 04.04.2016 |
Справа № 361/10234/14-ц Головуючий у І інстанції Білик Г. О.Провадження № 22-ц/780/550/16 Доповідач у 2 інстанції Верланов С. М.Категорія 26 04.04.2016
РІШЕННЯ
Іменем України
04 квітня 2016 року колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Київської області в складі:
головуючого судді - Верланова С.М.,
суддів - Березовенко Р.В., Приходька К.П.,
за участю секретаря - Якимчук Ю.С.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Києві цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Броварського міськрайонного суду Київської області від 18 листопада 2015 року у справі за позовом публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк» до ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5: третя особа: Служба у справах дітей та сім'ї Броварської міської ради Київської області про звернення стягнення на предмет іпотеки,
В С Т А Н О В И Л А :
У грудні 2014 року публічне акціонерне товариство «УкрСиббанк» (далі - ПАТ «УкрСиббанк») звернулося до суду з указаним позовом у якому, з урахуванням уточнення позовних вимог, просило в рахунок погашення заборгованості за договором про надання споживчого кредиту від 25 грудня 2006 року станом на 19 березня 2015 року у розмірі 34 362,20 доларів США та 32 791 грн. 65 коп. та за договором про надання споживчого кредиту від 27 грудня 2007 року станом на 20 березня 2015 року у розмірі 29 365,59 доларів США та 26 587 грн. 81 коп., звернути стягнення на трикімнатну квартиру № 132, загальною площею 70,7 кв.м., житловою площею 40,5 кв.м., по АДРЕСА_1 яка належить ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 та ОСОБА_5 на підставі свідоцтва про право власності на житло від 29 грудня 1999 року, шляхом продажу предмету іпотеки ПАТ «УкрСиббанк» на прилюдних торгах у межах процедури виконавчого провадження,з дотриманням вимог
Закону України «Про іпотеку» та встановити початкову ціну предмета іпотеки, визначену на підставі оцінки майна, здійсненої суб'єктом оціночної діяльності відповідно до законодавства.
В обґрунтування позову ПАТ «УкрСиббанк»послалася на те, що 25 грудня 2006 року між акціонерним комерційним інноваційним банком «УкрСиббанк», перейменованого в подальшому на ПАТ «УкрСиббанк», та ОСОБА_2 було укладено договір про надання споживчого кредиту № 11104802000, за умовами якого позичальник отримав кредит у розмірі 62 000 доларів США зі сплатою 11,8% річних із терміном повернення до 25 грудня 2016 року. 30 березня 2009 року між ПАТ «УкрСиббанк» та ОСОБА_2 було укладено додаткову угоду №1 до договору про надання споживчого кредиту від 25 грудня 2006 року, відповідно до умов якої змінено схему надання кредиту та перенесено кінцевий термін повернення кредиту до 25 грудня 2018 року.
В рахунок забезпечення виконання позичальником зобов'язань за кредитним договором між ПАТ «УкрСиббанк» та ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 і ОСОБА_5 було укладено договір іпотеки від 25 грудня 2006 року, за яким відповідачі передали позивачу в іпотеку трикімнатну квартиру АДРЕСА_1 та належить їм на праві спільної сумісної власності.
У зв'язку з неналежним виконанням ОСОБА_6 зобов'язань за кредитним договором станом на 19 березня 2015 року утворилась заборгованість у розмірі 34 362,20 доларів США та 32 791 грн. 65 коп., з яких: заборгованість за кредитом у розмірі 30 535,42 доларів США, заборгованість за відсотками у розмірі 3 862,78 доларів США, пеня за прострочення сплати кредиту у розмірі 20 614 грн. 12 коп. та пеня за прострочення сплати відсотків у розмірі 12 177 грн. 53 коп.
Також позивач зазначав, що 27 грудня 2007 року між ПАТ «УкрСиббанк» та ОСОБА_2 було укладено договір про надання споживчого кредиту № 112800233000, за умовами якого позичальник отримав кредит у розмірі 40 000 доларів США зі сплатою 13,9% річних із терміном повернення до 27 грудня 2017 року. 28 квітня 2009 року між ПАТ «УкрСиббанк» та ОСОБА_2 було укладено додаткову угоду №2 до договору про надання споживчого кредиту від 27 грудня 2007 року, відповідно до умов якої змінено схему надання кредиту та перенесено кінцевий термін повернення кредиту до 27 грудня 2019 року.
В рахунок забезпечення виконання позичальником зобов'язань за вказаним кредитним договором між ПАТ «УкрСиббанк» та ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 і ОСОБА_5 було укладено договір від 27 грудня 2007 року, за яким відповідачі передали позивачу в іпотеку трикімнатну квартиру АДРЕСА_1 та належить їм на праві спільної сумісної власності.
У зв'язку з неналежним виконанням ОСОБА_6 зобов'язань за кредитним договором від 27 грудня 2007 року станом на 20 березня 2015 року утворилась заборгованість у розмірі 29 365,59 доларів США та 26 587 грн. 81 коп., з яких: заборгованість за кредитом у розмірі 25 316,41 доларів США, заборгованість за відсотками у розмірі 4 049,18 доларів США, пеня за прострочення сплати кредиту у розмірі 12 256 грн. 94 коп. та пеня за прострочення сплати відсотків у розмірі 14 330 грн. 87 коп.
Рішенням Броварського міськрайонного суду Київської області від 18 листопада 2015 року позов ПАТ «УкрСиббанк» задоволено.
У рахунок погашення заборгованості ОСОБА_2 за договором про надання споживчого кредиту № 11104802000 від 25 грудня 2006 року за період з 25 грудня 2006 року по 01 грудня 2014 року у сумі 33 314,66 доларів США, що еквівалентно 498 696 грн. 11 коп. та за договором про надання споживчого кредиту № 11280233000 від 27 грудня 2007 року за період з 27 грудня 2007 року по 01 грудня 2014 року у сумі 28 427, 59 доларів США, що еквівалентно 425 540 грн. 24 коп. звернуто стягнення на трикімнатну квартиру № 132, загальною площею 70,7 кв.м., житловою площею 40,5 кв.м., по АДРЕСА_1 яка належить ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 та ОСОБА_5 на підставі свідоцтва про право власності на житло від 29 грудня 1999 року, шляхом продажу предмету іпотеки ПАТ «УкрСиббанк» на прилюдних торгах відповідно до
Закону України «Про виконавче провадження», за початковою ціною, встановленою на рівні, не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна, на підставі оцінки, проведеної суб'єктом оціночної діяльності незалежним експертом на стадії оцінки майна під час проведення виконавчих дій.
Відстрочено виконання рішення суду про звернення стягнення на предмет іпотеки: трикімнатну квартиру № 132, загальною площею 70,7 кв.м., житловою площею 40,5 кв.м., по АДРЕСА_1 яка належить ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 на підставі свідоцтва про право власності на житло від 29 грудня 1999 року, до втрати чинності
Закону України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті».
Стягнуто солідарно з відповідачів на користь ПАТ «УкрСиббанк» судовий збір у сумі 3 654 грн.
В апеляційній скарзі ОСОБА_2 просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове рішення, яким рішення суду першої інстанції скасувати та зобов'язати позивача привести у відповідність умови споживчих договорів до вимог законодавства та повернути іпотекодавцям всі документи, що стосуються квартири, посилаючись на неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, порушення судом норм матеріального і процесуального права.
Заслухавши доповідь - судді доповідача, пояснення учасників процесу, які з'явилися в судове засідання, вивчивши матеріали справи та перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.
Відповідно до вимог
ст.213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.
Згідно з вимогами
ст.214 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані (пропущення строку позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.
Оскаржуване рішення суду не відповідає зазначеним вимогам закону.
Ухвалюючи рішення про задоволення позову, суд першої інстанції виходив із того, що ОСОБА_2 зобов'язання за договорами про надання споживчих кредитів від 25 грудня 2006 року та 27 грудня 2007 року належним чином не виконує, внаслідок чого утворилася заборгованість та позивач згідно із
Законом України «Про іпотеку» і умовами договору іпотеки має право на звернення стягнення на предмет іпотеки у визначений спосіб.
Однак з такими висновками суду першої інстанції погодитись не можна, у зв'язку з неповним з'ясуванням судом обставин, що мають значення для справи, невідповідності висновків суду обставинам справи, порушенням судом норм матеріального та процесуального права.
Судом першої інстанції встановлено та вбачається з матеріалів справи, що 25 грудня 2006 року між акціонерним комерційним інноваційним банком «УкрСиббанк», перейменованого в подальшому на ПАТ «УкрСиббанк» та ОСОБА_2 було укладено договір про надання споживчого кредиту № 11104802000, за умовами якого позичальник отримав кредит у розмірі 62 000 доларів США зі сплатою 11,8% річних, з терміном повернення кредиту до 25 грудня 2016 року (а.с.9-16, т.1, а.с. 1-8, т.2).
У забезпечення виконання зобов'язань за цим договором, 25 грудня 2006 рокуміж ПАТ «УкрСиббанк» та ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 укладено договір іпотеки, за умовами якого відповідачі передали банку в іпотеку трикімнатну квартиру АДРЕСА_1 та належить їм на праві спільної сумісної власності (а.с.23-27, т.1, а.с. 22-27, т.2).
30 березня 2009 року між ПАТ «УкрСиббанк» та ОСОБА_2 було укладено додаткову угоду №1 та додаткову угоду №2 до договору про надання споживчого кредиту від 25 грудня 2006 року, згідно з якими змінено схему надання кредиту та перенесено кінцевий термін повернення кредиту до 25 грудня 2018 року (а.с. 21-22, т.1, а.с.13, 21, т.2).
28 квітня 2009 року між ПАТ «УкрСиббанк» та ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 та ОСОБА_5 було укладено договір про внесення змін до договору іпотеки від 25 грудня 2006 року, за якими відповідачі надали згоду забезпечити іпотекою змінене основне зобов'язання за кредитним договором (а.с.29-30, т.1).
У зв'язку з неналежним виконанням ОСОБА_2 зобов'язань за договором про надання споживчого кредиту від 25 грудня 2006 року станом на 19 березня 2015 року утворилась заборгованість у розмірі 34 362,20 доларів США, що еквівалентно 803 870 грн. 65 коп. та 32 791 грн. 65 коп., з яких: заборгованість за кредитом у розмірі 30 535,42 доларів США, що еквівалентно 714 346 грн. 81 коп., заборгованість за відсотками у розмірі 3 826,78 доларів США, що еквівалентно 89 523 грн. 84 коп., пеня за прострочення сплати кредиту у розмірі 20 614 грн. 12 коп., пеня за прострочення сплати відсотків у розмірі 12 177 грн. 53 коп. (а.с.210-223, т.1).
Також судом першої інстанції встановлено, що 27 грудня 2007 року між ПАТ «УкрСиббанк» та ОСОБА_2 укладено договір про надання споживчого кредиту №112800233000, за умовами якого позичальник отримав кредит у розмірі 40 000 доларів США зі сплатою 13,9% річних, з терміном повернення кредиту до 27 грудня 2017 року (а.с.31-36, т.1, а.с.31-36, т.2).
У забезпечення виконання зобов'язань за цим договором, 27 грудня 2007між ПАТ «УкрСиббанк» та ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 та ОСОБА_5 було укладено договір іпотеки, за умовами якого останні передали банку в іпотеку трикімнатну квартиру АДРЕСА_1, що належить відповідачам на праві спільної сумісної власності (а.с.42-44, т.1, а.с.22-27, т.2).
27 грудня 2007 року між ПАТ «УкрСиббанк» та ОСОБА_2 було укладено додаткову угоду №1 до договору про надання споживчого кредиту від 27 грудня 2007 року, відповідно до якої у випадках порушення позичальником кредитної дисципліни та/або погіршення фінансового стану позичальника, процентна ставка за користування кредитними коштами встановлюється у розмірі подвійної процентної ставки, що діє відповідно до п.1.3.1 договору (а.с.46, 258, т.2).
28 квітня 2009 року між ПАТ «УкрСиббанк» та ОСОБА_2 було укладено додаткову угоду №2 до договору про надання споживчого кредиту від 27 грудня 2007 року, згідно з умовами якої змінено схему надання кредиту, перенесено строки щодо сплати процентів за договором та перенесено кінцевий термін повернення кредиту до 27 грудня 2019 року (а.с. 47-48, т.2).
28 квітня 2009 року між ПАТ «УкрСиббанк» та ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 та ОСОБА_5 було укладено договір про внесення змін до договору іпотеки від 27 грудня 2007 року, за яким відповідачі надали згоду забезпечити іпотекою змінене основне зобов'язання за кредитним договором (а.с.46-47, т.1).
У зв'язку з неналежним виконанням ОСОБА_2 зобов'язань за договором про надання споживчого кредиту від 27 грудня 2007 року станом на 20 березня 2015 року утворилась заборгованість у розмірі 29 365,59 доларів США, що еквівалентно 681 006 грн. 03 коп. та 26 587 грн. 81 коп., з яких: заборгованість за кредитом у розмірі 25 316,41 доларів США, що еквівалентно 587 103 грн. 07 коп., заборгованість за відсотками у розмірі 4 049,18 доларів США, що еквівалентно 93 902 грн. 97 коп., пеня за прострочення сплати кредиту у розмірі 12 256 грн. 94 коп. та пеня за прострочення сплати відсотків у розмірі 14 330 грн. 87 коп.(а.с.197-209 т.1).
У відповідності до вимог ч.1
ст.11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього
Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.
Як вбачається з матеріалів справи, в ході розгляду справи 24 березня 2015 року ПАТ «УкрСиббанк» подало заяву про збільшення розміру позовних вимог, в якій просило в рахунок погашення заборгованості за договором про надання споживчого кредиту від 25 грудня 2006 року станом на 19 березня 2015 року у розмірі 34 362,20 доларів США та 32 791 грн. 65 коп. та за договором про надання споживчого кредиту від 27 грудня 2007 року станом на 20 березня 2015 року у розмірі 29 365,59 доларів США та 26 587 грн. 81 коп., звернути стягнення на трикімнатну квартиру № 132, загальною площею 70,7 кв.м., житловою площею 40,5 кв.м., по АДРЕСА_1 яка належить ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 та ОСОБА_5 на підставі свідоцтва про право власності на житло від 29 грудня 1999 року, шляхом продажу предмету іпотеки ПАТ «УкрСиббанк» на прилюдних торгах у межах процедури виконавчого провадження,з дотриманням вимог
Закону України «Про іпотеку» та встановити початкову ціну предмета іпотеки, визначену на підставі оцінки майна, здійсненої суб'єктом оціночної діяльності відповідно до законодавства (а.с.194-196, т.1).
15 квітня 2015 року суд першої інстанції ухвалив прийняти заяву ПАТ «УкрСиббанк» про збільшення розміру позовних вимог, що підтверджується журналом судового засідання (а.с.230-231, т.1).
Однак, вирішуючи спір, суд у порушення вимог ст.ст.
11,
214,
215 ЦПК України, на вказані обставини уваги не звернув та визначив розмір заборгованості без урахування заяви про збільшення розміру позовних вимог.
Також звертаючись до суду з даним позовом про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом продажу предмету іпотеки ПАТ «УкрСиббанк» на прилюдних торгах у межах процедури виконавчого провадження з дотриманням вимог
Закону України «Про іпотеку», ПАТ «УкрСиббанк» просило встановити початкову ціну предмета іпотеки, визначену на підставі оцінки майна, здійсненої суб'єктом оціночної діяльності відповідно до законодавства. При цьому позивачем не було зазначено початкову ціну предмета іпотеки в грошовому вираженні.
Згідно з ч.6
ст.38 Закону України «Про іпотеку» ціна продажу предмета іпотеки встановлюється за згодою між іпотекодавцем і іпотекодержателем або на підставі оцінки майна суб'єктом оціночної діяльності, на рівні, не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна. У разі невиконання цієї умови іпотекодержатель несе відповідальність перед іншими особами згідно з пріоритетом та розміром їх зареєстрованих прав чи вимог та перед іпотекодавцем в останню чергу за відшкодування різниці між ціною продажу предмета іпотеки та звичайною ціною на нього.
Положеннями ч.1
ст.39 Закону України «Про іпотеку» встановлено, що в разі задоволення судом позову про звернення стягнення на предмет іпотеки у рішенні суду зазначаються: загальний розмір вимог та всі його складові, що підлягають сплаті іпотекодержателю з вартості предмета іпотеки; опис нерухомого майна, за рахунок якого підлягають задоволенню вимоги іпотекодержателя; заходи щодо забезпечення збереження предмета іпотеки або передачі його в управління на період до його реалізації, якщо такі необхідні; спосіб реалізації предмета іпотеки шляхом проведення прилюдних торгів або застосування процедури продажу, встановленої
статтею 38 цього Закону; пріоритет та розмір вимог інших кредиторів, які підлягають задоволенню з вартості предмета іпотеки; початкова ціна предмета іпотеки для його подальшої реалізації.
Відповідно до ч.2
ст.43 Закону України «Про іпотеку» початкова ціна продажу предмета іпотеки встановлюється рішенням суду або за згодою між іпотекодавцем та іпотекодержателем, а якщо вони не досягли згоди, - на підставі оцінки, проведеної відповідно до законодавства про оцінку майна і майнових прав та професійну оціночну діяльність, при цьому початкова ціна продажу майна не може бути нижчою за 90 відсотків його вартості, визначеної шляхом його оцінки.
Задовольняючи позов ПАТ «УкрСиббанк», суд першої інстанції звернув стягнення на предмет іпотеки шляхом продажу предмету іпотеки ПАТ «УкрСиббанк» на прилюдних торгах відповідно до
Закону України «Про виконавче провадження», за початковою ціною, встановленою на рівні, не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна, на підставі оцінки, проведеної суб'єктом оціночної діяльності незалежним експертом на стадії оцінки майна під час проведення виконавчих дій.
При цьому суд не зазначив початкову ціну предмета іпотеки для його подальшої реалізації, визначеної відповідно до ч.6
ст.38 Закону України «Про іпотеку». Посилання суду першої інстанції у резолютивній частині рішення на визначення початкової ціни предмета іпотеки на рівні, не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна, на підставі оцінки, проведеної суб'єктом оціночної діяльності незалежним експертом на стадії оцінки майна під час проведення виконавчих дій суперечить вимогам статей
39 та
43 Закону України «Про іпотеку».
Вказана правова позиція викладена Верховним Судом України в постанові від 27 травня 2015 року (справа № 6-61цс15), в постанові від 07 жовтня 2015 року (справа № 6-1935цс15) та в постанові від 21 жовтня 2015 року (справа № 6-1561цс15), яка згідно зі
ст.360-7 ЦПК України має враховуватися іншими судами загальної юрисдикції при застосуванні таких норм права.
Суд апеляційної інстанції, сприяючи стороні позивача у здійсненні процесуальних прав у відповідності до вимог ч.4
ст.10 ЦПК України роз'яснив представнику позивача його право надати суду докази про оцінку предмета іпотеки.
Однак, представник позивача висновок про оцінку предмету іпотеки суду апеляційної інстанції не надав.
Крім того, колегія суддів вважає, що не зазначення вартості предмета іпотеки, як погодженої ціни продажу, позбавило можливості відповідачів висловити свою позицію з приводу даної позовної вимоги.
До того ж,у пункті 41 постанови пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 30 березня 2012 року № 5 «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин» судам роз'яснено, що при вирішенні спору про звернення стягнення на предмет іпотеки суд має дати оцінкуспівмірності суми заборгованості за кредитом та вартості іпотечного майна, якщо допущене боржником або іпотекодавцем, якщо він є відмінним від боржника, порушення основного зобов'язання чи іпотечного договору не завдає збитків іпотекодержателю і не змінює обсяг його прав.
Заперечуючи проти розміру заборгованості за кредитними договорами ОСОБА_2 зазначав, що згідно з даними довідки-розрахунку заборгованості за договором про надання споживчого кредиту від 25 грудня 2006 року ПАТ «УкрСиббанк» нараховувало процентну ставку у розмірі 23,60 %, що не передбачено п.1.3.1 кредитного договору, яким визначено процентну ставку у розмірі 11,80 %. Також згідно довідки-розрахунку заборгованості за договором про надання споживчого кредиту від 27 грудня 2007 року ПАТ «УкрСиббанк» нараховувало процентну ставку у розмірі 27,80%, що не передбачено п.1.3.1 кредитного договору, визначено процентну ставку у розмірі 13,90 %.
Відповідно до ч. 1
ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Частина 1
ст. 628 ЦК України передбачає, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Розкриваючи зміст засади свободи договору у ст.ст.
6,
627 ЦК України визначає, що свобода договору полягає в праві сторін вільно вирішувати питання при укладенні договору, виборі контрагентів та погодженні умов договору. Договір має виконуватися відповідно до таких погоджених умов.
Згідно з п. 1.3.1 договору про надання споживчого кредиту від 27 грудня 2007 року за користування кредитних коштів протягом 30 (тридцяти) календарних днів, рахуючи з дати видачі кредиту, процентна ставка встановлюється у розмірі 13,90 % річних.
Після закінчення цього строку та кожного наступного місяця кредитування процентна ставка підлягає перегляду відповідно до умови договору.
У випадку, якщо банк не повідомив позичальника про зміну розміру процентної ставки на наступний місяць строку кредитування відповідно до умов договору, застосовується розмір процентної ставки, діючий згідно цього договору в попередньому місяці.
Як зазначалося вище, 27 грудня 2007 року між ПАТ «УкрСиббанк» та ОСОБА_2 було укладено додаткову угоду №1 до договору про надання споживчого кредиту від 27 грудня 2007 року, відповідно до якої, у випадках порушення позичальником кредитної дисципліни та/або погіршення фінансового стану позичальника, процентна ставка за користування кредитними коштами встановлюється у розмірі подвійної процентної ставки, що діє відповідно до п.1.3.1 договору (а.с.46, 258, т.2).
Таким чином, установивши що ОСОБА_6 допустив порушення кредитної дисципліни, та враховуючи умови додаткової угоди №1 до договору про надання споживчого кредиту від 27 грудня 2007 року, колегія суддів вважає, що у ПАТ «УкрСиббанк» були законні підстави для встановлення подвійної процентної ставки за договором про надання споживчого кредиту № 11280233001 від 27 грудня 2007 року.
Однак, згідно з п. 1.3.1 договору про надання споживчого кредиту від 25 грудня 2006 року за користування кредитними коштами протягом 30 (тридцяти) календарних днів, рахуючи з дати видачі кредиту, процентна ставка встановлюється у розмірі 11,80 % річних.
По закінченню цього строку та кожного наступного місяця кредитування процентна ставка підлягає перегляду відповідно до умови п. 9.2 даного договору.
У випадку, якщо банк не повідомив позичальника про зміну розміру процентної ставки на наступний місяць строку кредитування в порядку, що передбачений п. 9.2 даного договору, застосовується розмір процентної ставки, діючий згідно цього договору в попередньому місяці.
Відповідно до п.п. 2 п. 9.2 зазначеного кредитного договору, сторони погодили, що банк може збільшити розмір процентної ставки в наступному порядку:
банк не пізніше ніж 14 календарних днів до дня зміни розміру процентної ставки в сторону збільшення повідомляє позичальника про встановлення нової процентної ставки, із зазначенням її розміру та дати початку дії такої ставки, шляхом направлення поштою відповідного рекомендованого листа;
такий новий розмір процентної ставки за цим договором починає застосовуватися з дати, що буде вказана у повідомленні банку до позичальника, без укладання сторонами договору відповідної угоди про внесення змін до кредитного договору;
про збільшення процентної ставки банк протягом 7 календарних днів з дати її збільшення письмово повідомляє позичальника, шляхом направлення останньому поштою відповідного повідомлення. В повідомленні банком зазначається новий розмір процентної ставки та дата з якої розпочато застосування цього нового розміру ставки.
Аналіз вказаних положень договору свідчить про те, що для зміни процентної ставки на наступний місяць банк зобов'язаний повідомити про це позичальника, а у випадку неповідомлення, застосовується розмір процентної ставки, діючий згідно цього договору в попередньому місяці.
Із довідки-розрахунку заборгованості за процентами за договором споживчого кредиту від 25 грудня 2006 рокувбачається, що позивач застосував положення, викладені у п. 1.3.1 кредитного договору та починаючи з 30 березня 2009 року періодично підвищував процентну ставку до 23,60 % на всю прострочену заборгованість (а.с. 212-221, т.1).
Однак, в матеріалах справи відсутні письмові повідомлення про збільшення ПАТ «УкрСиббанк» процентної ставки з 30 березня 2009 року та в подальшому перед кожним підвищенням процентної ставки. Доказів того, що до п. 1.3.1. вказаного кредитного договору від 25 грудня 2006 рокубуло внесено зміни, матеріали справи не містять. Тому колегія суддів вважає, що таке збільшення процентної ставки здійснене позивачем з порушенням умов укладеного сторонами договору.
Суд першої інстанції у порушення вимог ст.ст.
214,
215 ЦПК України на вказані обставини уваги не звернув, хоча вони мають суттєве значення для справи, оскільки без належного визначення розміру заборгованості за кредитним договором неможливо дати оцінку співмірності суми заборгованості за кредитом та вартості іпотечного майна.
Суд апеляційної інстанції, сприяючи стороні позивача у здійсненні процесуальних прав у відповідності до вимог ч.4
ст.10 ЦПК України роз'яснив представнику позивача його право надати суду докази правомірності нарахування подвійної процентної ставки за договором споживчого кредиту від 25 грудня 2006 року.
Для з'ясування вказаних обставин апеляційний суд неодноразово оголошував перерву у розгляді справи.
Однак, представник позивача докази правомірності нарахування подвійної процентної ставки за договором споживчого кредиту від 25 грудня 2006 року суду апеляційної інстанції не надав. При цьому представникПАТ «УкрСиббанк» надав лише повідомлення від 22 лютого 2008 року, адресоване ОСОБА_2, в якому зазначалося, що з 12 березня 2008 року у разі порушення позичальником умов кредитної дисципліни банк застосовує подвійну ставку по сплаті процентів. Однак, доказів запровадження такої подвійної ставки по сплаті процентівз 30 березня 2009 року та в подальшому перед кожним підвищенням процентної ставки, представник позивача апеляційному суду не надав (а.с.259, т.2).
У відповідності до вимог ч.1
ст.11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього
Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.
Враховуючи наведене вище, колегія суддів приходить до висновку про відсутність підстав для звернення стягнення на предмет іпотеки в зазначений позивачем спосіб, а також про недоведеність розміру заборгованості, в рахунок якої позивача просить звернути стягнення на предмет іпотеки.
За таких обставин, рішення суду першої інстанції не відповідає вимогам
ст.213 ЦПК України щодо законності й обґрунтованості, зазначені вище порушення призвели до неправильного вирішення спору, що в силу
ст.309 ЦПК України є підставою для скасування рішення суду та ухвалення нового рішення про відмову в задоволенні позовних вимог ПАТ «УкрСиббанк» про звернення стягнення на предмет іпотеки з наведених вище підстав.
Що ж стосується вимог апеляційної скарги ОСОБА_6 про зобов'язання позивача привести у відповідність умови споживчих договорів до вимог законодавства та про повернення іпотекодавцям всіх документів, що стосуються квартири, то вони не підлягають до задоволення, оскільки ОСОБА_6 таких позовних вимог не пред'являв, вони не були предметом судового розгляду та рішення суду по них не ухвалювалось.
Згідно з ч.1 і ч.5
ст. 88 ЦПК України стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати. Якщо суд апеляційної або касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
При подачі апеляційної скарги ОСОБА_6 сплатив судовий збір у розмірі 4 019 грн. 40 коп. Оскільки колегія суддів ухвалює нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог ПАТ «УкрСиббанк» відмовляє, тому з позивача на користь ОСОБА_6 підлягає стягненню судовий збір у розмірі 4 019 грн. 40 коп.
В И Р І Ш И Л А:
Апеляційну скаргу ОСОБА_2задовольнити частково.
Рішення Броварського міськрайонного суду Київської області від 18 листопада 2015 рокускасувати та ухвалити нове рішення.
В позові публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк» до ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5: третя особа: Служба у справах дітей та сім'ї Броварської міської ради Київської області про звернення стягнення на предмет іпотеки - відмовити.
Стягнути з публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк» на користь ОСОБА_2 судовий збір у розмірі 4 019 грн. 40 коп.
Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту його проголошення, однак може бути оскаржене у касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.
Головуючий
Судді
