20.12.2018р. Ухвалою Дніпровського районного суду м.Києва скасовано заочне рішення, яким незаконно було стягнуто житлово-комунальні послуги з клієнта, захист якого здійснив директор ТОВ "Юридична компанія "Закон Слова" Гитченко Сергій Олексійович тел.+380935814217 e-mail: zakonslova@ukr.net

   20.12.2018р. Ухвалою Дніпровського районного суду м.Києва скасовано заочне рішення, яким незаконно було стягнуто житлово-комунальні послуги з клієнта, якого захищала ТОВ "Юридична компанія "Закон Слова" тел.+380935814217 e-mail: zakonslova@ukr.net

   Захист клієнта здійснив директор ТОВ "Юридична компанія "Закон Слова" Гитченко Сергій Олексійович, який підготував і подав заяву про перегляд заочного рішення, вказуючи на безпідставність вимог ЖБКооперативу, так як, ЖБК недовів, що саме клієнт є споживачем житлово-комунальних послуг.

   Господь да благословить 

Суддю Дніпровського районного суду м.Києва 

Гончарука В.П.

   Знайомтесь з ухвалою:

23.10.2018 року Наказом Заступника Міністра юстиції України задоволено скаргу клієнта ТОВ "Юридична компанія "Закон Слова" та скасовано рішення державного реєстратора Київської філії КП Вишеньківської сільської ради "Добробут-Гарант", який незаконно зареєстрував власність за ТОВ "Кей-колект" на квартиру клієнта ТОВ "Юридична компанія "Закон Слова". Також, цим же Наказом Мін'юст тимчасово заблокував доступ до Державного реєстру речових прав нерухомого майна держреєстратору Київської філії КП Вишеньківської сільради "Добробут-Гарант", який зробив незаконні дії. Захист клієнта здійснив директор ТОВ "Юридична компанія "Закон Слова" Гитченко Сергій Олексійович

   23.10.2018 року Наказом Заступника Міністра юстиції України задоволено скаргу клієнта ТОВ "Юридична компанія "Закон Слова" та скасовано рішення державного реєстратора прав на нерухоме майно Київської філії КП Вишеньківської сільської ради "Добробут-Гарант", який незаконно зареєстрував власність за ТОВ "Кей-колект" на квартиру клієнта ТОВ "Юридична компанія "Закон Слова". 
   Також, цим же Наказом  Мін'юст тимчасово заблокував доступ до Державного реєстру речових прав нерухомого майна державному реєстратору Київської філії КП Вишеньківської сільської ради "Добробут-Гарант" Бойку Олегу Миколайовичу, який зробив незаконні дії.

   Захист клієнта здійснив директор ТОВ "Юридична компанія "Закон Слова" Гитченко Сергій Олексійович, тел. +380935814217, e-mail: zakonslova@ukr.net

   Господь да благословить всіх членів Комісії з питань розгляду скарг у сфері державної реєстрації при Міністерстві юстиції України та Заступника Міністра юстиції України Світлану Глущенко

   Знайомтесь з Наказом №3306/5 від 23.10.2018 р. Заступника Міністра юстиції України:

01.11.2018р. рішенням Дніпровського районного суду м. Києва відмовлено у позові кредитору-«Компанія з управління активами «Прімоколект-Капітал» (правонаступник ПАТ "Універсал банк" за кредитом) до клієнта ТОВ "Юридична компанія "Закон Слова" про стягнення за кредитним договором, оскільки, кредитор ненадав доказів про наявність заборгованості, внаслідок чого, суд відмовив у позові із-за недоведеності обставин належними і допустимими доказами та захищено клієнта ТОВ "Юридична компанія "Закон Слова", Захист клієнта здійснив директор Гитченко Сергій Олексійович

   01.11.2018 року рішенням Дніпровського районного суду м. Києва відмовлено у позові кредитора-«Компанія з управління активами «Прімоколект-Капітал» (як правонаступника ПАТ "Універсал банк" за кредитом) до клієнта ТОВ "Юридична компанія "Закон Слова" про стягнення за кредитним договором, оскільки, кредитор ненадав доказів про наявність заборгованості, внаслідок чого, суд відмовив у позові із-за недоведеності обставин належними і допустимими доказами та захищено клієнта ТОВ "Юридична компанія "Закон Слова".

   Захист клієнта здійснив директор ТОВ "Юридична компанія "Закон Слова" Гитченко Сергій Олексійович, тел.+380935814217, e-mail: zakonslova@ukr.net

Господь да благословить Суддю 

Дніпровського районного суду м. Києва Арапіну Н.Є.

   Знайомтесь з  рішенням Дніпровського районного суду м. Києва від 01.11.2018р. у цивільній справі № 753/23565/17:
   

Справа № 753/23565/17

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"01" листопада 2018 р. Дніпровський районний суд м. Києва в складі:

головуючої судді                                                                 Арапіної Н.Є.

з секретарем                                                                        Рудь Н.В.

розглянувши в порядку загального позовного провадження у відкритому судовому засіданні в приміщенні Дніпровського районного суду м. Києва цивільну справу  за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія з управління активами «Прімоколект-Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

                               в с т а н о в и в:

позивач звернувся в суд з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором. Свої вимоги мотивував тим, що 18 березня 2008 року між Відкритим акціонерним товариством «Універсал Банк» та відповідачем укладено кредитний договір № CL25257 (кредит готівкою), відповідно до умов якого відповідач отримав кредитні кошти у розмірі 33 000,00 грн. зі сплатою відсотків за користування кредитними коштами у розмірі 36 % річних на строк до 10 березня 2013 року. 14 листопада 2016 року між Публічним акціонерним товариством «Універсал Банк» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Компанія з управління активами «Прімоколект-Капітал» було укладено договір про відступлення права вимоги № UB-OP/16-132, відповідно до якого первісний кредитор передав, а новий кредитор набув права вимоги до боржника реального та належного виконання обов'язків за кредитним договором № CL25257 (кредит готівкою) від 18 березня 2008 року. Первісний кредитор свої зобов'язання за кредитним договором виконав в повному обсязі. Відповідач не надавав своєчасно банку грошові кошти для погашення заборгованості за кредитом, відсотками, а також іншими витратами відповідно до умов договору у зв'язку з чим станом на 30 листопада 2017 року виникла заборгованість у розмірі 54 639,76 грн., що складається з: заборгованості по тілу кредиту у розмірі 32674,36 грн., заборгованості по відсоткам у розмірі 17 638,55 грн., заборгованості по штрафним санкціям (пені) штрафні санкції у розмірі 4326,85 грн. У зв'язку з чим просить стягнути з відповідача заборгованість станом на 30 листопада 2017 року у розмірі 54 639,76 грн., та витрати по сплаті судового збору.  

Ухвалою Дніпровського районного суду м. Києва від 02 квітня 2018 року прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі та постановлено розгляд справи проводити у порядку загального позовного провадження.

11 червня 2018 року ухвалою суду підготовче провадження у справі закрито та призначено справу до судового розгляду по суті у відкритому судовому засіданні.

01 листопада 2018 року розгляд справи закінчено ухваленням рішення по суті вимог.

Представник позивача в судове засідання не з'явився, хоча належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи. До суду надійшла заява про відкладення розгляду справи.

У відповідності до вимог ст.2 ст.240 ЦПК України суд вирішив справу на підставі наявних доказів з урахуванням розумного строку розгляду справи.

Відповідач в судове засідання не з'явився, хоча належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи. Представництво інтересів здійснював ОСОБА_2

Представник відповідача в судове засідання не з'явився, хоча належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи. До суду надійшла заява про розгляд справи за його відсутності, а також заява про застосування строків позовної давності.

За таких обставин суд вважає за можливе справу по суті розглянути за відсутності позивача та відповідача в судовому засіданні на підставі наявних справі доказів без фіксування судового засідання технічними засобами на підставі ч.2 ст.247 ЦПК України.

Дослідивши матеріали справи, суд встановив такі фактичні обставини та відповідні правовідносини.

18 березня 2008 року між Відкритим акціонерним товариством «Універсал Банк» та відповідачем укладено кредитний договір № CL25257 (кредит готівкою), відповідно до умов якого відповідач отримав кредитні кошти у розмірі 33 000,00 грн. зі сплатою відсотків за користування кредитними коштами у розмірі 36 % річних на строк до 10 березня 2013 року (а.с.11-16, 17, 18-19).

Згідно розрахунку заборгованості за кредитним договором № CL25257 (кредит готівкою) від 18 березня 2008 року загальна заборгованість відповідача за невиконання умов договору станом на 30 листопада 2017 року становить у розмірі 54 639,76 грн., що складається з: заборгованості по тілу кредиту у розмірі 32674,36 грн., заборгованості по відсоткам у розмірі 17 638,55 грн., заборгованості по штрафним санкціям (пені) штрафні санкції у розмірі 4326,85 грн. (а.с. 20).

05 грудня 2017 року на адресу відповідача позивачем направлено вимогу про погашення кредитної заборгованість за кредитним договором № CL25257 (кредит готівкою) від 18 березня 2008 року (а.с.8-9).

Згідно положень ст.509 ЦК України зобов'язанням є правовідносини, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Статтями 525, 526 ЦК України встановлено, що зобов'язання повинні виконуватись належним чином і у встановлений строк згідно з вказівками закону та договору.

Відповідно до укладеного між сторонами договору та статей 1049, 1050 та 1054 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути кредит та сплатити проценти.

Розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів (ч. 2 ст. 1056-1 ЦК України).

Відповідно до статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання (частина друга статті 549 ЦК України). Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (частина третя статті 549 ЦК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

14 листопада 2016 року між Публічним акціонерним товариством «Універсал Банк» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Компанія з управління активами «Прімоколект-Капітал» було укладено договір про відступлення права вимоги № UB-OP/16-132, відповідно до якого первісний кредитор передав, а новий кредитор набув права вимоги до боржника реального та належного виконання обов'язків за кредитним договором № CL25257 (кредит готівкою) від 18 березня 2008 року (а.с. 21-24).

Відповідно до ст. 512 ЦК України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок: 1) передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги); 2) правонаступництва; 3) виконання обов'язку боржника поручителем або заставодавцем (майновим поручителем); 4) виконання обов'язку боржника третьою особою. Кредитор у зобов'язанні може бути замінений також в інших випадках, встановлених законом. Кредитор у зобов'язанні не може бути замінений, якщо це встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 1077 Цивільного кодексу України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника). Клієнт може відступити факторові свою грошову вимогу до боржника з метою забезпечення виконання зобов'язання клієнта перед фактором. Зобов'язання фактора за договором факторингу може передбачати надання клієнтові послуг, пов'язаних із грошовою вимогою, право якої він відступає.

Згідно ст. 1078 Цивільного кодексу України предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).

Відповідно до ст. 514 Цивільного кодексу України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ч.1 ст. 516 Цивільного кодексу України заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно зі ст. 1081 Цивільного кодексу України клієнт відповідає перед фактором за дійсність грошової вимоги, право якої відступається, якщо інше не встановлено договором факторингу.

Відповідно до ч.1 ст. 1082 Цивільного кодексу України боржник зобов'язаний здійснити платіж факторові за умови, що він одержав від клієнта або фактора письмове повідомлення про відступлення права грошової вимоги факторові і в цьому повідомленні визначена грошова вимога, яка підлягає виконанню, а також названий фактор, якому має бути здійснений платіж.

Отже, згідно з нормами чинного законодавства відступлення права вимоги може здійснюватися тільки відносно дійсної вимоги, що існувала на момент переходу цих прав.

Межі обсягу прав, що переходять до нового кредитора, можуть встановлюватися законом і договором, на підставі якого здійснюється перехід права. Обсяг і зміст прав, які переходять до нового кредитора є істотними умовами цього договору.

Відповідно до п.1.1 кредитного договору кредитор зобов'язується надати позичальнику кредитні кошти у сумі та н умовах, визначених у договорі, додатку 1 та додатку 2, а позичальник зобов'язується погасити кредит, сплатити проценти за користування ним на умовах та в порядку, визначених договором, додатком 1 та додатком 2.

Згідно Додатку 1 до кредитного договору основна сума кредиту становить у розмірі 33 000,00 грн., процентна ставка становить у розмірі 36 % річних, сума щомісячного платежу - 1 084,64 грн., строк дії договору до 10 березня 2013 року (а.с.17).

14 листопада 2016 року складено акт приймання-передачі реєстру боргових зобов'язань 11 листопада 2016 року за договором відступлення права вимоги № UB-OP/16-132 від 14 листопада 2016 року, зокрема, щодо боржника ОСОБА_1 заборгованість за кредитним договором № CL25257 (кредит готівкою) від 18 березня 2008 року у розмірі 54 639,76 грн., що складається з: заборгованості по тілу кредиту у розмірі 32674,36 грн., заборгованості по відсоткам у розмірі 17 638,55 грн., заборгованості по штрафним санкціям (пені) штрафні санкції у розмірі 4326,85 грн. (а.с. 28).

Відповідно до ч.1 ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно з частиною першою статті 638 та частиною першою статті 640 ЦК України договір є укладеним з моменту досягнення в належній формі згоди з усіх істотних умов договору.

Частиною другою статті 640 ЦК України передбачено, що у разі, якщо відповідно до акта цивільного законодавства для укладення договору необхідні також передання майна або вчинення іншої дії, договір є укладеним з моменту передання майна або вчинення певної дії.

Відповідно до ст. 1046 ЦК України договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Частиною 1 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» передбачено підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій первинні документи, які фіксують факт здійснення господарських операцій.

Згідно п.1.4 Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженою постановою Правління Національного банку України від 21 січня 2004 року № 22меморальний ордер - розрахункових документ, який складається за ініціативою банку для оформлення операцій щодо списання коштів з рахунку платника і внутрішньобанківських операцій відповідно до Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» та нормативно-правових актів Національного банку.

Пунктом 1.18 розділу 4 Інструкції про касові операції в банках України, затвердженою постановою Правління Національного банку України № 337 від 14 серпня 2003 року передбачено оформленням Банком за підсумками касових операцій, виконаних із застосуванням платіжних пристроїв, на загальну їх суму за видами платежу прибутково-видаткового касового ордеру для відображення в бухгалтерському обліку.

Однак позивачем не надано первинних документів, які б підтверджували факт надання кредитних коштів або сплату відповідачем заборгованості за договором, чим не виконано вимоги ст. 12 ЦПК України, відповідно до якої кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Оскільки позивачем не надано належних доказів на підтвердження наявності заборгованості за кредитним договором, суд приходить висновку про недоведеність банком позовних вимог.

Представник відповідача звернувся до суду із заявою про застосування  наслідків спливу строків позовної давності (а.с. 54-57).

Відповідно до ст.257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Статтею 261 ЦК України визначено, що перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Як роз'яснено у п. 11 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 18 грудня 2009 року за № 14 «Про судове рішення у цивільній справі», установивши, що строк для звернення з позовом пропущено без поважної причини, суд у рішенні зазначає про відмову в позові з цих підстав, якщо про застосування позовної давності заявлено стороною у спорі, зробленою до ухвалення ним рішення, крім випадків,коли позов не доведено,що є самостійною підставою для нього.

Виходячи з наведеного, позовна давність застосовується лише у випадку обґрунтованості позову. У разі якщо вимоги позову є необґрунтованими, то суд має відмовити в його задоволенні за необґрунтованістю.

З урахуванням викладеного у задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія з управління активами «Прімоколект-Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором слід відмовити за недоведеністю.

Керуючись ст.ст. 257, 261, 509, 512, 514, 516, 525, 526, 612, 638, 640, 1046, 1049, 1050, 1054, 1056-1, 1077, 1078, 1082 ЦК України, Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», Інструкцією про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженою постановою Правління Національного банку України від 21 січня 2004 року № 22, Інструкцією про касові операції в банках України, затвердженою постановою Правління Національного банку України № 337 від 14 серпня 2003 року, п. 11 постанови Пленуму Верховного Суду України від 18 грудня 2009 року за № 14 «Про судове рішення у цивільній справі», ст.ст. 4, 12, 13, 81, 89, 133, 141, 247, 259, 263, 264-265, 273 ЦПК України, суд,

                                                     в и р і ш и в:

У задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія з управління активами «Прімоколект-Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня проголошення судового рішення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення  складено 09 листопада 2018 року.

Суддя                                                                                                                  Н.Є.Арапіна

Інформаційне джерело http://reyestr.court.gov.ua/Review/77742880

10.10.2018р. Верховний Суд відмовив в позові АТ "КБ "Приватбанк", скасував судові рішення, якими з клієнта незаконно було стягнено заборгованість за іпотечним кредитом, ВС задовольнив касаційну скаргу клієнта ТОВ "Юридична компанія "Закон Слова", подану Заступником директора Гитченко Світланою Іванівною

   10.10.2018 року Верховний Суд відмовив в позові АТ "КБ "Приватбанк", скасував судові рішення, якими з клієнта незаконно було стягнено заборгованість за іпотечним кредитом, ВС задовольнив касаційну скаргу клієнта ТОВ "Юридична компанія "Закон Слова", подану Заступником директора Гитченко Світланою Іванівною.

   Захист клієнта здійснила Гитченко Світлана Іванівна Заступник директора ТОВ "Юридична компанія "Закон Слова", тел. +380933075333, e-mail: zakonslova@ukr.net

   Господь да благословить 

Суддів Верховного Суду: Головуючий Луспеник Д.Д., 

Білоконь О.В., Синельников Є.В., Хопта С.Ф., Черняк Ю.В.

   Знайомтесь з Постановою ВС від 10.10.2018р. провадження № 61-13626св18:

Постанова                                                  

Іменем України

10 жовтня 2018 року

м. Київ

справа № 125/296/15-ц

провадження № 61-13626св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Луспеника Д. Д.,

суддів: Білоконь О. В., Синельникова Є. В., Хопти С. Ф. (суддя-доповідач),

Черняк Ю. В.,

учасники справи:

позивач - публічне акціонерне товариство комерційний банк «ПриватБанк»,

представники позивача: ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4,

відповідачі: ОСОБА_5, ОСОБА_6,

представники ОСОБА_5: ОСОБА_7, ОСОБА_8,

представник ОСОБА_6 - ОСОБА_8,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_6, подану представником - ОСОБА_8, на рішення Барського районного суду Вінницької області

від 26 червня 2015 року у складі судді Єрмічової В. В. та рішення Апеляційного суду Вінницької області від 16 листопада 2015 року у складі колегії суддів: Медяного В. М., Зайцева А. Ю., Стеблюк Л. П.,

ВСТАНОВИВ:

У лютому 2015 року публічне акціонерне товариство комерційний банк «ПриватБанк» (далі - ПАТ КБ «ПриватБанк») звернулося до суду з позовом до ОСОБА_5, ОСОБА_6 про стягнення суми заборгованості за кредитним договором.

Позовна заява мотивована тим, що 18 березня 2008 року між закритим акціонерним товариством комерційний банк «ПриватБанк» (далі -

ЗАТ КБ «ПриватБанк») та ОСОБА_5 укладено кредитний договір, за умовами якого банк зобов'язався надати ОСОБА_5 кредит у розмірі

21 532,34 доларів США на строк з 18 березня 2008 року по 18 березня 2014 року, зі сплатою за користування кредитом відсотків у розмірі 1 % на місяць на суму залишку заборгованості за кредитом, винагороди за надання фінансового інструменту у розмірі 2 % від суми виданого кредиту у момент надання кредиту, винагороди за надання фінансового інструменту у розмірі 0 % від суми виданого кредиту щомісяця в період сплати, винагорода за резервування ресурсів у розмірі 0,48 % річних від суми зарезервованих ресурсів, винагороди за проведення додаткового моніторингу, а останній зобов'язався повернути кредит та сплатити відсотки за користування кредитними коштами в строки та в порядку, встановленому кредитним договором.

У забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором між

ЗАТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_6 укладено договір поруки

від 18 березня 2008 року, відповідно до пункту 4 якого позичальник та поручителі відповідають перед кредитором як солідарні боржники.

Однак, у порушення умов кредитного договору, ОСОБА_5 свої зобов'язання за кредитним договором перед банком не виконав, так як не здійснював погашення заборгованості за кредитом у встановленому договором порядку та строки. У зв'язку із чим станом на 11 грудня 2014 року заборгованість ОСОБА_5 за кредитним договором склала 47 908,84 доларів США, з яких: 20 812,43 доларів США - заборгованість за кредитом; 1 757,54 доларів США - заборгованість за процентами за користування кредитом; 50,14 доларів США - комісія за користування кредитом; 22 992,26 доларів США - пеня за несвоєчасність виконання зобов'язань за договором; 15,85 доларів США - штраф (фіксована сума); 2 280,62 доларів США - штраф (процентна складова). Вимога, що була пред'явлена до поручителя щодо виконання забезпеченого зобов'язання, залишена без задоволення.

Ураховуючи викладене, ПАТ КБ «ПриватБанк» просило суд стягнути солідарно з позичальника та поручителя вищевказану кредитну заборгованість.

Рішенням Барського районного суду Вінницької області від 26 червня 2015 року позов ПАТ КБ «ПриватБанк» задоволено. Стягнуто солідарно з ОСОБА_5 та ОСОБА_6 на користь ПАТ КБ «ПриватБанк» заборгованість за кредитним договором від 18 березня 2008 року у розмірі 47 908,84 доларів США, що за курсом 15,77 відповідно до службового розпорядження Національного банку України від 11 грудня 2014 року становить 755 522 грн 40 коп. Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Рішення районного суду мотивовано тим, що ОСОБА_5 належним чином не виконував умови кредитного договору, у зв'язку із чим утворилась заборгованість, яка підлягає стягненню.

Рішенням Апеляційного суду Вінницької області від 16 листопада 2015 року апеляційну скаргу ОСОБА_5 задоволено частково. Рішення Барського районного суду Вінницької області від 26 червня 2015 року скасовано та ухвалено нове рішення, яким позов ПАТ КБ «ПриватБанк» задоволено частково. Стягнуто солідарно з ОСОБА_5, ОСОБА_6 на користь

ПАТ КБ «ПриватБанк»: заборгованість за кредитом в сумі 2 954,64 доларів США, що за курсом 15,77 відповідно до службового розпорядження Національного банку України від 11 грудня 2014 року становить 46 594 грн 67 коп.; заборгованість за процентами в сумі 1 575,51 доларів США, що еквівалентно

24 845 грн 79 коп.; заборгованість по винагороді за резервування ресурсів в сумі 50,14 доларів США, що еквівалентно 790 грн 70 коп., а також пеню в сумі

72 231 грн 17 коп. Вирішено питання про розподіл судових витрат. У задоволенні решти позовних вимог ПАТ КБ «ПриватБанк» відмовлено.

Судове рішення апеляційного суду мотивовано тим, що, ухвалюючи рішення про повне задоволення позову ПАТ КБ «ПриватБанк», судом першої інстанції неповно з'ясовано обставини, що мають значення для правильного вирішення справи, а саме - те, що рішенням Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська

від 24 березня 2011 року у цивільній справі за позовом ПАТ КБ «ПриватБанк» до товариства з обмеженою відповідальністю «УФА «Верус», ОСОБА_5 про стягнення кредитної заборгованості, стягнуто з останнього на користь

ПАТ КБ «ПриватБанк» заборгованість за кредитним договором від 18 березня 2008 року станом на 10 червня 2009 року у розмірі 144 478 грн 42 коп. На час ухвалення вказаного рішення стягнута сума була еквівалентна 18 985,34 доларів США з яких: 17 857,79 доларів США - заборгованість за кредитом; 182,03 доларів США - заборгованість за процентами; 9,93 доларів США - пеня; 935,34 доларів США - штрафи. При цьому, враховуючи те, що ОСОБА_5 надалі не виконує свої зобов'язання за кредитним договором,тому з відповідачів на користь

ПАТ КБ «ПриватБанк» підлягають стягненню за період з 10 червня 2009 року

по 11 грудня 2014 року: 2 954,64 доларів США - заборгованість за кредитом;

1 575,51 доларів США - заборгованість за процентами; 50,14 доларів США - заборгованість по винагороді за резервування ресурсів (пункт 8.1. кредитного договору); 22 982,33 доларів США - пеня. Крім того, суд апеляційної інстанції вказав, що нарахований банком розмір неустойки (пені) в сумі 22 982,33 доларів США, що за курсом 15,77 відповідно до службового розпорядження Національного банку України від 11 грудня 2014 року становить

362 431 грн 34 коп. може бути зменшений до 72 231 грн 17 коп., що становить

4 580,29 доларів США, оскільки він значно перевищує нарахований позивачем розмір збитків.

У касаційній скарзі, поданій у вересні 2016 року до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, ОСОБА_6 в особі представника - ОСОБА_8, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права й порушення норм процесуального права, просив скасувати вказані судові рішення та ухвалити нове рішення, яким закрити справу в частині стягнення кредитної заборгованості та відмовити у задоволенні позову ПАТ КБ «ПриватБанк».

Касаційна скарга мотивована тим, що оскаржувані судові рішення є незаконними, необґрунтованими й такими, що ухвалено з порушенням норм чинного законодавства. Посилався на те, що на підставі частини четвертої

статті 559 ЦК України, оскільки у справі передбачено погашення кредиту і відсотків черговими щомісячними платежами, тому за відсутності строку дії договору поруки банк повинен був протягом шести місяців з моменту виникнення першого прострочення (боргу) за щомісячними платежами пред'явити вимогу до поручителя - ОСОБА_6, а не пред'явлення такої вимоги протягом шести місяців з дати першого прострочення є підставою для припинення поруки. Вказував на те, що порука поручителя припинилась

10 грудня 2009 року - дата закінчення шести місяців з моменту пред'явлення позивачем до ОСОБА_5 позову в Жовтневий районний суд

м. Дніпропетровська про стягнення заборгованості за кредитним договором

від 18 березня 2008 року. Зазначав про те, що в рішенні Апеляційного суду Вінницької області від 16 листопада 2015 року встановлено, що є рішення Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 24 березня 2011 року, яким вже було достроково стягнуто всю суму кредиту, відсотки, пеню та штраф за кредитним договором від 18 березня 2008 року між тими ж сторонами, з тих же самих підстав, з того ж предмета, тому суди повинні були закрити провадження у вказаній справі в частині стягнення кредиту на підставі пункту 5 частини першої статті 205 ЦПК України 2004 року. Крім того, посилався на те, що суд порушив статтю 59 ЦПК України 2004 року та Інструкцію про касові операції в банках України, затверджену Постановою правління Національного банку України

14 серпня 20013 року № 337. Також вказував на те, що ПАТ КБ «ПриватБанк» пред'явив 10 червня 2009 року вимогу до ОСОБА_5, в якій на підставі частини другої статті 1050 та частини другої статті 1054 ЦК України просив достроково виконати боргові зобов'язання за кредитним договором

від 18 березня 2008 року у повному обсязі, у тому числі щодо повернення всієї суми кредиту, які не були виконані відповідачем, тому право кредитора на стягнення всієї суми кредиту було порушене ОСОБА_5 з 10 червня

2009 року, у зв'язку із чим перебіг строку позовної давності розпочався з

10 червня 2009 року та закінчився 10 червня 2012 року.

Відзив на касаційну скаргу сторонами не подано.

Відповідно до пункту 4 розділу XIII Перехідних положень Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) у редакції Закону України від 3 жовтня 2017 року № 2147-VIII «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів»касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Згідно зі статтею 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

У березні 2018 року справу передано до Верховного Суду.

Касаційна скарга підлягає частковому задоволенню.

У частині третій статті 3 ЦПК України визначено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Згідно з положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Частиною першою статті 402 ЦПК України встановлено, що у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.

Відповідно до частин першої, другої та п'ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Зазначеним вимогам закону судове рішення апеляційного суду не відповідає.

Судом установлено, що 18 березня 2008 року між ЗАТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_5 укладено кредитний договір, за умовами якого банк зобов'язався надати ОСОБА_5 кредитні кошти шляхом видачі готівки через касу на строк з 18 березня 2008 року по 18 березня 2014 року включно, у вигляді непоновлюваної лінії у розмірі 21 532, 34 доларів США на наступні цілі:

у розмірі 20 тис. доларів США на покращення житлових умов та у розмірі

1 532,34 доларів США на сплату страхових платежів у випадках та у порядку, передбаченому пунктами 2.1.3, 2.2.7 договору, зі сплатою за користування кредитом відсотків у розмірі 1 % на місяць на суму залишку заборгованості за кредитом, винагороди за надання фінансового інструменту у розмірі 2 % від суми виданого кредиту у момент надання кредиту, винагороди за надання фінансового інструменту у розмірі 0 % від суми виданого кредиту щомісяця в період сплати, винагорода за резервування ресурсів у розмірі 0,48 % річних від суми зарезервованих ресурсів, винагороди за проведення додаткового моніторингу, згідно пункту 8.2 договору.

Додатками № 1 та № 2 до кредитного договору від 18 березня 2008 року є загальна вартість кредиту та графік розрахунків, які є невід'ємною частиною кредитного договору, та у яких встановлено умови кредитування, періодичність та розміри платежів позичальника з повернення кредиту та сплати процентів за користування кредитом.

Кредитний договір забезпечений договором поруки, укладеним 18 березня

2008 року між ЗАТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_6, згідно пунктів 2, 4 якого поручитель відповідає перед кредитором за виконання зобов'язань за кредитним договором в тому ж розмірі, що і боржник, включаючи сплату кредиту, відсотків за користування кредитом, комісій, винагород, штрафів та інших платежів, відшкодування збитків. У випадку невиконання боржником зобов'язань за кредитним договором, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники.

Згідно ордера-розпорядження № 1 про видачу (погашення) строкового кредиту від 18 березня 2008 року відповідачу ОСОБА_5 видано кредитні кошти у розмірі 20 тис. доларів США.

Відповідно до пункту 8.4 кредитного договору від 18 березня 2008 року при порушенні позичальником зобов'язань із погашення кредиту, позичальник сплачує банку пеню у розмірі 0,15 % від суми простроченої заборгованості по кредиту за кожний день прострочки, але не менше 1 грн.

Згідно виписки по особовому рахунку НОМЕР_1 ОСОБА_5 останній раз здійснював погашення кредиту 25 червня 2014 року.

Відповідно до пунктів 5, 6 договору поруки від 18 березня 2008 року у випадку невиконання зобов'язання, передбаченого пунктом 1 цього договору, кредитор направляє на адресу поручителя письмову вимогу із зазначенням невиконаного зобов'язання. Поручитель зобов'язаний виконати зобов'язання, зазначені в письмовій вимозі кредитора на протязі п'яти календарних днів з моменту отримання вимоги, зазначеної у пункті 5 цього договору.

Також судом встановлено, що 08 вересня 2014 року на адресу поручителя ОСОБА_6 ПАТ КБ «ПриватБанк» направлено повідомлення про необхідність погашення заборгованості за кредитним договором від 18 березня 2008 року, яка залишена останнім без задоволення.

Рішенням Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 24 березня

2011 року у цивільній справі за позовом ПАТ КБ «ПриватБанк» до товариства з обмеженою відповідальністю «УФА «Верус», ОСОБА_5 про стягнення суми заборгованості за кредитним договором стягнуто з останнього на користь ПАТ КБ «ПриватБанк» заборгованість за кредитним договором від 18 березня 2008 року станом на 10 червня 2009 року у розмірі 144 478 грн 42 коп. На час ухвалення вказаного судового рішення стягнута сума була еквівалентна

18 985,34 доларам США, з яких: 17 857,79 доларів США - заборгованість за кредитом; 182,03 доларів США - заборгованість за процентами; 9,93 доларів США - пеня; 935,34 доларів США - штрафи.

15 червня 2011 року на підставі зазначеного рішення суду виданий виконавчий лист, який був пред'явлений банком до примусового виконання у відділ державної виконавчої служби Барського районного управління юстиції Вінницької області та 23 вересня 2011 року було відкрито виконавче провадження.

Станом на день розгляду справи вищевказане рішення суду не виконано.

Згідно із статтею 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до частини першої статті 598 ЦК України зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

Зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином

(стаття 599 ЦК України).

Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) (стаття 610 ЦК України).

У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: зміна умов зобов'язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди (стаття 611 ЦК України).

За змістом статті 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно з частиною першої та другої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 глави 71 «Позика. Кредит. Банківський вклад»

ЦК України, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Відповідно до частини другої статті 1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то у разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього кодексу.

Згідно з частиною першою статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Припис абзацу 2 частини першої статті 1048 ЦК України про щомісячну виплату процентів до дня повернення позики у разі відсутності іншої домовленості сторін може бути застосований лише у межах погодженого сторонами строку кредитування.

Враховуючи викладене, право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред'явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України. В охоронних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов'язання.

Відповідно до правового висновку, викладеного у постанові Великої Палати Верховного Суду від 04 липня 2018 року у справі № 310/11534/13-ц (провадження 14-154цс18), наявність судового рішення про задоволення вимог кредитора щодо всієї суми заборгованості, яке боржник не виконав, не є підставою для нарахування процентів та пені за кредитним договором, а кредитор в цьому випадку має право на отримання гарантій належного виконання зобов'язання відповідно до частини другої статті 625 ЦК України, а не у вигляді стягнення процентів та пені.

Згідно з частиною четвертою статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Статтею 1050 ЦК України передбачено, що якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу.

За змістом частини другої статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням установленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Покладаючи на відповідачів обов'язок щодо сплати суми заборгованості за кредитним договором від 18 березня 2008 року, яка станом на 11 грудня

2014 року становить 47 908,84 доларів США, з якої: 20 812,43 доларів США - заборгованість за кредитом, 1 757,51 доларів США - заборгованість за процентами за користування кредитом, 50,14 доларів США - заборгованість за комісією за користування кредитом; 22 992,26 доларів США - пеня за несвоєчасність виконання зобов'язань за договором; 15,85 доларів США - штраф (фіксована сума); 2 280,62 доларів США - штраф (процентна складова), апеляційний суд не взяв до уваги те, що рішенням Жовтневого районного суду

м. Дніпропетровська від 24 березня 2011 року з ОСОБА_5 стягнуто кредитну заборгованість за вказаним договором.

Отже, у вказаній справі кредитор має право на отримання гарантій належного виконання зобов'язання відповідно до частини другої статті 625 ЦК України, а не у вигляді стягнення процентів та пені, однак таких вимог банк не заявляв, а тому суд апеляційної інстанції, скасовуючи рішення районного суду та ухвалюючи нове рішення про часткове задоволення позову ПАТ КБ «ПриватБанк», розглядаючи справу в межах заявлених позовних вимог згідно із

частиною першою статті 11 ЦПК України 2004 року, не вирішував питання щодо стягнення інфляції та трьох процентів річних.

Відповідно до вимог частини третьої статті 400 ЦПК України суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Враховуючи те, що колегія суддів дійшла висновку про неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права, Верховний Суд вважає за можливе вийти за межі вимог та доводів касаційної скарги.

За таких обставин, оскільки у позивача було відсутнє право повторно стягувати заборгованість за тілом кредиту, а також проценти та неустойку після закінчення строку дії кредитного договору, а при наявності судового рішення про стягнення цих сум, вимог про застосування наслідків, передбачених статтею 625 ЦК України, банк не заявляв, то у задоволенні позову слід відмовити за його безпідставністю.

Відповідно до частини першої статті 412 ЦПК України підставами для скасування судових рішень повністю або частково і ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

Зважаючи на те, що у справі не вимагається збирання або додаткової перевірки чи оцінки доказів, обставини справи встановлені судами повно, але допущено неправильне застосування норм матеріального права, рішення апеляційної інстанції не відповідає вимогам статті 263 ЦПК України щодо законності й обґрунтованості та підлягають скасуванню відповідно до вимог статті 412 ЦПК України з ухваленням нового рішення про відмову у задоволенні позову.

Згідно з вимогами статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до частини тринадцятої статті 141 ЦПК України, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Відповідно до вимог статті 141 ЦПК України з ПАТ КБ «ПриватБанк» на користь ОСОБА_6 слід стягнути 4 384 грн 80 коп. судового збору, сплаченого при поданні касаційної скарги.

Керуючись статтями 141, 400, 409, 412, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії Першої судової палати суддів Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_6, подану представником - ОСОБА_8, задовольнити частково.

Рішення Апеляційного суду Вінницької області від 16 листопада 2015 року скасувати.

У задоволенні позову публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_5, ОСОБА_6 про стягнення суми заборгованості за кредитним договором відмовити.

Стягнути з публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» на користь ОСОБА_6 судовий збір у сумі 4 384 грн

80 коп.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий                                                                                               Д. Д. Луспеник

Судді:                                                                                                            О. В. Білоконь

Є.В. Синельников

С.Ф. Хопта

Ю.В. Черняк

Інформаційне джерело: http://reyestr.court.gov.ua/Review/77248799