середу, 23 березня 2016 р.

23.03.2016р. Рішенням Дарницького райсуду м.Києва визнано недійсним договір купівлі-продажу, за яким ТОВ "Кей-колект" незаконно продав іпотечну квартиру без згоди і без відома її власника. Юридичний захист здійснив директор ЮК "Закон Слова" Гитченко С.О.

 23 березня 2016 року Дарницький районний суд м.Києва своїм Рішенням визнав недійсним договір купівлі-продажу, за яким ТОВ "Кей-колект" незаконно продав іпотечну квартиру без згоди і без відома її власника.
 Юридичний захист здійснив директор Юридичної компанії "Закон Слова" Гитченко С.О.

 Господь да благословить Суддю 
Дарницького районного суду м.Києва
Парамонова М.Л.

 Знайомтесь з коротким текстом Рішення Дарницького районного суду м.Києва від 23.03.2016р. у справі №753/7923/15-ц:


понеділок, 21 березня 2016 р.

23.02.2016р. постановою Подільського райсуду м.Києва скасовано рішення міграційної служби, яким незаконно знято з місця проживання матері з дітьми за заявою ТОВ "Кей-колект". Захист матері здійснив директор Юридичної компанії "Закон Слова" Гитченко С.О.

 23 лютого 2016 року Подільський районний суд м.Києва своєю Постановою зобов'язав Головне управління Державної міграційної служби України в м. Києві скасувати рішення про зняття з реєстраційного обліку місця проживання матері та її неповнолітніх дітей, відновивши їх реєстрацію місця проживання.
 Захист матері з дітьми здійснив директор Юридичної компанії "Закон Слова" Гитченко С.О.

Господь да благословить Суддю 
Подільського районного суду м.Києва
Трегубенко Л. О.

 В Постанові Суд зазначив наступне:
"Суд дійшов висновку, що рішення відповідача про зняття з реєстрації місця проживання позивача з членами родини є протиправним, не відповідає Конституції та законам України, порушує їх права та інтереси, враховуючи наступне.
Положення ст. 47 Конституції України гарантують за кожним громадянином право на житло. Ніхто не може бути примусово позбавлений житла інакше як на підставі закону за рішенням суду.
Відповідно до норм ст. 7 Закону України « Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» зняття з реєстрації місця проживання здійснюється на підставі, зокрема: заяви особи або її законного представника; судового рішення, яке набрало законної сили, про позбавлення права власності на житлове приміщення або права користування житловим приміщенням, про виселення, про визнання особи безвісно відсутньою або оголошення її померлою; а також інших документів, які свідчать про припинення: підстав на право користування житловим приміщенням.
Цей Закон є спеціальним нормативно-правовим актом, який регулює правовідносини, пов'язані із зняттям з реєстрації місця проживання, положення ст. 7 цього Закону підлягають застосуванню до усіх правовідносин, виникнення, зміна чи припинення яких пов'язані з юридичним фактом зняття з реєстрації місця проживання.
Виходячи зі змісту указаної норми, у разі позбавлення права власності на житлове приміщення, чи/або права користування житловим приміщенням; визнання особи безвісно відсутньою, чи/або оголошення фізичної особи померлою, зняття з реєстрації місця проживання може бути здійснено виключно на підставі рішення суду."

Знайомтесь з повним текстом Постанови Подільського районного суду м.Києва від 23.02.2016р. у справі № 758/873/16-а:


Державний герб України

                  
Справа № 758/873/16-а
П ОС Т А Н О В А
І М Е Н Е М   У К Р А Ї Н И
23 лютого 2016 року Подільський районний суд міста Києва у складі:
головуючого судді     - Трегубенко Л. О.,
при секретарі         - Лемішко А. С.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Державної міграційної служби України м. Києва, треті особи: Орган опіки та піклування Подільської району м. Києва, Служба у справах дітей Подільської районної у м. Києві державної адміністрації, - про поновлення реєстрації місця проживання,
В С Т А Н О В И В :
Позивач, ОСОБА_1, звернулась до суду з адміністративним позовом до Головного управління Державної міграційної служби України м. Києва, треті особи: Орган опіки та піклування Подільської районної у м. Києві державної адміністрації, Служба у справах дітей Подільської районної у м. Києві державної адміністрації, - про поновлення реєстрації місця проживання.
Обгрунтовує позовні вимоги тим, що є одинокою матір'ю, перебуває у відпустці по догляду за дитиною до досягнення нею трьох років, самостійно виховує двох малолітніх дітей: доньку ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_2,
Відповідно до свідоцтва про право власності від 12.09.2005 р. №710-С/КІ є власником квартири АДРЕСА_1, постійно проживає разом з малолітніми дітьми та була зареєстрована за адресою цієї квартири, що підтверджується відміткою в паспорті та довідками Управлінням праці та соціального захисту населення Подільської районної у м. Києві державної адміністрації від 28.11.2013 р. №3866 і КП «Синьоозерне» від 04.01.2016 р. №708.
14.01.2016 р. невідомі особи намагалися проникнути до її квартири, посилаючись на те, що на початку січня 2016 р. відповідач скасував їхню з дітьми реєстрацію місця проживання.
Як потім дізналась, Подільське РВ ГУ ДМС України в м. Києві скасувало їхню реєстрацію місця проживання у вказаній квартирі без судового на то рішення, чи/або відчуження (позбавлення) права власності на квартиру, згоди органу опіки і піклування, що не відповідає вимогам закону, порушує її та дітей гарантовані Конституцією та законами України права та інтереси.
Позивач просила зобов'язати ГУ ДМС України м. Києва відмінити рішення про скасування їхньої з малолітніми дітьми реєстрації місця проживання, та відновити реєстрацію.
У судовому засіданні позивач та її представник на підставі довіреності, ОСОБА_3, підтримали позовні вимоги з наведених у заяві підстав, просять задовольнити, пояснили, що будь-яких судових рішень про набуття ТОВ «КЕЙ-КОЛЕКТ» права власності на квартиру АДРЕСА_1, виселення та зняття з реєстрації не приймалося, довідались про ці обставини лише після намагання невідомих осіб силовими прийомами заволодіти квартирою.
Представник органу опіки та піклування Подільської районної у м. Києві державної адміністрації - головний спеціаліст сектору з питань соціально-правового захисту дітей Служби у справах дітей на підставі довіреності, Омелян В.О., позовні вимоги підтримала, просить задовольнити, пояснила, що відповідач не погоджував зняття позивача як матір з двома малолітніми дітьми з реєстрації в позасудовому порядку, що не відповідає вимогам закону та порушує їхні інтереси.
Представник відповідача, ГУ ДМС в м. Києві, на підставі довіреності, Лагоцька В.Ф., позовні вимоги не визнала, у задоволенні просить відмовити, пояснила, що 13.01.2016 р. позивач разом з усіма особами, що мешкають разом з нею, в тому числі двома малолітніми дітьми, були зняті з реєстрації місця проживання за адресою: АДРЕСА_1, за заявою повноважного представника нового власника квартири, ТОВ «КЕЙ-КОЛЕКТ» і документів, що підтверджують перехід права власності (відчуження) цієї квартири, що відповідає вимогам ст. 7 Закону України « Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» та п. 3.1. розділу ІІІ Порядку реєстрації місця проживання та місця перебування фізичних осіб в Україні та зразків необхідних документів, затвердженого наказом Міністерства внутрішніх справ України від 22.11.2012 №1077. З органом опіки і піклування погодження зняття з реєстрації місця проживання вимагається лише стосовно дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, крім того це не є виселення.
Суд, заслухавши пояснення сторін, представник органу опіки та піклування, дослідивши матеріали справи, дійшов висновку, що позовні вимоги правомірні, підтверджені та підлягають задоволенню з наступних підстав.
Відповідно ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Суд установив, що квартира АДРЕСА_1 належала позивачу на праві приватної власності на підставі свідоцтва про право власності, виданого Головним управлінням житлового забезпечення Київської міської державної адміністрації 16.09.2005 р., зареєстровано Київським міським бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна 23.09.2005 р. в реєстровій книзі № 426-37 за реєстровим № 44449 ( а. с. 8).
Відповідно до укладених з АКІБ «УкрСиббанк» договорів іпотеки № 45744 від 02.02.2007 та 15.08.2007, посвідчених приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу, зареєстрованих у реєстрі за №№ 328, 3314, позивач передала зазначену квартиру в іпотеку банку в забезпечення виконання кредитних зобов»язань ( а. с. 49-52).
Проте, в цій квартирі позивач постійно мешкає та була зареєстрована разом з двома малолітніми дітьми, ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_4, а також сестрою, ОСОБА_7 ( а. с. 46).
Відповідно довідки від 28.11.2013 №3866 Управління праці та соціального захисту населення Подільської районної в м. Києві державної адміністрації позивач з двома малолітніми дітьми, ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_4, зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1, як одержувач допомоги при народженні та по догляду дитини, і як одинока матір, має відповідне посвідчення, що дає право на пільги, передбачені законодавством для багатодітних сімей ( а. с. 5-7).
13.01.2016 р. службовою особою Подільського РВ ГУ ДМС України в м. Києві позивач, ОСОБА_1, з двома малолітніми дітьми, ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_4, а також сестрою, ОСОБА_7, в зв»язку з втратою права користування житловим приміщенням (за текстом), за заявою представника ТОВ «КЕЙ-КОЛЕКТ» за довіреністю, та доданих документів, зокрема: витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 26.06.2015 р. на підставі рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 26.06.2015, договорів іпотеки № 45744 від 02.02.2007 та 15.08.2007, посвідчених приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу, зареєстрованих у реєстрі за №№ 328, 3314 ( а. с. 44, 45, 47-52).
Суд дійшов висновку, що рішення відповідача про зняття з реєстрації місця проживання позивача з членами родини є протиправним, не відповідає Конституції та законам України, порушує їх права та інтереси, враховуючи наступне.
Положення ст. 47 Конституції України гарантують за кожним громадянином право на житло. Ніхто не може бути примусово позбавлений житла інакше як на підставі закону за рішенням суду.
Відповідно до норм ст. 7 Закону України « Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» зняття з реєстрації місця проживання здійснюється на підставі, зокрема: заяви особи або її законного представника; судового рішення, яке набрало законної сили, про позбавлення права власності на житлове приміщення або права користування житловим приміщенням, про виселення, про визнання особи безвісно відсутньою або оголошення її померлою; а також інших документів, які свідчать про припинення: підстав на право користування житловим приміщенням.
Цей Закон є спеціальним нормативно-правовим актом, який регулює правовідносини, пов'язані із зняттям з реєстрації місця проживання, положення ст. 7 цього Закону підлягають застосуванню до усіх правовідносин, виникнення, зміна чи припинення яких пов'язані з юридичним фактом зняття з реєстрації місця проживання.
Виходячи зі змісту указаної норми, у разі позбавлення права власності на житлове приміщення, чи/або права користування житловим приміщенням; визнання особи безвісно відсутньою, чи/або оголошення фізичної особи померлою, зняття з реєстрації місця проживання може бути здійснено виключно на підставі рішення суду.
Застосування відповідачем п. 3.1. (абз. 9) розділу ІІІ Порядку реєстрації місця проживання та місця перебування фізичних осіб в Україні та зразків необхідних документів, затвердженого наказом Міністерства внутрішніх справ України від 22.11.2012 №1077, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 18.12.2012 р. за №2109/22421, як підстави зняття позивача з членами родини з реєстрації місця проживання за заявою повноважного представника нового власника, ТОВ «КЕЙ-КОЛЕКТ», і документів, що підтверджують право власності, є протиправним, не відповідає вимогам ст. 7 цього Закону, не враховує ні характер правовідносин, з якими пов»язаний перехід права власності на іпотечну квартиру, ні законодавчо обумовлені гарантії та підстави припинення права користування житловим приміщенням, такий однобічним підхід невиправдано спрощує процедуру та підміняє передбачені законом та цим порядком підстави, які підлягають застосуванню, зокрема, наявність відповідного судового рішення, що порушує права та законні інтереси громадян.
Відповідно до  ч. 2 ст. 11 КАС України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, і не може виходити за межі позовних вимог.
При вирішенні даного спору, не досліджуючи питання правомірності набуття ТОВ «КЕЙ-КОЛЕКТ» права власності на іпотечну квартиру, суд ураховує, що положеннями законодавства у позасудовому порядку за певних умов передбачено набуття кредитором права власності на іпотечну квартиру, проте примусове виселення, що є передумовою зняття з реєстрації місця проживання іпотекодавця з членами родини, не допускається.
Так, положення ст. 9 ЖК України визначають, що ніхто не може бути виселений із займаного жилого приміщення або обмежений у праві користування жилим приміщенням інакше як з підстав і в порядку, передбачених законом.
Підстави і порядок виселення громадян визначені нормами ст. 109 цього Кодексу. Виселення проводиться добровільно або в судовому порядку.
Громадянам, яких виселяють з жилих приміщень, одночасно надається інше постійне жиле приміщення, за винятком виселення громадян при зверненні стягнення на жилі приміщення, що були придбані ними за рахунок кредиту (позики) банку чи іншої особи, повернення якого забезпечене іпотекою відповідного жилого приміщення. Постійне жиле приміщення, що надається особі, яку виселяють, повинно бути зазначено в рішенні суду.
Звернення стягнення на передане в іпотеку жиле приміщення є підставою для виселення всіх громадян, що мешкають у ньому, за винятками, встановленими законом. Після прийняття кредитором рішення про звернення стягнення на передані в іпотеку житловий будинок чи житлове приміщення шляхом позасудового врегулювання на підставі договору всі мешканці зобов'язані на письмову вимогу іпотекодержателя або нового власника добровільно звільнити житловий будинок чи житлове приміщення протягом одного місяця з дня отримання цієї вимоги, якщо сторонами не погоджено більший строк. Якщо громадяни не звільняють жиле приміщення у встановлений або інший погоджений сторонами строк добровільно, їх примусове виселення здійснюється на підставі рішення суду.
Пунктами 7.1., 7.4., 7.5. розділу VII Порядку реєстрації місця проживання та місця перебування фізичних осіб в Україні та зразків необхідних документів, затвердженого наказом Міністерства внутрішніх справ України від 22.11.2012 №1077, передбачено, що реєстрація / зняття з реєстрації місця проживання/перебування особи скасовується в разі їх проведення з порушенням вимог законодавства.
Відомості про скасування реєстрації / зняття з реєстрації місця проживання/перебування особи вносяться до карток реєстрації особи, адресних карток та паспортного документа шляхом внесення запису "скасовано" на штамп, що був внесений до цих документів з порушенням законодавства (штамп реєстрації місця проживання, або штамп реєстрації місця перебування, або штамп зняття з реєстрації місця проживання).
До реєстраційного обліку адресно-довідкового підрозділу надсилаються змінені відомості про реєстрацію місця проживання/перебування особи або талон зняття з реєстрації місця проживання в Україні з відміткою "скасування попередніх відомостей".
Таким чином, суд дійшов висновку, що відповідач не довів правомірності своїх дій щодо зняття позивача з малолітніми дітьми з реєстрації місця проживання з квартири АДРЕСА_1, тому задовольняє позовні вимоги.
На підставі наведеного, ст. 47 Конституції Українист. 7 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні», п. п. 3.1., 7.1., 7.4., 7.5. Порядку реєстрації місця проживання та місця перебування фізичних осіб в Україні та зразків необхідних документів, затвердженого наказом Міністерства внутрішніх справ України від 22.11.2012 №1077, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 18.12.2012 р. за №2109/22421, керуючись ст. ст. 267 - 91011141769- 7194104105158- 163167184- 186254 КАС України, суд
                                                   П О С Т А Н О В И В :
Адміністративний позов задовольнити.
Зобов'язати Головне управління Державної міграційної служби України в м. Києві скасувати рішення про зняття з реєстраційного обліку місця проживання ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_6, та її неповнолітніх дітей: ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, та ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_4, прийняте Подільським РВ ГУ ДМС України в м. Києві, відновивши їх реєстрацію місця проживання за адресою: АДРЕСА_1.
Постанова може бути оскаржена до Київського апеляційного адміністративного суду через Подільський районний суд міста в порядку та строки, установлені законом.
Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення.
У разі застосування судом ч. 3 ст.160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії цієї постанови.
Суддя       Л. О. Трегубенко  

Інформаційне джерело: http://reyestr.court.gov.ua/Review/56463199

суботу, 19 березня 2016 р.

10.02.2016р. Вищий спеціалізований суд України Ухвалою скасував рішення судів вказавши про незаконність стягнення Універсал банком кредиту і процентів та стягнення іпотечного будинку і ділянки. Захист клієнта здійснили Заступник директора Юридичної компанії "Закон Слова" Бордіян Олена Орестівна та директор ЮК "Закон Слова" Гитченко С.О.

 10 лютого 2016 року Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ своєю Ухвалою скасував рішення судів і направив справу на новий розгляд вказавши про незаконність стягнення Універсал банком кредиту і процентів та стягнення іпотечного будинку і ділянки. 
 Захист клієнта здійснили Заступник директора Юридичної компанії "Закон Слова" Бордіян Олена Орестівна та директор ЮК "Закон Слова" Гитченко С.О.

Господь да благословить Суддів 
Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ
Головуючого Касьяна О.П., суддів: Гончара В.П., Остапчука Д.О., Дербенцевої Т.П., Савченко В.О.

 Вищий СпецСуд зазначив наступне:
"При цьому суд не врахував п. 5.2.5 кредитного договору про те, що  у випадку порушення умов договору та направлення кредитором на адресу позичальника повідомлення (вимоги) про дострокове повернення кредиту і неусунення  позичальником цих порушень протягом 30 днів з дати відправлення вимоги вважається, що термін повернення кредиту настав на 31-й день з дати відправлення вимоги про дострокове погашення боргу.
Отже, суд не перевірив, чи скористався банк своїм правом на повернення кредиту достроково з урахуванням наявності в матеріалах справи відповідних вимог, направлених боржнику та поручителю, та чи не змінив дату виконання основного зобов'язання, не надав належної оцінки цим обставинам та не встановив, з якого часу вважається порушеним право кредитора на стягнення суми кредиту, а відтак, коли почався  та закінчився перебіг позовної давності на звернення до суду з цим позовом.
Разом із цим суд першої інстанції, задовольняючи позовні вимоги банку до поручителя, не врахував вимоги частини четвертої статті 559 ЦК України про те, що порука припиняється після закінчення строку, встановленого в договорі поруки, а у разі, якщо такий строк не встановлено, порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання не пред'явить вимоги до поручителя.
Отже, суд не перевірив дотримання банком шестимісячного строку на пред'явлення вимоги до поручителів про стягнення боргу та не встановив, чи не припинилась порука, зробив передчасний висновок про чинність поруки з огляду лише на умови договору поруки без перевірки її на відповідність положенням ч. 4 ст. 559 ЦК України, ухвалив рішення про часткове задоволення позову з порушенням норм процесуального права.
...
Не перевірив наявності підстав для відмови у задоволенні позовних вимог до боржника у зв'язку із поданням заяви про застосування строку позовної давності та не врахував, що боржник та поручитель відповідають перед кредитором за зобов'язаннями, які виникли,як солідарні боржники (ст. 554 ЦК України), та що відсутність окремої заяви боржника щодо спливу строку позовної давності (при наявності заяви поручителя за солідарним зобов'язанням) за таких обставин не є перешкодою для застосування такого строку відносно нього.
При цьому апеляційний суд не з'ясував, чи застосовується строк позовної давності до вимог, заявлених до поручителя, якщо законом визначено спеціальний  шестимісячний строк для припинення поруки (ст. 559 ЦК України), який не є строком позовної давності та дотримання якого має перевірятися при вирішенні вимог про стягнення боргу з поручителя, не надав цим обставинам відповідної оцінки, ухвалив рішення з порушенням норм процесуального права.
Крім того, не перевірив відповідність своїх висновків правовій позиції, висловленій Верховним Судом України у постанові від 27 січня 2016 року у справі № 6-990цс15, про те, що, пред'явивши вимогу про повне дострокове погашення заборгованості за кредитом, сплату процентів за його користування та пені, кредитор відповідно до частини другої статті 1050 ЦК України змінює строк виконання основного зобов'язання і повинен пред'явити позов до боржника протягом трьох років, а до поручителя ‒ протягом шести місяців (частина четверта статті 559 ЦК України) від дати порушення боржником встановленого банком строку для дострокового повернення кредиту."


 Знайомтесь з Ухвалою ВССУ від 10.02.2016р. у справі №6-33268ск15:

Початок форми


Державний герб України
Ухвала
іменем України
10 лютого 2016 року                                                              м. Київ
Колегія суддів судової палати у цивільних справах
Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і
кримінальних справ у складі:
головуючого Касьяна О.П., суддів:  Гончара В.П., Остапчука Д.О.,Дербенцевої Т.П., Савченко В.О.,розглянувши у судовому засіданні справу за позовом Публічного акціонерного товариства «Універсал Банк» до ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8 про стягнення боргу за договором кредиту та звернення стягнення на предмет іпотеки, за касаційними скаргами ОСОБА_9 в інтересах ОСОБА_8 та Публічного акціонерного товариства «Універсал Банк» на рішення та додаткове рішення Сколівського районного суду Львівської області від 27 березня та 09 квітня 2015 року та на рішення апеляційного суду Львівської області від 08 жовтня 2015 року,
                                     в с т а н о в и л а:
У серпні 2014 року Публічне акціонерне товариство «Універсал Банк» звернулось до суду із позовом, у якому просило стягнути солідарно з           ОСОБА_6 як боржника, ОСОБА_7,  ОСОБА_8  як поручителів 213 681 долар США боргу за договором кредиту та в рахунок його погашення звернути стягнення на предмет іпотеки - будинок АДРЕСА_1,  що належать ОСОБА_8 на праві власності, шляхом продажу на прилюдних торгах у межах процедури виконавчого провадження з початковою ціною продажу, визначеною суб'єктом оціночної діяльності.
На обґрунтування своїх вимог посилалося на ті обставини, що 08 травня 2008 року між банком та ОСОБА_6 укладено договір, за яким банк надав, а ОСОБА_6 отримала кредит у розмірі 135 000 доларів США та зобов'язалася повернути його до 01 травня 2025 року та сплатити 13,45 % річних за користування коштами.
На забезпечення виконання зобов'язань між банком та   ОСОБА_8 того ж дня укладено договір поруки та договір іпотеки, за якими він виступив поручителем перед банком за виконання кредитних зобов'язань солідарно з ОСОБА_6. та передав в іпотеку банку належне йому на праві власності нерухоме майно - житловий будинок по АДРЕСА_1 загальною площею 274 кв. м та земельну ділянку, на якій він розташований, площею 0,1000 га.
Крім того, з метою забезпечення зобов'язання боржника між банком та                ОСОБА_7 08 травня 2008 року укладено договір поруки.
Взятих на себе зобов'язань ОСОБА_6 не виконувала, у зв'язку з чим, станом на 15 вересня 2014 року утворилась заборгованість за кредитним договором у розмірі 213 681 долар США, з яких: 45 215,28 доларів США - прострочена заборгованість за кредитом; 84 706,24 доларів США - сума дострокового стягнення; 81 961,09 доларів США - відсотки; 1 798,68 доларів США - підвищені відсотки.
Рішенням Сколівського районного суду Львівської області від 27 березня 2015 року позов задоволено частково.
Стягнуто з ОСОБА_6, ОСОБА_8 та ОСОБА_7 у солідарному порядку на користь ПАТ «Універсал Банк» борг за договором кредиту у розмірі 40 674, 23  доларів США, що становить станом на 05 вересня 2014 року 521 533  грн 13 коп., та  в рахунок його погашення звернуто стягнення на предмет іпотеки - житловий будинок та земельну ділянку - шляхом його продажу на прилюдних торгах у межах процедури виконавчого провадження, визначеної Законом України «Про виконавче провадження», з початковою ціною продажу, визначеною у ході виконавчого провадження суб'єктом оціночної діяльності відповідно до вимог законодавства.
У задоволенні решти позовних вимог відмовлено. Вирішено питання про розподіл судових витрат.
Додатковим рішенням цього суду від 09 квітня 2015 року стягнуто з відповідачів у солідарному порядку на користь ПАТ «Універсал Банк» заборгованість за кредитним договором у розмірі 129 921,52 доларів США, що становить 1 665 879 грн 71 коп.
Абзац 3 резолютивної частини рішення доповнено та вказано, що у рахунок погашення заборгованості ПАТ «Універсал Банк» у розмірі 129 921, 52 доларів США, що становить 1 665 879  грн 71 коп., та у розмірі 40 674, 23 доларів США центи, що становить 521 533 грн 13 коп., звернуто стягнення на предмет іпотеки.
08 жовтня 2015 року рішенням апеляційного суду Львівської області  рішення суду першої інстанції та додаткове рішення цього ж суду в частині стягнення з ОСОБА_8 в солідарному порядку на користь ПАТ «Універсал Банк» заборгованості за кредитним договором у розмірі 40 674,23 доларів США та 1 299 21,52 доларів США та звернення стягнення на житловий будинок та земельну ділянку, на якій він розташований, що належать на праві власності ОСОБА_8, скасовано та ухвалено в цій частині нове рішення про відмову у задоволенні цих вимог.
У решті рішення суду першої інстанції залишено без змін.
У касаційній скарзі представник ОСОБА_8 - ОСОБА_9 - просить скасувати рішення апеляційного суду, рішення суду першої інстанції та додаткове рішення в частині задоволених позовних вимог та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову, мотивуючи свої вимоги тим, що судами порушені норми процесуального права та неправильно застосовані норми матеріального права.
У касаційній скарзі ПАТ «Універсал Банк» просить скасувати рішення суду апеляційної інстанції та залишити в силі рішення та додаткове рішення суду першої інстанції, мотивуючи свою вимогу порушенням судом норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права.
Касаційні скарги підлягають  частковому задоволенню та, враховуючи, що  при розгляді справи було виявлено порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування судових рішень на підставі ч. 3 ст. 335 ЦПК України, колегія суддів виходить за межі доводів касаційних скарг та переглядає рішення суду першої інстанції та рішення апеляційного суду в повному обсязі з таких підстав.
Частково задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що ОСОБА_6 порушила умови договору кредиту, не сплатила своєчасно грошові кошти на погашення боргу та відсотки за користування кредитом, внаслідок чого утворилась заборгованість і банк звернувся до боржника та поручителів та іпотекодавця із вимогами про дострокове погашення боргу, які не виконані, що є підставою для стягнення боргу з відповідачів в солідарному порядку в межах строку позовної давності за період з 07 серпня 2011 року по      07 серпня 2014 року, та в рахунок погашення боргу - звернення стягнення на предмет іпотеки.
Скасовуючи рішення суду першої інстанції та додаткове рішення цього суду в частині задоволення позовних вимог до ОСОБА_8 та ухвалюючи в цій частині нове рішення про відмову у задоволенні цих вимог, апеляційний суд виходив з того, що банк пропустив строк позовної давності для звернення до суду з позовом до поручителя, який є одночасно і майновим поручителем, не ставив питання про його поновлення, а відповідач подав заяву про застосування цього строку.
При цьому вважав, що банк скористався своїм правом на дострокове повернення кредиту і змінив строк виконання основного зобов'язання і трирічний строк позовної давності сплинув 10 липня 2013 року з урахуванням переривання строку позовної давності.
Проте з такими висновками судів першої та апеляційної інстанцій в повному обсязі погодитись не можна.
Відповідно до ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим, ухваленим з виконанням усіх вимог цивільного судочинства, згідно із законом, на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Цим вимогам оскаржувані судові рішення не відповідають.
Судами першої та апеляційної інстанцій установлено, що 08 травня             2008 року між банком та ОСОБА_6 укладено кредитний договір, за яким банк надав їй, а вона отримала 135 000 доларів США з кінцевим терміном їх повернення до 01 травня  2025 року та зобов'язалась повернути їх у цей строк і сплатити 13,45 % річних за користування коштами.
З метою забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором  між банком, ОСОБА_8 та ОСОБА_7 у цей же день укладено договори поруки, за якими вони поручилися відповідати солідарно з боржником за виконання ним свого обов'язку.
Крім того, 08 травня 2008 року за договором іпотеки ОСОБА_8 передав в іпотеку банку належні йому житловий будинок по АДРЕСА_1 та земельну ділянку, на якій він розташований, площею 0,1000 га.
ОСОБА_6 не виконала взятих на себе зобов'язань за кредитним договором, внаслідок чого станом на 16 березня 2009 року утворився борг у розмірі 134 142,26 доларів США.
16 березня 2009 року їй, поручителям та іпотекодавцю банк направив письмові вимоги про сплату боргу протягом тридцяти днів з моменту їх отримання, однак вони не виконані.
На виконання цієї вимоги 09 липня 2010 року ОСОБА_6 частково сплатила борг.
Станом на 15 вересня 2014 року утворилась заборгованість в розмірі  213 681 долар США, що становить 2 739 864 грн 22 коп., та яка складається з: 45 215,28 доларів США - прострочена заборгованість за кредитом;                       84 706,24 доларів США - сума дострокового стягнення; 81 961,09 доларів США - відсотки; 1 798,68 доларів США - підвищені відсотки.
10 вересня 2014 року представник ОСОБА_8 - ОСОБА_9 - подала заяву про застосування строку позовної давності до вимог банку.
Наслідки прострочення позичальником повернення позики визначено у частині другій статті 1050 ЦК України. Якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.
Якщо кредитор змінює на підставі частини другої статті 1050 ЦК України строк виконання основного зобов'язання, позовна давність обчислюється від цієї дати.
Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у задоволенні позову (ст.257, ч. 4 ст. 267 ЦК України).
Ухвалюючи рішення, суд першої інстанції не виконав вимоги процесуального права щодо повного та всебічного з'ясування обставин справи, неперевірив умов договору кредиту, умов і порядку його виконання, а встановивши, що боржник ОСОБА_6, а отже, і поручителі взяли на себе зобов'язання повернути суму кредиту з відповідними процентами до 01 травня 2025 року, сплачуючи її частинами щомісячними платежами згідно з графіком платежів, не встановив, коли та який платіж був несвоєчасно сплачений, і які наслідки прострочення виконання цих зобов'язань.
Не з'ясував, з якого часу починається перебіг строку позовної давності по кожному із платежів окремо, не перевірив їх тривалість та дотримання цих строків позивачем, не перевірив відповідність своїх висновків правовій позиції, висловленій Верховним Судом України у постанові від 06 листопада 2013 року у справі  № 6-116цс13.
При цьому суд не врахував п. 5.2.5 кредитного договору про те, що  у випадку порушення умов договору та направлення кредитором на адресу позичальника повідомлення (вимоги) про дострокове повернення кредиту і неусунення  позичальником цих порушень протягом 30 днів з дати відправлення вимоги вважається, що термін повернення кредиту настав на 31-й день з дати відправлення вимоги про дострокове погашення боргу.
Отже, суд не перевірив, чи скористався банк своїм правом на повернення кредиту достроково з урахуванням наявності в матеріалах справи відповідних вимог, направлених боржнику та поручителю, та чи не змінив дату виконання основного зобов'язання, не надав належної оцінки цим обставинам та не встановив, з якого часу вважається порушеним право кредитора на стягнення суми кредиту, а відтак, коли почався  та закінчився перебіг позовної давності на звернення до суду з цим позовом.
Разом із цим суд першої інстанції, задовольняючи позовні вимоги банку до поручителя, не врахував вимоги частини четвертої статті 559 ЦК України про те, що порука припиняється після закінчення строку, встановленого в договорі поруки, а у разі, якщо такий строк не встановлено, порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання не пред'явить вимоги до поручителя.
Отже, суд не перевірив дотримання банком шестимісячного строку на пред'явлення вимоги до поручителів про стягнення боргу та не встановив, чи не припинилась порука, зробив передчасний висновок про чинність поруки з огляду лише на умови договору поруки без перевірки її на відповідність положенням ч. 4 ст. 559 ЦК України, ухвалив рішення про часткове задоволення позову з порушенням норм процесуального права.
Апеляційний суд цих недоліків не усунув, на порушення ст. 303 ЦПК України не перевірив законності та обґрунтованості рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, а встановивши, що позов подано з пропуском строку позовної давності, оскільки банк змінив строк виконання основного зобов'язання, направивши боржнику та поручителю відповідні вимоги, зробив передчасний висновок про застосування строку позовної давності тільки до вимог, заявлених до поручителя  та іпотекодавця, який подав відповідну заяву.
Не перевірив наявності підстав для відмови у задоволенні позовних вимог до боржника у зв'язку із поданням заяви про застосування строку позовної давності та не врахував, що боржник та поручитель відповідають перед кредитором за зобов'язаннями, які виникли,як солідарні боржники (ст. 554 ЦК України), та що відсутність окремої заяви боржника щодо спливу строку позовної давності (при наявності заяви поручителя за солідарним зобов'язанням) за таких обставин не є перешкодою для застосування такого строку відносно нього.
При цьому апеляційний суд не з'ясував, чи застосовується строк позовної давності до вимог, заявлених до поручителя, якщо законом визначено спеціальний  шестимісячний строк для припинення поруки (ст. 559 ЦК України), який не є строком позовної давності та дотримання якого має перевірятися при вирішенні вимог про стягнення боргу з поручителя, не надав цим обставинам відповідної оцінки, ухвалив рішення з порушенням норм процесуального права.
Крім того, не перевірив відповідність своїх висновків правовій позиції, висловленій Верховним Судом України у постанові від 27 січня 2016 року у справі № 6-990цс15, про те, що, пред'явивши вимогу про повне дострокове погашення заборгованості за кредитом, сплату процентів за його користування та пені, кредитор відповідно до частини другої статті 1050 ЦК України змінює строк виконання основного зобов'язання і повинен пред'явити позов до боржника протягом трьох років, а до поручителя ‒ протягом шести місяців (частина четверта статті 559 ЦК України) від дати порушення боржником встановленого банком строку для дострокового повернення кредиту.
Невиконання судами першої та апеляційної інстанцій норм процесуального права унеможливлює встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, і є підставою для скасування ухвалених у справі судових рішень та направлення справи на новий розгляд до суду першої інстанції, як передбачено ст. 338 ЦПК України.
За таких обставин касаційні скарги потрібно задовольнити частково, рішення та додаткове рішення Сколівського районного суду Львівської області від 27 березня та 09 квітня 2015 року та рішення апеляційного суду Львівської області від 08 жовтня 2015 року - скасувати, справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.
Керуючись ст. ст. 335336338344345  ЦПК України, колегія суддів
                                                         у х в а л и л а:
Касаційні скарги ОСОБА_9 в інтересах ОСОБА_8 та Публічного акціонерного товариства «Універсал Банк» задовольнити частково.
Рішення та додаткове рішення Сколівського районного суду Львівської області від 27 березня та 09 квітня 2015 року та рішення апеляційного суду Львівської області від 08 жовтня 2015 року скасувати, справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Головуючий Судді:О.П. Касьян В.П. Гончар Т.П. Дербенцева Д.О. Остапчук В.О. Савченко

Інформаційне джерело: http://reyestr.court.gov.ua/Review/56309950

четвер, 17 березня 2016 р.

04.03.2016 року Бердянський міськрайонний суд відмовив Дельта банку у позові, яким банк просив звернути стягнення на іпотечну земельну ділянку. Захист клієнта здійснив Директор Юридичної компанії "Закон Слова" Гитченко С.О.

 04 березня 2016 року Бердянський міськрайонний суд відмовив Дельта банку у позові у справі №310/8797/15-ц, де банк просив звернути стягнення на іпотечну земельну ділянку. Захист клієнта здійснив Директор Юридичної компанії "Закон Слова" Гитченко С.О.
 Суд мотивував рішення про відмову банку у позові наступним:
"Проте з наданого позивачем договору купівлі - продажу прав вимоги між ПАТ «Сведбанк» та ПАТ «Дельта Банк» неможливо встановити порядок направлення боржнику повідомлення про зміну кредитора. Відомості про отримання вказаних вимог до матеріалів справи позивачем не долучені.
Крім того, позивачем у порушення вимог ст. 24 Закону України «Про іпотеку», яким передбачено обовязкову державну реєстрацію правочину щодо заміни кредитора у зобовязанні, яке виникло на підставі правочину, що підлягає державній реєстрації, не доведена реєстрація права його як іпотекодержателя, за іпотечним договором, укладеним між ВАТ «Сведбанк» та ОСОБА_2"

Господь да благословить 
Суддю Бердянського міськрайонного суду 
Троценко Т. А.

Знайомтесь з Рішенням Бердянського міськрайсуду від 04.03.2016р. у справі №310/8797/15-ц

Державний герб України
  Справа № 310/8797/15-ц
2/310/277/16
РІШЕННЯ
Іменем України
04 березня 2016 року                     Бердянський міськрайонний суд
                         У складі: головуючого судді Троценко Т. А.
                                          При секретарі:           Корнієнко М. Е.
  
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Бердянську цивільну справу за позовом Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» до ОСОБА_1, треті особи ОСОБА_2, ОСОБА_3 України про звернення стягнення на предмет іпотеки,
Встановив:
ПАТ «Дельта Банк» звернувся до суду з позовом і вказав, що 08. 08. 2008 року між ПАТ «Сведбанк» і ОСОБА_1 було укладено кредитний договір № 0705/0808/57-021, згідно якому ОСОБА_3 надав позичальнику кредитні кошти в розмірі 29000 доларів США з розрахунку 13, 5 % річних на строк по 08. 08. 2018 року.
З метою забезпечення виконання грошових зобовязань за кредитним договором іпотекодавець ОСОБА_1 передав в іпотеку нерухоме майно у вигляді земельної ділянки загальною площею 0,24 га кадастровий номер 2320683001:01:049:0002, яка розташована по вул. Шкільна, 53-С в с. Луначарське Бердянського району Запорізької області.
25. 02. 2012 року між ПАТ «Сведбанк» та ПАТ «Дельта Банк» було укладено договір купівлі- продажу прав вимоги за кредитами, відповідно до якого в порядку, обсязі та умовах, визначених цим договором, АТ «Сведбанк» передає (відступає) АТ «Дельта Банк» замінює його як кредитора ( стає новим кредитором) у зазначених зобов»язаннях, а внаслідок передачі від АТ «Сведбанк» до АТ «Дельта Банк» прав вимоги до боржників, до АТ «Дельта Банк» переходить (відступається) право вимоги від боржників повного, належного та реального виконання обовязків за кредитними та забезпечувальними договорами.
ОСОБА_1 не виконує свої зобовязання за кредитним договором, внаслідок чого утворилася заборгованість в розмірі 438351,06 коп., з яких тіло кредиту 373973,75 грн., відсотки 64377,31 грн., тому позивач просить в рахунок виконання зобовязання щодо сплати суми боргу звернути стягнення на предмет іпотеки - земельну ділянку загальною площею 0,24 га кадастровий номер 2320683001:01:049:0002, яка розташована по вул. Шкільна, 53-С в с. Луначарське Бердянського району Запорізької області., визнати за ПАТ «Дельта Банк» право власності на вказану земельну ділянку.
В судове засідання представник позивача за довіреністю ОСОБА_4 не явився, в заяві просить розглядати справу за його відсутності, на задоволенні позовних вимог у повному обсязі наполягає.
Представник відповідача за довіреністю ОСОБА_5 в судовому засіданні проти позову заперечує, просить відмовити на тих підставах, що позивач не довів своє право вимоги звернення стягнення на предмет іпотеки, не направив ОСОБА_1 доказів, підтверджуючих перехід до нього права кредитора у зобовязаннях, не надав доказів реєстрації у державному реєстрі переходу права вимоги по іпотечному договору, не підтвердив факту надання відповідачу кредитних коштів. Додатково пояснив, що іпотечний договір підписано з ОСОБА_2, але позовні вимоги пред»явлені до ОСОБА_1, який не являється власником земельної ділянки, і в іпотеку своє майно не передавав. Крім того, кредит надавався у доларах США, а розрахунок здійснений у гривнях, не підтверджено також продовження повноважень тимчасової комісії у ПАТ «Дельта Банк».
Третя особа ОСОБА_2 до суду не явилася, про день слухання справи сповіщена, причини неявки суду не повідомила, і суд розглядає справу за її відсутності.
Представник третьої особи ОСОБА_3 банку України за довіреністю ОСОБА_6 до суду не явилася, у поясненнях зазначила, що майнові права за кредитним договором № 0705/0808/57-021 від 08. 08. 2008 року, укладеним між ПАТ позивачем та відповідачем перебувають у заставі ОСОБА_3 банку України на підставі договору застави майнових прав № 06/ЗМП від 26. 02. 2014 року, укладеного між НБУ та ПАТ «Дельта Банк», просить позовні вимоги Банка задовольнити, справу розглянути за її відсутністю.
Вислухавши представника відповідача, вивчивши матеріали справи, суд приходить до висновку про необхідність відмови у задоволенні позовних вимог ПАТ «Дельта Банк», виходячи з наступного.
Як вбачається з копії кредитного договору № 0705/0808/57-021, додатку № 1 до нього, 08 серпня 2008 року між ВАТ «Сведбанк» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № 0705/0808/57-021, згідно якому ОСОБА_3 надав позичальнику кредитні кошти в розмірі 29000 доларів США з розрахунку 13, 5 % річних на строк по 08. 08. 2018 року.
У той же день між Банком та ОСОБА_2»ю Олексіївною укладено іпотечний договір, яким забезпечувалося належне виконання позичальником ОСОБА_1 вимог іпотекодержателя, які випливають з кредитного договору № 0705/0808/57-021 щодо повернення щодо повернення позичальником 29000 доларів США.
Іпотекодавець ОСОБА_2 передала в іпотеку належну їй на праві власності земельну ділянку загальною площею 0,24 га кадастровий номер 2320683001:01:049:0002, яка розташована по вул. Шкільна, 53-С в с. Луначарське Бердянського району Запорізької області, яка є власністю ОСОБА_2 на підставі державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЯЕ номер 287379, виданого 29. 05. 2008 року. Договір посвідчено приватним нотаріусом Бердянського міського нотаріального округу ОСОБА_7, реєстр № 3025.
Як зазначено позивачем 25. 02. 2012 року між ПАТ «Сведбанк» та ПАТ «Дельта Банк» було укладено договір купівлі- продажу прав вимоги за кредитами, відповідно до якого в порядку, обсязі та умовах, визначених цим договором, АТ «Сведбанк» передає (відступає) АТ «Дельта Банк» замінює його як кредитора ( стає новим кредитором) у зазначених зобов»язаннях, а внаслідок передачі від АТ «Сведбанк» до АТ «Дельта Банк» прав вимоги до боржників, до АТ «Дельта Банк» переходить (відступається) право вимоги від боржників повного, належного та реального виконання обовязків за кредитними та забезпечувальними договорами.
У звязку з наявністю заборгованості за кредитним договором ПАТ «Дельта Банк» просить в рахунок виконання зобовязання щодо сплати суми боргу звернути стягнення на предмет іпотеки - земельну ділянку загальною площею 0,24 га кадастровий номер 2320683001:01:049:0002, яка розташована по вул. Шкільна, 53-С в с. Луначарське Бердянського району Запорізької області і визнати за ПАТ «Дельта Банк» право власності на вказану земельну ділянку.
Статтею 514 ЦК України передбачено, що до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобовязанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлене договором м або законом.
За умовами ст. 516 ЦК України заміна кредитора у зобовязанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобовязанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обовязку первісному кредиторові є належним виконанням.
Згідно до ст. 517 ЦК України первісний кредитор у зобовязанні повинен передати новому кредитові документи, які посвідчують права, що передаються, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення. Боржник має право не виконувати свого обовязку новому кредиторові до надання боржникові доказів переходу до нового кредитора прав у зобовязанні.
Проте з наданого позивачем договору купівлі - продажу прав вимоги між ПАТ «Сведбанк» та ПАТ «Дельта Банк» неможливо встановити порядок направлення боржнику повідомлення про зміну кредитора. Відомості про отримання вказаних вимог до матеріалів справи позивачем не долучені.
Крім того, позивачем у порушення вимог ст. 24 Закону України «Про іпотеку», яким передбачено обовязкову державну реєстрацію правочину щодо заміни кредитора у зобовязанні, яке виникло на підставі правочину, що підлягає державній реєстрації, не доведена реєстрація права його як іпотекодержателя, за іпотечним договором, укладеним між ВАТ «Сведбанк» та ОСОБА_2  
Крім того, у позовній заяві не обґрунтовано чому позовні вимоги предявлені не до іпотекодавця ОСОБА_2, а до позичальника за кредитним договором ОСОБА_1, який не є власником земельної ділянки.
З урахуванням вищевикладеного суд вважає, що позовні вимоги позивачем не доведені належними доказами, а тому вони задоволенню не підлягають.
Керуючись ст. 514516517 ЦК Українист. 24 ЗУ «Про іпотеку» ст. ст. ст. 10,60212-215 ЦПК України, суд
Вирішив:
У задоволенні позовних вимог ПАТ «Дельта Банк» відмовити у повному обсязі.
  
Рішення може бути оскаржене в апеляційний суд Запорізької області протягом десяти днів з дня його проголошення через Бердянський міськрайонний суд.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не було скасовано, набирає чинності після розгляду справи апеляційним судом.
                                  
СуддяОСОБА_8  

Інформаційне джерело: http://reyestr.court.gov.ua/Review/56381705