неділя, 19 лютого 2017 р.

26.02.2017 року відбувся семінар на тему: ЗАХИСТ ВІД БАНКІВСЬКИХ ЗЛОВЖИВАНЬ ПО КРЕДИТАМ І ДЕПОЗИТАМ

 
26.02.2017 року відбувся семінар на тему: ЗАХИСТ ВІД БАНКІВСЬКИХ ЗЛОВЖИВАНЬ ПО КРЕДИТАМ І ДЕПОЗИТАМ
 за адресою м.Київ, вул.Іжевська, 2, офіс 9, Метро Осокорки


 Спікерами виступили:

Гудзь Василь Миколайович

Адвокат
Голова Київського міського осередку
Ради юристів України
Партнер Християнського Юридичного Центру Допомоги
 

Гитченко Сергій Олексійович
Директор ТОВ «Юридична компанія «Закон Слова»
Голова Ради юристів України
Керівник Християнського Юридичного Центру Допомоги 

Було розглянуто наступні питання:
1. Поширені випадки банківських порушень
2. Як ефективно захищатись від банківських протиправних посягань 
3. Судові рішення, якими захищено споживачів від банківських зловживань
4. Питання-відповіді




ЗАПИСАТИСЬ на інші семінари в 2017році: +380933075333, +380989981533 Світлана Іванівна

 

Переваги учасників семінару:

1) отримаєте інформацію практикуючого спікера

2) ознайомитесь із зразками документів

3) задати свої запитання спікеру і отримати відповідь 

4) отримати контактні дані спікера, для подальшої співпраці

5) отримати відеозапис семінару

 

субота, 19 листопада 2016 р.

10.11.2016р. Ухвалою ВАСУ задоволено касаційну скаргу директора ЮК "Закон Слова" Гитченка С.О. та скасовано судові рішення Окружного і апеляційного адмінсудів, якими було відмовлено у скасуванні рішення міграційної служби, яким незаконно було знято з реєстрації місця проживання сім'ї інтереси якої представляє директор ЮК "Закон Слова" Гитченко С.О.

 "10" листопада 2016 року Ухвалою Вищого адміністративного суду України задоволено касаційну скаргу директора ЮК "Закон Слова" Гитченка С.О. та скасовано судові рішення Окружного і апеляційного адміністративних судів, якими було відмовлено у скасуванні рішення міграційної служби, яким незаконно було знято з реєстрації місця проживання сім'ї 

за заявою ТОВ "Бі-майно", якому ТОВ "Кей-колект" незаконно переоформило у власність квартиру сім'ї, інтереси якої представляє директор Юридичної компанії "Закон Слова" Гитченко Сергій Олексійович.


Господь да благословить Суддів

Вищого адміністративного суду України

Черпака Ю.К., Заїку М.М., Мойсюк М.І.


 Знайомтесь з Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 10.11.2016р. 

та коментуйте:







четвер, 8 вересня 2016 р.

16.06.2016р. Рішенням Бориспільського міськрайсуду скасовано виконавчий напис нотаріуса, яким ТОВ "ОТП Факторинг Україна" хотів незаконно звернути стягнення іпотечного нерухомого майна. Захист здійснив директор ЮК "Закон Слова" Гитченко С.О.

 Рішенням Бориспільського міськрайсуду Київської області від 16.06.2016р. Суд здійснив захист іпотекодавця від зловживань ТОВ "ОТП Факторинг Україна" і нотаріуса, який за заявою ТОВ "ОТП Факторинг Україна" хотів неправомірно в позасудовому порядку звернути стягнення нерухомого майна іпотекодавця, незважаючи на те, що в цей же період в судах України відбувались судові спори між ТОВ "ОТП Факторинг Україна", позичальником та іпотекодавцем. 
 Оскільки, виконавчий напис нотаріус може вчиняти за умови безспірності вимог кредитора, а між ТОВ "ОТП Факторинг Україна", позичальником та іпотекодавцем відбувались судові спори з приводу заборгованості за кредитним договором, тому  виконавчий напис нотаріуса визнано Судом таким, що не підлягає виконанню. 
 Юридичний супровід по захисту іпотекодавця здійснив директор ЮК "Закон Слова" Гитченко С.О.

 Дякую Богу за Суддю Бориспільського міськрайонного суду Борця Євгена Олександровича, який своїм Рішенням припинив беззаконня, що тривало при першому розгляді цієї ж справи іншими суддями Бориспільського і Апеляційного судів.

Господь да благословить 
Суддю Бориспільського міськрайонного суду
Борця Євгена Олександровича!

Знайомтесь з Рішенням Бориспільського міськрайсуду від 16.06.2016р. у цивільній справі №359/2956/15-ц:




середа, 27 квітня 2016 р.

22.04.2016р. Рішенням Дарницького райсуду м.Києва відмовлено Дельта банку в стягненні кредиту, %, комісії та припинено поруку поручителя. Юридичний захист поручителя здійснила Заступник директора ЮК "Закон Слова" Гитченко Світлана Іванівна, а юрзахист позичальника здійснив директор ЮК "Закон Слова" Гитченко Сергій Олексійович

 22.04.2016 року Рішенням Дарницького районного суду м.Києва відмовлено в позові ПАТ "Дельта банк" про стягнення кредиту, процентів, комісії та одночасно суд задовольнив зустрічний позов Поручителя та припинив поруку. 
 Юридичний захист поручителя здійснила Заступник директора Юридичної компанії "Закон Слова" Гитченко Світлана Іванівна, а позичальнику юридичний захист надав директор Юридичної компанії "Закон Слова" Гитченко Сергій Олексійович.

Господь да благословить
Суддю Дарницького районного суду м.Києва
Лужецьку О.Р.

Знайомтесь з судовим Рішенням Дарницького районного суду м.Києва від 22.04.2016 у цивільній справі № 753/10972/15-ц:




пʼятниця, 22 квітня 2016 р.

06.04.2016р. Ухвалою ВССУ задоволено касаційну скаргу Гитченка С.О. та скасовано рішення Бориспільського міськрайсуду і ухвалу Апеляційного суду, якими було відмовлено майновому поручителю у визнанні таким, що не підлягає виконанню виконавчий напис нотаріуса, ВССУ направив справу на новий розгляд. Захист клієнта здійснив Директор Юридичної компанії "Закон Слова" Гитченко Сергій Олексійович. Господь да благословить Суддів ВССУ Гвоздика П.О., Завгородньої І.М., Мартинюка В.І., Іваненко Ю.Г., Ситнік О.М.

 06.04.2016р. Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ (ВССУ) задоволено касаційну скаргу Гитченка С.О. та скасовано рішення Бориспільського міськрайсуду і ухвалу Апеляційного суду Київської області, якими було відмовлено майновому поручителю у визнанні таким, що не підлягає виконанню виконавчий напис нотаріуса. ВССУ направив справу до міськрайсуду на новий розгляд.
 Захист клієнта здійснив Директор Юридичної компанії "Закон Слова" Гитченко Сергій Олексійович.

Господь да благословить
Суддів Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ
Гвоздика П.О., Завгородньої І.М., Мартинюка В.І.,   
Іваненко Ю.Г., Ситнік О.М.

 В Ухвалі ВССУ від 06.04.2016р. зазначено наступні порушення судів: 
"Судом першої інстанції не взято до уваги, що з липня 2013 року у провадженні Дарницького районного суду м. Києва перебувала цивільна справа за позовом ТОВ «ОТП Факторинг Україна» до ОСОБА_9 про стягнення заборгованості за кредитним договором та за зустрічним позовом ОСОБА_9 до ТОВ «ОТП Факторинг Україна», ПАТ «ОТП Банк» про визнання недійсним кредитного договору в частині.
Та обставина, що на час вчинення виконавчого напису в суді вже існував спір щодо розміру заборгованості за вищезазначеним кредитним договором, спростовує висновок суду першої інстанції про безспірність заборгованості боржника.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 11 березня 2015 року у справі № 6-141цс14.
Суди ці положення Закону не врахували, не звернули уваги на те, що на час вчинення виконавчого напису в суді вже існував спір щодо розміру заборгованості за вищезазначеним кредитним договором та належним чином не перевірили доводи позивача щодо безспірності заборгованості боржника"

 Знайомтесь з повним текстом Ухвали ВССУ від 06.04.2016р. в провадженні №6-32309ск15:


Державний герб України

ухвала
іменем україни
06 квітня 2016 року м. Київ
Колегія суддів судової палати у цивільних справах
Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:
головуючого суддів: Гвоздика П.О., Завгородньої І.М., Мартинюка В.І.,   Іваненко Ю.Г., Ситнік О.М.,
за участю представника позивача - ОСОБА_6,
розглянувши в судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_7 до Товариства з обмеженою відповідальністю «ОТП Факторинг Україна», приватного нотаріуса Дніпропетровського міського нотаріального округу Бондар ІриниМихайлівни, треті особи: ОСОБА_9, відділ державної виконавчої служби Бориспільського міськрайонного управління юстиції, про визнання напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню, за касаційною скаргою представника ОСОБА_7 - ОСОБА_6 - на рішення Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 27 травня 2015 року та ухвалу апеляційного суду Київської області від 23 вересня 2015 року,
в с т а н о в и л а:
У квітні 2015 року ОСОБА_7 звернулася до суду з указаним позовом, свої вимоги обґрунтовуючи тим, що 20 березня 2015 року позивач довідалась, що відділом державної виконавчої служби Бориспільського міськрайонного управління юстиції (далі - ВДВС Бориспільського МРУЮ) відкрите виконавче провадження № 39516324 про звернення стягнення на підставі виконавчого напису нотаріуса № 5093, виданого приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Бондар І.М. про звернення стягнення на нерухоме майно - земельну ділянку площею 0,2476 га, що знаходиться на території с. Глибоке Бориспільського району, що належить на праві власності позивачу.
Позивач стверджувала, що оскільки на момент вчинення виконавчого напису, 19 липня 2013 року, існував спір щодо кредитного договору від 06 серпня 2008 року № МL-017/028/2008 та з моменту виникнення права вимоги минуло більше трьох років, тому оспорюваний виконавчий напис є таким, що не підлягає виконанню.
Рішенням Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 27 травня 2015 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Київської області від 23 вересня 2015 року, позовні вимоги залишено без задоволення.
У касаційній скарзі представник ОСОБА_7 - ОСОБА_6 просить скасувати судові рішення, ухвалити нове рішення про задоволення позову, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права.
Заслухавши доповідь судді Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, пояснення представника позивача, дослідивши матеріали цивільної справи, перевіривши доводи, викладені у касаційній скарзі, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню на таких підставах.
Відповідно до вимог ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним та обґрунтованим.
Відмовляючи у задоволенні позову, суди попередніх інстанцій виходили з того, що твердження позивача про те, що безспірність заборгованості за кредитним договором нотаріусом не була перевірена при вчиненні виконавчого напису, є безпідставним.
ТОВ «ОТП Факторинг Україна» було надані всі документи, передбачені законодавством, для вчинення виконавчого напису, за результатами перевірки яких приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Бондар І.М. було правомірно вчинено виконавчий напис від 19 липня 2013 року № 5093.
Безспірність заборгованості була перевірена нотаріусом у такому порядку: боржник був повідомлений про порушення кредитних зобов'язань, мав час ліквідувати допущені порушення чи оскаржити виставлену вимогу у судовому порядку або виставити заперечення кредитору, проте цього не зробив. Отже, нотаріусом правомірно було встановлено, що заборгованість є безспірною.
Проте з такими висновками судів першої та апеляційної інстанцій повністю погодитися не можна виходячи з наступного.
Відповідно до ч. 3 ст. 10 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.
Згідно зі ст. 11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як на підставі доказів сторін.
Відповідно до ст. ст. 303304 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Судами попередніх інстанцій установлено, що 06 серпня 2008 року між позичальником ОСОБА_9 та Закритим акціонерним товариством «ОТП Банк», правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство «ОТП Банк» (далі - ПАТ «ОТП Банк»), був укладений кредитний договір № МL-017/028/2008.
Відповідно до кредитного договору, а також на підставі кредитної заявки, банк надав позичальнику кредит в сумі 35 525 доларів США.
На забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором 06 серпня 2008 року між ОСОБА_7 та банком було укладено договір іпотеки № РМL-017/028/2008.
Відповідно до п. 3.1 договору іпотеки предметом іпотеки за цим договором є земельна ділянка площею 0,2476 га, що знаходиться на території с. Глибоке Бориспільського району Київської області, кадастровий номер НОМЕР_1.
Для вчинення виконавчого напису від 19 липня 2013 року № 5093 нотаріусу були надані, зокрема, наступні документи: копія кредитного договору від 06 серпня 2008 року № МL-017/028/2008; оригінал договору іпотеки від 06 серпня 2008 року № РМL-017/028/2008; заява; розрахунок заборгованості; досудова вимога про погашення заборгованості тощо.
Відповідно до ч. ч. 1, 3 ст. 33 Закону України «Про іпотеку» у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов'язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки. Право іпотекодержателя на звернення стягнення на предмет іпотеки також виникає з підстав, встановленихстаттею 12 цього Закону. Звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя.
У разі порушення основного зобов'язання та/або умов іпотечного договору іпотекодержатель надсилає іпотекодавцю та боржнику, якщо він є відмінним від іпотекодавця, письмову вимогу про усунення порушення, у цьому документі зазначається стислий зміст порушених зобов'язань, вимога про виконання порушеного зобов'язання у не менш ніж тридцятиденний строк та попередження про звернення стягнення на предмет іпотеки у разі невиконання цієї вимоги. Якщо протягом встановленого строку вимога іпотекодержателя залишається без задоволення, іпотекодержатель вправі розпочати звернення стягнення на предмет іпотеки відповідно до цього Закону (частина перша статті 35 Закону України «Про іпотеку»).
Згідно зі ст. 87 Закону України «Про нотаріат» для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість. Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Пунктом 1 Переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29 червня 1999 року № 1172, передбачено, що для одержання виконавчого напису подаються оригінал нотаріально посвідченої угоди та документи, що підтверджують безспірність заборгованості боржника та встановлюють прострочення виконання зобов'язання.
Відповідно до пункту 283 Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 03 березня 2004 року № 20/5, вчинення виконавчого напису в разі порушення основного зобов'язання та (або) умов іпотечного договору здійснюється нотаріусом після спливу тридцяти днів з моменту одержання іпотекодавцем та боржником, якщо він є відмінним від іпотекодавця, письмової вимоги про усунення порушень.
Судом першої інстанції не взято до уваги, що з липня 2013 року у провадженні Дарницького районного суду м. Києва перебувала цивільна справа за позовом ТОВ «ОТП Факторинг Україна» до ОСОБА_9 про стягнення заборгованості за кредитним договором та за зустрічним позовом ОСОБА_9 до ТОВ «ОТП Факторинг Україна», ПАТ «ОТП Банк» про визнання недійсним кредитного договору в частині.
Та обставина, що на час вчинення виконавчого напису в суді вже існував спір щодо розміру заборгованості за вищезазначеним кредитним договором, спростовує висновок суду першої інстанції про безспірність заборгованості боржника.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 11 березня 2015 року у справі № 6-141цс14.
Суди ці положення Закону не врахували, не звернули уваги на те, що на час вчинення виконавчого напису в суді вже існував спір щодо розміру заборгованості за вищезазначеним кредитним договором та належним чином не перевірили доводи позивача щодо безспірності заборгованості боржника.
За викладених обставин ухвалені у справі судові рішення не можуть залишатися в силі, оскільки судами порушено норми процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, а тому згідно із ч. 2 ст. 338 ЦПК України підлягають скасуванню з направленням справи на новий розгляд до суду першої інстанції.
Керуючись ст. ст. 336338 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ
у х в а л и л а:
Касаційну скаргу представника ОСОБА_7 - ОСОБА_6 задовольнити частково.
Рішення Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 27 травня 2015 року та ухвалу апеляційного суду Київської області від 23 вересня 2015 року скасувати, справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Головуючий П.О. Гвоздик Судді: І.М. Завгородня Ю.Г. Іваненко В.І. Мартинюк О.М. Ситнік
Інформаційне джерело: http://reyestr.court.gov.ua/Review/57255919 

середа, 20 квітня 2016 р.

04.04.2016р. Апеляційний суд Київської області своїм Рішенням відмовив ПАТ "УкрСиббанку" в стягненні кредиту, %, пені, шляхом звернення стягнення на квартиру. Юридичний захист клієнта в Апеляційному суді здійсннив Директор Юридичної компанії "Закон Слова" Гитченко Сергій Олексійович. Господь да благословить Суддів Апеляційного суду Київської області Головуючого суддю Верланова С.М., Суддів Березовенко Р.В., Приходька К.П. Знайомтесь з Рішенням Апеляційного суду Київської області від 04.04.2016р.

 04.04.2016р. Апеляційний суд Київської області своїм Рішенням відмовив ПАТ "УкрСиббанку" в стягненні кредиту, %, пені, шляхом звернення стягнення на квартиру. Юридичний захист клієнта в Апеляційному суді здійсннив Директор  Юридичної компанії "Закон Слова" Гитченко Сергій Олексійович
Господь да благословить 
Суддів Апеляційного суду Київської області
Головуючого суддю Верланова С.М., 
Суддів Березовенко Р.В., Приходька К.П.

 Знайомтесь з Рішенням Апеляційного суду Київської області від 04.04.2016р. у цивільній справі №361/10234/14-ц:

Дата набрання законної сили: 04.04.2016

Державний герб України

Справа № 361/10234/14-ц   Головуючий у І інстанції Білик Г. О.Провадження № 22-ц/780/550/16   Доповідач у 2 інстанції Верланов С. М.Категорія 26   04.04.2016
                                                                                                                                                              

РІШЕННЯ
Іменем України

04 квітня 2016 року колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Київської області в складі:
головуючого судді -         Верланова С.М.,
суддів -                             Березовенко Р.В., Приходька К.П.,
за участю секретаря - Якимчук Ю.С.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Києві цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Броварського міськрайонного суду Київської області від 18 листопада 2015 року у справі за позовом публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк» до ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5: третя особа: Служба у справах дітей та сім'ї Броварської міської ради Київської області про звернення стягнення на предмет іпотеки,
В С Т А Н О В И Л А :
У грудні 2014 року публічне акціонерне товариство «УкрСиббанк» (далі - ПАТ «УкрСиббанк») звернулося до суду з указаним позовом у якому, з урахуванням уточнення позовних вимог, просило в рахунок погашення заборгованості за договором про надання споживчого кредиту від 25 грудня 2006 року станом на 19 березня 2015 року у розмірі 34 362,20 доларів США та 32 791 грн. 65 коп. та за договором про надання споживчого кредиту від 27 грудня 2007 року станом на 20 березня 2015 року у розмірі 29 365,59 доларів США та 26 587 грн. 81 коп., звернути стягнення на трикімнатну квартиру № 132, загальною площею 70,7 кв.м., житловою площею 40,5 кв.м., по АДРЕСА_1 яка належить ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 та ОСОБА_5 на підставі свідоцтва про право власності на житло від 29 грудня 1999 року, шляхом продажу предмету іпотеки ПАТ «УкрСиббанк» на прилюдних торгах у межах процедури виконавчого провадження,з дотриманням вимог Закону України «Про іпотеку» та встановити початкову ціну предмета іпотеки, визначену на підставі оцінки майна, здійсненої суб'єктом оціночної діяльності відповідно до законодавства.
В обґрунтування позову ПАТ «УкрСиббанк»послалася на те, що 25 грудня 2006 року між акціонерним комерційним інноваційним банком «УкрСиббанк», перейменованого в подальшому на ПАТ «УкрСиббанк», та ОСОБА_2 було укладено договір про надання споживчого кредиту № 11104802000, за умовами якого позичальник отримав кредит у розмірі 62 000 доларів США зі сплатою 11,8% річних із терміном повернення до 25 грудня 2016 року. 30 березня 2009 року між ПАТ «УкрСиббанк» та ОСОБА_2 було укладено додаткову угоду №1 до договору про надання споживчого кредиту від 25 грудня 2006 року, відповідно до умов якої змінено схему надання кредиту та перенесено кінцевий термін повернення кредиту до 25 грудня 2018 року.
В рахунок забезпечення виконання позичальником зобов'язань за кредитним договором між ПАТ «УкрСиббанк» та ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 і ОСОБА_5 було укладено договір іпотеки від 25 грудня 2006 року, за яким відповідачі передали позивачу в іпотеку трикімнатну квартиру АДРЕСА_1 та належить їм на праві спільної сумісної власності.
У зв'язку з неналежним виконанням ОСОБА_6 зобов'язань за кредитним договором станом на 19 березня 2015 року утворилась заборгованість у розмірі 34 362,20 доларів США та 32 791 грн. 65 коп., з яких: заборгованість за кредитом у розмірі 30 535,42 доларів США, заборгованість за відсотками у розмірі 3 862,78 доларів США, пеня за прострочення сплати кредиту у розмірі 20 614 грн. 12 коп. та пеня за прострочення сплати відсотків у розмірі 12 177 грн. 53 коп.
Також позивач зазначав, що 27 грудня 2007 року між ПАТ «УкрСиббанк» та ОСОБА_2 було укладено договір про надання споживчого кредиту № 112800233000, за умовами якого позичальник отримав кредит у розмірі 40 000 доларів США зі сплатою 13,9% річних із терміном повернення до 27 грудня 2017 року. 28 квітня 2009 року між ПАТ «УкрСиббанк» та ОСОБА_2 було укладено додаткову угоду №2 до договору про надання споживчого кредиту від 27 грудня 2007 року, відповідно до умов якої змінено схему надання кредиту та перенесено кінцевий термін повернення кредиту до 27 грудня 2019 року.
В рахунок забезпечення виконання позичальником зобов'язань за вказаним кредитним договором між ПАТ «УкрСиббанк» та ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 і ОСОБА_5 було укладено договір від 27 грудня 2007 року, за яким відповідачі передали позивачу в іпотеку трикімнатну квартиру АДРЕСА_1 та належить їм на праві спільної сумісної власності.
У зв'язку з неналежним виконанням ОСОБА_6 зобов'язань за кредитним договором від 27 грудня 2007 року станом на 20 березня 2015 року утворилась заборгованість у розмірі 29 365,59 доларів США та 26 587 грн. 81 коп., з яких: заборгованість за кредитом у розмірі 25 316,41 доларів США, заборгованість за відсотками у розмірі 4 049,18 доларів США, пеня за прострочення сплати кредиту у розмірі 12 256 грн. 94 коп. та пеня за прострочення сплати відсотків у розмірі 14 330 грн. 87 коп.
Рішенням Броварського міськрайонного суду Київської області від 18 листопада 2015 року позов ПАТ «УкрСиббанк» задоволено.
У рахунок погашення заборгованості ОСОБА_2 за договором про надання споживчого кредиту № 11104802000 від 25 грудня 2006 року за період з 25 грудня 2006 року по 01 грудня 2014 року у сумі 33 314,66 доларів США, що еквівалентно 498 696 грн. 11 коп. та за договором про надання споживчого кредиту № 11280233000 від 27 грудня 2007 року за період з 27 грудня 2007 року по 01 грудня 2014 року у сумі 28 427, 59 доларів США, що еквівалентно 425 540 грн. 24 коп. звернуто стягнення на трикімнатну квартиру № 132, загальною площею 70,7 кв.м., житловою площею 40,5 кв.м., по АДРЕСА_1 яка належить ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 та ОСОБА_5 на підставі свідоцтва про право власності на житло від 29 грудня 1999 року, шляхом продажу предмету іпотеки ПАТ «УкрСиббанк» на прилюдних торгах відповідно до Закону України «Про виконавче провадження», за початковою ціною, встановленою на рівні, не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна, на підставі оцінки, проведеної суб'єктом оціночної діяльності незалежним експертом на стадії оцінки майна під час проведення виконавчих дій.
Відстрочено виконання рішення суду про звернення стягнення на предмет іпотеки: трикімнатну квартиру № 132, загальною площею 70,7 кв.м., житловою площею 40,5 кв.м., по АДРЕСА_1 яка належить ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 на підставі свідоцтва про право власності на житло від 29 грудня 1999 року, до втрати чинності Закону України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті».
Стягнуто солідарно з відповідачів на користь ПАТ «УкрСиббанк» судовий збір у сумі 3 654 грн.
В апеляційній скарзі ОСОБА_2 просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове рішення, яким рішення суду першої інстанції скасувати та зобов'язати позивача привести у відповідність умови споживчих договорів до вимог законодавства та повернути іпотекодавцям всі документи, що стосуються квартири, посилаючись на неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, порушення судом норм матеріального і процесуального права.
Заслухавши доповідь - судді доповідача, пояснення учасників процесу, які з'явилися в судове засідання, вивчивши матеріали справи та перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.
Відповідно до вимог ст.213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.
Згідно з вимогами ст.214 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані (пропущення строку позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.
Оскаржуване рішення суду не відповідає зазначеним вимогам закону.
Ухвалюючи рішення про задоволення позову, суд першої інстанції виходив із того, що ОСОБА_2 зобов'язання за договорами про надання споживчих кредитів від 25 грудня 2006 року та 27 грудня 2007 року належним чином не виконує, внаслідок чого утворилася заборгованість та позивач згідно із Законом України «Про іпотеку» і умовами договору іпотеки має право на звернення стягнення на предмет іпотеки у визначений спосіб.
Однак з такими висновками суду першої інстанції погодитись не можна, у зв'язку з неповним з'ясуванням судом обставин, що мають значення для справи, невідповідності висновків суду обставинам справи, порушенням судом норм матеріального та процесуального права.
Судом першої інстанції встановлено та вбачається з матеріалів справи, що 25 грудня 2006 року між акціонерним комерційним інноваційним банком «УкрСиббанк», перейменованого в подальшому на ПАТ «УкрСиббанк» та ОСОБА_2 було укладено договір про надання споживчого кредиту № 11104802000, за умовами якого позичальник отримав кредит у розмірі 62 000 доларів США зі сплатою 11,8% річних, з терміном повернення кредиту до 25 грудня 2016 року (а.с.9-16, т.1, а.с. 1-8, т.2).
У забезпечення виконання зобов'язань за цим договором, 25 грудня 2006 рокуміж ПАТ «УкрСиббанк» та ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 укладено договір іпотеки, за умовами якого відповідачі передали банку в іпотеку трикімнатну квартиру АДРЕСА_1 та належить їм на праві спільної сумісної власності (а.с.23-27, т.1, а.с. 22-27, т.2).
30 березня 2009 року між ПАТ «УкрСиббанк» та ОСОБА_2 було укладено додаткову угоду №1 та додаткову угоду №2 до договору про надання споживчого кредиту від 25 грудня 2006 року, згідно з якими змінено схему надання кредиту та перенесено кінцевий термін повернення кредиту до 25 грудня 2018 року (а.с. 21-22, т.1, а.с.13, 21, т.2).
28 квітня 2009 року між ПАТ «УкрСиббанк» та ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 та ОСОБА_5 було укладено договір про внесення змін до договору іпотеки від 25 грудня 2006 року, за якими відповідачі надали згоду забезпечити іпотекою змінене основне зобов'язання за кредитним договором (а.с.29-30, т.1).
У зв'язку з неналежним виконанням ОСОБА_2 зобов'язань за договором про надання споживчого кредиту від 25 грудня 2006 року станом на 19 березня 2015 року утворилась заборгованість у розмірі 34 362,20 доларів США, що еквівалентно 803 870 грн. 65 коп. та 32 791 грн. 65 коп., з яких: заборгованість за кредитом у розмірі 30 535,42 доларів США, що еквівалентно 714 346 грн. 81 коп., заборгованість за відсотками у розмірі 3 826,78 доларів США, що еквівалентно 89 523 грн. 84 коп., пеня за прострочення сплати кредиту у розмірі 20 614 грн. 12 коп., пеня за прострочення сплати відсотків у розмірі 12 177 грн. 53 коп. (а.с.210-223, т.1).
Також судом першої інстанції встановлено, що 27 грудня 2007 року між ПАТ «УкрСиббанк» та ОСОБА_2 укладено договір про надання споживчого кредиту                        №112800233000, за умовами якого позичальник отримав кредит у розмірі 40 000 доларів США зі сплатою 13,9% річних, з терміном повернення кредиту до 27 грудня 2017 року (а.с.31-36, т.1, а.с.31-36, т.2).
У забезпечення виконання зобов'язань за цим договором, 27 грудня 2007між ПАТ «УкрСиббанк» та ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 та ОСОБА_5 було укладено договір іпотеки, за умовами якого останні передали банку в іпотеку трикімнатну квартиру АДРЕСА_1, що належить відповідачам на праві спільної сумісної власності (а.с.42-44, т.1, а.с.22-27, т.2).
27 грудня 2007 року між ПАТ «УкрСиббанк» та ОСОБА_2 було укладено додаткову угоду №1 до договору про надання споживчого кредиту від 27 грудня 2007 року, відповідно до якої у випадках порушення позичальником кредитної дисципліни та/або погіршення фінансового стану позичальника, процентна ставка за користування кредитними коштами встановлюється у розмірі подвійної процентної ставки, що діє відповідно до п.1.3.1 договору (а.с.46, 258, т.2).
28 квітня 2009 року між ПАТ «УкрСиббанк» та ОСОБА_2 було укладено додаткову угоду №2 до договору про надання споживчого кредиту від 27 грудня 2007 року, згідно з умовами якої змінено схему надання кредиту, перенесено строки щодо сплати процентів за договором та перенесено кінцевий термін повернення кредиту до 27 грудня 2019 року (а.с. 47-48, т.2).
28 квітня 2009 року між ПАТ «УкрСиббанк» та ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 та ОСОБА_5 було укладено договір про внесення змін до договору іпотеки від 27 грудня 2007 року, за яким відповідачі надали згоду забезпечити іпотекою змінене основне зобов'язання за кредитним договором (а.с.46-47, т.1).
У зв'язку з неналежним виконанням ОСОБА_2 зобов'язань за договором про надання споживчого кредиту від 27 грудня 2007 року станом на 20 березня 2015 року утворилась заборгованість у розмірі 29 365,59 доларів США, що еквівалентно 681 006 грн. 03 коп. та 26 587 грн. 81 коп., з яких: заборгованість за кредитом у розмірі 25 316,41 доларів США, що еквівалентно 587 103 грн. 07 коп., заборгованість за відсотками у розмірі 4 049,18 доларів США, що еквівалентно 93 902 грн. 97 коп., пеня за прострочення сплати кредиту у розмірі 12 256 грн. 94 коп. та пеня за прострочення сплати відсотків у розмірі 14 330 грн. 87 коп.(а.с.197-209 т.1).
У відповідності до вимог ч.1 ст.11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.
Як вбачається з матеріалів справи, в ході розгляду справи 24 березня 2015 року ПАТ «УкрСиббанк» подало заяву про збільшення розміру позовних вимог, в якій просило в рахунок погашення заборгованості за договором про надання споживчого кредиту від 25 грудня 2006 року станом на 19 березня 2015 року у розмірі 34 362,20 доларів США та 32 791 грн. 65 коп. та за договором про надання споживчого кредиту від 27 грудня 2007 року станом на 20 березня 2015 року у розмірі 29 365,59 доларів США та 26 587 грн. 81 коп., звернути стягнення на трикімнатну квартиру № 132, загальною площею 70,7 кв.м., житловою площею 40,5 кв.м., по АДРЕСА_1 яка належить ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 та ОСОБА_5 на підставі свідоцтва про право власності на житло від 29 грудня 1999 року, шляхом продажу предмету іпотеки ПАТ «УкрСиббанк» на прилюдних торгах у межах процедури виконавчого провадження,з дотриманням вимог Закону України «Про іпотеку» та встановити початкову ціну предмета іпотеки, визначену на підставі оцінки майна, здійсненої суб'єктом оціночної діяльності відповідно до законодавства (а.с.194-196, т.1).
15 квітня 2015 року суд першої інстанції ухвалив прийняти заяву ПАТ «УкрСиббанк» про збільшення розміру позовних вимог, що підтверджується журналом судового засідання (а.с.230-231, т.1).
Однак, вирішуючи спір, суд у порушення вимог ст.ст.11214215 ЦПК України, на вказані обставини уваги не звернув та визначив розмір заборгованості без урахування заяви про збільшення розміру позовних вимог.
Також звертаючись до суду з даним позовом про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом продажу предмету іпотеки ПАТ «УкрСиббанк» на прилюдних торгах у межах процедури виконавчого провадження з дотриманням вимог Закону України «Про іпотеку», ПАТ «УкрСиббанк» просило встановити початкову ціну предмета іпотеки, визначену на підставі оцінки майна, здійсненої суб'єктом оціночної діяльності відповідно до законодавства. При цьому позивачем не було зазначено початкову ціну предмета іпотеки в грошовому вираженні.  
Згідно з ч.6 ст.38 Закону України «Про іпотеку» ціна продажу предмета іпотеки встановлюється за згодою між іпотекодавцем і іпотекодержателем або на підставі оцінки майна суб'єктом оціночної діяльності, на рівні, не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна. У разі невиконання цієї умови іпотекодержатель несе відповідальність перед іншими особами згідно з пріоритетом та розміром їх зареєстрованих прав чи вимог та перед іпотекодавцем в останню чергу за відшкодування різниці між ціною продажу предмета іпотеки та звичайною ціною на нього.
Положеннями ч.1 ст.39 Закону України «Про іпотеку» встановлено, що в разі задоволення судом позову про звернення стягнення на предмет іпотеки у рішенні суду зазначаються: загальний розмір вимог та всі його складові, що підлягають сплаті іпотекодержателю з вартості предмета іпотеки; опис нерухомого майна, за рахунок якого підлягають задоволенню вимоги іпотекодержателя; заходи щодо забезпечення збереження предмета іпотеки або передачі його в управління на період до його реалізації, якщо такі необхідні; спосіб реалізації предмета іпотеки шляхом проведення прилюдних торгів або застосування процедури продажу, встановленої статтею 38 цього Закону; пріоритет та розмір вимог інших кредиторів, які підлягають задоволенню з вартості предмета іпотеки; початкова ціна предмета іпотеки для його подальшої реалізації.
Відповідно до ч.2 ст.43 Закону України «Про іпотеку» початкова ціна продажу предмета іпотеки встановлюється рішенням суду або за згодою між іпотекодавцем та іпотекодержателем, а якщо вони не досягли згоди, - на підставі оцінки, проведеної відповідно до законодавства про оцінку майна і майнових прав та професійну оціночну діяльність, при цьому початкова ціна продажу майна не може бути нижчою за 90 відсотків його вартості, визначеної шляхом його оцінки.
Задовольняючи позов ПАТ «УкрСиббанк», суд першої інстанції звернув стягнення на предмет іпотеки шляхом продажу предмету іпотеки ПАТ «УкрСиббанк» на прилюдних торгах відповідно доЗакону України «Про виконавче провадження», за початковою ціною, встановленою на рівні, не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна, на підставі оцінки, проведеної суб'єктом оціночної діяльності незалежним експертом на стадії оцінки майна під час проведення виконавчих дій.
При цьому суд не зазначив початкову ціну предмета іпотеки для його подальшої реалізації, визначеної відповідно до ч.6 ст.38 Закону України «Про іпотеку». Посилання суду першої інстанції у резолютивній частині рішення на визначення початкової ціни предмета іпотеки на рівні, не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна, на підставі оцінки, проведеної суб'єктом оціночної діяльності незалежним експертом на стадії оцінки майна під час проведення виконавчих дій суперечить вимогам статей 39 та 43 Закону України «Про іпотеку».
Виходячи зі змісту поняття ціни як форми грошового вираження вартості товару, послуг тощо та аналізу норм статей 3839 Закону України «Про іпотеку», слід дійти висновку, що у розумінні норми статті 39 цього Закону встановлення початкової ціни предмета іпотеки у грошовому вираженні визначається за процедурою, передбаченою частиною шостою статті 38 цього Закону.
Вказана правова позиція викладена Верховним Судом України в постанові від                27 травня 2015 року (справа № 6-61цс15), в постанові від 07 жовтня 2015 року (справа             № 6-1935цс15) та в постанові від 21 жовтня 2015 року (справа № 6-1561цс15), яка згідно зі ст.360-7 ЦПК України має враховуватися іншими судами загальної юрисдикції при застосуванні таких норм права.
Суд апеляційної інстанції, сприяючи стороні позивача у здійсненні процесуальних прав у відповідності до вимог ч.4 ст.10 ЦПК України роз'яснив представнику позивача його право надати суду докази про оцінку предмета іпотеки.
Однак, представник позивача висновок про оцінку предмету іпотеки суду апеляційної інстанції не надав.
Крім того, колегія суддів вважає, що не зазначення вартості предмета іпотеки, як погодженої ціни продажу, позбавило можливості відповідачів висловити свою позицію з приводу даної позовної вимоги.
До того ж,у пункті 41 постанови пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 30 березня 2012 року № 5 «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин» судам роз'яснено, що при вирішенні спору про звернення стягнення на предмет іпотеки суд має дати оцінкуспівмірності суми заборгованості за кредитом та вартості іпотечного майна, якщо допущене боржником або іпотекодавцем, якщо він є відмінним від боржника, порушення основного зобов'язання чи іпотечного договору не завдає збитків іпотекодержателю і не змінює обсяг його прав.
Заперечуючи проти розміру заборгованості за кредитними договорами ОСОБА_2 зазначав, що згідно з даними довідки-розрахунку заборгованості за договором про надання споживчого кредиту від 25 грудня 2006 року ПАТ «УкрСиббанк» нараховувало процентну ставку у розмірі 23,60 %, що не передбачено п.1.3.1 кредитного договору, яким визначено процентну ставку у розмірі 11,80 %. Також згідно довідки-розрахунку заборгованості за договором про надання споживчого кредиту від 27 грудня 2007 року ПАТ «УкрСиббанк» нараховувало процентну ставку у розмірі 27,80%, що не передбачено п.1.3.1 кредитного договору, визначено процентну ставку у розмірі 13,90 %.
Відповідно до ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Частина 1 ст. 628 ЦК України передбачає, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Розкриваючи зміст засади свободи договору у ст.ст. 6627 ЦК України визначає, що свобода договору полягає в праві сторін вільно вирішувати питання при укладенні договору, виборі контрагентів та погодженні умов договору. Договір має виконуватися відповідно до таких погоджених умов.
Згідно з п. 1.3.1 договору про надання споживчого кредиту від 27 грудня 2007 року за користування кредитних коштів протягом 30 (тридцяти) календарних днів, рахуючи з дати видачі кредиту, процентна ставка встановлюється у розмірі 13,90 % річних.
Після закінчення цього строку та кожного наступного місяця кредитування процентна ставка підлягає перегляду відповідно до умови договору.
У випадку, якщо банк не повідомив позичальника про зміну розміру процентної ставки на наступний місяць строку кредитування відповідно до умов договору, застосовується розмір процентної ставки, діючий згідно цього договору в попередньому місяці.
Як зазначалося вище, 27 грудня 2007 року між ПАТ «УкрСиббанк» та ОСОБА_2 було укладено додаткову угоду №1 до договору про надання споживчого кредиту від                   27 грудня 2007 року, відповідно до якої, у випадках порушення позичальником кредитної дисципліни та/або погіршення фінансового стану позичальника, процентна ставка за користування кредитними коштами встановлюється у розмірі подвійної процентної ставки, що діє відповідно до п.1.3.1 договору (а.с.46, 258, т.2).
Таким чином, установивши що ОСОБА_6 допустив порушення кредитної дисципліни, та враховуючи умови додаткової угоди №1 до договору про надання споживчого кредиту від 27 грудня 2007 року, колегія суддів вважає, що у ПАТ «УкрСиббанк» були законні підстави для встановлення подвійної процентної ставки за договором про надання споживчого кредиту № 11280233001 від 27 грудня 2007 року.
Однак, згідно з п. 1.3.1 договору про надання споживчого кредиту від 25 грудня 2006 року за користування кредитними коштами протягом 30 (тридцяти) календарних днів, рахуючи з дати видачі кредиту, процентна ставка встановлюється у розмірі 11,80 % річних.
По закінченню цього строку та кожного наступного місяця кредитування процентна ставка підлягає перегляду відповідно до умови п. 9.2 даного договору.
У випадку, якщо банк не повідомив позичальника про зміну розміру процентної ставки на наступний місяць строку кредитування в порядку, що передбачений п. 9.2 даного договору, застосовується розмір процентної ставки, діючий згідно цього договору в попередньому місяці.
Відповідно до п.п. 2 п. 9.2 зазначеного кредитного договору, сторони погодили, що банк може збільшити розмір процентної ставки в наступному порядку:
банк не пізніше ніж 14 календарних днів до дня зміни розміру процентної ставки в сторону збільшення повідомляє позичальника про встановлення нової процентної ставки, із зазначенням її розміру та дати початку дії такої ставки, шляхом направлення поштою відповідного рекомендованого листа;
такий новий розмір процентної ставки за цим договором починає застосовуватися з дати, що буде вказана у повідомленні банку до позичальника, без укладання сторонами договору відповідної угоди про внесення змін до кредитного договору;
про збільшення процентної ставки банк протягом 7 календарних днів з дати її збільшення письмово повідомляє позичальника, шляхом направлення останньому поштою відповідного повідомлення. В повідомленні банком зазначається новий розмір процентної ставки та дата з якої розпочато застосування цього нового розміру ставки.
Аналіз вказаних положень договору свідчить про те, що для зміни процентної ставки на наступний місяць банк зобов'язаний повідомити про це позичальника, а у випадку неповідомлення, застосовується розмір процентної ставки, діючий згідно цього договору в попередньому місяці.
Із довідки-розрахунку заборгованості за процентами за договором споживчого кредиту від 25 грудня 2006 рокувбачається, що позивач застосував положення, викладені у п. 1.3.1 кредитного договору та починаючи з 30 березня 2009 року періодично підвищував процентну ставку до 23,60 % на всю прострочену заборгованість (а.с. 212-221, т.1).
Однак, в матеріалах справи відсутні письмові повідомлення про збільшення ПАТ «УкрСиббанк» процентної ставки з 30 березня 2009 року та в подальшому перед кожним підвищенням процентної ставки. Доказів того, що до п. 1.3.1. вказаного кредитного договору від 25 грудня 2006 рокубуло внесено зміни, матеріали справи не містять. Тому колегія суддів вважає, що таке збільшення процентної ставки здійснене позивачем з порушенням умов укладеного сторонами договору.
Суд першої інстанції у порушення вимог ст.ст.214215 ЦПК України на вказані обставини уваги не звернув, хоча вони мають суттєве значення для справи, оскільки без належного визначення розміру заборгованості за кредитним договором неможливо дати оцінку співмірності суми заборгованості за кредитом та вартості іпотечного майна.
Суд апеляційної інстанції, сприяючи стороні позивача у здійсненні процесуальних прав у відповідності до вимог ч.4 ст.10 ЦПК України роз'яснив представнику позивача його право надати суду докази правомірності нарахування подвійної процентної ставки за договором споживчого кредиту від 25 грудня 2006 року.
Для з'ясування вказаних обставин апеляційний суд неодноразово оголошував перерву у розгляді справи.
Однак, представник позивача докази правомірності нарахування подвійної процентної ставки за договором споживчого кредиту від 25 грудня 2006 року суду апеляційної інстанції не надав. При цьому представникПАТ «УкрСиббанк» надав лише повідомлення від 22 лютого 2008 року, адресоване ОСОБА_2, в якому зазначалося, що з 12 березня 2008 року у разі порушення позичальником умов кредитної дисципліни банк застосовує подвійну ставку по сплаті процентів. Однак, доказів запровадження такої подвійної ставки по сплаті процентівз 30 березня 2009 року та в подальшому перед кожним підвищенням процентної ставки, представник позивача апеляційному суду не надав (а.с.259, т.2).
У відповідності до вимог ч.1 ст.11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.
Враховуючи наведене вище, колегія суддів приходить до висновку про відсутність підстав для звернення стягнення на предмет іпотеки в зазначений позивачем спосіб, а також про недоведеність розміру заборгованості, в рахунок якої позивача просить звернути стягнення на предмет іпотеки.
За таких обставин, рішення суду першої інстанції не відповідає вимогам ст.213 ЦПК України щодо законності й обґрунтованості, зазначені вище порушення призвели до неправильного вирішення спору, що в силу ст.309 ЦПК України є підставою для скасування рішення суду та ухвалення нового рішення про відмову в задоволенні позовних вимог ПАТ «УкрСиббанк» про звернення стягнення на предмет іпотеки з наведених вище підстав.
Що ж стосується вимог апеляційної скарги ОСОБА_6 про зобов'язання позивача привести у відповідність умови споживчих договорів до вимог законодавства та про повернення іпотекодавцям всіх документів, що стосуються квартири, то вони не підлягають до задоволення, оскільки ОСОБА_6 таких позовних вимог не пред'являв, вони не були предметом судового розгляду та рішення суду по них не ухвалювалось.
Згідно з ч.1 і ч.5 ст. 88 ЦПК України стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати. Якщо суд апеляційної або касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
При подачі апеляційної скарги ОСОБА_6 сплатив судовий збір у розмірі 4 019 грн. 40 коп. Оскільки колегія суддів ухвалює нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог ПАТ «УкрСиббанк» відмовляє, тому з позивача на користь ОСОБА_6 підлягає стягненню судовий збір у розмірі 4 019 грн. 40 коп.
Керуючись ст.ст.303307309313314316317319 ЦПК України, колегія суддів,
В И Р І Ш И Л А:
Апеляційну скаргу ОСОБА_2задовольнити частково.
Рішення Броварського міськрайонного суду Київської області від 18 листопада 2015 рокускасувати та ухвалити нове рішення.
В позові публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк» до ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5: третя особа: Служба у справах дітей та сім'ї Броварської міської ради Київської області про звернення стягнення на предмет іпотеки - відмовити.
Стягнути з публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк» на користь ОСОБА_2 судовий збір у розмірі 4 019 грн. 40 коп.
Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту його проголошення, однак може бути оскаржене у касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.
Головуючий    
Судді