16.09.2020 Верховний Суд задовольнив касаційну скаргу підготовлену Гитченко Сергієм Олексійовичем, адвокатом, директором Юридичної компанії "Закон Слова" та скасував всі судові рішення, а справу направив на новий розгляд, вказуючи, що суди неправомірно стягнули проценти за кредитом, оскільки після направлення банком вимоги у банку припинилося право нараховувати проценти за кредитним договором, а також суди неправомірно стягнули нараховані банком підвищені проценти, оскільки, направлення повідомлення банком про підвищення процентів не є договором підписаним обома сторонами кредитного договору.
Зокрема, в Постанові від 16.09.2020 Верховний Суд зазначив:
"У разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється. Права та інтереси кредитодавця в охоронних правовідносинах забезпечуються частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання.
Такий висновок суду відповідає висновку Великої Палати Верховного Суду,
висловленому у постанові від 28 березня 2018 року № 14-10цс18.
Разом з тим, апеляційний суд, звертаючи стягнення на предмет іпотеки в
рахунок погашення заборгованості за кредитним договором від 25 грудня 2006 року №11104802000 станом на 19 березня 2015 року у розмірі 34
362,20 доларів США, із яких; 30 535,42 доларів США - заборгованість за тілом
кредиту, 3 862,78 доларів США - заборгованість за відсотками та 32 791,65 грн -
пеня, та за кредитним договором від 27 грудня 2007 року № 11280233000 у розмірі
29 365,59 доларів США, із яких; 25 316,41 доларів США - заборгованість за
тілом
кредиту,
4 049,18 доларів США - заборгованість за відсотками та 26 587,81 грн - пеня,
достовірно не з`ясував розміру заборгованості за кредитними договорами та не
перевірив періоду за який вона нарахована, а також не встановив періоду
нарахованих відповідачу процентів за користування кредитними коштами, оскільки
після пред`явлення відповідачу досудової вимоги про дострокове повернення
кредитної заборгованості (15 жовтня 2014 року) банк змінив строк виконання
основного зобов`язання на 17 листопада 2014 року, а тому право кредитодавця
нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припинилося.
Крім того, колегія суддів в ухвалі Вищого спеціалізованого суду України з
розгляду цивільних і кримінальних справ від 20 вересня 2017 року вже звертала
увагу на те, що повідомлення банку про наміри застосування наслідків щодо
сплати підвищених процентів до боржника не є результатом домовленості сторін
кредитного договору, оскільки вказана умова не підписана обома сторонами
договору та враховуючи те, що умовами кредитного договору від 25
грудня 2006
року (з урахуванням внесених до нього змін) не передбачено сплату боржником
процентів за подвійною ставкою у разі порушення кредитної дисципліни,
періодичне нарахування банком подвійної відсоткової ставки є безпідставне та не
узгоджується з умовами кредитного договору.
Ураховуючи, що фактичні обставини, які мають значення для правильного вирішення справи, судом повністю не встановлено, а тому судове рішення не відповідає вимогам статті 263 ЦПК України щодо законності й обґрунтованості, що в силу статті 411 ЦПК України є підставою для його скасування з передачею справи на новий розгляд до суду апеляційної інстанції."
Слава Ісусу Христу!
Знайомтесь з повним текстом Постанови від 16.09.2020:
|
Категорія справи №
: Цивільні
справи (до 01.01.2019); Позовне провадження; Спори, що виникають із
договорів; Спори, що виникають із договорів позики, кредиту, банківського
вкладу. |
|
Надіслано
судом: не визначено. Зареєстровано: 22.09.2020. Оприлюднено: 22.09.2020. |
|
Дата
набрання законної сили: 16.09.2020 |
|
Номер
судового провадження: 61-10058ск18 |
Постанова
Іменем України
16 вересня 2020 року
м. Київ
справа № 361/10234/14-ц
провадження № 61-10058св18
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного
цивільного суду:
головуючого - Червинської М. Є.,
суддів: Бурлакова С. Ю., Зайцева А. Ю., Коротенка Є. В., Коротуна В.
М. (суддя-доповідач),
позивач - публічне акціонерне товариство «УкрСиббанк»,
відповідачі: ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
третя особа - служба у справах дітей та сім`ї Броварської міської ради Київської
області,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу
ОСОБА_1 на рішення Броварського міськрайонного суду Київської області від 18
листопада 2015 року в складі судді Білик Г. О. та постанову Апеляційного суду
Київської області від 21 грудня 2017 року та постанову Апеляційного суду
Київської області від 15 березня 2018 рокув складі колегії суддів: Мельника Я.
С., Матвієнко Ю. О., Мережко М. В.,
В С Т А Н О В И В:
Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У грудні 2014 року публічне акціонерне товариство «УкрСиббанк» (далі -
ПАТ «УкрСиббанк») звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 ,
ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , третя особа - служба у справах дітей та сім`ї
Броварської міської ради Київської області, про звернення стягнення на предмет
іпотеки.
Позовна заява мотивована тим, що 25 грудня 2006 року між акціонерним
комерційним інноваційним банком «УкрСиббанк» (далі - АКІБ «УкрСиббанк»),
правонаступником якого є ПАТ «УкрСиббанк», та ОСОБА_1 укладено договір про
надання споживчого кредиту, відповідно до умов якого останній отримав кредит у
розмірі 62 000,00 доларів США зі сплатою 11,8 % річних із терміном повернення
до 25 грудня 2016 року. 30 березня 2009 року між тими ж сторонами укладено
додаткову угоду № 1 до вказаного договору, відповідно до умов якої змінено
схему надання кредиту та перенесено кінцевий термін повернення кредиту до 25
грудня 2018 року. У рахунок забезпечення виконання
ОСОБА_1 вказаних зобов`язань 25 грудня 2006 року між ПАТ «УкрСиббанк» та
ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 і ОСОБА_4 укладено договір іпотеки відповідно до
умов якого останні передали в іпотеку квартиру
АДРЕСА_1 , яка належить їм на праві спільної сумісної власності. У зв`язку
із неналежним виконанням ОСОБА_5 зобов`язань за кредитним договором станом на 19
березня 2015 року утворилася заборгованість у розмірі
34 362,20 доларів США та 32 791,65 грн із яких: заборгованість за кредитом
у розмірі 30 535,42 доларів США; заборгованість за процентами - 3 862,78
доларів США; пеня за прострочення сплати кредиту - 20 614,12 грн та пеня за
прострочення сплати процентів - 12 177,53 грн.
Разом з тим, позивач посилався на те, що 27 грудня 2007 року між банком та
ОСОБА_1 укладено ще один договір про надання споживчого кредиту, відповідно до
умов якого останній отримав кредит у розмірі 40 000,00 доларів США, зі сплатою
13,9 % річних, строком до 27 грудня 2017 року. 28 квітня
2009 року між тими ж сторонами укладено додаткову угоду № 2 до вказаного
договору, відповідно до умов якої змінено схему надання кредиту та перенесено
кінцевий термін повернення кредиту до 27 грудня 2019 року. У рахунок
забезпечення виконання позичальником зобов`язань за вказаним кредитним
договором між ПАТ «УкрСиббанк» та ОСОБА_1 , ОСОБА_2 ,
ОСОБА_3 і ОСОБА_4 27 грудня 2007 року укладено договір, відповідно до умов
якого останні передали банку в іпотеку квартиру АДРЕСА_1 . У зв`язку з
неналежним виконанням ОСОБА_5 зобов`язань за вказаним кредитним договором
станом на 20 березня 2015 року утворилася заборгованість у розмірі 29 365, 59
доларів США, із яких: заборгованість за кредитом
- 25
316,41 доларів США; заборгованість за відсотками -
4 049,18 доларів США; пеня - 26 587,81 грн.
З урахуванням викладеного та уточнень позовних вимог, ПАТ «УкрСиббанк»
просило суд у рахунок погашення заборгованості за договором про надання
споживчого кредиту від 25 грудня 2006 року, станом на 19 березня 2015 року, у
розмірі 34 362,20 доларів США та 32 791,65 грн та за договором про надання
споживчого кредиту від 27 грудня 2007 року, станом на 20 березня 2015 року, у
розмірі 29 365,59 доларів США та 26 587,81 грн звернути стягнення на
трикімнатну квартиру АДРЕСА_1 , яка належить ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та
ОСОБА_4 на підставі свідоцтва про право власності на житло
від 29 грудня 1999 року, шляхом продажу предмету іпотеки ПАТ «УкрСиббанк»
на прилюдних торгах у межах процедури виконавчого провадження.
Справа переглядалась судами першої, апеляційної та касаційної інстанцій
неодноразово.
Короткий зміст рішення судів першої, апеляційної та касаційної інстанцій
Рішенням Броварського міськрайонного суду Київської області від 18
листопада 2015 року позов задоволено.
У рахунок погашення заборгованості ОСОБА_1 за договором про надання
споживчого кредиту від 25 грудня 2006 року станом на 19 березня
2015 року у розмірі 34 362,20 доларів США та 32 791,65 грн та за договором
про надання споживчого кредиту від 27 грудня 2007 року станом на 20 березня
2015 року у розмірі 29 365,59 доларів США та 26 587,81 грн звернуто
стягнення на трикімнатну квартиру
АДРЕСА_1 , яка належить ОСОБА_1 , ОСОБА_2
,
ОСОБА_3 та ОСОБА_4 на підставі свідоцтва про право власності на житло від 29
грудня 1999 року, шляхом продажу предмету іпотеки
ПАТ «УкрСиббанк» на прилюдних торгах відповідно до Закону України
«Про виконавче провадження», за початковою ціною, встановленою на
рівні, не нижчому за звичайні ціни від майна, на підставі оцінки, проведеної
суб`єктом оціночної діяльності незалежним експертом на стадії оцінки майна під
час проведення виконавчих дій.
Відстрочено виконання рішення суду про звернення стягненняна предмет
іпотеки до втрати чинності Закону України «Про мораторій на стягнення майна
громадян України, наданого як забезпечення кредитів у іноземній валюті».
Вирішено питання про розподіл судових витрат.
Рішенням апеляційного суду Київської області від 04 квітня 2016 року
рішення Броварського міськрайонного суду Київської області від 18 листопада
2015 року скасовано та відмовлено у задоволенні позову.
Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і
кримінальних справ від 20 вересня 2017 року касаційну скаргу
ПАТ «УкрСиббанк» задоволено частково. Рішення Апеляційного суду Київської
області від 04 квітня 2016 року скасовано, справу передано на новий апеляційний
розгляд.
Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції (новий розгляд)
Постановою Апеляційного суду Київської області від 21 грудня 2017 року
рішення Броварського міськрайонного суду Київської області від 18 листопада
2015 року в частині задоволення позовних вимог про звернення стягнення на
предмет іпотеки скасовано та ухвалено в цій частині нове рішення про
задоволення позовних вимог.
У рахунок погашення заборгованості ОСОБА_1 за кредитним договором
від 25 грудня 2006 року № 11104802000 у розмірі 34 362,20 доларів США, із
яких; 30 535,42 доларів США - заборгованість за тілом кредиту, 3 862,78 доларів
США - заборгованість за відсотками та 32 791,65 грн - пеня, та за кредитним
договором від 27 грудня 2007 року № 11280233000 у розмірі 29
365,59 доларів США, із яких; 25 316,41 доларів США - заборгованість за
тілом кредиту,
4 049,18 доларів США - заборгованість за відсотками та 26 587,81 грн -
пеня, звернути стягнення на предмет іпотеки трикімнатну квартиру АДРЕСА_1 , яка
належить ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 шляхом продажу зазначеного
предмету іпотеки на прилюдних торгах відповідно до Закону України
«Про виконавче провадження», за початковою ціною, встановленою на
рівні не нижчому за 880 688,00 грн відповідно до звіту про незалежну оцінку
майна, проведеного товариством з обмеженою відповідальністю «Експерт+»
від 13 листопада 2017 року.
Вирішено питання про розподіл судових витрат.
У іншій частині рішення суду першої інстанції залишено без змін.
Вирішуючи спір, суд апеляційної інстанції, виходив з того, що ОСОБА_1
взятих на себе зобов`язань за договорами позики належним чином не виконав,
внаслідок чого виникла заборгованість, а тому є підстави для звернення стягнення
на предмет іпотеки.
Постановою Апеляційного суду Київської області від 15 березня 2018 року
заяву ПАТ «УкрСиббанк» про ухвалення додаткового рішення задоволено. Стягнуто з
ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 на користь ПАТ «УкрСиббанк» судові витрати.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У лютому 2018 року ОСОБА_1 подав до Верховного Суду касаційну скаргу, в
якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права
та порушення норм процесуального права, просить скасувати рішення судів першої
та апеляційної інстанцій та відмовити у задоволенні позову.
Аргументи учасників справ
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга мотивована тим, що судами попередніх інстанцій в супереч
вимог частини першої статті 1054,
частини першої статті 1056-1 ЦК України допущено
стягнення процентів за подвійною ставкою. Також заявник посилався на те, що
ухвалюючи оскаржуване рішення, апеляційний суд, вийшов за межі заявлених
позивачем позовних вимог, зокрема позивач не заявляв вимоги щодо встановлення
початкової ціни предмета іпотеки у грошовому вираженні. Вважав, що вартість
квартири, вказана у звіті є значно завищеною та не відповідає реальній вартості
квартири. Крім того такий звіт не був долучений до матеріалів справи під час
розгляду судом першої інстанції даної справи, а тому вважав, що приймаючи такий
доказ апеляційний суд порушив вимоги частини третьої статті 367 ЦПК
України.
Доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу
У квітні 2018 року АТ «УкрСиббанк»подало відзив на касаційну скаргу,
вказуючи на те, що рішення судів першої та апеляційної інстанцій є законними і
обґрунтованими, всі висновки судів відповідають встановленим обставинам справи,
а тому підстав для їх скасування немає.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Судом установлено, що 25 грудня 2006 року між АКІБ «УкрСиббанк»,
правонаступником якого є ПАТ «УкрСиббанк», та ОСОБА_1 укладено договір про
надання споживчого кредиту, відповідно до умов якого останній отримав кредит у
розмірі 62 000,00 доларів США, зі сплатою 11,8 % річних, строком до
25 грудня 2016 року. 30 березня 2009 року між тими ж сторонами укладено
додаткову угоду № 1 до вказаного договору, відповідно до умов якої змінено
схему надання кредиту та перенесено кінцевий термін повернення кредиту до
25 грудня 2018 року.
У рахунок забезпечення виконання ОСОБА_1 зобов`язань за кредитним договором
між ПАТ «УкрСиббанк» та ОСОБА_1 , ОСОБА_2 ,
ОСОБА_3 і ОСОБА_4 укладено договір іпотеки від 25 грудня 2006 року,
відповідно до умов якого останні передали в іпотеку квартиру АДРЕСА_1 , яка
належить їм на праві спільної сумісної власності.
27 грудня 2007 року між ПАТ «УкрСиббанк» та ОСОБА_1 укладено договір про
надання споживчого кредиту, відповідно до умов якого останній отримав кредит у
розмірі 40 000,00 доларів США, зі сплатою 13,9 %, строком до 27 грудня 2017
року. 28 квітня 2009 року між ПАТ «УкрСиббанк» та ОСОБА_1 укладено додаткову
угоду № 2 до вказаного, відповідно до умов якої змінено схему надання кредиту
та перенесено кінцевий термін повернення кредиту до
27 грудня 2019 року.
У рахунок забезпечення виконання ОСОБА_1 зобов`язань за вказаним кредитним
договором 27 грудня 2007 року між ПАТ «УкрСиббанк» та
ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 і ОСОБА_4 укладено договір іпотеки, відповідно
до умов якого останні передали банку в іпотеку квартиру АДРЕСА_1 .
Належним чином вказані кредитні зобов`язання ОСОБА_1 не виконувались,
внаслідок чого утворилась заборгованість.
Під час апеляційного розгляду представником банку надано звіт про незалежну
оцінку трикімнатної квартири
АДРЕСА_1 , відповідно до якого вартість оцінюваного майна становить 880
688, 00 грн.
Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Відповідно до частин першої, другої та п`ятої статті 263 ЦПК
України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах
верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Зазначеним вимогам закону рішення судів першої та апеляційної інстанцій не
відповідають.
Згідно з частиною першою статті 402 ЦПК України у суді
касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом
першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення
учасників справи з урахуванням статті 400 цього
Кодексу.
Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний
Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду,
дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню частково.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Частиною першою статті 526 ЦК
України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним
чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу,
інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог -
відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Частиною першою статті 530 ЦК
України встановлено, якщо у зобов`язанні встановлений строк
(термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Згідно із частиною першою статті 598 ЦК
України зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі
на підставах, встановлених договором або законом.
Зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (стаття 599 ЦК
України).
Відповідно до частин першої та другої статті 1054 ЦК
України за кредитним договором банк або інша фінансова установа
(кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у
розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується
повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором
застосовуються положення параграфа 1 глави 71 «Позика.
Кредит. Банківський вклад» ЦК України, якщо інше не встановлено цим
параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
За частиною першою статті 1049 ЦК
України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику
(грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у
такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були
передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
Згідно з частиною другою статті 1050 ЦК
України, якщо договором встановлений обов`язок позичальника
повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення
чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення
частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому.
Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов,
визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання) (стаття 610 ЦК
України).
У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені
договором або законом, зокрема: зміна умов зобов`язання; сплата неустойки;
відшкодування збитків та моральної шкоди (стаття 611 ЦК
України).
Звертаючись до суду з позовом ПАТ «УкрСиббанк», з урахуванням уточнених
позовних вимог, просило в рахунок погашення заборгованості за договором про
надання споживчого кредиту від 25 грудня 2006 року у розмірі 34 362,20 дол. США
і 32 791,65 грн пені та за договором про надання споживчого кредиту від 27
грудня 2007 року станом на 20 березня 2015 року в розмірі 29 365,59 дол. США та
26 587,81 грн пені звернути стягнення на трикімнатну квартиру АДРЕСА_1 шляхом
продажу предмета іпотеки ПАТ «УкрСиббанк» на прилюдних торгах у межах процедури
виконавчого провадження.
З матеріалів справи вбачається, що банк 15 жовтня 2014 року направив
відповідачам вимоги, у яких просив впродовж 32 календарних днів з дати цієї вимоги
здійснити дострокове погашення кредитів від 26 грудня 2006 року та від 27
грудня 2007 року, укладених між ПАТ «УкрСиббанк» та ОСОБА_1 , в повному обсязі
разом зі сплатою процентів.
У разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК
України право кредитодавця нараховувати передбачені договором
проценти за кредитом припиняється. Права та інтереси кредитодавця в охоронних
правовідносинах забезпечуються частиною другою статті 625 ЦК
України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового
зобов`язання.
Такий висновок суду відповідає висновку Великої Палати Верховного Суду,
висловленому у постанові від 28 березня 2018 року № 14-10цс18.
Разом з тим, апеляційний суд, звертаючи стягнення на предмет іпотеки в
рахунок погашення заборгованості за кредитним договором від 25 грудня 2006
року
№ 11104802000 станом на 19 березня 2015 року у розмірі 34
362,20 доларів США, із яких; 30 535,42 доларів США - заборгованість за тілом
кредиту, 3 862,78 доларів США - заборгованість за відсотками та 32 791,65 грн -
пеня, та за кредитним договором від 27 грудня 2007 року № 11280233000 у розмірі
29 365,59 доларів США, із яких; 25 316,41 доларів США - заборгованість за
тілом
кредиту,
4 049,18 доларів США - заборгованість за відсотками та 26 587,81 грн - пеня,
достовірно не з`ясував розміру заборгованості за кредитними договорами та не
перевірив періоду за який вона нарахована, а також не встановив періоду
нарахованих відповідачу процентів за користування кредитними коштами, оскільки
після пред`явлення відповідачу досудової вимоги про дострокове повернення
кредитної заборгованості (15 жовтня 2014 року) банк змінив строк виконання
основного зобов`язання на 17 листопада 2014 року, а тому право кредитодавця
нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припинилося.
Крім того, колегія суддів в ухвалі Вищого спеціалізованого суду України з
розгляду цивільних і кримінальних справ від 20 вересня 2017 року вже звертала
увагу на те, що повідомлення банку про наміри застосування наслідків щодо
сплати підвищених процентів до боржника не є результатом домовленості сторін
кредитного договору, оскільки вказана умова не підписана обома сторонами
договору та враховуючи те, що умовами кредитного договору від 25
грудня 2006
року (з урахуванням внесених до нього змін) не передбачено сплату боржником
процентів за подвійною ставкою у разі порушення кредитної дисципліни,
періодичне нарахування банком подвійної відсоткової ставки є безпідставне та не
узгоджується з умовами кредитного договору.
Ураховуючи, що фактичні обставини, які мають значення для правильного
вирішення справи, судом повністю не встановлено, а тому судове рішення не
відповідає вимогам статті 263 ЦПК
України щодо законності й обґрунтованості, що в силу статті 411 ЦПК
України є підставою для його скасування з передачею справи на
новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
Керуючись статтями 400, 411, 416 ЦПК України,
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палатиКасаційного
цивільного суду
П О С Т А Н О В И В:
Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.
Постанову Апеляційного суду Київської області від 21 грудня 2017 року та
постанову Апеляційного суду Київської області від 15 березня 2018
року скасувати, справу передати на новий розгляд до суду апеляційної
інстанції.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її
прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
З моменту прийняття постанови судом касаційної інстанції скасоване рішення
суду апеляційної інстанції втрачає законну силу.
Головуючий М.
Є. Червинська
Судді:
С. Ю. Бурлаков
А.
Ю. Зайцев
Є.
В. Коротенко
В.
М. Коротун
Інформаційне джерело: http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/91680648
