04.02.2020 Вінницький апеляційний суд своєю Постановою від 04.02.2020 відхилив апеляційну скаргу АТ "КБ "Приватбанк" та підтримав відзив клінта ЮК "Закон Слова", підготовлений Директором ЮК "Закон Слова" Гитченком Сергієм Олексійовичем ( +380935814217, zakonslova@ukr.net ), про безпідставність апеляційної скарги АТ "КБ "Приватбанк" та законність Рішення Барського районного суду.
Постановою Вінницького апеляційного суду від 04.02.2020 було залишено в силі Рішення Барського районного суду, яким задоволено позов клієнта ЮК "Закон Слова" про скасування незаконних рішення держреєстратора і запису держреєстратора про реєстрацію власності за АТ "КБ "Приватбанк" на іпотечну квартиру клієнта ЮК "Закон Слова" та яким Суд відновив власність на квартиру клієнту ЮК "Закон Слова" визнавши право власності за клієнтом ЮК "Закон Слова".
Господь да благословить Суддів Єрмічову В.В., Войтка Ю.Б., Міхасішина І.В., Сопруна В.В.
Божої благодаті вам!
Знайомтесь з Постановою від 04.02.2020:
Провадження № 22-ц/801/154/2020
Головуючий у суді 1-ї інстанції Єрмічова В. В.
Доповідач: Войтко Ю. Б.
ВІННИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
04 лютого 2020 року м. Вінниця
Вінницький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з
цивільних справ:
головуючого (судді-доповідача) Войтка
Ю.Б.,
суддів Міхасішина І.В., Сопруна В.В.,
з участю секретаря судового засідання: Безрученко Н.Р.,
розглянув у відкритому судовому засіданні в залі суду № 2 апеляційну скаргу
Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» на рішення Барського
районного суду Вінницької області від 09 жовтня 2019 року, ухвалене під
головуванням судді Єрмічової В.В. в місті Бар Вінницької області, зі складенням
його повного тексту 09 жовтня 2019 року,
у справі№ 127/27504/17 за позовом ОСОБА_1 до Публічного
акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк», державного реєстратора
- приватного нотаріуса Вінницького міського нотаріального округу Бєлої Оксани
Миколаївни, про скасування рішення державного реєстратора про державну
реєстрацію права власності, зобов`язання реєстратора вчинити дії,визнання
прававласності наквартиру,
в с т а н о в и в:
В грудні 2017 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ПАТ КБ
"ПриватБанк", державного реєстратора - приватного нотаріуса
Вінницького міського нотаріального округу Бєлої О.М. про скасування рішення
державного реєстратора про державну реєстрацію права власності та запису про
право власності 18207264 від 19 грудня 2016 року, внесеного державним
реєстратором.
З урахуванням уточнених позовних вимог, позивач просила скасувати рішення
державного реєстратора: приватного нотаріуса Вінницького міського нотаріального
округу Бєлої О.М. № 33088872 від 22 грудня 2016 року про державну реєстрацію
права власності на квартиру АДРЕСА_1 за ПАТ КБ "ПриватБанк" та
скасувати запис про право власності 18207264 від 19 грудня 2016 року у
Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно за ПАТ КБ "ПриватБанк",
внесений приватним нотаріусом Вінницького міського нотаріального округу Бєлою
О.М., визнати право власності на квартиру АДРЕСА_1 за ОСОБА_1 .
Позов мотивований тим, що 18 березня 2008 року між нею, як майновим
поручителем, та ЗАТ КБ "ПриватБанк" був укладений договір іпотеки
належної їй на праві власності квартири АДРЕСА_1 в забезпечення виконання
зобов`язань ОСОБА_2 за кредитним договором № VICWGA0000000006 від 18 березня
2008 року. З листа ПАТ КБ "ПриватБанк" від 31 березня 2017 року їй
стало відомо, що право власності на квартиру, яка є її єдиним житлом, 22 грудня
2016 року зареєстровано державним реєстратором - приватним нотаріусом
Вінницького міського нотаріального округу Бєлою О.М. за ПАТ КБ
"ПриватБанк" на підставі рішення про державну реєстрацію від 22 грудня
2016 року.
Таке рішення позивач вважає незаконним з підстав порушення державним
реєстратором порядку, передбаченого Законом України
"Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх
обтяжень". Зокрема, державний реєстратор не повідомив власника
об`єкта нерухомого майна - позивача у справі, про наявність заяви
іпотекодержателя на проведення реєстраційних дій (ч. 1 ст. 20 Закону); між ПАТ
КБ "ПриватБанк" та ОСОБА_1 жодні нотаріально-посвідчені угоди від 22
грудня 2016 року не укладалися і приватним нотаріусом Бєлою О.М. нотаріальні
дії щодо вказаної нерухомості не вчинялися, а тому нотаріус не мав повноважень
на здійснення функції державного реєстратора щодо спірної квартири (абз. 5 ч. 5
ст. 3, ч. 3 ст. 20, п. 1 ч. 1 ст. 27 Закону); позивач не отримувала вимогу від
іпотекодавця про застосування застереження про задоволення вимог кредитора за
рахунок іпотечного майна (п. 61 Порядку державної реєстрації речових прав на
нерухоме майно та їх обтяжень, затверджено постановою КМУ від
25 грудня 2015 року № 1127). Також державним реєстратором порушено
вимоги Закону України
"Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як
забезпечення кредитів в іноземній валюті", оскільки спірна
квартира є єдиним житлом позивача, передана в іпотеку в забезпечення споживчого
кредиту, наданого в іноземній валюті і згода власника на відчуження, примусове
стягнення майна відсутня. Спірне рішення прийнято за відсутності рішення суду,
що призвело до примусового позбавлення ОСОБА_1 її права на житло.
Рішенням Барського районного суду Вінницької області від 09 жовтня 2019
року позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено. Визнане незаконним та скасоване рішення
державного реєстратора приватного нотаріуса Вінницького міського нотаріального
округу Бєлої Оксани Миколаївни № 33088872 від 22 грудня 2016 року про державну
реєстрацію права власності на квартиру АДРЕСА_1 за ПАТ КБ
"ПриватБанк". Скасовано запис про право власності 18207264 від 19
грудня 2016 року у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно за ПАТ КБ
"ПриватБанк", внесений приватним нотаріусом Вінницького міського
нотаріального округу Бєлою Оксаною Миколаївною. Визнане за ОСОБА_1 право
власності на квартиру АДРЕСА_1 .
Не погодившись з вказаним рішенням суду, Акціонерне товариство комерційний
банк «ПриватБанк» подало апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення
Барського районного суду Вінницької області від 09 жовтня 2019 року та ухвалите
нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 в повному
обсязі.
Апеляційна скарга мотивована тим, що оскаржуване рішення прийняте без
повного, всебічного та об`єктивного дослідження всіх обставин справи, без
належної оцінки доказів по справі та з порушенням норм процесуального і
матеріального права. Вказується на те, що пунктом 27 договору іпотеки
передбачено, що звернення стягнення на предмет іпотеки за вибором
іпотекодержателя може бути здійснено у позасудовому порядку шляхом: переходу до
іпотекодержателя права власності на предмет іпотеки, про що іпотекодержатель
зобов`язаний письмово повідомити іпотекодавця. Відповідно до ст. 37 Закону
України «Про іпотеку», правовою підставою для реєстрації права
власності іпотекодержателя на нерухоме майно, яке є предметом іпотеки, є
договір про задоволення вимог іпотекодержателя або відповідне застереження в
іпотечному договорі, яке прирівнюється до такого договору за своїми правовими
наслідками та передбачає передачу іпотекодержателю права власності на предмет
іпотеки в рахунок виконання основного зобов`язання. АТ КБ «ПриватБанк» письмово
звертався до позивача з вимогою щодо погашення заборгованості та з
попередженням відносно звернення стягнення на предмет іпотеки тощо. Зазначені
докази наявні, містяться в реєстраційній справі та були перевірені банком перед
прийняттям рішення, що оскаржується позивачем. Рішення суду першої інстанції
щодо відсутності попередження позивача відносно звернення стягнення на предмет
іпотеки ґрунтується на припущеннях, що заборонено ч. 6 ст. 81 ЦПК України.
Позивач ОСОБА_1 подала відзив на апеляційну скаргу, в якому просить суд
залишити без задоволення апеляційну скаргу, а рішення Барського районного суду
Вінницької області від 09 жовтня 2019 року залишити без змін.
Відзив на апеляційну скаргу мотивований тим, що апеляційна скарга не
спростовує встановлених судом обставин справи. Державний реєстратор при
прийнятті рішення про державну реєстрацію порушив п. 61 Порядку державної
реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого постановою КМ
України від 25.12.2015 № 1127, оскільки АТ КБ «ПриватБанк» не
направляв і не надавав під особистий розпис ОСОБА_1 повідомлення про
застосування застереження шляхом передачі у власність банку предмету іпотеки,
що вимагається абзацом 1 пункту 27 Договору іпотеки. Підпис нібито ОСОБА_1 є
підроблений та не є її підписом, не виконаний почерком ОСОБА_1 . З метою
встановлення цієї обставини суд витребував ці документи у відповідача, який
ігнорував ухвали суду і не надав документи. 22.12.2016 між АТ КБ «ПриватБанк» і
позивачем не було укладено окремого договору про задоволення вимог
іпотекодержателя, що вимагається ч. 1 ст. 37 ЗУ «Про
іпотеку». Державний реєстратор порушив ЗУ «Про мораторій
на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в
іноземній валюті», оскільки цим Законом заборонено відчуження без
згоди власника ОСОБА_1 її іпотечного майна, яке є постійним місцем проживання
іпотекодавця. Також реєстратор порушив ч. 3 ст. 37 ЗУ «Про іпотеку, оскільки
прийняв оспорюване рішення за відсутності висновку (звіту) суб`єкта оціночної
діяльності про оцінку вартості предмету іпотеки.
Апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Судом першої інстанції встановлено, що відповідно до копії свідоцтва про
право власності на житло, видано Бюро по приватизації державного житлового
фонду виконкому Барської міськради на підставі наказу (розпорядження) від 1
вересня 2006 року за № 51, ОСОБА_1 набула у приватну власність трьохкімнатну
квартиру АДРЕСА_1 , загальною площею 59,21 кв. м, житловою площею 40,49 кв.м.
Згідно з договором іпотеки квартири від 18 березня 2008 року з додатковою
угодою до нього від 14 жовтня 2013 року, укладено між ЗАТ КБ
"ПриватБанк" та ОСОБА_1 , позивач передала в іпотеку належну їй на
праві власності квартиру АДРЕСА_1 в забезпечення виконання зобов`язань ОСОБА_2
за кредитним договором № VICWGA0000000006 від 18 березня 2008 року.
Відповідно до інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на
нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру
іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна, 22 грудня
2016 року приватним нотаріусом Вінницького міського нотаріального округу Бєлою
О.М. прийнято рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень за індексним
номером 33088872, на підставі якого внесено запис про державну реєстрацію права
власності на квартиру АДРЕСА_1 на підставі договору іпотеки за ПАТ КБ
"ПриватБанк".
29 березня 2017 року ПАТ КБ "ПриватБанк" надіслало ОСОБА_1 вимогу
про усунення перешкод у користуванні спірною квартирою.
Підставою виникнення права власності за ПАТ КБ "ПриватБанк" на
квартиру АДРЕСА_1 стало: договір іпотеки квартири, серія та номер: 980, виданий
18 березня 2008 року, посвідчений приватним нотаріусом Барського районного
нотаріального округу Вінницької області Мельником О.М.; додаткова угода до
договору іпотеки, серія та номер: 1520, видана 14 жовтня 2013 року, посвідчена
приватним нотаріусом Барського районного нотаріального округу Вінницької
області Мельником О.М.; заставна, серія та номер: ПБ № 010901; обтяження
нерухомого майна іпотекою, зареєстровано в реєстрі 980 від 18 березня 2008
року; повідомлення за вихідним номером 942, складеного ПАТ КБ
"ПриватБанк" від 25 липня 2016 року; рекомендоване повідомлення про
вручення поштового відправлення, штрих-код 2103000532518; дата подання 25 липня
2016 року; відправник: ПАТ КБ "ПриватБанк"; адресат: ОСОБА_3 ..
Відповідно до п. 22 Договору іпотеки квартири від 18 березня 2008 року,
сторони досягли згоди про можливість звернення стягнення на предмет іпотеки на
підставі: рішення суду, виконавчого напису нотаріуса, застереження про
задоволення вимог іпотекодержателя.
За умовами п. 27 Договору іпотеки квартири звернення стягнення на предмет
іпотеки за вибором Іпотекодержателя може бути здійснено у позасудовому порядку,
зокрема, шляхом переходу до Іпотекодержателя права власності на предмет
іпотеки, про що Іпотекодержатель зобов`язаний письмово повідомити іпотекодавця.
Крім того, судом встановлено, що на момент набуття ПАТ КБ
"ПриватБанк" права власності на предмет іпотеки, була відсутня оцінка
такого майна, оскільки в матеріалах справи, а також реєстраційної справи,
відсутня така оцінка, та відповідачами не спростовано даного факту. Станом на
момент прийняття державним реєстратором оспорюваного рішення та вчинення дії
існувала імперативна вимога закону щодо проведення оцінки майна.
У матеріалах реєстраційної справи міститься копія повідомлення ПАТ КБ
"ПриватБанк" № 942/1 від 25 липня 2016 року, адресоване ОСОБА_1 про
невиконання забезпеченого іпотекою зобов`язання та надання тридцятиденного
терміну для виконання зобов`язання, у якому також повідомляється про реєстрацію
права власності на предмет іпотеки за банком у разі невиконання зобов`язання,
та копія повідомлення ПАТ КБ "ПриватБанк" № 942 від 25 липня 2016
року, адресоване ОСОБА_1 , з пропозицією придбання предмету іпотеки.
На обох копіях повідомлень, що виконані друкованим способом, міститься
запис від руки такого змісту: "Отримала" виконано підпис "
ОСОБА_1 " "29.07.16 р."
Представник позивача наполягав, що ОСОБА_1 не виконувала на вказаних
повідомленнях наведеного вище напису та не підписувала їх, повідомлень таких не
бачила та не отримувала. Позивач зазначив, що 29 липня 2016 року до ПАТ КБ
"ПриватБанк" вона не ходила, та з банку до неї не приходили, з 28
липня 2016 року по 30 липня 2016 року ОСОБА_1 знаходилась в с. Чемериське
Барського району Вінницької області, наполягає, що напис на повідомленнях від
її імені є підробленим.
З метою надання доказів наведених позивачем обставин, представником
позивача було заявлено клопотання про призначення судової почеркознавчої
експертизи для проведення якої представник позивача також клопотав витребувати
оригінали вказаних повідомлень. Ухвалою Барського районного суду Вінницької
області від 24 липня 2018 року клопотання представника позивача про
витребування документів було задоволено. Ухвалою Барського районного суду
Вінницької області від 28 серпня 2018 року повторне клопотання представника
позивача про витребування документів було задоволено.
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції мотивував своє рішення
тим, що вимоги обох ухвал Барського районного суду Вінницької області не були
виконані відповідачем ПАТ КБ "ПриватБанк", що суд розцінив як
ухилення від проведення експертизи.
З огляду на викладене, враховуючи диспозитивність процесу, справа
розглядалася судом за наявними у ній документами, з урахуванням факту ухилення
відповідача ПАТ КБ "ПриватБанк" від надання документів на вимогу
суду.
Оскільки відповідач ухилився від проведення експертизи, без оригіналів
документів провести експертизу неможливо, суд визнав той факт, що позивач не
отримувала та не ознайомлювалась з повідомленнями про застосування застереження
про задоволення вимог іпотекодержателя шляхом укладення банком договору
купівлі-продажу квартири.
Суд також звернув увагу на те, що у відзиві на позовну заяву представник
відповідача ПАТ КБ "ПриватБанк" зазначив про наявність у матеріалах
реєстраційної справи доказів направлення позивачу повідомлення про звернення
стягнення на предмет іпотеки, однак наведене не відповідає дійсності.
У матеріалах реєстраційної справи, копії яких надано на вимогу суду,
містяться самі повідомлення, що адресовані позивачу, та рекомендоване поштове
повідомлення на ім`я ОСОБА_2 . Жодних доказів надіслання повідомлень позивачу
реєстраційна справа не містить. У копії витягу з Державного реєстру речових
прав на нерухоме майно про реєстрацію прав та їх обтяжень у якості підстави
виникнення права власності на спірну квартиру у ПАТ КБ "ПриватБанк" зазначено
рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення 2103000532518,
однак вказане рекомендоване повідомлення адресоване не власнику іпотечного
майна - ОСОБА_1 , а боржнику за основним договором - ОСОБА_2 ..
Крім того, є розбіжність: у тексті застереження, копію якого надано
відповідачем суду, вказано, що банк повідомляє про застосування застереження
про задоволення вимог іпотекодержателя шляхом укладення банком договору
купівлі-продажу квартири, а фактично відбулося задоволення вимог іпотекодержателя
шляхом оформлення права власності за банком.
Рішення суду про скасування рішення про державну реєстрацію прав є
підставою для внесення до Державного реєстру прав запису про скасування
державної реєстрації прав.
Оскільки суд дійшов висновку про необхідність скасування рішення про
державну реєстрацію права власності за ПАТ КБ "ПриватБанк", то з
метою належного захисту порушених прав позивача ОСОБА_1 , суд вважав, що
позовна вимога про визнання за нею права власності на квартиру АДРЕСА_1
підлягає задоволенню.
Зважаючи на викладене, оцінюючи належність, допустимість і достовірність
кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів в їх
сукупності, враховуючи те, що обставини, на які посилається позивач, як на
підставу для задоволення позову, знайшли своє підтвердження у судовому
засіданні, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню.
Суд апеляційної інстанції погоджується з висновками суду першої інстанції.
Відповідно до статті 1 Закону
України від 5 червня 2003 року № 898-IV «Про іпотеку» (далі -
Закон № 898-IV) іпотека - вид забезпечення виконання зобов`язання нерухомим
майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким
іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою
зобов`язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки
переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим
Законом.
Іпотека виникає на підставі договору, закону або
рішення суду. До іпотеки, яка виникає на підставі закону або
рішення суду, застосовуються правила щодо іпотеки, яка виникає на підставі
договору, якщо інше не встановлено законом (стаття 3 Закону №
898-IV).
За приписами частини першої статті 35 Закону №
898-IV у разі порушення основного зобов`язання та/або умов
іпотечного договору іпотекодержатель надсилає іпотекодавцю та боржнику, якщо
він є відмінним від іпотекодавця, письмову вимогу про усунення порушення. В
цьому документі зазначається стислий зміст порушених зобов`язань, вимога про
виконання порушеного зобов`язання у не менш ніж тридцятиденний строк та
попередження про звернення стягнення на предмет іпотеки у разі невиконання цієї
вимоги. Якщо протягом встановленого строку вимога іпотекодержателя залишається
без задоволення, іпотекодержатель вправі прийняти рішення про звернення стягнення
на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору.
Положеннями статті 37 Закону №
898-IV (в редакції, чинній на час укладення договору іпотеки)
визначено, що іпотекодержатель може задовольнити забезпечену іпотекою вимогу
шляхом набуття права власності на предмет іпотеки. Договір про задоволення
вимог іпотекодержателя, який передбачає передачу іпотекодержателю права
власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов`язання, є
правовою підставою для реєстрації права власності іпотекодержателя на нерухоме
майно, що є предметом іпотеки.
Із внесенням змін до цієї норми згідно із Законом України
від 25 грудня 2008 року № 800-VI «Про запобігання впливу світової фінансової
кризи на розвиток будівельної галузі та житлового будівництва» (далі
- Закон № 800-VI) норми статті 37 Закону №
898-IV передбачають, що іпотекодержатель може задовольнити
забезпечену іпотекою вимогу шляхом набуття права власності на предмет іпотеки.
Правовою підставою для реєстрації права власності іпотекодержателя на нерухоме
майно, яке є предметом іпотеки, є договір про задоволення вимог іпотекодержателя
або відповідне застереження в іпотечному договорі, яке прирівнюється до такого
договору за своїми правовими наслідками та передбачає передачу іпотекодержателю
права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов`язання.
Приписами статті 36 Закону №
898-IV (в редакції, яка діяла на час укладення договору
іпотеки) передбачено, що сторони іпотечного договору можуть вирішити питання
про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на
підставі договору. Позасудове врегулювання здійснюється згідно із застереженням
про задоволення вимог іпотекодержателя, що міститься в іпотечному договорі, або
згідно з окремим договором між іпотекодавцем і іпотекодержателем про
задоволення вимог іпотекодержателя, який підлягає нотаріальному посвідченню і
може бути укладений в будь-який час до набрання законної сили рішенням суду про
звернення стягнення на предмет іпотеки.
Договір про задоволення вимог іпотекодержателя, яким також вважається
відповідне застереження в іпотечному договорі, визначає можливий спосіб
звернення стягнення на предмет іпотеки відповідно до цього Закону.
Визначений договором спосіб задоволення вимог іпотекодержателя не перешкоджає
іпотекодержателю застосувати інші встановлені цим Законом способи
звернення стягнення на предмет іпотеки.
Після внесення Законом № 800-VI змін
до статті 36 Закону №
898-IV її нормами передбачено, зокрема, що сторони іпотечного
договору можуть вирішити питання про звернення стягнення на предмет іпотеки
шляхом позасудового врегулювання на підставі договору. Позасудове врегулювання
здійснюється згідно із застереженням про задоволення вимог іпотекодержателя, що
міститься в іпотечному договорі, або згідно з окремим договором між
іпотекодавцем і іпотекодержателем про задоволення вимог іпотекодержателя, що
підлягає нотаріальному посвідченню, який може бути укладений одночасно з
іпотечним договором або в будь-який час до набрання законної сили рішенням суду
про звернення стягнення на предмет іпотеки.
Разом з тим відповідно до пункту 57 Порядку державної реєстрації речових
прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого постановою
Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2015 року № 1127 (далі
- Порядок), який набрав чинності на момент прийняття оскаржуваного рішення, для
державної реєстрації права власності на підставі договору іпотеки, що містить
застереження про задоволення вимог іпотекодержателя шляхом набуття права
власності на предмет іпотеки, також подаються: копія письмової вимоги про
усунення порушень, надісланої іпотекодержателем іпотекодавцеві та боржникові,
якщо він є відмінним від іпотекодавця; документ, що підтверджує наявність факту
завершення 30-денного строку з моменту отримання іпотекодавцем та боржником,
якщо він є відмінним від іпотекодавця, письмової вимоги іпотекодержателя у
разі, коли більш тривалий строк не зазначений у відповідній письмовій вимозі;
заставна (якщо іпотечним договором передбачено її видачу).
У цьому випадку умовами іпотечного договору від 20 травня 2008 року,
зокрема підпукту 16.7.1 пункту 16.7 Договору іпотеки, передбачено, що
іпотекодержатель має право, доки він залишається власником заставної, з метою
задоволення своїх вимог і в порядку, передбаченому пункту 22 цього Договору,
звернути стягнення на предмет іпотеки у випадку, якщо в момент настання
термінів виконання якого-небудь із зобов`язань за кредитним договором вони не
будуть виконані.
Згідно з пунктом 22 Договору іпотеки у випадку порушення кредитного
договору позичальником або цього договору іпотекодавцем іпотекодержатель
направляє іпотекодавцю і позичальнику письмову вимогу про усунення порушення.
Якщо протягом тридцятиденного строку вимога іпотекодержателя залишається без
задоволення, іпотекодержатель вправі почати звернення стягнення на предмет
іпотеки відповідно до цього договору.
Із наведеного слідує, що згідно з умовами іпотечного договору підставами
для задоволення вимог іпотекодержателя шляхом позасудового врегулювання є
надсилання іпотекодавцю та боржнику (позичальнику) письмової вимоги про
дострокове виконання зобов`язання за кредитним договором.
У матеріалах реєстраційної справи міститься копія повідомлення ПАТ КБ
"ПриватБанк" № 942/1 від 25 липня 2016 року та копія повідомлення ПАТ
КБ "ПриватБанк" № 942 від 25 липня 2016 року, адресовані ОСОБА_1 ,
про невиконання забезпеченого іпотекою зобов`язання та надання тридцятиденного
терміну для виконання зобов`язання, а також з пропозицією придбання предмету
іпотеки. На обох копіях повідомлень, що виконані друкованим способом, міститься
запис від руки такого змісту: "Отримала" виконано підпис "
ОСОБА_1 " "29.07.16 р."
Представник позивача наполягав, що ОСОБА_1 не виконувала на вказаних
повідомленнях наведеного вище напису та не підписувала їх, повідомлень таких не
бачила та не отримувала. З метою надання доказів наведених позивачем обставин,
представником позивача було заявлено клопотання про призначення судової
почеркознавчої експертизи.
Оскільки відповідач ухилився від проведення експертизи, без оригіналів
документів провести експертизу неможливо, суд вірно визнав той факт, що позивач
не отримувала та не ознайомлювалась з повідомленнями про застосування
застереження про задоволення вимог іпотекодержателя шляхом укладення банком
договору купівлі-продажу квартири.
У відзиві на позовну заяву представник відповідача ПАТ КБ
"ПриватБанк" зазначив про наявність у матеріалах реєстраційної справи
доказів направлення позивачу повідомлення про звернення стягнення на предмет
іпотеки, проте Барським районним судом було встановлено, що наведене не
відповідає дійсності.
Таким чином, апеляційний суд вважає, що суд першої інстанції дійшов
правомірного висновку, що твердження позивача про те, що їй надсилалось
повідомлення-вимога про усунення порушень, а також посилання відповідача ПАТ КБ
"ПриватБанк" на рекомендоване повідомлення про вручення поштового
відправлення № 210300532518 як на єдиний доказ вручення повідомлення ОСОБА_1 ,
не відповідають обставинам справи, а тому є необґрунтованими та спростовуються
наявними у матеріалах справи доказами.
7 червня 2014 року набрав чинності Закон № 1304-VII,
підпуктом 1 пункту 1 якого передбачено, що не може бути примусово стягнуте
(відчужене без згоди власника) нерухоме житлове майно, яке вважається предметом
застави згідно зі статтею 4 Закону
України «Про заставу» та/або предметом іпотеки згідно зі статтею 5 Закону
України «Про іпотеку», якщо таке майно виступає як забезпечення
зобов`язань громадянина України (позичальника або майнового поручителя) за
споживчими кредитами, наданими йому кредитними установами - резидентами України
в іноземній валюті, та за умови, що:
- таке нерухоме житлове майно використовується як місце постійного
проживання позичальника/майнового поручителя або є об`єктом незавершеного
будівництва нерухомого житлового майна, яке перебуває в іпотеці, за умови, що у
позичальника або майнового поручителя у власності не знаходиться інше нерухоме
житлове майно;
- загальна площа такого нерухомого житлового майна (об`єкта незавершеного
будівництва нерухомого житлового майна) не перевищує 140 кв. м для квартири та
250 кв. м для житлового будинку.
Згідно з пунктом 23 статті 1 Закону
України 12 травня 1991 року № 1023-XII «Про захист прав споживачів» (у
редакції, що діяла на момент укладення кредитного договору та Договору іпотеки)
споживчий кредит - кошти, що надаються кредитодавцем (банком або іншою
фінансовою установою) споживачеві на придбання продукції.
Пунктом 4 Закону № 1304-VII передбачено,
що протягом дії цього Закону інші
закони України з питань майнового забезпечення кредитів діють з урахуванням
його норм.
Відповідно до частини третьої статті 33 Закону №
898-IV звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на
підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або згідно з договором про
задоволення вимог іпотекодержателя.
Договір про задоволення вимог іпотекодержателя, яким також вважається
відповідне застереження в іпотечному договорі, визначає можливий спосіб
звернення стягнення на предмет іпотеки відповідно до цього Закону.
Визначений договором спосіб задоволення вимог іпотекодержателя не перешкоджає
іпотекодержателю застосувати інші встановлені цим Законом способи
звернення стягнення на предмет іпотеки (частина друга статті 36 Закону №
898-IV).
Отже, Закон № 898-IV прямо
вказує, що договір про задоволення вимог іпотекодержателя, яким також
вважається відповідне застереження в іпотечному договорі, є одним із шляхів
звернення стягнення на предмет іпотеки.
Підписавши іпотечне застереження, сторони визначили лише можливі шляхи
звернення стягнення, які має право використати іпотекодержатель. Стягнення є
примусовою дією іпотекодержателя, направленою до іпотекодавця з метою
задоволення своїх вимог. При цьому до прийняття Закону № 1304-VII право
іпотекодержателя звернути стягнення на предмет іпотеки (як у судовому, так і в
позасудовому способі) не залежало від наявності згоди іпотекодавця, а залежало
від наявності факту невиконання боржником умов кредитного договору.
Водночас Закон № 1304-VII ввів
тимчасовий мораторій на право іпотекодержателя відчужувати майно іпотекодателя
без згоди останнього на таке відчуження.
Квартира за адресою: АДРЕСА_2 , яка має загальну площу 59,21 кв. м та яка
використовується як місце постійного проживання позивачем, не може бути
примусово стягнута (шляхом перереєстрації права власності на нерухоме майно) на
підставі дії Закону № 1304-VII,
у тому числі шляхом реєстрації права власності за ПАТ «КБ «Приватбанк» як
забезпечення виконання умов кредитного договору.
Таким чином, у приватного нотаріуса Вінницького міського нотаріального
округу Бєлої Оксани Миколаївни були наявні підстави для відмови у проведенні
державної реєстрації права власності на вказану квартиру за ПАТ «КБ
«Приватбанк».
Рішення суб`єкта державної реєстрації прав про державну реєстрацію прав із
внесенням відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме
майно вичерпує свою дію. Тому належним способом захисту права або інтересу
позивача у такому разі є і скасування запису про проведену державну реєстрацію
права власності (частина друга статті 26 Закону
України від 1 липня 2004 року № 1952-IV «Про державну реєстрацію речових прав
на нерухоме майно та їх обтяжень»).
Такого висновку Велика Палата Верховного Суду дійшла у постанові від 4
вересня 2018 року у справі № 915/127/18 (провадження № 12-184гс18).
Згідно з ст. 2 Закону
України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх
обтяжень" державна реєстрація речових прав на нерухоме
майно та їх обтяжень ( далі - державна реєстрація прав) - офіційне визнання і
підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на
нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до
Державного реєстру речових прав на нерухоме майно; Державний реєстр речових
прав на нерухоме майно - єдина державна інформаційна система, що забезпечує
обробку, збереження та надання відомостей про зареєстровані речові права на
нерухоме майно та їх обтяження, про об`єкти та суб`єктів таких прав.
Відповідно до статті 4 вказаного
Закону право власності підлягає державній реєстрації.
Оскільки суд дійшов обґрунтованого висновку про необхідність скасування
рішення про державну реєстрацію права власності за ПАТ КБ
"ПриватБанк", то суд підставно вважав, що з метою належного захисту
порушених прав позивача ОСОБА_1 , позовна вимога про визнання за нею права
власності на квартиру АДРЕСА_1 підлягає задоволенню.
Отже, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги висновків суду
першої інстанції не спростовують, суд ухвалив рішення з додержанням норм
матеріального і процесуального права, що відповідно достатті 375 ЦПК Україниє
підставою для залишення апеляційної скарги без задоволення, а судового рішення
- без змінСправа № 127/27504/17
.
Оскільки в задоволенні апеляційної скарги відмовлено, понесені судові
витрати покладаються на учасника справи, яка звернулася з апеляційною скаргою.
Керуючись ст. ст. 367, 374, 375, 381-384 ЦПК
України, суд -
постановив:
Апеляційну скаргу Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк»
залишити без задоволення.
Рішення Барського районного суду Вінницької області від 09 жовтня 2019 року
залишити без змін.
Постанова набирає законної сили із дня її прийняття.
Касаційна скарга на постанову може бути подана до Верховного Суду протягом
тридцяти днів із дня складення повного тексту постанови.
Повний текст постанови складено 07 лютого 2020 року.
Головуючий Ю. Б. Войтко
Судді І. В. Міхасішин
В. В. Сопрун
Інформаційне джерело Постанови від 04.02.2020 у справі № 127/27504/17:
http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/87442450
