Бордіян О.О. Керівник Львівської філії Юридичної компанії "Закон Слова" захистила клієнта від банківських зловживань та Ухвалою ВССУ від 10.09.2015р. відхилено касаційну скаргу Дельта банку подану на судові рішення, якими банку відмовлено у стягненні кредиту, %, штрафних санкцій та відмовлено у стягненні на іпотечне майно

 Бордіян Олена Орестівна Керівник Львівської філії Юридичної компанії "Закон Слова" захистила клієнта від банківських зловживань та Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 10.09.2015р. відхилено касаційну скаргу Дельта банку подану на судові рішення, якими банку відмовлено у стягненні кредиту, %, штрафних санкцій та відмовлено у зверненні стягнення на іпотечне майно.

Знайомтесь з Ухвалою ВССУ:

У х в а л а

іменем    україни

10 вересня 2015 рокум. КиївКолегія суддів судової палати у цивільних справах
Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:
головуючого       Наумчука М.І.,
суддів:                  Кузнєцова В.О.,  Мостової Г.І.,

розглянувши в попередньому судовому засіданні справу за позовом публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» до ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, третя особа - орган опіки та піклування Буської районної державної адміністрації Львівської області, про стягнення заборгованості за кредитним договором та звернення стягнення на предмет іпотеки, за касаційною скаргою Шубака Михайла Івановича, який діє від імені публічного акціонерного товариства «Дельта Банк», на рішення Буського районного суду Львівської області від 7 листопада 2014 року та рішення апеляційного суду Львівської області від 27 квітня 2015 року,

в с т а н о в и л а:

У липні 2013 року публічне акціонерне товариство «Дельта Банк» звернулося до суду з указаним позовом. Зазначало, що 18 вересня 2008 року між товариством з обмеженою відповідальністю «Український промисловий банк» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір № 263-021/ФК-08, за умовами якого позичальник отримала кредит у розмірі 38 000 доларів США зі сплатою 13,7 % річних строком до 18 вересня 2023 року. На забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором між банком та ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 було укладено договір іпотеки, предметом якого є квартира АДРЕСА_1. Посилаючись на те, що позичальник не належним чином виконує зобов'язання за кредитним договором, а кредитор 30 червня 2010 року відступив позивачу право вимоги за вказаними договорами, просило задовольнити позов.

Рішенням Буського районного суду Львівської області від 7 листопада 2014 року в задоволенні позову відмовлено.

Рішенням апеляційного суду Львівської області від 27 квітня 2015 року рішення суду першої інстанції в частині відмови в задоволенні позову про звернення стягнення на предмет іпотеки скасовано та ухвалено в цій частині нове рішення про відмову в задоволенні позову з інших підстав. Виключено з мотивувальної частини рішення посилання на п. 7 ч. 13 ст. 11 Закону України «Про захист прав споживачів». В іншій частині рішення суду першої інстанції залишено без змін.

Шубак М.І., який діє від імені публічного акціонерного товариства «Дельта Банк», звернувся до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ із касаційною скаргою, в якій просить оскаржувані судові рішення скасувати, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції.

Відповідно до ст. 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (ч. 4 ст. 267 ЦК України).

За змістом ст. 261 ЦК України початок перебігу позовної давності співпадає з моментом виникнення у зацікавленої сторони права на позов, тобто можливості реалізувати своє право в примусовому порядку через суд.

Ухвалюючи рішення про відмову в задоволенні позову про стягнення заборгованості за кредитним договором, суди виходили з того, що банк скористався своїм правом, передбаченим ч. 2 ст. 1050 ЦК України, і змінив строк виконання зобов'язань за кредитним договором, надіславши позичальнику вимогу від 16 січня 2009 року та зазначивши днем остаточного погашення отриманих кредитних коштів тридцятий день із дня отримання цієї письмової вимоги.

Судами встановлено, що вимога отримана ОСОБА_1 19 січня 2009 року, отже зобов'язання мало бути виконане до 18 лютого 2009 року включно (а. с. 186, 187 т. 1).

В суді першої інстанції представником ОСОБА_2 було подано заяву про застосування позовної давності.

Оскільки перебіг позовної давності почався 19 лютого 2009 року, а позов до суду подано 31 липня 2013 року, то суди дійшли обґрунтованого висновку про закінчення позовної давності на час звернення до суду з позовом і відмову в його задоволенні з цієї підстави.

Такі висновки зроблені на підставі поданих сторонами доказів, яким дана оцінка, вони ґрунтуються на положеннях ст. ст. 256, 261, 267 ЦК України.  

Доводи касаційної скарги про те, що фотокопія досудової вимоги від 16 січня 2009 року є неналежним доказом підлягають відхиленню.

Згідно із ч. 1 ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу. Доказуванню підлягають обставини, щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір.

На підтвердження надіслання вимоги про дострокове погашення заборгованості за кредитним договором ОСОБА_2 надав копію зазначеної вимоги (а. с. 186-187 т. 1, а.с. 171-172 т. 2).

Відповідно до ч. 2 ст. 64 ЦПК України якщо подано копію письмового доказу, суд за клопотанням осіб, які беруть участь у справі, має право вимагати подання оригіналу.

У матеріалах справи відсутні дані, що банком заявлялось клопотання про витребування у відповідача оригіналу поданої ним копії цього доказу, його існування під час розгляду справи не заперечувалось. Зміст апеляційної скарги банку на рішення суду першої інстанції вказує на те, що останній вважав помилковим зроблений у цьому рішенні висновок про зміну строку виконання зобов'язання внаслідок направлення вимоги про дострокове погашення кредиту і не погоджувався з ним (а. с. 72 т. 2).

Статтею 337 ЦПК України визначено, що суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Згідно із ч. 2 ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до вимог ст. 335 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Встановлено й це вбачається з матеріалів справи, що рішення суду першої інстанції в незміненій рішенням апеляційного суду частині, а також рішення апеляційного суду ухвалені з додержанням норм матеріального та процесуального права, доводи касаційної скарги про неправильне застосування судами норм матеріального права і порушення норм процесуального права безпідставні, вони не спростовують наведеного і зроблених в оскаржуваних рішеннях висновків.

Враховуючи викладене та положення ч. 3 ст. 332 ЦПК України, колегія суддів дійшла висновку про відхилення касаційної скарги і залишення рішення судових рішень без змін.

Керуючись статтями 332, 336, 337 ЦПК України, колегія суддів Судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ,

у  х  в  а  л  и  л  а :

Касаційну скаргу Шубака Михайла Івановича, який діє від імені публічного акціонерного товариства «Дельта Банк», відхилити.

Рішення Буського районного суду Львівської області від 7 листопада 2014 року та рішення апеляційного суду Львівської області від 27 квітня 2015 року залишити без змін.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Головуючий М.І. Наумчук  Судді:В.О. Кузнєцов Г.І. Мостова  

Дорошенко О.О. Голова осередку Ради юристів України у м.Чернівці захистив клієнта від банківських зловживань і Ухвалою ВССУ суд скасував незаконне рішення Апеляційного суду Івано-Франківської області, яким було незаконно задоволено позов Приватбанку про звернення стягнення на іпотечне житло, та ВССУ вказав на порушення, які припустився апеляційний суд

Дорошенко Олександр Олександрович Голова осередку Ради юристів України у м.Чернівці захистив клієнта від банківських зловживань і Ухвалою ВССУ суд скасував незаконне рішення Апеляційного суду Івано-Франківської області, яким було незаконно задоволено позов Приватбанку про звернення стягнення на іпотечне житло, та ВССУ вказав на порушення, які припустився апеляційний суд, зокрема:

"Ухвалюючи рішення, суд апеляційної інстанції не виконав вимог ст. ст. 10, 213, 303 ЦПК України щодо повного та всебічного з'ясування обставин справи, не перевірив умов договору щодо порядку повернення кредиту і відсотків за користування коштами, не встановив строк погашення чергового платежу, і встановивши, що його сплата здійснюється щомісячно, не перевірив правильність розрахунку та період, за який нараховано борг, не перевірив доводів відповідача щодо цих обставин та наявності в матеріалах справи його заяви про застосування строку позовної давності, не з'ясував, чи дотримано її позивачем за кожним платежем окремо, не перевірив відповідність своїх висновків правовим позиціям, висловленим Верховним Судом України у постановах від 01 жовтня 2014 року у справі № 6-134цс14, від 06 листопада 2013 року у справі № 6-116цс13.
Крім того, не перевірив доводів відповідача про те, що до вимог про стягнення пені застосовується позовна давність в один рік, не перевірив правильність її розрахунку, розмір та відповідність своїх висновків правовій позиції, висловленій Верховним Судом України у постанові від 03 вересня 2014 року у справі № 6-100цс14.

...

А вирішуючи питання про звернення стягнення на предмет іпотеки, суд не встановив та не зазначив у рішенні початкову ціну предмета іпотеки для його подальшої реалізації, визначеної у грошовому вираженні за процедурою, передбаченою ч.6 ст. 38 Закону України «Про іпотеку», про що вказано у постанові Верховного Суду України від 27 травня 2015 року у справі № 6-61цс15."

Знайомтесь з Ухвалою ВССУ:

УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
23 вересня 2015 року м. Київ

Колегія суддів судової палати у цивільних справах
Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і
кримінальних справ

у складі:
головуючого Касьяна О.П.,
суддів: Амеліна В.І., Гончара В.П.,
Остапчука Д.О., Савченко В.О.,

розглянувши в судовому засіданні справу за позовом Публічного акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк» до ОСОБА_3, ОСОБА_4, третя особа - Служба у справах дітей Верховинської районної державної адміністрації, про звернення стягнення за кредитним договором на предмет іпотеки, за касаційною скаргою ОСОБА_3 на рішення апеляційного суду Івано-Франківської області від 24 лютого 2015 року,

в с т а н о в и л а:

У вересні 2014 року Публічне акціонерне товариство комерційний банк «ПриватБанк» звернулось до суду з позовом, у якому просило звернути стягнення на житловий будинок загальною площею 139,4 кв. м по АДРЕСА_1 у селищі Верховина Верховинського району Івано-Франківської області, як на предмет іпотеки, де ОСОБА_3 та його колишній дружині ОСОБА_4 належить по Ѕ частини відповідно до рішення суду.
На обґрунтування своїх вимог посилалось на ті обставини, що 22 жовтня 2007 року між банком та ОСОБА_3 укладено кредитний договір, за яким банк надав, а позичальник отримав кредит у розмірі 30 000 доларів США, та зобов'язався їх повернути до 28 жовтня 2017 року та сплатити 11,04 % на рік на суму залишку заборгованості за користуванням коштами. На забезпечення виконання якого відповідач передав в іпотеку банку земельну ділянку загальною площею 0,1222 га та незавершений будівництвом житловий будинок.
Позичальник належним чином не виконував умови кредитного договору, внаслідок чого станом на 21 липня 2014 року виникла заборгованість у розмірі 85 096,88 доларів США, що становить 991 378 грн 77 коп.
18 грудня 2014 року рішенням Верховинського районного суду Івано-Франківської області у задоволенні позову відмовлено.
24 лютого 2015 року рішенням апеляційного суду Івано-Франківської області рішення суду першої інстанції скасовано та ухвалено нове рішення, яким позов задоволено частково.
У рахунок погашення заборгованості за кредитним договором в розмірі 30 538,35 доларів США, що становить 355 771 грн 77 коп., і складається з: 10 688, 52 доларів США - заборгованість за процентами за користуванням кредитом; 2220,00 доларів США - заборгованість з комісії за користування кредитом; 17 474,02 доларів США - пеня за несвоєчасність виконання зобов'язання за договором; 1 355,81 доларів США - штраф (процентна складова), звернуто стягнення на Ѕ частини житлового будинку загальною площею 139,4 кв. м, що належить ОСОБА_3, та Ѕ частини, яка належить ОСОБА_4, що розташований АДРЕСА_2 у селищі Верховина Верховинського району Івано-Франківської області шляхом його продажу ПАТ КБ «ПриватБанк» з укладанням від імені відповідачів договору купівлі-продажу будь-яким способом з іншою особою - покупцем та встановленням початкової ціни продажу предмета іпотеки на рівні, не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна, на підставі оцінки, проведеної суб'єктом оціночної діяльності/незалежним експертом на стадії оцінки майна під час проведення дій, спрямованих на виконання рішення суду на стадії реалізації іпотекодержателем предмета іпотеки.
У задоволенні решти позовних вимог відмовлено. Вирішено питання про розподіл судових витрат.
У касаційній скарзі ОСОБА_3 просить скасувати рішення апеляційного суду, а справу направити на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права.
Касаційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.
Ухвалюючи рішення про відмову в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що відповідач не виконував взяті на себе зобов'язання за кредитним договором, внаслідок чого утворився борг, однак до його суми включено частину заборгованості, в рахунок погашення якої вже звернуто стягнення на предмет іпотеки за рішенням суду, а в житловому будинку, що належить відповідачам та є предметом іпотеки, проживає троє їхніх неповнолітніх дітей, а Законом України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті» заборонено проводити без згоди власника примусове стягнення на нерухоме майно, яке є предметом іпотеки, і його дія поширюється на спірні відносини, тому підстав для задоволення позову немає.
Скасовуючи рішення суду першої інстанції та частково задовольняючи позов, апеляційний суд виходив з того, що відповідач не виконував взяті на себе зобов'язання за кредитним договором, внаслідок чого утворився борг, а позивач має право задовольнити їх шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом визнання за банком права продажу предмета іпотеки будь-якій особі -покупцеві за початковою ціною, що визначена на рівні, не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна, на підставі оцінки, проведеної суб'єктом оціночної діяльності на час продажу.
Проте з таким рішенням суду апеляційної інстанції погодитися не можна на таких підставах.
Відповідно до ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим, ухваленим з виконанням усіх вимог цивільного судочинства, згідно із законом, на основі повно та всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Цим вимогам оскаржуване судове рішення не відповідає.
Судами встановлено, що 22 жовтня 2007 року між банком та ОСОБА_3 укладено кредитний договір, за яким банк надав, а позичальник отримав 30 000 доларів США та зобов'язався повернути їх щомісячними платежами до 28 жовтня 2017 року і сплатити 11,04 % на рік на суму залишку заборгованості за користуванням коштами.
У цей же день на забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором між ПАТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_3 укладено договір іпотеки, за яким відповідач передав в іпотеку земельну ділянку загальною площею 0,1222 га та незавершений будівництвом житловий будинок - готовністю 65%, який розташований у селищі Верховина Верховинського району Івано-Франківської області.
Після завершення будівництва житловий будинок загальною площею 139,4 кв. м зданий в експлуатацію за адресою: АДРЕСА_1, селище Верховина Івано-Франківська область, та поділений між подружжям рішенням Верховинського районного суду Івано-Франківської області від 06 березня 2013 року.
У зв'язку із порушенням позичальником зобов'язань станом на 21 липня 2014 року виникла заборгованість у розмірі 85 096,88 доларів США, що складає 991 378 грн 77 коп. а саме: 24 178,27 доларів США - заборгованість за кредитом; 20 294,01 доларів США - заборгованість за процентами за користуванням кредитом; 3 240,00 доларів США - заборгованість з комісії за користування кредитом; 33 311,94 доларів США - пеня за несвоєчасність виконання зобов'язання за договором; 21,46 доларів США - штраф (фіксована частина); 4 051,21 доларів США - штраф (процентна складова).
При цьому судом встановлено, що внаслідок неналежного виконання ОСОБА_3 своїх зобов'язань за кредитним договором рішенням судової палати в цивільних справах апеляційного суду Івано-Франківської області від 03 вересня 2013 року за позовом ПАТ КБ «ПриватБанк» у рахунок погашення заборгованості за кредитним договором в сумі 56 634,58 доларів США, що еквівалентно 452 510 грн, звернуто стягнення на предмет іпотеки - земельну ділянку загальною площею 0,1222 га у селищі Верховина Верховинського району Івано-Франківської області.
Отже, заборгованість за кредитним договором від 22 жовтня 2007 року становить 30 538,35 доларів США, що за станом на 21 липня 2014 року становить 355771,77 грн і складається з: 10 688,52 доларів США - заборгованість за процентами за користуванням кредитом; 2 220,00 доларів США - заборгованість по комісії за користування кредитом; 17 474,02 доларів США - пеня за несвоєчасність виконання зобов'язання за договором; 1 355,81 доларів США - штраф (процентна складова).
Ухвалюючи рішення, суд апеляційної інстанції не виконав вимог ст. ст. 10, 213, 303 ЦПК України щодо повного та всебічного з'ясування обставин справи, не перевірив умов договору щодо порядку повернення кредиту і відсотків за користування коштами, не встановив строк погашення чергового платежу, і встановивши, що його сплата здійснюється щомісячно, не перевірив правильність розрахунку та період, за який нараховано борг, не перевірив доводів відповідача щодо цих обставин та наявності в матеріалах справи його заяви про застосування строку позовної давності, не з'ясував, чи дотримано її позивачем за кожним платежем окремо, не перевірив відповідність своїх висновків правовим позиціям, висловленим Верховним Судом України у постановах від 01 жовтня 2014 року у справі № 6-134цс14, від 06 листопада 2013 року у справі № 6-116цс13.
Крім того, не перевірив доводів відповідача про те, що до вимог про стягнення пені застосовується позовна давність в один рік, не перевірив правильність її розрахунку, розмір та відповідність своїх висновків правовій позиції, висловленій Верховним Судом України у постанові від 03 вересня 2014 року у справі № 6-100цс14.
При цьому, встановивши, що рішенням суду вже було звернуто стягнення на земельну ділянку як на предмет іпотеки в рахунок погашення частини боргу, не перевірив, за який період був нарахований та стягнутий борг за цим рішенням та з чого він складався, не перевірив його виконання та не з'ясував, чи не змінив банк у такому випадку строк виконання основного зобов'язання та чи дотримані строки позовної давності.
Не встановив, за який період підлягає погашенню борг за даним позовом шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки, не перевірив правильність розрахунку та співмірність суми боргу із вартістю іпотечного майна, не з'ясував, чи є передбачені законом або договором підстави для звернення стягнення на нього, не надав цим обставинам відповідної оцінки.
А вирішуючи питання про звернення стягнення на предмет іпотеки, суд не встановив та не зазначив у рішенні початкову ціну предмета іпотеки для його подальшої реалізації, визначеної у грошовому вираженні за процедурою, передбаченою ч.6 ст. 38 Закону України «Про іпотеку», про що вказано у постанові Верховного Суду України від 27 травня 2015 року у справі № 6-61цс15.
Не перевірив додержання вимог ст. 39 Закону України «Про іпотеку» при викладенні резолютивної частини рішення, не з'ясував, чи потрібні заходи для збереження предмета іпотеки або передачі його в управління, не встановив, як повинен здійснюватись продаж предмета іпотеки - від імені відповідача чи іпотекодержателем від свого імені, не надав належної оцінки цим обставинам, зробив передчасний висновок про часткове задоволення позову.
Невиконання судом апеляційної інстанції норм процесуального права унеможливлює встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, і є підставою для скасування ухваленого у справі судового рішення та направлення справи на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, як передбачено ст. 338 ЦПК України.
За таких обставин касаційну скаргу потрібно задовольнити, рішення апеляційного суду Івано-Франківської області від 24 лютого 2015 року скасувати, справу направити на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
Керуючись ст. ст. 335, 336, 338, 344, 345 ЦПК України, колегія суддів

у х в а л и л а:

Касаційну скаргу ОСОБА_3 задовольнити, рішення апеляційного суду Івано-Франківської області від 24 лютого 2015 року скасувати, а справу передати на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Бордіян О.О. Керівник Львівської філії Юридичної компанії "Закон Слова", Голова ГО Ради юристів України у Львівській області, захистила клієнта від банківських зловживань та Рішенням Апеляційного суду від 08.10.2015р. суд відмовив Універсал банку у стягненні кредиту і % та відмовив у стягненні на іпотечне майно

Бордіян Олена Орестівна  Керівник Львівської філії Юридичної компанії "Закон Слова", Голова ГО Ради юристів України у Львівській області, захистила клієнта від банківських зловживань та Рішенням Апеляційного суду Львівської області від 08.10.2015р. суд відмовив Універсал банку у стягненні кредиту, відсотків та відмовив у зверненні стягнення на іпотечний будинок і землю у зв'язку із пропуском давності. 

Знайомтесь з рішенням:

Справа № 453/1143/14                 Головуючий у 1 інстанції: Микитин В.Я.
Провадження № 22-ц/783/4017/15               Доповідач в 2-й інстанції:  Федоришин  А. В.
Категорія:27

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

        08 жовтня 2015 року                                                            м. Львів

Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Львівської області у складі:

головуючого - Федоришина А.В.,

суддів: Приколоти Т.І., Тропак О.В.

при секретарі: Івановій О.О.

за участі: ОСОБА_2, ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_2, поданих у інтересах ОСОБА_4, на рішення Сколівського районного суду Львівської області від 27 березня 2015 року та додаткове рішення цього ж суду від 9 квітня 2015 року у справі за позовом публічного акціонерного товариства «Універсал Банк» до ОСОБА_5, ОСОБА_4, ОСОБА_6 про стягнення боргу, звернення стягнення на предмет іпотеки -

                                                    в с т а н о в и л а:

У серпні 2014 року позивач ПАТ «Універсал Банк», який є правонаступником ВАТ «Універсал Банк» звернувся в суд із позовною заявою, в якій просить стягнути з відповідачів - ОСОБА_5, ОСОБА_4 та ОСОБА_6 на користь банку заборгованість за кредитним договором від 08.05.2008 року у розмірі 137 083 доларів США, 64 центи, що у національній валюті України за офіційним курсом НБУ станом на дату розрахунку еквівалентно 1 538 517 грн. 11 коп., для погашення якої звернути стягнення на об'єкт нерухомого майна - житловий будинок, розташований у м. Сколе Львівської області по АДРЕСА_1 загальною площею 274 кв. м., житловою площею 116, 7 кв. м. та земельну ділянку, на якій він розташований, що належать відповідачу ОСОБА_4 на праві власності, реалізувавши шляхом продажу на прилюдних торгах у межах процедури виконавчого провадження, передбаченої Законом України «Про виконавче провадження», встановивши спосіб реалізації предмета іпотеки шляхом проведення електронних торгів з початковою ціною продажу, визначеною у ході виконавчого провадження суб'єктом оціночної діяльності відповідно до вимог законодавства.

У подальшому позивач уточнив позовні вимоги та просив стягнути з відповідачів ОСОБА_5, ОСОБА_4 та ОСОБА_6 у солідарному порядку у користь банку заборгованість за кредитним договором у розмірі 213 681 доларів США 29 центів, що у національній валюті України за офіційним курсом НБУ станом на дату розрахунку - 15.09.2014 р. у рахунок погашення якої звернути стягнення на об'єкт нерухомого майна - житловий будинок, розташований у м. Сколе Львівської області по АДРЕСА_1 загальною площею 274 кв. м., житловою площею 116, 7 кв. м. та земельну ділянку, на якій він розташований, що належать відповідачу ОСОБА_4 на праві власності, реалізувавши шляхом продажу на прилюдних торгах у межах процедури виконавчого провадження, передбаченої Законом України «Про виконавче провадження», встановивши спосіб реалізації предмета іпотеки шляхом проведення електронних торгів з початковою ціною продажу, визначеною у ході виконавчого провадження суб'єктом оціночної діяльності відповідно до вимог законодавства.

Оскаржуваним рішенням позов ПАТ «Універсал Банк» задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_5, ОСОБА_4 та ОСОБА_6 у солідарному порядку на користь позивача заборгованість за кредитним договором у розмірі 40674 доларів США 23 центи, що станом на дату розрахунку - 05.09.2014 року еквівалентно у національній валюті України з офіційним курсом НБУ 521 533 грн. 13 коп.

Для погашення заборгованості ПАТ «Універсал Банк» у розмірі 40674,23 доларів США, що станом на дату розрахунку - 05.09.2014 року еквівалентно у національній валюті України за офіційним курсом НБУ 521 533 грн. 13 коп., звернуто стягнення на об'єкт нерухомого майна - житловий будинок, розташований у м. Сколе Львівської області по АДРЕСА_1 загальною площею 274 кв. м., житловою площею 116, 7 кв. м. та земельну ділянку, на якій він розташований за тією ж адресою, що є виділеною у натурі і межі якої визначено на місцевості, площею 0, 1000 га, які належать ОСОБА_4 на праві власності.

Нерухоме майно та земельну ділянку, на яке звернуте стягнення, ухвалено реалізувати шляхом продажу на прилюдних торгах у межах процедури виконавчого провадження, визначеної Законом України «Про виконавче провадження». Встановлено спосіб реалізації предмета іпотеки шляхом проведення електронних торгів з початковою ціною продажу, визначеною у ході виконавчого провадження суб'єктом оціночної діяльності відповідно до вимог законодавства.

В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Вирішено питання розподілу судових витрат.

Додатковим рішенням цього ж суду від 09.04.2015 р. доповнено абзац 3 резолютивної частини рішення та вказано, що у рахунок погашення заборгованості ПАТ «Універсал Банк» у розмірі 129921,52 доларів С1ІІА., що станом на дату розрахунку - 05.09.2014 року еквівалентно у національній валюті України за офіційним курсом НБУ 1665879,71 грн. та у розмірі 40674,23 доларів США, що станом на дату розрахунку - 05.09.2014 року еквівалентно у національній валюті України за офіційний курсом НБУ 521 533,13 грн., звернуто стягнення на об'єкт нерухомого майна житловий будинок, розташований у АДРЕСА_1 загальною площею 274 кв. м.. житловою площею 116, 7 кв. м. та земельну ділянку, на якій він розташований за тією ж адресою, що є виділеною у натурі і межі якої визначено на місцевості, площею 0. 1000 га, які належать ОСОБА_4 на праві власності.

Рішення та додаткове рішення суду оскаржила ОСОБА_2 в інтересах ОСОБА_4, просить рішення в частині задоволення позовних вимог скасувати та в цій частині ухвалити нове рішення про відмову у позові. Зазначає, що рішення є незаконним та ухвалене з порушенням норм матеріального та процесуального права. Зокрема зазначає, що позивачем пропущено позовну давність, проте суд не взяв до уваги заяву відповідача про застосування позовної давності та безпідставно задовольнив позовні вимоги, хоч зобов'язаний був відмовити у позові на підставі ч. 4 ст. 267, ст.ст. 266, 256, 257, 260 ЦК України. .

Заслухавши доповідь судді, пояснення ОСОБА_2 на підтримання скарги,      ОСОБА_3 на її заперечення, перевіривши матеріали справи, межі і доводи апеляційної скарги колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню.

Матеріалами справи встановлено, що 08.05.2008 р. між банком та ОСОБА_5 був укладений кредитний договір на загальну суму 135000 доларів США з кінцевим терміном повернення кредиту 01.05.2025 р., з процентною ставкою 13,45% річних.

З метою забезпечення зобов'язання між банком та ОСОБА_4 08.05.2008 р. були укладені договір поруки та договір іпотеки.

Крім того, з метою забезпечення зобов'язання між банком та ОСОБА_6 08.05.2008 р. був укладений договір поруки.

Як випливає із матеріалів справи ОСОБА_5 порушила взяті на себе зобов»язання, у зв'язку з цим у неї утворилась заборгованість по сплаті кредиту.

Відповідно до ст.. 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Згідно із ст. 257 цього Кодексу загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Відповідно до статті 253 ЦК України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.

Як встановлено судом, боржник ОСОБА_5 перестала виконувати щомісячні зобов'язання з погашення кредиту з 2009 року, внаслідок чого в неї утворилась заборгованість по кредиту.

Даний факт підтверджується вимогою банку від 16.03.2009 р. про сплату позичальником та/або майновим поручителем простроченої заборгованості (кредиту) протягом тридцяти днів з моменту отримання цієї вимоги (а.с. 136).

Пунктом 5.2.5 кредитного договору передбачено, що направлення на адресу позичальника повідомлення (вимоги) про дострокове повернення кредиту і не усунення позичальником порушень умов за цим договором протягом 30 календарних днів з дати відправлення повідомлення (вимоги) позичальнику, вважати термін повернення кредиту таким, що настав на 31 календарний день з дати відправлення повідомлення (вимоги) про дострокове повернення кредиту (а.с. 15).

Отже право банку на звернення до суду із позовом про стягнення суми заборгованості (дострокового повернення кредиту) виникло 17.04.2009 р. (а.с. 136).

Із матеріалів справи також убачається, що ОСОБА_5 вимогу банку про дострокове повернення кредиту не виконала, а лише частково погасила заборгованість 09.07.2010 р.

Згідно із ч. 1 ст. 264 ЦК України перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов»язку.

За змістом ч. 3 ст. 264 ЦК України після переривання перебіг позовної давності починається заново.

Оскільки ОСОБА_5 09.07.2010 р. частково сплатила суму заборгованості, то позовна давність почалася заново з 10.07.2010 р. та закінчилася 10.07.2013 р.,

Як випливає із матеріалів справи, позовна заява подана позивачем до суду 07.08.2014 р., тобто з пропуском позовної давності. При цьому позивач не зазначав, чому пропустив позовну давність і не просив суд визнати причини пропуску поважними.

Натомість представник ОСОБА_4 просила суд застосувати позовну давність (а.с. 58), що відповідно до ч. 4 ст. 267 ЦК України є підставою для відмови у позові в частині стягнення заборгованості з поручителя, який є одночасно і майновим поручителем - ОСОБА_4, заборгованості по кредитному договору та звернення стягнення на предмет іпотеки, що належить останньому на праві власності.

Інші відповідачі такої заяви не подавали.

Заперечуючи заяву представника ОСОБА_4 про застосування позовної давності банк посилався на виконавчий напис, вчинений приватним нотаріусом 07.05.2009 р. (а.с. 175), який був на примусовому виконанні у державній виконавчій службі Сколівського районного управління юстиції (а.с. 168), як на факт переривання позовної давності.

Колегія суддів не знаходить ці заперечення такими, що ґрунтуються на законі, так як вчинення виконавчого напису не зупиняє, не перериває перебіг позовної давності.

Ухвалюючи рішення про часткове задоволення позову, суд першої інстанції не з»ясував коли саме виникло право у позивача на звернення до суду, у зв'язку з цим невірно застосував норми матеріального права.

Разом із тим, оскільки ОСОБА_5 та ОСОБА_6 судові рішення не оскаржували в апеляційному порядку, заяви про застосування позовної давності не надавали, довіреності на представництво їх інтересів ОСОБА_2 не давала, то є усі підстави для часткового задоволення апеляційної скарги та скасування рішення суду і додаткового рішення в частині стягнення з ОСОБА_4 заборгованості по кредитному договору та звернення стягнення на предмет іпотеки, що належить останньому на праві власності та ухвалення в цій частині нового рішення про відмову у позові.

Керуючись п. 2 ч. 1 ст. 307, п.п. 3, 4 ч. 1 ст. 309, ст. 317 ЦПК України, колегія суддів

в и р і ш и л а :

апеляційну скаргу ОСОБА_2, подану у інтересах ОСОБА_4, задовольнити частково.

Рішення Сколівського районного суду Львівської області від 27 березня 2015 року та додаткове рішення цього ж суду від 9 квітня 2015 року в частині стягнення з ОСОБА_4 в солідарному порядку на користь публічного акціонерного товариства «Універсал Банк» заборгованість за кредитним договором №049-2008-1424 у розмірі 40674,23 доларів США (еквівалентно у національній валюті України за офіційним курсом НБУ 521533,13 грн.) та 129921,52 доларів США (еквівалентно у національній валюті України за офіційним курсом НБУ 1665879,71 грн.) у рахунок погашення заборгованості публічного акціонерного товариства «Універсал Банк» у розмірі 40674,23 доларів США та 129921,52 доларів США та звернення стягнення на об'єкт нерухомого майна - житловий будинок у м. Сколе Львівської області на АДРЕСА_1 загальною площею 274 кв. м., та земельну ділянку, на якій він розташований за тією ж адресою, площею 0,1000 га., кадастровий номер: НОМЕР_1 що належить на праві власності ОСОБА_4 та про реалізацію цих об'єктів нерухомого майна шляхом продажу на прилюдних торгах у межах процедури виконавчого провадження, визначеної Законом України «Про виконавче провадження» про встановлення способу реалізації предмета іпотеки шляхом проведення електронних торгів з початковою ціною продажу, визначеною у ході виконавчого провадження суб'єктом оціночної діяльності відповідно до вимог законодавства скасувати і ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні цих вимог позивача.

В решті рішення залишити без змін.

Рішення набирає законної сили з моменту проголошення, може бути оскаржене безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.

Головуючий :

Судді: