Дорошенко О.О. Голова осередку Ради юристів України у м.Чернівці захистив клієнта від банківських зловживань і Ухвалою ВССУ суд скасував незаконне рішення Апеляційного суду Івано-Франківської області, яким було незаконно задоволено позов Приватбанку про звернення стягнення на іпотечне житло, та ВССУ вказав на порушення, які припустився апеляційний суд

Дорошенко Олександр Олександрович Голова осередку Ради юристів України у м.Чернівці захистив клієнта від банківських зловживань і Ухвалою ВССУ суд скасував незаконне рішення Апеляційного суду Івано-Франківської області, яким було незаконно задоволено позов Приватбанку про звернення стягнення на іпотечне житло, та ВССУ вказав на порушення, які припустився апеляційний суд, зокрема:

"Ухвалюючи рішення, суд апеляційної інстанції не виконав вимог ст. ст. 10, 213, 303 ЦПК України щодо повного та всебічного з'ясування обставин справи, не перевірив умов договору щодо порядку повернення кредиту і відсотків за користування коштами, не встановив строк погашення чергового платежу, і встановивши, що його сплата здійснюється щомісячно, не перевірив правильність розрахунку та період, за який нараховано борг, не перевірив доводів відповідача щодо цих обставин та наявності в матеріалах справи його заяви про застосування строку позовної давності, не з'ясував, чи дотримано її позивачем за кожним платежем окремо, не перевірив відповідність своїх висновків правовим позиціям, висловленим Верховним Судом України у постановах від 01 жовтня 2014 року у справі № 6-134цс14, від 06 листопада 2013 року у справі № 6-116цс13.
Крім того, не перевірив доводів відповідача про те, що до вимог про стягнення пені застосовується позовна давність в один рік, не перевірив правильність її розрахунку, розмір та відповідність своїх висновків правовій позиції, висловленій Верховним Судом України у постанові від 03 вересня 2014 року у справі № 6-100цс14.

...

А вирішуючи питання про звернення стягнення на предмет іпотеки, суд не встановив та не зазначив у рішенні початкову ціну предмета іпотеки для його подальшої реалізації, визначеної у грошовому вираженні за процедурою, передбаченою ч.6 ст. 38 Закону України «Про іпотеку», про що вказано у постанові Верховного Суду України від 27 травня 2015 року у справі № 6-61цс15."

Знайомтесь з Ухвалою ВССУ:

УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
23 вересня 2015 року м. Київ

Колегія суддів судової палати у цивільних справах
Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і
кримінальних справ

у складі:
головуючого Касьяна О.П.,
суддів: Амеліна В.І., Гончара В.П.,
Остапчука Д.О., Савченко В.О.,

розглянувши в судовому засіданні справу за позовом Публічного акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк» до ОСОБА_3, ОСОБА_4, третя особа - Служба у справах дітей Верховинської районної державної адміністрації, про звернення стягнення за кредитним договором на предмет іпотеки, за касаційною скаргою ОСОБА_3 на рішення апеляційного суду Івано-Франківської області від 24 лютого 2015 року,

в с т а н о в и л а:

У вересні 2014 року Публічне акціонерне товариство комерційний банк «ПриватБанк» звернулось до суду з позовом, у якому просило звернути стягнення на житловий будинок загальною площею 139,4 кв. м по АДРЕСА_1 у селищі Верховина Верховинського району Івано-Франківської області, як на предмет іпотеки, де ОСОБА_3 та його колишній дружині ОСОБА_4 належить по Ѕ частини відповідно до рішення суду.
На обґрунтування своїх вимог посилалось на ті обставини, що 22 жовтня 2007 року між банком та ОСОБА_3 укладено кредитний договір, за яким банк надав, а позичальник отримав кредит у розмірі 30 000 доларів США, та зобов'язався їх повернути до 28 жовтня 2017 року та сплатити 11,04 % на рік на суму залишку заборгованості за користуванням коштами. На забезпечення виконання якого відповідач передав в іпотеку банку земельну ділянку загальною площею 0,1222 га та незавершений будівництвом житловий будинок.
Позичальник належним чином не виконував умови кредитного договору, внаслідок чого станом на 21 липня 2014 року виникла заборгованість у розмірі 85 096,88 доларів США, що становить 991 378 грн 77 коп.
18 грудня 2014 року рішенням Верховинського районного суду Івано-Франківської області у задоволенні позову відмовлено.
24 лютого 2015 року рішенням апеляційного суду Івано-Франківської області рішення суду першої інстанції скасовано та ухвалено нове рішення, яким позов задоволено частково.
У рахунок погашення заборгованості за кредитним договором в розмірі 30 538,35 доларів США, що становить 355 771 грн 77 коп., і складається з: 10 688, 52 доларів США - заборгованість за процентами за користуванням кредитом; 2220,00 доларів США - заборгованість з комісії за користування кредитом; 17 474,02 доларів США - пеня за несвоєчасність виконання зобов'язання за договором; 1 355,81 доларів США - штраф (процентна складова), звернуто стягнення на Ѕ частини житлового будинку загальною площею 139,4 кв. м, що належить ОСОБА_3, та Ѕ частини, яка належить ОСОБА_4, що розташований АДРЕСА_2 у селищі Верховина Верховинського району Івано-Франківської області шляхом його продажу ПАТ КБ «ПриватБанк» з укладанням від імені відповідачів договору купівлі-продажу будь-яким способом з іншою особою - покупцем та встановленням початкової ціни продажу предмета іпотеки на рівні, не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна, на підставі оцінки, проведеної суб'єктом оціночної діяльності/незалежним експертом на стадії оцінки майна під час проведення дій, спрямованих на виконання рішення суду на стадії реалізації іпотекодержателем предмета іпотеки.
У задоволенні решти позовних вимог відмовлено. Вирішено питання про розподіл судових витрат.
У касаційній скарзі ОСОБА_3 просить скасувати рішення апеляційного суду, а справу направити на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права.
Касаційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.
Ухвалюючи рішення про відмову в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що відповідач не виконував взяті на себе зобов'язання за кредитним договором, внаслідок чого утворився борг, однак до його суми включено частину заборгованості, в рахунок погашення якої вже звернуто стягнення на предмет іпотеки за рішенням суду, а в житловому будинку, що належить відповідачам та є предметом іпотеки, проживає троє їхніх неповнолітніх дітей, а Законом України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті» заборонено проводити без згоди власника примусове стягнення на нерухоме майно, яке є предметом іпотеки, і його дія поширюється на спірні відносини, тому підстав для задоволення позову немає.
Скасовуючи рішення суду першої інстанції та частково задовольняючи позов, апеляційний суд виходив з того, що відповідач не виконував взяті на себе зобов'язання за кредитним договором, внаслідок чого утворився борг, а позивач має право задовольнити їх шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом визнання за банком права продажу предмета іпотеки будь-якій особі -покупцеві за початковою ціною, що визначена на рівні, не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна, на підставі оцінки, проведеної суб'єктом оціночної діяльності на час продажу.
Проте з таким рішенням суду апеляційної інстанції погодитися не можна на таких підставах.
Відповідно до ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим, ухваленим з виконанням усіх вимог цивільного судочинства, згідно із законом, на основі повно та всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Цим вимогам оскаржуване судове рішення не відповідає.
Судами встановлено, що 22 жовтня 2007 року між банком та ОСОБА_3 укладено кредитний договір, за яким банк надав, а позичальник отримав 30 000 доларів США та зобов'язався повернути їх щомісячними платежами до 28 жовтня 2017 року і сплатити 11,04 % на рік на суму залишку заборгованості за користуванням коштами.
У цей же день на забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором між ПАТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_3 укладено договір іпотеки, за яким відповідач передав в іпотеку земельну ділянку загальною площею 0,1222 га та незавершений будівництвом житловий будинок - готовністю 65%, який розташований у селищі Верховина Верховинського району Івано-Франківської області.
Після завершення будівництва житловий будинок загальною площею 139,4 кв. м зданий в експлуатацію за адресою: АДРЕСА_1, селище Верховина Івано-Франківська область, та поділений між подружжям рішенням Верховинського районного суду Івано-Франківської області від 06 березня 2013 року.
У зв'язку із порушенням позичальником зобов'язань станом на 21 липня 2014 року виникла заборгованість у розмірі 85 096,88 доларів США, що складає 991 378 грн 77 коп. а саме: 24 178,27 доларів США - заборгованість за кредитом; 20 294,01 доларів США - заборгованість за процентами за користуванням кредитом; 3 240,00 доларів США - заборгованість з комісії за користування кредитом; 33 311,94 доларів США - пеня за несвоєчасність виконання зобов'язання за договором; 21,46 доларів США - штраф (фіксована частина); 4 051,21 доларів США - штраф (процентна складова).
При цьому судом встановлено, що внаслідок неналежного виконання ОСОБА_3 своїх зобов'язань за кредитним договором рішенням судової палати в цивільних справах апеляційного суду Івано-Франківської області від 03 вересня 2013 року за позовом ПАТ КБ «ПриватБанк» у рахунок погашення заборгованості за кредитним договором в сумі 56 634,58 доларів США, що еквівалентно 452 510 грн, звернуто стягнення на предмет іпотеки - земельну ділянку загальною площею 0,1222 га у селищі Верховина Верховинського району Івано-Франківської області.
Отже, заборгованість за кредитним договором від 22 жовтня 2007 року становить 30 538,35 доларів США, що за станом на 21 липня 2014 року становить 355771,77 грн і складається з: 10 688,52 доларів США - заборгованість за процентами за користуванням кредитом; 2 220,00 доларів США - заборгованість по комісії за користування кредитом; 17 474,02 доларів США - пеня за несвоєчасність виконання зобов'язання за договором; 1 355,81 доларів США - штраф (процентна складова).
Ухвалюючи рішення, суд апеляційної інстанції не виконав вимог ст. ст. 10, 213, 303 ЦПК України щодо повного та всебічного з'ясування обставин справи, не перевірив умов договору щодо порядку повернення кредиту і відсотків за користування коштами, не встановив строк погашення чергового платежу, і встановивши, що його сплата здійснюється щомісячно, не перевірив правильність розрахунку та період, за який нараховано борг, не перевірив доводів відповідача щодо цих обставин та наявності в матеріалах справи його заяви про застосування строку позовної давності, не з'ясував, чи дотримано її позивачем за кожним платежем окремо, не перевірив відповідність своїх висновків правовим позиціям, висловленим Верховним Судом України у постановах від 01 жовтня 2014 року у справі № 6-134цс14, від 06 листопада 2013 року у справі № 6-116цс13.
Крім того, не перевірив доводів відповідача про те, що до вимог про стягнення пені застосовується позовна давність в один рік, не перевірив правильність її розрахунку, розмір та відповідність своїх висновків правовій позиції, висловленій Верховним Судом України у постанові від 03 вересня 2014 року у справі № 6-100цс14.
При цьому, встановивши, що рішенням суду вже було звернуто стягнення на земельну ділянку як на предмет іпотеки в рахунок погашення частини боргу, не перевірив, за який період був нарахований та стягнутий борг за цим рішенням та з чого він складався, не перевірив його виконання та не з'ясував, чи не змінив банк у такому випадку строк виконання основного зобов'язання та чи дотримані строки позовної давності.
Не встановив, за який період підлягає погашенню борг за даним позовом шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки, не перевірив правильність розрахунку та співмірність суми боргу із вартістю іпотечного майна, не з'ясував, чи є передбачені законом або договором підстави для звернення стягнення на нього, не надав цим обставинам відповідної оцінки.
А вирішуючи питання про звернення стягнення на предмет іпотеки, суд не встановив та не зазначив у рішенні початкову ціну предмета іпотеки для його подальшої реалізації, визначеної у грошовому вираженні за процедурою, передбаченою ч.6 ст. 38 Закону України «Про іпотеку», про що вказано у постанові Верховного Суду України від 27 травня 2015 року у справі № 6-61цс15.
Не перевірив додержання вимог ст. 39 Закону України «Про іпотеку» при викладенні резолютивної частини рішення, не з'ясував, чи потрібні заходи для збереження предмета іпотеки або передачі його в управління, не встановив, як повинен здійснюватись продаж предмета іпотеки - від імені відповідача чи іпотекодержателем від свого імені, не надав належної оцінки цим обставинам, зробив передчасний висновок про часткове задоволення позову.
Невиконання судом апеляційної інстанції норм процесуального права унеможливлює встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, і є підставою для скасування ухваленого у справі судового рішення та направлення справи на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, як передбачено ст. 338 ЦПК України.
За таких обставин касаційну скаргу потрібно задовольнити, рішення апеляційного суду Івано-Франківської області від 24 лютого 2015 року скасувати, справу направити на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
Керуючись ст. ст. 335, 336, 338, 344, 345 ЦПК України, колегія суддів

у х в а л и л а:

Касаційну скаргу ОСОБА_3 задовольнити, рішення апеляційного суду Івано-Франківської області від 24 лютого 2015 року скасувати, а справу передати на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.