Бордіян Олена Орестівна Керівник Львівської філії Юридичної компанії "Закон Слова" захистила клієнта від банківських зловживань та Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 10.09.2015р. відхилено касаційну скаргу Дельта банку подану на судові рішення, якими банку відмовлено у стягненні кредиту, %, штрафних санкцій та відмовлено у зверненні стягнення на іпотечне майно.
Знайомтесь з Ухвалою ВССУ:
У х в а л а
іменем україни
10 вересня 2015 рокум. КиївКолегія суддів судової палати у цивільних справах
Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:
головуючого Наумчука М.І.,
суддів: Кузнєцова В.О., Мостової Г.І.,
розглянувши в попередньому судовому засіданні справу за позовом публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» до ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, третя особа - орган опіки та піклування Буської районної державної адміністрації Львівської області, про стягнення заборгованості за кредитним договором та звернення стягнення на предмет іпотеки, за касаційною скаргою Шубака Михайла Івановича, який діє від імені публічного акціонерного товариства «Дельта Банк», на рішення Буського районного суду Львівської області від 7 листопада 2014 року та рішення апеляційного суду Львівської області від 27 квітня 2015 року,
в с т а н о в и л а:
У липні 2013 року публічне акціонерне товариство «Дельта Банк» звернулося до суду з указаним позовом. Зазначало, що 18 вересня 2008 року між товариством з обмеженою відповідальністю «Український промисловий банк» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір № 263-021/ФК-08, за умовами якого позичальник отримала кредит у розмірі 38 000 доларів США зі сплатою 13,7 % річних строком до 18 вересня 2023 року. На забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором між банком та ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 було укладено договір іпотеки, предметом якого є квартира АДРЕСА_1. Посилаючись на те, що позичальник не належним чином виконує зобов'язання за кредитним договором, а кредитор 30 червня 2010 року відступив позивачу право вимоги за вказаними договорами, просило задовольнити позов.
Рішенням Буського районного суду Львівської області від 7 листопада 2014 року в задоволенні позову відмовлено.
Рішенням апеляційного суду Львівської області від 27 квітня 2015 року рішення суду першої інстанції в частині відмови в задоволенні позову про звернення стягнення на предмет іпотеки скасовано та ухвалено в цій частині нове рішення про відмову в задоволенні позову з інших підстав. Виключено з мотивувальної частини рішення посилання на п. 7 ч. 13 ст. 11 Закону України «Про захист прав споживачів». В іншій частині рішення суду першої інстанції залишено без змін.
Шубак М.І., який діє від імені публічного акціонерного товариства «Дельта Банк», звернувся до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ із касаційною скаргою, в якій просить оскаржувані судові рішення скасувати, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції.
Відповідно до ст. 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.
Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (ч. 4 ст. 267 ЦК України).
За змістом ст. 261 ЦК України початок перебігу позовної давності співпадає з моментом виникнення у зацікавленої сторони права на позов, тобто можливості реалізувати своє право в примусовому порядку через суд.
Ухвалюючи рішення про відмову в задоволенні позову про стягнення заборгованості за кредитним договором, суди виходили з того, що банк скористався своїм правом, передбаченим ч. 2 ст. 1050 ЦК України, і змінив строк виконання зобов'язань за кредитним договором, надіславши позичальнику вимогу від 16 січня 2009 року та зазначивши днем остаточного погашення отриманих кредитних коштів тридцятий день із дня отримання цієї письмової вимоги.
Судами встановлено, що вимога отримана ОСОБА_1 19 січня 2009 року, отже зобов'язання мало бути виконане до 18 лютого 2009 року включно (а. с. 186, 187 т. 1).
В суді першої інстанції представником ОСОБА_2 було подано заяву про застосування позовної давності.
Оскільки перебіг позовної давності почався 19 лютого 2009 року, а позов до суду подано 31 липня 2013 року, то суди дійшли обґрунтованого висновку про закінчення позовної давності на час звернення до суду з позовом і відмову в його задоволенні з цієї підстави.
Такі висновки зроблені на підставі поданих сторонами доказів, яким дана оцінка, вони ґрунтуються на положеннях ст. ст. 256, 261, 267 ЦК України.
Доводи касаційної скарги про те, що фотокопія досудової вимоги від 16 січня 2009 року є неналежним доказом підлягають відхиленню.
Згідно із ч. 1 ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу. Доказуванню підлягають обставини, щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір.
На підтвердження надіслання вимоги про дострокове погашення заборгованості за кредитним договором ОСОБА_2 надав копію зазначеної вимоги (а. с. 186-187 т. 1, а.с. 171-172 т. 2).
Відповідно до ч. 2 ст. 64 ЦПК України якщо подано копію письмового доказу, суд за клопотанням осіб, які беруть участь у справі, має право вимагати подання оригіналу.
У матеріалах справи відсутні дані, що банком заявлялось клопотання про витребування у відповідача оригіналу поданої ним копії цього доказу, його існування під час розгляду справи не заперечувалось. Зміст апеляційної скарги банку на рішення суду першої інстанції вказує на те, що останній вважав помилковим зроблений у цьому рішенні висновок про зміну строку виконання зобов'язання внаслідок направлення вимоги про дострокове погашення кредиту і не погоджувався з ним (а. с. 72 т. 2).
Статтею 337 ЦПК України визначено, що суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Згідно із ч. 2 ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Відповідно до вимог ст. 335 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Встановлено й це вбачається з матеріалів справи, що рішення суду першої інстанції в незміненій рішенням апеляційного суду частині, а також рішення апеляційного суду ухвалені з додержанням норм матеріального та процесуального права, доводи касаційної скарги про неправильне застосування судами норм матеріального права і порушення норм процесуального права безпідставні, вони не спростовують наведеного і зроблених в оскаржуваних рішеннях висновків.
Враховуючи викладене та положення ч. 3 ст. 332 ЦПК України, колегія суддів дійшла висновку про відхилення касаційної скарги і залишення рішення судових рішень без змін.
Керуючись статтями 332, 336, 337 ЦПК України, колегія суддів Судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ,
у х в а л и л а :
Касаційну скаргу Шубака Михайла Івановича, який діє від імені публічного акціонерного товариства «Дельта Банк», відхилити.
Рішення Буського районного суду Львівської області від 7 листопада 2014 року та рішення апеляційного суду Львівської області від 27 квітня 2015 року залишити без змін.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Головуючий М.І. Наумчук Судді:В.О. Кузнєцов Г.І. Мостова
Немає коментарів:
Дописати коментар