06.04.2016р. Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ (ВССУ) задоволено касаційну скаргу Гитченка С.О. та скасовано рішення Бориспільського міськрайсуду і ухвалу Апеляційного суду Київської області, якими було відмовлено майновому поручителю у визнанні таким, що не підлягає виконанню виконавчий напис нотаріуса. ВССУ направив справу до міськрайсуду на новий розгляд.
Захист клієнта здійснив Директор Юридичної компанії "Закон Слова" Гитченко Сергій Олексійович.
Господь да благословить
Суддів Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ
Гвоздика П.О., Завгородньої І.М., Мартинюка В.І.,
Іваненко Ю.Г., Ситнік О.М.
В Ухвалі ВССУ від 06.04.2016р. зазначено наступні порушення судів:
"Судом першої інстанції не взято до уваги, що з липня 2013 року у провадженні Дарницького районного суду м. Києва перебувала цивільна справа за позовом ТОВ «ОТП Факторинг Україна» до ОСОБА_9 про стягнення заборгованості за кредитним договором та за зустрічним позовом ОСОБА_9 до ТОВ «ОТП Факторинг Україна», ПАТ «ОТП Банк» про визнання недійсним кредитного договору в частині.
Та обставина, що на час вчинення виконавчого напису в суді вже існував спір щодо розміру заборгованості за вищезазначеним кредитним договором, спростовує висновок суду першої інстанції про безспірність заборгованості боржника.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 11 березня 2015 року у справі № 6-141цс14.
Суди ці положення Закону не врахували, не звернули уваги на те, що на час вчинення виконавчого напису в суді вже існував спір щодо розміру заборгованості за вищезазначеним кредитним договором та належним чином не перевірили доводи позивача щодо безспірності заборгованості боржника"
Знайомтесь з повним текстом Ухвали ВССУ від 06.04.2016р. в провадженні №6-32309ск15:
ухвала
іменем україни
06 квітня 2016 року м. Київ
Колегія суддів судової палати у цивільних справах
Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:
головуючого суддів: Гвоздика П.О., Завгородньої І.М., Мартинюка В.І., Іваненко Ю.Г., Ситнік О.М.,
за участю представника позивача - ОСОБА_6,
розглянувши в судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_7 до Товариства з обмеженою відповідальністю «ОТП Факторинг Україна», приватного нотаріуса Дніпропетровського міського нотаріального округу Бондар ІриниМихайлівни, треті особи: ОСОБА_9, відділ державної виконавчої служби Бориспільського міськрайонного управління юстиції, про визнання напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню, за касаційною скаргою представника ОСОБА_7 - ОСОБА_6 - на рішення Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 27 травня 2015 року та ухвалу апеляційного суду Київської області від 23 вересня 2015 року,
в с т а н о в и л а:
У квітні 2015 року ОСОБА_7 звернулася до суду з указаним позовом, свої вимоги обґрунтовуючи тим, що 20 березня 2015 року позивач довідалась, що відділом державної виконавчої служби Бориспільського міськрайонного управління юстиції (далі - ВДВС Бориспільського МРУЮ) відкрите виконавче провадження № 39516324 про звернення стягнення на підставі виконавчого напису нотаріуса № 5093, виданого приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Бондар І.М. про звернення стягнення на нерухоме майно - земельну ділянку площею 0,2476 га, що знаходиться на території с. Глибоке Бориспільського району, що належить на праві власності позивачу.
Позивач стверджувала, що оскільки на момент вчинення виконавчого напису, 19 липня 2013 року, існував спір щодо кредитного договору від 06 серпня 2008 року № МL-017/028/2008 та з моменту виникнення права вимоги минуло більше трьох років, тому оспорюваний виконавчий напис є таким, що не підлягає виконанню.
Рішенням Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 27 травня 2015 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Київської області від 23 вересня 2015 року, позовні вимоги залишено без задоволення.
У касаційній скарзі представник ОСОБА_7 - ОСОБА_6 просить скасувати судові рішення, ухвалити нове рішення про задоволення позову, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права.
Заслухавши доповідь судді Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, пояснення представника позивача, дослідивши матеріали цивільної справи, перевіривши доводи, викладені у касаційній скарзі, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню на таких підставах.
Відповідно до вимог ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним та обґрунтованим.
Відмовляючи у задоволенні позову, суди попередніх інстанцій виходили з того, що твердження позивача про те, що безспірність заборгованості за кредитним договором нотаріусом не була перевірена при вчиненні виконавчого напису, є безпідставним.
ТОВ «ОТП Факторинг Україна» було надані всі документи, передбачені законодавством, для вчинення виконавчого напису, за результатами перевірки яких приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Бондар І.М. було правомірно вчинено виконавчий напис від 19 липня 2013 року № 5093.
Безспірність заборгованості була перевірена нотаріусом у такому порядку: боржник був повідомлений про порушення кредитних зобов'язань, мав час ліквідувати допущені порушення чи оскаржити виставлену вимогу у судовому порядку або виставити заперечення кредитору, проте цього не зробив. Отже, нотаріусом правомірно було встановлено, що заборгованість є безспірною.
Проте з такими висновками судів першої та апеляційної інстанцій повністю погодитися не можна виходячи з наступного.
Відповідно до ч. 3 ст. 10 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.
Згідно зі ст. 11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як на підставі доказів сторін.
Відповідно до ст. ст. 303, 304 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Судами попередніх інстанцій установлено, що 06 серпня 2008 року між позичальником ОСОБА_9 та Закритим акціонерним товариством «ОТП Банк», правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство «ОТП Банк» (далі - ПАТ «ОТП Банк»), був укладений кредитний договір № МL-017/028/2008.
Відповідно до кредитного договору, а також на підставі кредитної заявки, банк надав позичальнику кредит в сумі 35 525 доларів США.
На забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором 06 серпня 2008 року між ОСОБА_7 та банком було укладено договір іпотеки № РМL-017/028/2008.
Відповідно до п. 3.1 договору іпотеки предметом іпотеки за цим договором є земельна ділянка площею 0,2476 га, що знаходиться на території с. Глибоке Бориспільського району Київської області, кадастровий номер НОМЕР_1.
Для вчинення виконавчого напису від 19 липня 2013 року № 5093 нотаріусу були надані, зокрема, наступні документи: копія кредитного договору від 06 серпня 2008 року № МL-017/028/2008; оригінал договору іпотеки від 06 серпня 2008 року № РМL-017/028/2008; заява; розрахунок заборгованості; досудова вимога про погашення заборгованості тощо.
Відповідно до ч. ч. 1, 3 ст. 33 Закону України «Про іпотеку» у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов'язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки. Право іпотекодержателя на звернення стягнення на предмет іпотеки також виникає з підстав, встановленихстаттею 12 цього Закону. Звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя.
У разі порушення основного зобов'язання та/або умов іпотечного договору іпотекодержатель надсилає іпотекодавцю та боржнику, якщо він є відмінним від іпотекодавця, письмову вимогу про усунення порушення, у цьому документі зазначається стислий зміст порушених зобов'язань, вимога про виконання порушеного зобов'язання у не менш ніж тридцятиденний строк та попередження про звернення стягнення на предмет іпотеки у разі невиконання цієї вимоги. Якщо протягом встановленого строку вимога іпотекодержателя залишається без задоволення, іпотекодержатель вправі розпочати звернення стягнення на предмет іпотеки відповідно до цього Закону (частина перша статті 35 Закону України «Про іпотеку»).
Згідно зі ст. 87 Закону України «Про нотаріат» для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість. Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Пунктом 1 Переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29 червня 1999 року № 1172, передбачено, що для одержання виконавчого напису подаються оригінал нотаріально посвідченої угоди та документи, що підтверджують безспірність заборгованості боржника та встановлюють прострочення виконання зобов'язання.
Відповідно до пункту 283 Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 03 березня 2004 року № 20/5, вчинення виконавчого напису в разі порушення основного зобов'язання та (або) умов іпотечного договору здійснюється нотаріусом після спливу тридцяти днів з моменту одержання іпотекодавцем та боржником, якщо він є відмінним від іпотекодавця, письмової вимоги про усунення порушень.
Судом першої інстанції не взято до уваги, що з липня 2013 року у провадженні Дарницького районного суду м. Києва перебувала цивільна справа за позовом ТОВ «ОТП Факторинг Україна» до ОСОБА_9 про стягнення заборгованості за кредитним договором та за зустрічним позовом ОСОБА_9 до ТОВ «ОТП Факторинг Україна», ПАТ «ОТП Банк» про визнання недійсним кредитного договору в частині.
Та обставина, що на час вчинення виконавчого напису в суді вже існував спір щодо розміру заборгованості за вищезазначеним кредитним договором, спростовує висновок суду першої інстанції про безспірність заборгованості боржника.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 11 березня 2015 року у справі № 6-141цс14.
Суди ці положення Закону не врахували, не звернули уваги на те, що на час вчинення виконавчого напису в суді вже існував спір щодо розміру заборгованості за вищезазначеним кредитним договором та належним чином не перевірили доводи позивача щодо безспірності заборгованості боржника.
За викладених обставин ухвалені у справі судові рішення не можуть залишатися в силі, оскільки судами порушено норми процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, а тому згідно із ч. 2 ст. 338 ЦПК України підлягають скасуванню з направленням справи на новий розгляд до суду першої інстанції.
Керуючись ст. ст. 336, 338 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ
у х в а л и л а:
Касаційну скаргу представника ОСОБА_7 - ОСОБА_6 задовольнити частково.
Рішення Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 27 травня 2015 року та ухвалу апеляційного суду Київської області від 23 вересня 2015 року скасувати, справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції.
Ухвала оскарженню не підлягає.Головуючий П.О. Гвоздик Судді: І.М. Завгородня Ю.Г. Іваненко В.І. Мартинюк О.М. Ситнік
Інформаційне джерело: http://reyestr.court.gov.ua/Review/57255919
Немає коментарів:
Дописати коментар